Рішення

від 11.03.2013 по справі 6/2/921/18/2013

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р.Справа № 6/2/921/18/2013 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Тернопільської обласної ради, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46000

до відповідача Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, вул. Руська, 22, м. Тернопіль, 46000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору № 1 : Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т. Шевченка вул. Ліцейна, 1, м. Кременець, Тернопільська область, 47000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору №2 Управління містобудування та архітектури Тернопільської облдержадміністрації вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору № 3 -Кременецька міська рада вул. Шевченка, 67, м. Кременець, Тернопільська обл.;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору № 4 - Кременецьке бюро технічної інвентаризації вул. Шевченка, 75, м. Кременець, Тернопільська область

про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на приміщення гуртожитку і реєстраційного запису та про визнання права власності на приміщення гуртожитку.

Представники від:

позивача уповноважений Лукащук В.М., довіреність № 09-2183 від 06.12.11р.;

відповідача уповноважений Чудопалов Ю.Ю., довіреність № 0865 від 15.02.11р.;

третьої особи №1 уповноважений Бондар В.С., довіреність № б/н від 23.01.13р.;

адвокат Трачук І.В., ордер № 288 від 24.01.13р.;

третьої особи №2 уповноважений Пелехатий Я.О., посвідчення № 3 від 01.08.08р.;

третьої особи №3 не з'явився;

третьої особи №4 не з'явився.

Суть справи:

Тернопільська обласна рада звернулась в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на приміщення гуртожитку і реєстраційного запису та про визнання права власності на приміщення гуртожитку.

Ухвалами суду від 08.01.2013р. та 24.01.2013р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору за №№ 1-4: Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка, Тернопільську обласну державну адміністрацію, Кременецьку міську раду та Кременецьке бюро технічної інвентаризації відповідно.

Ухвалою суду від 07.03.2013р. проведено заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору № 2 з Тернопільської обласної державної адміністрації на Управління містобудування та архітектури Тернопільської облдержадміністрації.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на те, що рішення органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, які стали підставою для видачі оспорюваних свідоцтва та реєстраційного запису про право власності на будівлю приміщення гуртожитку № 14 по вул. Ліцейна, 14 у м. Кременці вже скасовані. Також просить суд врахувати, що згідно рішення Тернопільської обласної ради від 16.07.1992 року затверджено перелік комунальної власності і передано її до відання управління обласної держаної адміністрації. До переліку зазначеного майна включено і Кременецький педколедж з основними (невиробничими) засобами, на основі якого створено Кременецький обласний комунальний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т. Шевченка. А тому власником майна інституту, в тому числі гуртожитку є обласна громада.

Представник відповідача у відзиві на позов від 07.02.2013р. та в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що позивач ніколи не був та не є власником спірного приміщення. Відповідно до розпорядження КМ України № 635-р від 16.11.2002р. спірне приміщення було державною власністю.

Третя особа № 1 зазначила, що гуртожиток не входить в комплекс ліцею і є самостійною спорудою, не згадується в розпорядженні Кабінету Міністрів України № 635-р від 16.11.2002р. Знаходився у віданні навчального закладу і в подальшому перейшов у власність позивача. Окрім свідоцтва, інші документи про приналежність гуртожитку відповідачу скасовані (визнані недійсними).

Третя особа № 2 в поясненнях № 01-13/284 від 07.03.2013р. та її представник в судовому засіданні зазначив, що відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР №320 від 23.03.1956р. затверджено списки пам'ятників архітектури Української РСР, до яких увійшов комплекс ліцею. До комплексу, на його думку, також входить і приміщення спірного гуртожитку, а тому останнє не перебувало в комунальній власності. Комплекс ліцею знаходиться під охороною держави, проте це не забороняє передавати його у власність іншим організаціям, в тому числі недержавним (в даному випадку релігійній громаді). Також зазначив, що між Управлінням містобудування та архітектури Тернопільської облдержадміністрації та власником (користувачем) пам'ятки архітектури укладається охоронно-орендний договір. Окремого охоронного договору на приміщення гуртожитку не укладалося.

Третя особа № 3 участь повноважного представника в судовому засіданні 11.03.2013р. не забезпечила, водночас клопотанням № 93 від 14.02.2013р. просить суд розглядати справу без участі її представника. Щодо позовних вимог, покладається на думку суду.

