Постанова

від 08.04.2013 по справі 805/3003/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 р. Справа №805/3003/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючий суддя: Куденков К.О.

при секретарі: Афоніній Г.Р.

за участю:

представників позивача: Синяков О.О., Синякова Н.І.

представника відповідача-1: Медведєв М.Ю.

представника відповідача-2: Герасенкова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудкомплектація» до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька, Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку про визнання нечинним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, скасування постанов, визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Господарське товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудкомплектація» (надалі - позивач, ГТОВ «Промбудкомплектація») звернулось до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька (надалі - відповідач-1, УПФУ у Ворошиловському районі м.Донецька), Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку (надалі - відповідач-2, ВДВС Ворошиловського РУЮ у м.Донецьку) про визнання нечинною вимоги №Ю-47/4 від 13.11.2012 року; зобов'язання відповідача-1 відкликати з ВДВС Ворошиловського РУЮ у м.Донецьку вимогу №Ю-47/4 від 13.11.2012 року; зобов'язання відповідача-1 вилучити із «Картки особового рахунку страхувальника» усі відомості про наявність загального боргу у розмірі 1 020,00 грн.; скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2012 року ВП№35695253; скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.12.2012р. ВП№35695253; скасування постанови про арешт коштів боржника від 13.12.2012р. ВП№35695253.

Позивачем надана заява вхід.№10045/13 від 08.04.2013р. про збільшення позовних вимог, якою позивач просить також: - визнати протиправними дії відповідача-1, які полягали у тому, що при документуванні правопорушення та накладанні штрафних санкцій за це порушення на позивача 29.01.2004р., складанні інших документів, які пов'язані з цим порушенням, він керувався нормативним документом, який втратив чинність, а саме Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001 року №16-6; - визнання недійсним та скасування рішення відповідача-1 №30/03-51/20376345 від 29.01.2004р.; - визнання протиправними дій відповідача-1 щодо направлення до державної виконавчої служби вимоги №Ю-47/4 від 13.11.2012 року.

Суд, в порядку ч.6 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та згідно ч.1 ст.137 Кодексу адміністративного судочинства України прийняв вказану заяву тільки в частині визнання протиправними дій відповідача-1 щодо направлення до державної виконавчої служби вимоги №Ю-47/4 від 13.11.2012 року, а в іншій частині вказана заяві не прийнята до розгляду у зв'язку зі зміною позивачем предмета адміністративного позову (шляхом додання нового предмета) після початку судового розгляду справи по суті та у зв'язку із несплатою позивачем судового збору за вимоги в частині оскарження рішення відповідача-1 №30/03-51/20376345 від 29.01.2004р.

Таким чином, в межах цієї справи розглядаються позовні вимоги щодо: - визнання нечинною вимоги №Ю-47/4 від 13.11.2012 року; - зобов'язання відповідача-1 відкликати з ВДВС Ворошиловського РУЮ у м.Донецьку вимогу №Ю-47/4 від 13.11.2012 року; - зобов'язання відповідача-1 вилучити із «Картки особового рахунку страхувальника» усі відомості про наявність загального боргу у розмірі 1 020,00 грн.; - скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2012 року ВП№35695253; - скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.12.2012р. ВП№35695253; - скасування постанови про арешт коштів боржника від 13.12.2012р. ВП№35695253; - визнання протиправними дій відповідача-1 щодо направлення до державної виконавчої служби вимоги №Ю-47/4 від 13.11.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач посилається на те, що він не зобов'язаний подавати звіти та не є платником страхових внесків. Позивач зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратив чинність, спірна вимога не є виконавчим документом, а фінансові санкції у розмірі 1 020,00 грн. не узгоджувались.

Позивач вважає, що відповідачем-1 порушено пункти 8.2, 8.5, 8.7, 8.8, 9 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1, та ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вважає, що відповідач-1 повинен відкликати спірну вимогу у зв'язку з її оскарженням, та зазначає, що борг у розмірі 1 020,00 грн. був внесений до картки особового рахунку без достатніх правових підстав.

В обґрунтування позовних вимог в частині скасування постанов відповідача-2 позивач посилається на порушення ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» в частині перевірки на відповідність вимогам Закону відомостей при прийнятті виконавчого документу і відкритті виконавчого провадження. Позивач вважає, що відповідач-2 не повинен був відкривати виконавче провадження та, відповідно, накладати арешт на майно та рахунки у зв'язку із тим, що спірна вимога не є виконавчим документом.

Представники позивача у судовому адміністративний позов підтримали та просили позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, задовольнити у повному обсязі.

