Постанова

від 17.04.2013 по справі 5011-33/3913-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 5011-33/3913-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіОстапенка М.І., суддіГончарука П.А., суддіКондратової І.Д. (доповідач), за участю представників сторін від позивачане з'явились; від відповідача не з'явились; розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Гарантія-Маркет" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 5011-33/3913-2012 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" доДочірнього підприємства "Гарантія-Маркет" простягнення 14549796,36 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (надалі - ПАТ "Кредитпромбанк", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Гарантія-Маркет" (надалі - ДП "Гарантія-Маркет", відповідач), у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за кредитним договором № 49.8.2/37/2007-КЛТ від 17 серпня 2007 року щодо своєчасного повернення суми кредиту і сплати процентів за користування кредитними коштами, просило суд стягнути заборгованість за договором в розмірі 14549796,36 грн, що становить : 14337000,00 грн - сума заборгованості за кредитом, 212312,95 грн - сума заборгованості зі сплати нарахованих процентів, 483,41 грн - сума пені, що нарахована за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не підтверджено і до матеріалів справи не додано первинні бухгалтерські та фінансово-господарські документи, складання та ведення яких передбачено вимогами чинного законодавства, що підтверджують факт надання на користь відповідача кредитних коштів на загальну суму 143337000 грн. Крім того, відповідач зазначив, що у розрахунку № 562/49.8.2-6216-49 від 14.03.2012 року, який доданий до позовної заяви, позивачем визначено, що станом на 05.03.2012 року сума простроченої заборгованості за нарахованими процентами, що обліковується на рахунку № 20691010000468.980, становить 145720,33 грн, проте у позовній заяві позивач просить стягнути іншу суму заборгованості зі сплати процентів, а саме : 212312,95 грн. Не погодився відповідач також і з розміром пені, який визначений позивачем у розрахунку заборгованості, оскільки у даному розрахунку не було враховано, що 29.02.2012 року відповідач сплатив 60716,80 грн. із призначенням платежу "для сплати процентів по кредитному договору". Для належного аналізу стану розрахунків між сторонами та визначення реального обсягу заборгованості за кредитним договором відповідачем було заявлено клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2012 року (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року (судді : Дикунська С.Я (головуючий), Алданова С.О., Сітайло Л.Г.), позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по кредиту в розмірі 14337000,00 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 212 312, 95 грн та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 483,41 грн, а також судовий збір в розмірі 64 380,00 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року та рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2012 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, його представник в судове засідання не з'явився.

15.04.2013 року представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про відкладення, в якому він просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання з поважних причин.

Представник відповідача також в судове засідання не з'явився, 16.04.2013 року через канцелярію суду подав клопотання про відкладення, в якому він просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання з поважних причин.

З огляду на те, що представники сторін не надали суду касаційної інстанції жодні докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, а також враховуючи те, що представництво сторони у судовому засіданні не обмежено певним колом осіб і неявка представників сторін не є перешкодою для розгляду справи у суді касаційної інстанції, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотань сторін про відкладення розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій і це підтверджується матеріалами справи, 17 серпня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № 49.8.2/37/2007-КЛТ, яким встановлено процедуру та умови надання позивачем відповідачу в майбутньому кредитів (траншів) в національній валюті України або в іноземних валютах з повною/частковою конвертацією в долари США та національну валюту України в межах загальної суми, еквівалентної 3000000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладання кожної додаткової угоди до кедитного договору про надання кредиту, що є його невід'ємною частиною, процедура та умови повернення відповідачем отриманих кредитів, нарахування і сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, які виникнуть при наданні позивачем кредитів.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору визначено, що зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та обов'язки сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладання сторонами додаткових угод про надання кредитів, що є невід'ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п. 1.1 кредитного договору та термін його кінцевого повернення, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п. 3.4.4 кредитного договору (не пізніше 16.08.2012 року).

