Постанова

від 15.04.2013 по справі 5002-19/2841-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року Справа № 5002-19/2841-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Дерепа В.І., Кривда Д.С. (доповідач), за участю представників від: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), третіх осібне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства "Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В.Казакевича" Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-фінансова компанія "Поліком" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року у справі№ 5002-19/2841-2012 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомДержавного підприємства Центру оздоровлення та відпочинку "Піщане" Державної прикордонної служби України доДочірнього підприємства "Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В.Казакевича" Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-фінансова компанія "Поліком", треті особи: 1.Піщанівська сільська рада, 2.Кримське басейнове управління водних ресурсів, 3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунал Сервіс Чайка", простягнення суми,

В судовому засіданні 08.04.2013р. оголошувалась перерва до 15.04.2013р. 11год. 25хв., відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Центру оздоровлення та відпочинку "Піщане" Державної прикордонної служби України звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з Дочірнього підприємства "Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В.Казакевича" Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-фінансова компанія "Поліком" збитків у вигляді несплати за фактично надані послуги з водовідведення за період з 01.08.2011р. по 30.04.2012р. в сумі 112228,80грн., штраф - 7856грн., пеню - 13579,68грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2012 року (суддя Мокрушин В.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року (судді: Черткова І.В. - головуючий, Голик В.С., Плут В.М.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2012 року скасовано; прийнято нове рішення; позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства "Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В.Казакевича" Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-фінансова компанія "Поліком" на користь Державного підприємства Центру оздоровлення та відпочинку "Піщане" Державної прикордонної служби України 69694,60грн. заборгованості та 1393,89грн. судового збору; в іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, Дочірнє підприємство "Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В.Казакевича" Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-фінансова компанія "Поліком" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишивши без змін рішення місцевого господарського суду. Скаргу мотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.22, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Учасники процесу після перерви не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 21.05.2010р. між Державним підприємством Центр оздоровлення та відпочинку "Піщане" Державної прикордонної служби України (виконавець) та Дочірнім підприємством "Дитячий оздоровчий табір - пансіонат ім.А.В.Казакевіча" (споживач) укладено договір №1с на прийняття стічних вод, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачу послуги з водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати послуги, які надаються, по обґрунтовано розробленим тарифам у строки та на умовах передбачених даним договором.

Строк дії даного договору закінчився 31.07.2011р.

01.05.2012р. між Державним підприємством Центр оздоровлення та відпочинку "Піщане" Державної прикордонної служби України (виконавець) та Дочірнім підприємством "Дитячий оздоровчий табір - пансіонат ім.А.В.Казакевіча" (споживач) був укладений новий договір на приймання стічних вод 6с № 47.

При цьому суди встановили, що у період з 01.08.2011р. по 30.04.2012р. позивачем без договору надавалися відповідачеві послуги з водовідведення.

Згідно звітів про використання води за ІІІ квартал 2011 року, за ІV квартал 2011 року, за І квартал 2012 року, за І півріччя 2012 року, обсяг скидання відповідачем стічних вод за період з 01.08.2011 по 30.04.2012 склав 6394куб.м.

Рішенням 44 сесії 5 скликання Піщанівської сільської ради від 28.04.2010 №1952 затверджено Державному підприємству Центр оздоровлення та відпочинку "Піщане" Державної прикордонної служби України на 2010 рік калькуляцію собівартості одного кубічного метру стічних вод, що пропускаються через каналізаційно-очисні споруди Державного підприємства Центр оздоровлення та відпочинку "Піщане" Державної прикордонної служби України: 1.1. для населення - 0,95грн.; 1.2. для інших споживачів - 12,98грн. Затверджено Державному підприємству Центр оздоровлення та відпочинку "Піщане" Державної прикордонної служби України на 2010 рік калькуляцію собівартості одного кубічного метру холодної води, що виробляється Державним підприємством Центр оздоровлення та відпочинку "Піщане" Державної прикордонної служби України; 2.1. для інших споживачів - 15,58грн.

Державним підприємством Центр оздоровлення та відпочинку "Піщане" Державної прикордонної служби України затверджено розрахунок тарифів на водовідведення на 2010 рік, вартість якого склала 10,20грн. з ПДВ, тариф для інших споживачів - 10,90грн.

Таким чином, за період з 01.08.2011 по 30.04.2012 позивачем від відповідача було прийнято стічних вод у обсязі 6394куб.м. При цьому вартість приймання 1куб.м. складає 10,90грн., у тому числі ПДВ.

Отже, позивачем у період з 01.08.2011 по 30.04.2012 було надано послуги з водовідведення на загальну суму 69694,60грн.

