Рішення

від 03.04.2013 по справі 375/96/13- ц

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 375/96/13- ц

Провадження № 2/375/66/13

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2013 Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Литвина О.В.,

при секретарі - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія», ОСОБА_10

про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки у проведенні розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду із даним позовом, позивачі посилаються, що перебували з відповідачем до 01.01.2012 року у трудових стосунках як різноробочі. При цьому зазначають, що хоча з наказом про прийняття на роботу ознайомлені не були, проте до виконання своїх трудових обов»язків були допущені. Свої обов'язки виконували сумлінно, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку. Відповідач також спочатку дотримувався свого обов'язку щодо проведення своєчасної та в повному обсязі оплати їх праці. На разі, так тривало до листопада 2011 року. Заробітна плата за листопад та грудень 2011 року відповідачем їм виплачена не була.

Зазначають також, що факт використання головою правління ПАТ «Рокитнянська ПК» найманої праці громадян без оформлення з ними трудових відносин встановлено вироком Рокитнянського районного суду від 20.06.2012 року у справі №1021/122/12.

Через відсутність належного оформлення трудових відносин та доказів розміру заробітної плати, яка була їм встановлена фактично, вважають справедливим при вирішенні майнових вимог виходити з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством в листопаді-грудні 2011 року.

Просять поновити строк звернення до суду, встановити факт перебування кожного із позивачів у трудових стосунках із ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» у період з 01.11.2011 року по 01.01.2012 року, внести відомості про роботу до трудової книжки кожного з позивачів, стягнути з відповідача на користь кожного позивача зокрема невиплачену заробітну плату у сумі 1899 грн., компенсацію за затримку розрахунку в розмірі середньомісячного заробітку та моральну шкоду в розмірі 1111.00 грн. на кожного з них зокрема.

Відповідач в особі ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія», будучи належним чином повідомленим, свого представника у судове засідання не направило, заперечення на позов та заяви про розгляд справи за відсутності свого представника до суду не подало.

Не зявився до суду, будучи належним чином повідомленим, і відповідач у справі - ОСОБА_10, як і не подав до суду заперечення на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності.

За викладеного суд не знаходить причину неявки відповідачів у судове засідання поважними, а тому ухвалив провести розгляд справи у відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів в порядку заочного провадження, проти чого не заперечують позивачі і що узгоджується з положеннями ст.224 ЦПК України.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_8, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявилися, подавши заяви, якими позов підтримали та просили розглянути спір у їх відсутності.

В судовому засіданні позивачі підтримали позов за викладених у ньому обставин та просили його задовольнити. При цьому позивач ОСОБА_1 суду показала, що вона працювала у відповідача протягом серпня-грудня 2011 року та отримала заробітну плату лише за серпень і вересень 2011 року. Наказ про прийом її на роботу не видавався і трудову книжку в неї на підприємстві не брали.

Просила позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 суду показала, що працювала у відповідача майже цілий 2011 рік, а саме з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року. Трудову книжку віддала для оформлення у відділ кадрів, а про розмір заробітної плати вона домовлялася із майстром - ОСОБА_11, зі слів якої остання складала 12.50 грн. за годину роботи і яка табелювала її роботу почасово. Заробітну плату їй виплачували до жовтня місяця включно, а за листопад та грудень не виплачено. У листопаді та грудні 2011 року вона працювала по 10-12 годин і це можуть підтвердити свідки, яких вони просили викликати до суду.

Просила позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 суду показала, що працювала у відповідача з 1 вересня 2011 року по 31 грудня 2011 року та отримала заробітну плату за вересень та жовтень місяці. За листопад та грудень заробітну плату їй не виплатили. Табелювала роботу ОСОБА_11, з якою вона домовлялася про оплату праці. Також уточнила, що обставину її роботи у листопада та грудні місяцях 2011 року підтвердять свідки.

Просила позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_5 суду показала, що працювала у відповідача з 18.06.2011 року по 31.12.2011 року та отримувала заробітну плату з розрахунку 12.50 грн. до жовтня місяця 2011 року включно. За листопад та грудень заробітну плату їй не видали. Обставину її роботи у листопаді та грудні можуть підтвердити свідки.

Просила позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_6 суду показала, що працювала у відповідача і їй за листопад та грудень 2011 року не виплачено заробітну плату. Про роботу та про оплату праці домовлялася з ОСОБА_11. Обставину її роботи у листопаді та грудні можуть підтвердити свідки.

Просила позов задовольнити.