В судовому засіданні представник третьої особи № 4 пояснив, що внаслідок проведеної інвентаризація приміщень, які знаходяться за адресою м. Кременець, вул. Ліцейна, встановлено неприналежність гуртожитку до приміщень комплексу ліцею. Крім того зазначив, що приміщення, згадані як комплекс ліцею, не використовуються як гуртожитки. До названого комплексу входять костел, а також південний і північний корпуси.

В засіданні його учасникам, роз'яснено належні їм права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 81-1 ГПК України.

Розгляд справи, призначений вперше на 24.01.2013р. відкладався, востаннє на 11.03.2013р.

В засідання 11.03.2013р., представники третіх осіб № 3 та № 4 не з'явився, хоча про час і місце слухання справи, їх було повідомлено належним чином в порядку, передбаченому ст.ст. 64, 87 ГПК України.

За відсутності відповідних клопотань аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, в т.ч. дані ними в попередніх засіданнях, судом встановлено наступне:

- рішенням Тернопільської обласної ради народних депутатів від 16.07.1992р. затверджено перелік об'єктів комунальної власності області і передано їх в управління обласної державної адміністрації. До зазначеного переліку включено, зокрема Кременецький обласний комунальний педагогічний коледж ім. Т.Г.Шевченка.

Відповідно до п. 2 рішення Тернопільської обласної ради від 16.07.1992р., комунальна власність області не може відчужуватись, передаватись в оренду, змінювати суб'єкта власності, використовувати його не за призначенням, перепрофільовуватись без згоди на те обласної ради народних депутатів.

26.07.2002р. Тернопільською обласною радою прийнято рішення № 37 "Про створення Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Т. Шевченка", п. 1 якого вирішено створити названий заклад на базі Кременецького обласного комунального педагогічного коледжу ім. Т.Шевченка, що ліквідовувався.

В свою чергу Кременецький обласний комунальний педагогічний коледж ім. Шевченка створено рішенням Тернопільської обласної ради народних депутатів від 08.05.1991р. "Про реорганізацію Кременецького педагогічного училища ім. Т. Шевченка".

Майно (в тому числі навчальні корпуси і гуртожитки) Кременецького обласного комунального педагогічного коледжу ім. Т.Шевченка, яке перебувало на його балансі, передано на баланс новоствореного Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Т. Шевченка.

Зазначені вище обставини вже досліджувалися господарським судом м. Києва при розгляді справи №36/186 за позовом Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Т.Шевченка до Тернопільської облдержадміністрації, Тернопільської обласної ради, Тернопільсько-Подільської Єпархії УАПЦ.

Вказане рішення господарського суду м. Києва залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2011р.

10.08.2001р. Тернопільською облдержадміністрацією прийнято розпорядження № 362 "Про передачу приміщень у власність Тернопільсько-Подільської Єпархії УАПЦ", відповідно до п. 1 якого у власність Тернопільсько-Подільської єпархіального управління УАПЦ передано приміщення гуртожитку Кременецького педколеджу, розташовані у північному крилі пам'ятки архітектури державного значення комплексу ліцею 1731-1743рр. по вул. Ліцейній, 1 в м. Кременець для утворення Кременецького вікаріату УАПЦ.

Пунктом 2 даного розпорядження зобов'язано Управління освіти і науки облдержадміністрації, в установленому порядку вирішити питання оренди частини приміщення гуртожитку професійно-технічного училища м. Кременця, вул. Санаторійна, 1 для проживання студентів, які будуть відселені із приміщення гуртожитку № 2 Кременецького педколеджу.

Пунктом третім цього розпорядження зобов'язано Кременецьку районну державну адміністрацію до початку навчального року вирішити питання проведення ремонтних робіт орендованої частини приміщення.

Рішенням виконавчого комітету Кременецької міської ради № 272 від 02.09.2002р. визнано право власності на приміщення гуртожитку № 14 по вул. Ліцейна за Тернопільсько-Подільською Єпархією УАПЦ та доручено Кременецькому БТІ здійснити реєстрацію права власності.

На підставі розпорядження голови Тернопільської облдержадміністрації від 21.10.2002р. № 427, рішенням виконавчого комітету Кременецької міської ради № 344 від 31.10.2002р. внесено зміни до назви власника приміщення, а саме з Тернопільсько-Подільської Єпархії УАПЦ на Тернопільську Єпархію УАПЦ.

21.11.2002р. Тернопільській Єпархії УАПЦ видано свідоцтво про право власності на приміщення гуртожитку, того ж дня це право зареєстровано в Кременецькому БТІ.