За таких обставин позивач 16.05.2012 звернувся до відповідача з вимогою оплатити послуги з приймання стічних вод за період з 01.08.2011 по 30.04.2012. Факт отримання відповідачем вказаної вимоги підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції на вимозі №145. Однак, в порушення строків, передбачених ст.530 Цивільного Кодексу України, вимога відповідачем не оплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом у даній справі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 Цивільного кодексу України. Так, згідно даної норми особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньо правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки у дочірнього підприємства "Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича" Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-фінансова компанія "Поліком" у період з 01.08.2011 по 30.04.2012 не було законних підстав для отримання послуг з водовідведення, то, за висновком апеляційного господарського суду, відповідач в силу приписів статті 1212 Цивільного кодексу України є особою, яка набула спірне майно (отримала послуги) без достатньої правової підстави і зобов'язаний повернути його позивачу.

Згідно частини 2 статті 1213 Цивільного кодексу України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З урахуванням викладених обставин та норм цивільного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення вартості фактично отриманих послуг з водовідведення підлягають задоволенню у сумі 69694,60грн.

В касаційній скарзі відповідач, в обґрунтування порушення апеляційним судом норм процесуального права, посилається на те, що у даній справі вимогу про стягнення спірної суми заявлено на підставі ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України як збитки у вигляді несплати за фактично надані послуги з водовідведення. А відтак, застосувавши до спірних правовідносин приписи ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції, на думку відповідача, самостійно змінив предмет позову у даній справі, що виходить за межі повноважень суду. При цьому в підтвердження свої правової позиції щодо неправомірності самостійної зміни судом предмету або підстави позову відповідач посилається на постанову Вищого господарського суду України від 25.05.2010р. у справі №2/65.

З цього приводу колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, здійснюючи право на захист на свій розсуд.

Звертаючись до господарського суду, позивач відповідно до ст.54 Господарського процесуального кодексу України самостійно визначає предмет та підстави поданого позову, тобто, матеріально-правову вимогу та факти, які її обґрунтовують.

Розглядаючи справу, господарські суди повинні встановити дійсну природу правовідносин сторін та надати цим правовідносинам належну правову кваліфікацію, однак суди не можуть самостійно змінити підстави та предмету позову, позаяк це виходить за межі повноважень господарських судів (за винятком випадків, передбачених статтею 83 Господарського процесуального кодексу України).

За статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Водночас порядок і підстави такого відшкодування визначаються та доводяться відповідно до природи правовідносин, що склалися між сторонами.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог та без відповідного спору стягнув кошти, які сам визначив як вартість набутого спірного майна (отриманих послуг) без достатньої правової підстави, на свій розсуд визначивши характер стягуваної суми, тоді як позивач у своєму позові визначав таку грошову суму як збитки, незважаючи на те, що позивач за вказаних обставин мав право звернутись в суд з іншим позовом, однак своїм правом не скористався.

Крім того, за змістом ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що право змінити предмет або підставу позову надається позивачу виключно до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Колегія погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що сама по собі норма законодавства не є підставою поданого позову, однак це не спростовує тієї обставини, що позивач звернувся до суду з вимогою саме про стягнення збитків у вигляді несплати за фактично надані послуги, а не повернення набутого спірного майна (отриманих послуг) без достатньої правової підстави, що не є тотожними за своєю правовою природою, розрізняються за істотними обставинами справи, що підлягають доведенню.

Між тим, відповідно до приписів ст.ст.43, 47 Господарського процесуального кодексу України судочинство мало здійснюватись на засадах змагальності, із створенням особам які беруть участь у справі, умов для обґрунтування свої вимог і заперечень поданими суду доказами, а судове рішення мало прийматись суддею за результатами обговорення усіх обставин справи і саме як результат вирішення спору.

Таким чином, розглянувши спір, апеляційний господарський суд не врахував дійсні підстави заявленого позивачем позову, вийшов за межі позовних вимог, внаслідок чого застосував норму закону, яка не регулює правовідносини сторін спору.

Що стосується рішення місцевого господарського суду, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: - протиправна поведінка боржника; - наявність збитків; - причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; - вина боржника.

Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Однак, в рішенні місцевого господарського суду не зазначено про докази, на підставі яких суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, не надано оцінки доказам, наданим сторонами в обґрунтування та заперечення позовних вимог. Натомість суд обмежився загальним посиланням на необхідність доведення позивачем умов відповідальності, не давши правової оцінки при цьому обставинам фактичного отримання відповідачем послуг з водовідведення, що останній не заперечує.

Висновок суду першої інстанції щодо ненадання позивачем доказів існування вини відповідача є безпідставним, оскільки, виходячи з презумпції вини заподіювача збитків, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні збитків.

Таким чином розглянувши спір, суди обох інстанцій всупереч вимогам ст.4 3 , 32, 43 ГПК України, всебічно, повно і об'єктивно не дослідили всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи наведене, ухвалені по справі судові акти підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального й процесуального права, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В.Казакевича" Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-фінансова компанія "Поліком" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2012 року у справі №5002-19/2841-2012 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Н.Капацин

Судді В.Дерепа

Д.Кривда