Постанова

від 16.04.2013 по справі 25/5005/10862/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 25/5005/10862/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 у справі господарського суду№ 25/5005/10862/2012 Дніпропетровської області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Промтепломаш Плюс" про визнання банкрутом, ліквідаторарбітражний керуючий Талан Р.Г., за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2012 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Промтепломаш Плюс" в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 (суддя Чередко А.Є.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) науково-виробничого підприємства "Промтепломаш Плюс" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Талана Р.Г., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом, подати реєстр вимог кредиторів, подати на затвердження звіт та ліквідаційний баланс.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 (колегія суддів у складі: Джихур О.В. - головуючий, Виноградник О.М., Лисенко О.М.) постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція (ДПІ) у Ленінському районі м. Дніпропетровська просить скасувати постанову суду першої інстанції від 25.12.2012 та постанову суду апеляційної інстанції від 19.02.2013, провадження у справі припинити. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 23, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", пп. 78.1.7 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанови судів першої та апеляційної інстанцій, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно з частинами 1 - 3, 5 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

За таких обставин, при поданні заяви про визнання банкрутом, в порядку передбаченому ст. 51 Закону, заявник зобов'язаний надати суду докази розміщення в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення юридичної особи.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку з закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом .

За приписами частин 7, 8 ст. 111 ЦК України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Отже, враховуючи зазначені вище вимоги закону, необхідними передумовами для звернення зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника ліквідаційною комісією, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складення проміжного ліквідаційного балансу за наслідком проведених ліквідаційною комісією дій в ліквідаційній процедурі та затвердження його компетентним органом юридичної особи боржника. Обов'язкова перевірка проміжного ліквідаційного балансу податковими органами, відповідно до частини 5 ст. 60 Господарського кодексу України, не передбачена.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням - меморандумом учасника ТОВ науково-виробничого підприємства "ПРОМТЕПЛОМАШ ПЛЮС" Данильченко О.І. 31.08.2012 прийнято рішення про ліквідацію вказаного товариства та призначення себе ліквідатором.

В Бюлетені державної реєстрації від 07.09.2012 року №224(24) розміщено оголошення про ліквідацію ТОВ науково-виробничого підприємства "ПРОМТЕПЛОМАШ ПЛЮС" (а.с.94-95).

В єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців 03.09.2012 року внесено запис, що ТОВ науково-виробничого підприємства "ПРОМТЕПЛОМАШ ПЛЮС" знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності (а.с.29-30) .

12.09.2012 року боржник направив до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби заяву про припинення платника податків за формою № 8-ОПП (а.с.36-37).

10.12.2012 проведена інвентаризація майна боржника, за результатами якої встановлено, що розмір кредиторських вимог Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "ПРОМТЕПЛОМАШ ПЛЮС" становить 254 662, 92 грн., які складаються із нарахованого податку на додану вартість за січень 2011 року у сумі 254 662, 92 грн.

Як слідує з акту інвентаризації майна боржника, у нього відсутні будь -які активи, за рахунок яких можливе погашення податкового боргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська.

Учасником ТОВ науково-виробничого підприємства "ПРОМТЕПЛОМАШ ПЛЮС" 10.12.2012 затверджено ліквідаційний баланс і рішення про необхідність звернення до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення справи про банкрутство.

З огляду на встановлене, суд першої інстанції постановою від 25.12.2012 дійшов висновку про обґрунтованість порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 51 Закону, визнав боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру строком на 1 рік, та призначив ліквідатором у справі арбітражного керуючого Талана Р.Г., якого зобов'язав організувати проведення ліквідаційної процедури боржника у строк до 12 місяців з дня винесення постанови та подати суду відповідні документи, що свідчать про належне виконання ліквідаційної процедури.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про виконання боржником процедури самоліквідації в повному обсязі та наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом за спеціальною процедурою, передбаченою ст. 51 Закону, а доводи скаржника про те, що визнання боржника банкрутом робить неможливим проведення ДПІ перевірки боржника з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених податків і зборів вважає необґрунтованими.

Пунктом 11 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, встановлено, що юридичній особі, крім військових частин, у разі прийняття рішення про припинення засновниками (учасниками) юридичної особи, уповноваженими органами чи судом, голові комісії з припинення (ліквідатору, ліквідаційній комісії тощо) чи особі, відповідальній за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, слід, у 3-денний строк від дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення, подати в орган державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, такі документи: заяву про припинення платника податків за ф. №8-ОПП (додаток 17), дата якої фіксується в журналі за ф. №6-ОПП; оригінал довідки за ф. №4-ОПП; копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те установчими документами про припинення; копію розпорядчого документа про утворення комісії з припинення (ліквідаційної комісії). У такому самому порядку мають бути подані документи і в разі прийняття рішення про закриття відокремлених підрозділів юридичної особи.

Відтак, на платника податків покладено обов'язок повідомити податкові органи про реорганізацію (ліквідацію) підприємства шляхом подання, зокрема, заяви про припинення платника податків за формою №8-ОПП.

Згідно з пунктом 78.1.7. частини 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у випадку, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Колегія суддів зазначає, що положення законодавства про банкрутство не ставлять можливості визнання боржника банкрутом в залежність від проведення органами ДПІ обов'язкової позапланової перевірки в порядку, передбаченому статтею 78 Податкового кодексу України. При цьому, здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором не може бути перешкодою податковому органу у виконанні ним його повноважень на предмет позапланової перевірки боржника та не доводить порушення прав податкового органу на проведення податкової перевірки згідно з нормами податкового законодавства, який був належно повідомлений про самоліквідацію боржника шляхом надіслання йому відповідної заяви за формою 8-ОПП від 05.09.2012 року що підтверджується матеріалами справи (а.с. 36).

Стосовно посилання скаржника на недотримання та порушення норм матеріального права - ч. 1 ст. 52 Закону щодо порушення справи про банкрутство відсутнього боржника колегією суддів відхиляються, оскільки скаржником взагалі не враховано й не прийнято до уваги що дана справа порушена за ознаками ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, які є відмінними від особливостей порушення справи про банкрутство відсутнього боржника в порядку ст. 52 Закону.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість порушення провадження у зазначеній справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують правильності прийнятих судами рішень.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 у справі № 25/5005/10862/2012 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.