Позивача ОСОБА_7 суду показала, що у відповідача вона працювала з 15.06.2011 року по 15.12.2011 року. Їй не виплачено заробітну плату за листопад та грудень і це можуть підтвердити свідки, зокрема ОСОБА_11.

Просила позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_9 суду показав, що працював у відповідача з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року, попередньо здавши свою трудову книжку. Перед роботою проходив медичну комісію, оплату за яку провів відповідач. Підтвердити факт його роботи у відповідача можуть свідки. За листопад та грудень заробітної плати він не отримав.

Просив позов задовольнити.

Заслухавши позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, свідків - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_11, ОСОБА_21, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

В період з 01.11.2011 року відповідачем у справі в особі його керівника - ОСОБА_10 було допущено до роботи в якості різноробочих позивачів у справі на умовах строкового трудового договору і які виконували свої трудові обов'язки до 15.12.2011 року включно та після вказаної дати будь-яких робіт у підприємстві-відповідачі не виконували. Заяви про прийом на роботу та звільнення з неї позивачі відповідачу не подавали, трудовий договір письмово між сторонами спору не укладався. Оплата праці відповідачем позивачам за роботу у вказаний період часу не проводилася і не проведена до цього часу.

Також судом встановлено, що у підприємстві-відповідачі роботи позивачами та іншими працюючими в період з 16.12.2011 року по 01.01.2012 року не проводилися. Розмір оплати праці працюючим був встановлений на рівні розміру мінімальної заробітної плати, що мав місце час на той період, а саме: листопад - 985.00 грн., грудень - 1004.00 грн..

Викладене підтверджується:

· показаннями в судовому засіданні позивачів;

· показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 в тім, що вона працювала у вересні-грудні 2011 року за трудовим договором у ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» та не отримала заробітної плати за листопад-грудень місяці. Заробітну плату отримувала по двох відомостях, а саме по офіційній відомості мінімальну заробітну плату у сумі 935.00 грн., а іншу суму отримувала неофіційно. Всього таким чином отримувала близько 3125.00 грн.. Всі позивачі працювали разом з нею, але заробітну плату вони отримували неофіційно і вона це бачила з відомостей;

· показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 в тім, що вона працювала неофіційно у ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» в період вересня-жовтня 2011 року та бачила, що там також працювали позивачі;

· показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 в тім, що він працював в період з серпня 2011 року по грудень 2011 року у ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» і з ним разом працювали позивачі, яких він знає всіх по обличчю. Заробітну плату отримували по двох списках;

· показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_15 в тім, що він працював з вересня 2011 року до січня 2012 року у ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія». Фактично роботи проводилися до середини грудня місяця 2011 року, а потім всіх, і в тому числі позивачів відправили додому, оскільки була відсутня робота. Заробітну плату отримував він по двох списках - по офіційному списку у розмірі мінімальної заробітної плати та по іншому так званому «чорному» списку. Так отримували заробітну плату всі працюючі. 10.01.2012 року його викликали на роботу та повідомили, що його звільнено з роботи;

· показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_16 в тім, що вона працювала з 10.08.2011 року по грудень 2011 року у ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» і в листопаді та грудні цього року там працювали позивачі, яких вона знає в обличчя. Заробітну плати вона отримувала по двох списках. Так само заробітну плату отримували і позивачі. Заробітну плату вони всі не отримали за листопад та грудень 2011 року;

· показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 в тім, що вона працювала офіційно у ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» в період з 08.08.2011 року по 09.09.2012 року. Там же працювали і позивачі, з якими вона працювала. На разі, вони працювали неофіційно. Заробітну плату всі отримували за двома списками - по одному мінімальну заробітну плату, а по іншому залишок. Уточнила, що разом з нею проходив медичну комісію на роботу позивачі ОСОБА_9 та ОСОБА_3;

· показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_18 в тім, що вона працювала у ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» офіційно і з нею також працювали позивачі;

· показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_19 в тім, що вона працювала у ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» з 19.09.2011 року до січня 2012 року. Заробітної плати за листопад та грудень 2011 року вона не отримала. За жовтень заробітну плату отримала по двох списках. Разом з нею у листопаді та грудні місяці 2011 року працювали позивачі, які їй говорили, що вони працювали неофіційно;

· показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_20 в тім, що вона працювала у відповідача по справі лаборантом та бачила, що там у жовтні-листопаді 2011 року постійно працювали позивачі. Заробітна плата нараховувалася погодинно із розрахунку 12.50 грн. за годину роботи;

· показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 в тім, що всі позивачі працювали постійно у ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» різноробочими у жовтні-грудні 201 року, а вона працюючи майстром, проводила облік їх робочого часу. Заробітна плата нараховувалася погодинно із розрахунку 12.50 грн. за годину роботи;

· показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_21 в тім, що вона працювала у ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» бухгалтером та проводила нарахування заробітної плати офіційно працюючим особам почасово із розрахунку 12.50 грн. за годину роботи. Близько 15-20 чоловік працювали на підприємстві неофіційно і в тому числі позивачі в період з листопада по грудень 2011 року включно. Заробітну плату вона їм не нараховувала, а виплачувала згідно наданого керівником підприємства - ОСОБА_10 списку та наданих ним одночасно коштів із вказівкою провести виплату;

· вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 20.06.2012 року щодо особи ОСОБА_10 за ч. 1 ст.172, ч.2 ст.172, ч.1 ст.175 КК України по факту невиплати заробітної плати працівникам ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» за листопад-грудень 201 року;

· витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

· актом перевірки дотримання вимог трудового законодавства у ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» від 24.01.2012 року № 10-3-036/04 за даними якого всім працівникам даного підприємства на час проведення перевірки не було виплачено заробітну плату за листопад-грудень 2011 року;

· довідкою ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» від 04.10.2012 року № 04/10 відповідно до даних якої вбачається: факт невиплати заробітної плати за листопад-грудень 2011 року; обставина звільнення працівників з роботи з 12.01.2012 року; розмір заробітної плати у листопаді в сумі 881.78 грн. та у грудні - в сумі 522.06 грн.;

· листами Головного державного інспектора Праці ТДіП у Київській області Пащенка Б.І. № 32/02-08 від 14.03.2012 року та № 43/02-08 від 04.10.2012 року відповідно до яких: в період з листопада 2011 року по час перевірки (24.01.2012 року) в товаристві існувала заборгованість по заробітній платі; у період 2011-2012 років до праці залучалися працівники без належного оформлення трудових відносин; не підтвердилися обставини перебування у трудових відносинах з відповідачем позивачів у справі;

· письмовим поясненням ОСОБА_21 від24.01.2012 року на імя Головного державного інспектора Праці ТДіП у Київській області Пащенка Б.І. в тім, що: вона працювала з 17.08.2010 року на посаді бухгалтера ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» та виконувала обов'язки по проведенню нарахування заробітної плати працівникам підприємства; за листопад-грудень 2011 року існувала заборгованість по заробітній платі, яка не виплачена звільненим правникам станом на 24.01.2012 року.

При зверненні до суду кожна сторона, як того вимагають положення ст.60 ЦПК України, зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. При цьому законодавець визначає, що: докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Аналогічні положення містяться і у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року (із змінами) в тім, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу. На разі, як позивачі, так і свідки у судовому засіданні однозначно підтвердили факт допуску позивачів до роботи з відома керівника підприємства - ОСОБА_10. і що також підтверджується матеріалами перевірки дотримання вимог трудового законодавства підприємством Головним державним інспектором Праці ТДіП у Київській області Пащенком Б.І..

Таким чином, на підставі досліджених доказів суд вважає встановленим, що позивачі працювали у відповідача в період з 01.11.2011 року по 15.12.2011 року на посаді різноробочих на умовах строкового трудового договору на період виконання обумовленої між ними роботи, а тому їх вимога про встановлення факту перебування з відповідачем у трудових стосунках в період з 01.11.2011 року по 01.01.2012 року підлягає частковому задоволенню. При цьому суд виходить зі встановленої у судовому засіданні обставини, що між сторонами спору мала місце домовленість про існування трудових відносин на період часу наявності роботи на підприємстві і на що вказує обставина виконання позивачами та іншими працюючими роботи у відповідача до 15.12.2011 року включно, звільнення працівників підприємства з 12.01.2011 року та нарахування їм заробітної плати лише до 15.12.2011 року, і що таким чином мало місце укладення трудового договору на період виконання певної роботи та що узгоджується з положеннями п.2 ч.1 ст.23 КЗпП України.

Підлягає задоволенню у зв'язку із викладеним і вимога позивачів про зобов'язання відповідача внести в їх трудові книжки записи щодо відомостей про роботу у відповідача, а саме, суд приходить до висновку про зобов'язання відповідача внести записи до трудових книжок позивачів про їх прийом на роботу з 01.11.2011 року і про звільнення їх з цієї посади 15.12.2011 року у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору (п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України).

