Постанова

від 15.04.2013 по справі 5005/4257/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року Справа № 5005/4257/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В. суддів:Попікової О.В. (доповідач у справі) Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:Фурман В.В. - за дов. від 02.01.2013р. № 1 від відповідача-1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача-2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Уран-Агро" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011р. та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2012р. у справі№ 5005/4257/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" до 1. Приватного підприємства "Уран-Агро" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Літосфера" простягнення 39 166,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (далі - позивач, ТОВ "Агросфера") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Уран-Агро" (далі - відповідач-1, ПП "Уран-Агро") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Літосфера" (далі - відповідач-2, ТОВ "Літосфера") про солідарне стягнення 39 166,26 грн., з яких: 12 450,03 грн. основного боргу, 1 131,42 грн. пені, 25 584,81 грн. процентів за товарний кредит.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011р. (суддя Назаренко Н.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2012р. (головуючий суддя Тищик І.В., судді Білецька Л.М., Виноградник О.М.), позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду обґрунтовані приписами статей 6, 11, 14, 525, 526, 530, 536, 546, 549, 553, 554, 610 - 612, 626 - 629, 692, 694 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, 230 - 232 Господарського кодексу України, з огляду на встановлення факту порушення відповідачем-1 зобов'язань за договором купівлі-продажу від 30.03.2010р. № 4546 щодо своєчасної оплати вартості отриманого від позивача товару.

Не погодившись з рішенням та постановою, ПП "Уран-Агро" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статей 5, 15, 56, 57, 63 - 65, 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, статей 559, 639, 662, 666, 673, 677 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що його не було повідомлено про час та місце засідання господарського суду Дніпропетровської області, яке відбулося 31.05.2011р., судами порушено територіальну підсудність розгляду спору у даній справі. Крім того скаржник зазначає, що ним не отримувались претензії та позовна заява, а позивачем не було проведено звірку взаєморозрахунків, що є підставою для повернення позовної заяви. Також скаржник вказує на те, що: у договорі відсутня дата його підписання; у накладних та актах приймання товару не вказано рік випуску товару та строк його придатності; за накладними, оформленими з порушенням п. 2.4. наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", не можливо провести розрахунки; відповідачем сплачено суму більшу, ніж отримано товару. Скаржник посилається на те, що апеляційний суд 03.10.2012р. в судовому засіданні оголосив перерву до 24.10.2012р. без винесення ухвали.

09.04.2013р. на адресу суду надійшла заява ПП "Уран-Агро" від 04.04.2013р. № 21 про відвід колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого Кота О.В., суддів Кролевець О.А., Попікової О.В., Саранюка В.І.

За результатами розгляду вказаної заяви у судовому засіданні 15.04.2013р. її було залишено без задоволення, про що винесено відповідну ухвалу.

Від ТОВ "Агросфера" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 30.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (продавець) та Приватним підприємством "Уран-Агро" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 4546 (далі - договір), у відповідності до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість товару (засобів захисту рослин) відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Відповідно до розділу 2 (пункти 2.1., 2.2.) договору якість товару повинна відповідати стандартам і Держстандартам, що діють в Україні на момент передачі товару, підтверджуватися сертифікатом якості заводу-виготовлювача. Продавець надає покупцю сертифікати на кожну партію товару.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що конкретний асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна товару встановлена за домовленістю сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - долар США. Оплата вартості товару (виконання зобов'язання) підлягає у гривні, згідно розділу 4 договору.

Загальна сума договору складається із суми вартості товару по всіх специфікаціях, підписаних в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною, з урахуванням зміни ціни у спосіб, передбачений пунктами 4.7., 4.8., та суми процентів за користування товарним кредитом (пункт 3.2. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору умови оплати товари, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до договору.

30.03.2010р. сторонами підписано специфікацію № 1 до договору, у якій визначено асортимент товару, його кількість, якість та базис поставки. Відповідно до умов специфікації товар продається на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу, а саме: покупець зобов'язаний сплатити продавцю загальну кінцеву вартість отриманого товару у строк до 25.08.2010р. З моменту фактичного придбання всього об'єму товару та своєчасного часткового розрахунку за нього у розмірі 100 % від загальної вартості придбаного товару на умовах товарного кредиту покупець вважається таким, що повністю розрахувався по даній специфікації.

Згідно з пунктом 4.6. договору оплата вартості товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились та узгодили зміну ціни на товар в межах періоду часу, що вказаний у пункті 4.7., та згідно способів, викладених у пунктах 4.7., 4.8. договору.

У відповідності до пунктів 4.13., 4.14. договору продавець зобов'язаний надати покупцю рахунок, податкову накладу, накладну на передачу товару (видаткова), сертифікати якості на кожну партію товару, а на вимогу покупця - товарно-транспортну накладну. Покупець для отримання товару зобов'язаний надати продавцю доручення на право отримання товарно-матеріальних цінностей.

Право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару, супровідних документів та підписання накладних на передачу товару (пункт 5.1. договору).