Відповідач-1 надав письмові заперечення на адміністративний позов, за змістом яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що позивач на теперішній час є боржником, борг перед управлінням складає 1 020,00 грн. та виконавче провадження відкрито з дотриманням та без порушень норм діючого законодавства України.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні адміністративний позов не визнав та просив відмовити у задоволені позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідачем-2 надані письмові заперечення на адміністративний позов, за змістом яких відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки виконавчий документ відповідає вимогам ст.ст. 17, 18 Закону України «Про виконавче провадження», та постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт коштів боржника, та постанову про арешт майна божника та оголошення заборони його відчуження відповідачем-2 винесено з додержанням вимог статей 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник відповідача-2 у судовому засіданні адміністративний позов не визнала та просила відмовити у задоволені позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ГТОВ «Промбудкомплектація» (ідентифікаційний код: 20376345, місцезнаходження: 83001, Донецька область, м.Донецьк, вул.Щорса, буд.12, кв.7), зареєстроване у якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ №834394.

Відповідно до довідки відповідача-1 від 05.04.2013р. №4206/07, позивач перебуває на обліку в УПФУ у Ворошиловському районі м.Донецька з 19.07.1994р.

Також, відповідачем-1 надані витяги з реєстру страхувальників ДРСС, із яких вбачається, що позивач перебував на обліку в УПФУ у Ворошиловському районі м.Донецька з 19.07.1994р. із місцезнаходженням позивача: 83001, Донецька область, м.Донецьк, вул.Щорса, буд.12.

Згідно пояснень представника відповідача-1, у 2013 році були внесені зміни щодо місцезнаходження позивача у зв'язку із отриманням відповідних відомостей від державного реєстратора.

Представником позивача надані пояснення, за якими до 2013р. позивач перебував на обліку у позивача із адресою місцезнаходження: 83001, Донецька область, м.Донецьк, вул.Щорса, буд.12, проте у 2013р. місцезнаходження було змінено на: 83001, Донецька область, м.Донецьк, вул.Щорса, буд.12, кв.7 шляхом проведення відповідних реєстраційних дій.

Також, у матеріалах справи наявні копії розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за серпень 2009 року та за грудень 2009 року, в яких позивач зазначав власне місцезнаходження: 83001, Донецька область, м.Донецьк, вул.Щорса, буд.12, та копії поштових відправлень позивача на адресу відповідача-1 із зазначенням вказаної адреси.

29.01.2004р. відповідачем-1 прийнято рішення №30/03-51/20376345 про застосування штрафних санкцій за не подачу розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 1 020,00 грн. Крім того, відповідачем-1 наданий відповідний акт на підставі якого прийнято вказане рішення.

Вказане рішення було відправлено позивачу 05.02.2004р., але повернуто установою зв'язку.

Зі змістом вказаного рішення позивач був ознайомлений лише під час розгляду цієї справи.

Відповідно до акта УПФУ у Ворошиловському районі м.Донецька №03-73/145 про результат перевірки місцезнаходження ГТОВ «Промбудкомплектація», встановлено, що за юридичною адресою підприємство не знаходиться.

Відповідно до ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника відповідачем-1 прийнято спірну вимогу про сплату боргу №Ю-47/4 від 13.11.2012р., за якою позивач повинен сплатити суму боргу у розмірі 1 020,00 грн. за фінансовими санкціями (штрафами).

Вказана вимога була надіслана позивачу, проте повернута установою зв'язку, про що вбачається із відповідного поштового відправлення із довідкою від 20.11.2012р.

Наявність у позивача заборгованості з фінансових санкцій у розмірі 1 020,00 грн. на момент прийняття спірної вимоги підтверджується карткою особового рахунку страхувальника - відповідача (32%, 4%, 42%, 1%-5%).

У матеріалах справи наявна копія заяви відповідача-1 від 07.12.2012р. №17584-18/02 про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги про сплату боргу від 13.11.2012р. №Ю-47/4. У вказаній заяві відповідач-1 просить накласти арешт на майно та кошти позивача. Також, у матеріалах справи наявний корінець спірної вимоги із відміткою відповідача-2 про отримання.

Постановою ВДВС Ворошиловського РУЮ у м.Донецьку від 13.12.2012р. відкрито виконавче провадження ВП №35695253 з виконання вимоги про сплату боргу від 13.11.2012р. №Ю-47/4.

13.12.2012р. відповідачем-2 прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №35695253, якою накладено арешт на все майно, що належить позивачу у межах суми звернення стягнення 1 020,00 грн., заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить позивачу лише в межах суми боргу.

Також, постановою відповідача-2 про арешт коштів боржника від 13.12.2012р. ВП №35695253 накладено арешт на кошти, що містяться на банківському рахунку у межах суми 1 020,00 грн.

Абзацами 5 та 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Частиною 3 статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.5 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно ч.14 ст.106 зазначеного Закону, суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.

Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Відповідно до ч.15 зазначеної статті, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, враховуючи положення пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», вимога органів пенсійного фонду України є виконавчим документом, до якої можуть бути включені фінансові санкції.

Відповідно до п.8.1. Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за №64/8663, стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.

Підпунктом «в» пункту 8.2 зазначеної Інструкції встановлено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Крім того, у вказаному пункті зазначено, що вимога формується на підставі даних особових рахунків платників, та вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Таким чином, спірна вимога була правомірно сформована у зв'язку із наявністю у позивача боргу за фінансовими санкціями (штрафами), який відображений в картці особового рахунку та який виник на підставі рішення №30/03-51/20376345 від 29.01.2004р.