Щодо вимоги позивачів про стягнення заборгованої заробітної плати з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати, що мав місце в період листопада-грудня 2011 року, то з врахуванням встановленої обставини виконання ними трудових обов'язків у відповідача в період з 01.11.2011 року по 15.12.2011 року, та з огляду на положення вимог ст. 3 Закону України «Про оплату праці» (в тім, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) та є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників) та положень п .5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» (у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати) то остання підлягає частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню заробітна палат за період роботи позивачів з 01.11.2011 року по 15.12.2011 року включно з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати у цей період часу.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права і що вказує на те, що при вирішенні спору про виплату середнього заробітку позивачам за час затримки розрахунку при звільненні суду необхідно установити: наявність боргу; відсутність спору щодо його розміру; вину підприємства; дотримання позивачем трьохмісячного строку звернення до суду.

Як вбачається зі встановлених у судовому засіданні обставин справи, позивачі, починаючи з 16.12.2011 року у відповідача у же не працювали, тобто із вказаної дати припинили з ним трудові відносини, оскільки доказів того, що вони мали намір укласти з останнім трудовий договір на невизначний строк відсутні і на що вказують їх показання та показання свідків у судовому засіданні, відсутність спору про поновлення їх на роботі та відповідно із вказаного періоду часу знали про порушення своїх трудових прав, зокрема, про непроведення відповідачем з ними повного розрахунку за їх працю на підприємстві.

На разі, до суду до суду з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку вони звернулися лише 15.01.2013 року, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, що є самостійно підставою для відмови у задоволенні такої вимоги позивачів. Аналогічна з даною правова позиція викладена колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у рішенні від 18.12.2012 року у справі за позовом ОСОБА 3 до приватного підприємства «Укрвертикаль» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА 3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 17 грудня 2010 року.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням вказаних норм та того, що порушення трудових прав позивачам є доведеним і таке стало підставою для звернення останніх до правоохоронних та інших органів державної влади за захистом своїх порушених трудових прав, що свідчить про вжиття додаткових зусиль для відновлення нормальних життєвих зв'язків та свого життя, висновок суду про стягнення моральної шкоди є вірним. Відшкодувати кожному з них заподіяну моральну, на думку суду, виходячи з принципу розумності та справедливості, можливо тією сумою, яку просять самі позивачі, тобто в розмірі 1111.00 грн..

За викладеного, підсумовуючи викладене, оцінюючи всі зібрані у справу докази у їх сукупності з позиції їх належності та достатності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: встановити факт перебування позивачів у трудових відносинах із ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» з 01.11.2011 року по 15.12.2011 року включно із зобов'язанням ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» внести до трудових книжок позивачів відомостей про прийом їх на роботу з 01.11.2011 року та звільнення із роботи з 15.12.2011 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору (п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України); стягнути з ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» на користь кожного з позивачів зокрема заборговану заробітну плату за період роботи з 01.11.2011 року по 15.12.2011 року в сумі 1487.00 грн., виходячи із розміру мінімальної заробітної плати у зазначений період часу (985.00 грн. + (1004.00 грн. : 2 = 502 грн.) = 1487.00 грн.); стягнути з ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» на користь кожного з позивачів зокрема в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 1111.00 грн.. Всього таким чином підлягає стягненню з відповідача на користь кожного з позивачів 2598.00 грн..

Відповідно до ч.2 ст.367 ЦПК України рішення в частині стягнення заборгованої заробітної плати в сумі 1487.00 грн., зважаючи, що вказана заборгованість становить заробітну плату за півтора місяця та з огляду на її розмір, на думку суду необхідно допустити до негайного виконання.

Від сплати судового збору позивачі звільнені, а тому останній необхідно стягнути у відповідності до положень ст.88 ЦПК України на користь держави у сумі 229.40 грн. з відповідача у справі.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.3 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 21, 23, 24, 36, 94, 95, 117, 221, 232, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 79, 88, 169, 212-215, 224-226, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія», ОСОБА_10 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки у проведенні розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Встановити факт перебування ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у трудових відносинах з ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» на посаді різноробочого в період з 01 листопада 2011 року по 15 грудня 2011 року включно.

Зобов'язати ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» внести до трудових книжок ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 запис про прийом їх на роботу 01 листопада 2011 року у ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» на посаду різноробочого та про звільнення з займаної посади 15 грудня 2011 року у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору (п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України).

Стягнути з ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а саме на користь кожного зокрема, заборгованість по заробітній платі в сумі 1487.00 грн.

Стягнути з ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а саме на користь кожного зокрема, в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 1111.00 грн..

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ПАТ «Рокитнянська продовольча компанія» на користь держави судовий збір в сумі 229.40 грн..

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні при постановленні рішення, шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне обгрунтування рішення виготовлено 08.04.2013 року.

Суддя О.В. Литвин