Відповідно до пункту 5.4. договору прийом товару за кількістю і якістю та документами згідно пункту 4.13. проводиться покупцем у момент одержання товару від продавця. Покупець зобов'язаний перевірити комплектацію, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), а також відсутність ознак ушкодження і псування товару й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем, а документи, передбачено пунктом 4.13. - йому переданими.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що позивачем на виконання умов договору від 30.03.2010р. № 4546 (з урахуванням специфікації від 30.03.2010р. № 1) здійснено поставку товару відповідачу-1 на загальну суму 17 350,03 грн., що підтверджується видатковими накладними від 14.04.2011р. № 140402/02, від 16.04.2010р. № 160403/02, від 20.04.2010р. № 200414/02, підписаними сторонами та скріпленим їхніми печатками, а також довіреністю ПП "Уран-Агро" від 14.04.2010р. серії ЯПР № 393960, виданою керівнику цього підприємства на отримання вказаного товару.

При цьому відповідачем-1 вказані видаткові накладні, які підтверджують факт отримання ним товару, підписані з його боку без жодних заперечень та зауважень.

ПП "Уран-Агро" зобов'язання за договором виконало частково, на загальну суму 4 900,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунка за 25.08.2010р.

Апеляційним судом було обґрунтовано відхилено посилання відповідача-1 в підтвердження належного виконання ним зобов'язань на виписку з банківського рахунку за квітень 2010р. та видатковий касовий ордер від 20.04.2010р., оскільки вказані документи не є належними доказами сплати грошових коштів на виконання саме договору від 30.03.2010р. № 4546.

Предмет позову у даній справі становить вимога про стягнення з відповідача 12 450,03 грн. заборгованості з оплати товару за договором від 30.03.2010р. № 4546, 25 584,81 грн. процентів за користування товарним кредитом, 1 131,42 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам цього Закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За приписами статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

У специфікації від 30.03.2010р. № 1 до договору від 30.03.2010р. № 4546 сторони визначили, що товар продається на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу у строк до 25.08.2010р.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що відповідач, отримавши від позивача на виконання договору від 30.03.2010р. № 4546 товар, не в повному обсязі сплатив його вартість, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 12 450,03 грн., що не спростовано належним чином відповідачем.

Згідно з частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За приписами частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2. договору від 30.03.2010р. № 4546 передбачено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,15 % за кожний день прострочення оплати.

У разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, через 10 календарних днів з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 1 % за кожний день прострочення (пункт 7.3. договору).

Враховуючи приписи частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України та положення пунктів 7.2., 7.3. договору від 30.03.2010р. № 4546, позивачем було здійснено нарахування процентів за користування відповідачем товарним кредитом, розмір яких становить 25 584,81 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У пункті 7.1. договору від 30.03.2010р. № 4546 передбачено, що у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у специфікації до договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати. Нарахування пені припиняється через рік (365 календарних днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розмір пені за порушення виконання відповідачем-1 грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу від 30.03.2010р. № 4546 становить 1 131,42 грн.

Як з'ясовано місцевим та апеляційним судами, в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором купівлі-продажу від 30.03.2010р. № 4546 між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) укладено договір поруки від 30.03.2010р. № 4546/2-ПОР, строк дії якого становить чотири роки з дня його підписання.

У пункті 1.4. договору поруки сторони визначили, що поручитель відповідає солідарно та в повному обсязі за зобов'язаннями боржника (відповідач-1) перед кредитором за основним договором (договір купівлі-продажу від 30.03.2010р. № 4546). При цьому кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Цим договором поруки забезпечується виконання зобов'язання в повному обсязі.

Згідно статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За приписами статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з обґрунтованим і правомірним висновком судів першої та апеляційної інстанцій стосовно наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 12 450,03 грн. основного боргу, 25 584,81 грн. процентів за користування товарним кредитом, 1 131,42 грн. пені.

Твердження скаржника щодо порушення місцевим судом правил територіальної підсудності є безпідставними, оскільки згідно з частиною 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. У даному випадку спір за вибором позивача розглядався за місцезнаходженням відповідача-2 (ТОВ "Літосфера").

Доводи скаржника стосовно неотримання копії позовної заяви спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які були предметом дослідження місцевого суду під час прийняття позовної заяви до провадження.

Посилання скаржника на ненаправлення позивачем в порушення статті 5 Господарського процесуального кодексу України претензії не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки встановлення законом досудового врегулювання спору не може обмежувати права позивача на судовий захист свого порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача.

Правовий висновок з цього питання викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів).

Крім того непроведення позивачем звірки взаєморозрахунків з відповідачем не може бути підставою для повернення позовної заяви на підставі пунктів 3, 6 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, на чому зауважує скаржник.

Доводи скаржника щодо оголошення апеляційним судом перерви у судовому засіданні від 03.10.2012р. без винесення відповідної ухвали визнаються безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 03.10.2012р. судом апеляційної інстанції з дотриманням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України було винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 24.10.2012р. у зв'язку з неявкою представника відповідача-2 та необхідністю витребування додаткових документів.

Крім того слід зазначити, що зміну складу колегії суддів апеляційної інстанції було здійснено на підставі розпорядження від 24.10.2012р. № 1503 через хворобу одного з суддів, а відтак були відсутні підстави для винесення ухвали відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання скаржника стосовно неповідомлення його про час та місце судового засідання господарського суду Дніпропетровської області, яке відбулося 31.05.2011р., спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Уран-Агро" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2012р. у справі № 5005/4257/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.В. Попікова

В.І. Саранюк