Рішення №30/03-51/20376345 від 29.01.2004р. на момент розгляду цієї справи є дійсним.

Відповідно до п.8.3. Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).

Прийнята відповідачем-1 спірна вимога відповідає формі вимоги про сплату боргу, яка передбачена додатком 9 до вказаної Інструкції.

Крім того, зазначеним пунктом передбачено, що вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідачем-1 був дотриманий вказаний порядок надіслання (вручення) спірної вимоги (листом з повідомленням про вручення), що підтверджується відповідним поштовим конвертом.

У зв'язку із тим, що спірна вимога, яка була надіслана 15.11.2012р., була повернута установою зв'язку 20.11.2012р., спірна вимога вважається надісланою (врученою) позивачу.

Пунктом 8.4. Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» встановлено, що протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми.

Заходів щодо узгодження спірної вимоги згідно пункту 8.5 зазначеної Інструкції позивачем не було здійснено з незалежних від відповідача-1 підстав.

Відповідно до п.8.8. Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми, узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін, фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Крім того, за змістом пунктів 8.5 та 8.8 зазначеної Інструкції процедура узгодження вимоги є правом позивача, яким він може не скористатись, та відсутність цієї процедури за незалежних від органу Пенсійного фонду України обставин не може бути підставою для неподання вимоги для виконання до відповідного органу державної виконавчої служби

Розділом 9 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» передбачено порядок застосування фінансових санкцій, а не прийняття вимог органами Пенсійного фонду України.

На підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що відповідач-1 правомірно сформував спірну вимогу та направив її до відповідача-2 на виконання наведених приписів.

Суд вбачає відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання нечинною спірної вимоги.

Суд зазначає, що п.8.6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» передбачені випадки, коли вимога вважається відкликаною, а саме: а) сума боргу самостійно погашається страхувальником; б) орган Пенсійного фонду скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу внаслідок її узгодження або оскарження; в) вимога органу Пенсійного фонду про сплату боргу скасовується чи змінюється судом (господарським судом); г) борг списується у випадках, передбачених статтею 106 Закону у редакції, що діяла до 1 січня 2011 року; ґ) є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу, що зазначені у вимозі.

На момент розгляду цієї справи суд вбачає відсутність передбачених вказаним приписом обставин для відкликання спірної вимоги. Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також не передбачено відкликання вимоги у разі її оскарження до суду.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відкликати спірну вимогу не підлягають задоволенню

Відповідно до пп. «б» п.2.2 розділу «2. Документи, на підставі яких проводиться облік платежів» «Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19 січня 2002 р. №2-4, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 березня 2002 р. за N 212/6500, який був чинний на момент виникнення у позивача заборгованості з фінансових санкцій, передбачено, що документами, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про зобов'язання платника до бази даних, є рішення органу Пенсійного фонду України про застосування штрафних санкцій.

Таким чином, відповідач-1 мав достатні правові підстави для занесення 1 020,00 грн. фінансових санкції до картки особового рахунку позивача.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. №21-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за №988/18283 затверджено «Порядок ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів».

Суд зазначає, що, у зв'язку із чинністю Рішення №30/03-51/20376345 від 29.01.2004р., визначених розділом «II. Документи, на підставі яких проводиться облік сум платежів» вказаного Порядку підстав для зменшення (списання, вилучення) з особового рахунку позивача фінансових санкцій у розмірі 1 020,00 грн. - не має.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача-1 вилучити з картки особового рахунку страхувальника усі відомості про наявність загального боргу у розмірі 1 020,00 грн. на момент розгляду цієї справи є безпідставними.

Крім того, слід зазначити, що розділом «XI. Відомості про платників, які мають борг» вказаного Порядку, передбачено, що у разі наявності у платника на кінець звітного базового періоду недоїмки, несплачених штрафів та пені спеціалістами відділів обліку надходження платежів автоматично формується вимога про сплату недоїмки. Вимога про сплату недоїмки формується на підставі облікових даних карток особових рахунків платників.

Частиною 1 статті 17 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 8 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до п.3.1 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за №489/20802, примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 17 Закону.

Пунктом 3.2 зазначеної Інструкції передбачено, що підставою для вжиття заходів примусового виконання рішень є виконавчий документ, який пред'явлений до виконання в установленому Законом порядку.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно із ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Таким чином, відповідач-2 правомірно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт майна та рахунку позивача у зв'язку з отримання від відповідача-1 заяви про відкриття виконавчого провадження, в якій відповідач-1 просив накласти арешт на майно та рахунки позивача, та спірної вимоги, яка, враховуючи положення пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», є виконавчим документом.

На підставі наведеного, позовні вимоги в частині скасування рішень відповідача-2 є безпідставними.

З урахуванням викладеного, суд вважає адміністративний позов таким, що не має достатніх підстав для задоволення.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 137, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволені адміністративного позову Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудкомплектація» до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька, Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку про визнання нечинним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, скасування постанови - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 8 квітня 2013 року, складання постанови у повному обсязі - 12 квітня 2013 року.

3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Куденков К.О.