Ухвала

від 29.03.2013 по справі б19/216-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 березня 2013 року Справа № Б19/216-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С., суддів:Бакуліної С.В., Добролюбової Т.В., Подоляк О.А., Селіваненка В.П., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонстрой", про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 04.09.2012 у справі№Б19/216-10 за заявоюЗакритого акціонерного товариства "Будсоцсервіс" провизнання банкрутом, В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.03.2012 у справі №Б19/216-10 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Закритого акціонерного товариства "Будсоцсервіс"; ліквідовано Закрите акціонерне товариство "Будсоцсервіс" як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; зобов'язано ліквідатора повідомити державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури; зобов'язано державного реєстратора за місцезнаходженням банкрута внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи -Закритого акціонерного товариства "Будсоцсервіс" у зв'язку з банкрутством. Провадження у справі № Б19/216-10 припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 ухвалу Господарського суду Київської області від 01.03.2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2012 ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонстрой" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.09.2012 у справі №Б19/216-10, в якій просить зазначену постанову, а також ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, провадження у справі про банкрутство припинити, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції статей 1, 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), статті 331 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 16.03.2011 у справі №50/467-б, від 08.06.2011 у справі №16/87/09-21/134/09, від 10.02.2011 у справі №18/314.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 04.09.2012 у справі №Б19/216-10, про перегляд якої подано заяву, судами попередніх інстанцій встановлено, що кредиторські вимоги до боржника підтверджено належними доказами, ліквідатором проведено інвентаризацію майна банкрута, сформовано ліквідаційну масу, проведено оцінку та реалізацію виявленого майна, розглянуто заявлені вимоги поточних кредиторів; за рахунок отриманих від реалізації майна банкрута грошових коштів повністю погашено вимоги кредиторів першої, частково вимоги другої черги, закрито поточний рахунок банкрута, інші вимоги залишились непогашеними у зв'язку з недостатністю у банкрута майнових активів; звіт та ліквідаційний баланс схвалено комітетом кредиторів боржника та ліквідатором подано до господарського суду для затвердження. Оскільки за результатами ліквідаційного балансу не залишилося майна, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суд апеляційної та касаційної інстанції, виніс ухвалу про ліквідацію юридичної особи боржника відповідно до статті 32 Закону про банкрутство та припинення провадження у справі про банкрутство на підставі пункту 6 частини першої статті 40 Закону про банкрутство.

Водночас у постановах Вищого господарського суду України від 16.03.2011 у справі №50/467-б та від 08.06.2011 у справі №16/87/09-21/134/09 суд касаційної дійшов висновку про те, що провадження у справі про банкрутство порушено судом першої інстанції за відсутності правових підстав, з якими Закон про банкрутство пов'язує можливість такого порушення, зокрема до заяви боржника не додано документи на підтвердження його неплатоспроможності, у зв'язку з чим Вищий господарський суд України скасував судові рішення судів попередніх інстанцій (ухвалу підготовчого засідання про визнання кредиторських вимог у справі №50/467-б, ухвалу про припинення підприємницької діяльності боржника у справі №№16/87/09-21/134/09) та припинив провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, неоднакові правові висновки, покладені в основу наведених постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

Постанова Вищого господарського суду України від 10.02.2011 у справі №18/314 також не може бути доказом неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у порівнянні з постановою, про перегляд якої подано заяву, з огляду на різні предмети судового розгляду в наведених справах.

Зокрема, у справі №18/314 судами розглядалися вимоги позивача в порядку позовного провадження про визнання права власності та визнання незаконними дій, тоді як у справі №Б19/216-10 предметом судового розгляду були наявність чи відсутність підстав для ліквідації юридичної особи в порядку провадження у справі про банкрутство, що виключає подібність правовідносин у цих справах у розумінні статті 111 16 ГПК України.

Враховуючи викладене, відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонстрой" в допуску справи №Б19/216-10 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Удовиченко Судді: С.Бакуліна Т.Добролюбова О.Подоляк В.Селіваненко