Ухвала

від 01.04.2013 по справі 5011-66/1299-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 квітня 2013 року Справа № 5011-66/1299-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКозир Т.П., суддів:Малетича М.М., Могил С.К., Панової І.Ю., Подоляк О.А., розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвес" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 20.11.2012 у справі№ 5011-66/1299-2012 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Укркапітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвес" про визнання права власності на майнові права та стягнення майна

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2012 у справі № 5011-66/1299-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Укркапітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвес" задоволено; визнано за позивачем право власності на майнові права на квартири загальною площею 1031 кв.м., які розташовані у будинку № 9-а по вул. М. Грушевського у м. Києві; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача квартири №№А4-2 (загальною площею 247,4 кв.м.), В10-2 (загальною площею 247 кв.м.), Г4-1 (загальною площею 268,6 кв.м.), Г9-2 (загальною площею 252,4 кв.м.), які розташовані у будинку № 9-а по вул. М. Грушевського у м. Києві.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2012 у справі № 5011-66/1299-2012 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвес" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.11.2012 у справі № 5011-66/1299-2012, в якій просить зазначену постанову, постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 19.08.2010 у справі № 6/647-32/444-32/473-44/176, від 20.01.2011 у справі № 2-27/19191-2006, від 22.12.2009 у справі № 9/346-08, постанови Верховного Суду України від 18.04.2011 у справі № 2-17/604-2009 та від 13.07.2004 у справі № 10/732, на інформаційні листи Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.2008 № 01-8/211, "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 21.11.2011 № 01-06/1624/2011 та "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 № 01-8/482, а також на постанову Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

З постанови від 20.11.2012 у справі № 5011-66/1299-2012, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання за позивачем права власності на майнові права на квартири загальною площею 1031 кв.м., які розташовані у будинку № 9-а по вул. М. Грушевського у м. Києві та про стягнення з відповідача на користь позивача квартир № А4-2, № В10-2, № Г4-1, № Г9-2, які розташовані у вказаному будинку. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що: - між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач продає, а позивач купує майнові права на приміщення (квартиру) № 59, яке розташоване у будинку № 9-а по вул. Грушевського в м. Києві загальною площею 1031 кв.м, та отримує цю квартиру у власність; - вказаний договір є дійсним; - будинок № 9-а по вул. Грушевського в м. Києві був побудований та введений в експлуатацію; - відповідачем, в порушення умов вказаного договору купівлі-продажу, зобов'язання з передачі у власність позивачу квартири № 59 загальною площею 1031 кв.м, розташованої у будинку № 9-а по вул. М. Грушевського у м. Києві виконано не було; - відповідачем істотно порушено умови договору купівлі-продажу, оскільки при будівництві вказаного будинку ним без узгодження та повідомлення позивача (покупця) було змінено нумерацію квартир та скориговано проектну документацію, що призвело до відсутності в цьому будинку квартири № 59, яка була предметом договору купівлі-продажу, укладеного сторонами; - наведене порушення є підставою для зміни договору купівлі-продажу щодо конкретних номерів квартир; - відповідачу на праві власності належать інші квартири № А4-2 (загальною площею 247,4кв.м), В10-2 (загальною площею 247 кв.м), Г4-1 (загальною площею 268,6кв.м), Г9-2 (загальною площею 252,4 кв.м) у вказаному будинку, за рахунок яких даний договір може бути виконаний.

Водночас, у постанові від 19.08.2010 у справі № 6/647-32/444-32/473-44/176 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій (в частині, що стосується доводів заявника) про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в частині визнання за позивачем (покупцем) права власності на квартири № А8-2, № Б13-2, № В13-1 № В14-1, розташовані у будинку № 9-а по вул. М. Грушевського у м. Києві як на такі, за рахунок яких можливо виконати зобов'язання відповідача (продавця) за договором купівлі-продажу, предметом якого була купівля майнових прав на інші, розташовані за вказаною адресою квартири №№ 54, 56, 86, 88, які, однак, побудовані не були. Суд касаційної інстанції виходив при цьому із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що: - власником вказаних квартир, які є предметом спору, не є відповідач за зустрічним позовом (продавець), спірні квартири на підставі відповідних нотаріально посвідчених та зареєстрованих договорів купівлі-продажу перебувають у власності інших осіб, які залучені у справу як треті особи; - укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу майнових прав на квартири №№ 54, 56, 86, 88 є недійсним в силу недотримання сторонами вимог закону щодо нотаріального посвідчення договору.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 20.01.2011 у справі № 2-27/19191-2006 не може бути доказом неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки предмет спору у вказаній справі та у справі № 5011-66/1299-2012, про перегляд постанови у якій подано заяву, є різними. Так, предметом спору у справі № 5011-66/1299-2012 є вимоги про визнання права власності на майнові права та стягнення майна, в той час, як предметом спору у справі № 2-27/19191-2006 є визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, тобто, правовідносини у зазначених справах не є подібними.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2009 у справі № 9/346-08, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору в справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, передбаченої розділом ХІІ 2 ГПК України.

До того ж, судовими рішеннями, на які у заяві, поданій в порядку розділу ХІІ 2 ГПК України, може здійснюватись посилання на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, можуть бути лише рішення судів касаційних інстанцій, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим посилання заявника на постанови Верховного Суду України від 18.04.2011 у справі № 2-17/604-2009 та від 13.07.2004 у справі № 10/732, на інформаційні листи Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.2008 № 01-8/211, "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 21.11.2011 № 01-06/1624/2011 та "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 № 01-8/482, а також на постанову Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9, не приймаються судом до уваги.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ 2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ 2 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

Посилання заявника на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не відповідає приписам пункту 1 статті 111 16 ГПК України.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвес" у допуску справи № 5011-66/1299-2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ. Козир Судді: М. Малетич С. Могил І. Панова О. Подоляк