Положеннями п. 3.4.3 кредитного договору встановлений обов'язок позичальника сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами, 25 числа кожного місяця, у день повного погашення дострокового погашення заборгованості за кредитом та у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаний у відповідній додатковій угоді. Якщо 25 число припадає на вихідний або святковий день проценти сплачуються наступного робочого дня за вихідним (святковим) днем.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання кредитного договору сторонами були укладені додаткові угоди до кредитного договору, а саме: додаткова угода № 1 від 04.09.2007 року, додаткова угода № 2 від 04.10.2007 року, додаткова угода № 3 від 08.10.2007 року, додаткова угода № 4 від 29.10.2007 року, додаткова угоду № 5 від 14.05.2008 року, додаткова угода № 6 від 26.11.2008 року, додаткова угода № 7 від 13.05.2008 року, додаткова угода № 8 від 17.09.2009 року, додаткова угода № 9 від 09.11.2009 року; додаткову угоду № 10 від 08.04.2010 року, додаткова угода № 11 від 14.06.2010 року, додаткова угода № 12 від 30.06.2010 року, додаткова угода № 13 від 06.09.2010 року, додаткова угода № 14 від 08.11.2010 року, додаткова угода № 15 від 22.11.2010 року, додаткова угода № 16 від 29.11.2010 року, додаткова угода № 17 від 10.02.2011 року, додаткова угода № 18 від 31.03.2011 року, додаткову угоду № 19 від 31.03.2011 року, додаткова угода № 20 від 31.03.2011 року, додаткова угода № 21 від 31.03.2011 року, додаткова угода № 22 від 31.03.2011 року, додаткова угода № 23 від 31.03.2011 року, додаткова угода № 24 від 12.05.2011 року, додаткова угода № 25 від 01.07.2011 року, додаткова угода № 26 від 01.09.2011 року, додаткова угода № 27 від 13.09.2011 року, додаткова угода № 28 від 30.11.2011 року, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до умов додаткової угоди № 28 від 30.11.2011 року до кредитного договору, банк надає позичальнику кредит в сумі 14337000,00 грн. для поповнення обігових коштів, зі сплатою 17,00 % річних, а позичальник зобов'язався повернути кредит, отриманий за цією додатковою угодою не пізніше 16.08.2012 року.

Місцевий господарський суд, установивши, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредитні кошти в сумі 14337000,00 грн., які останній отримав, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з рахунку № 20624010000468.980.28, проте позичальник своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів сплати процентів за користування кредитом за вказаним договором не виконав, визнав обґрунтованими та законними вимоги позивача і рішенням від 27.11.2012 року позов задовольнив повністю, стягнувши з відповідача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 14337000,00 грн, суму заборгованості за кредитом, суму заборгованості зі сплати нарахованих процентів в розмірі 212312,95 грн та пеню в розмірі 483,41 грн, що на рахована за несвоєчасну сплату процентів за період прострочення з 28.02.2012 року по 05.03.2012 року, керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 610, 612, 629, 1049, 1054 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України та ч. 2 ст. 193, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу (надалі - ГК) України.

З таким рішенням місцевого господарського суду погодився й апеляційний господарський суд, залишивши судове рішення у справі без змін.

Висновки попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, і додводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Доводи касаційної скарги, які по суті зводяться до оспорювання кредитного договору з підстав непогодження сторонами всіх істотних умов договору при його укладенні (не встановлено процентну ставку за кредитом), судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки відповідні доводи були предметом дослідження Господарським судом міста Києва при розгляді позову ДП "Гарантія-Маркет" до ПАТ "Кредитпромбанк" про визнання недійсним кредитного договору № 49.8.2/37/2007-КЛТ від 17 серпня 2007 року у справі № 5011-33/511-2012. В межах цієї справи суд встановив, що всі вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання договору, а тому рішенням від 26.06.2012 року суд відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору № 49.8.2/37/2007-КЛТ від 17 серпня 2007 року у справі № 5011-33/511-2012. Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду у справі № 5011-33/511-2012, не доводяться при вирішенні цього спору.

Викладені у касаційній скарзі доводи щодо порушення судами норм процесуального права, яке полягає у незалученні до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ДП "Маркет-Плазо, ДП "Ф.Формула", ТОВ "Господарник" за клопотанням відповідача, судом також відхиляються, оскільки до клопотання відповідачем у відповідності до ст.ст. 32, 33 ГПК України не було додано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки зазначених осіб, а тому судом першої інстанції обґрунтовано відхилено таке клопотання відповідача.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, зокрема, щодо отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 14337000,00 грн, судом касаційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки згідно ч. 2 ст. 111 ГПК України не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи.

Доводи скаржника про те, що судами не надано оцінки тієї обставині, що у розрахунку № 562/49.8.2-6216-49 від 14.03.2012 року, який доданий до позовної заяви, позивачем визначено, що станом на 05.03.2012 року сума простроченої заборгованості за нарахованими процентами, що обліковується на рахунку № 20691010000468.980, становить 145720,33 грн, проте у позовній заяві позивач просить стягнути іншу суму заборгованості зі сплати процентів, а саме : 212312,95 грн, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, в тому числі з розрахунку № 562/49.8.2-6216-49 від 14.03.2012 року, на який посилається відповідач, і це встановлено судами попередніх інстанцій, сума заборгованості зі сплати відсотків станом на 05.03.2012 року становить 212312,95 грн (145720,33 грн - сума простроченої заборгованості за нарахованими процентами за період з 20.01.2012 року по 19.02.2012 року + 66592,62 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами за період з 20.02.2012 року по 29.02.2012 року). Відповідачем у відповідності до ст. 33 ГПК України не надано контррозрахунок спірної суми.

Отже оскільки, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих висновків суду першої та апеляційної інстанцій, і судом касаційної інстанції не встановлено порушення або неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Гарантія-Маркет" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року та рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2012 року у справі № 5011-33/3913-2012 - без змін.

Головуючий суддя Остапенко М.І. Суддя Гончарук П.А. СуддяКондратова І.Д.