У відповідності до даного свідоцтва про право власності на приміщення гуртожитку, запису про його реєстрацію, спірне приміщення знаходиться за адресою - м. Кременець, вул. Ліцейна буд. 14.

Названі свідоцтво і запис оспорюються у справі, що слухається.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.08.2010р., у вищезазначеній справі № 36/186, визнано недійсним та скасовано п.п. 1-3 розпорядження Тернопільської облдержадміністрації від 10.08.2002р. № 362 "Про передачу приміщень у власність Тернопільсько-Подільської Єпархії УАПЦ".

Даним судовим рішенням також встановлено, що на дату прийняття розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 10.08.2001р. № 362 "Про передачу приміщень у власність Тернопільсько-Подільської Єпархії УАПЦ" приміщення гуртожитку знаходилось у комунальній власності.

Рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів від 16.07.1992р. про віднесення об'єктів третьої особи № 1 до комунальної власності станом на 11.03.2013р. ніким не оспорено і не скасовано.

Окрім того, проведеною у вищевказаній справі будівельно-технічною експертизою також встановлено, що спірне приміщення не належало до культової споруди (висновок № 2173 від 30.01.2009р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Після винесення 21.02.2011р. Вищим господарським судом України постанови у справі № 36/186, Кременецька міська рада своїм рішенням № 344 від 20.04.2011р. скасувала рішення виконкому № 344 від 31.10.2002р. та змінила рішення № 272 від 02.09.2002р. в частині визнання права власності на будинок гуртожитку за релігійною організацією.

Відповідачем надано суду розпорядження Кабінету Міністрів України № 635-р від 16.11.2002р., за змістом якого та додатком № 2 до нього, із сфери управління Тернопільської обласної державної адміністрації до сфери управління Держбуду (нині ці функції виконує третя особа № 2) передано комплекс ліцею (Костел Святого Ігнатія Лойоли (1731-1743 рр.), південний навчальний корпус (1743 р.), північний навчальний корпус (1743 р.).

Однак, згідно з довідками Кременецького РБТІ № 49 від 06.02.2013р., № 103 від 07.03.2013р. будівля гуртожитку по вул. Ліцейна, 14 в м. Кременець на момент вирішення спору не входить до складу вищезазначеного комплексу, знаходиться під іншою адресою та значиться в інвентарній справі під іншою літерою.

Аналогічні пояснення на запитання суду надав представник БТІ в судовому засіданні 07.02.2013р.

За довідкою Фонду Державного майна України від 22.02.2013р.. Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний університет ім. Т.Шевченка є комунальним закладом.

Спірний гуртожиток не належить до державної власності.

У відповідності до даних Кременецько-Почаївського історико-архітектурного заповідника № 3/1-76 від 04.03.2013р. до комплексу ліцею, що розташований по вул. Ліцейна, 1 в м. Кременці, входять:

- Костел Святого Ігнатія Лойоли (1731-1743 рр.);

- Південний навчальний корпус (1743 р.);

- Північний навчальний корпус (1743 р.).

Усі вони є державною власністю і знаходяться на балансі заповідника. Будівля гуртожитку по вул. Ліцейна, 14 у м. Кременець, не перебуває на балансі заповідника.

Учасниками процесу долучено також до матеріалів справи різноманітна, в т.ч. архівна документація, зокрема:

- виписка з протоколу № 8 засідання президії Тернопільського облвиконкому від 05.03.1940р. "Про створення Учитильського інституту";

- виписка з наказу Міносвіти УРСР № 199 від 29.07.1969р. "Про відкриття педучилища";

- наказ Міністерства освіти УРСР № 200 від 29.07.1969р. "Про переведення Кременецького педагогічного інституту до м. Тернополя";

- картка обліку пам'ятників архітектури -Ліцея з Костелом в м. Кременець, складена 15.02.1968р. Тернопільським обласним відділом у справах будівництва та архітектури;

- інвентарні картки заповнені в червні 1975р. на об'єкти по вул. Ліцейна в м. Кременець;

- охоронно-орендний договір № 3 на оренду та використання пам'ятки архітектури від 05.03.1998р.;

- постанови Ради Міністрів УРСР № 853-р від 24.06.1964р. та № 320 від 28.03.1956р.;

- рішення виконкому Тернопільської обласної ради депутатів трудящих № 481 від 12.06.1957р.;

- акт прийняття -передачі основних засобів від 01.08.2002р.;

- дефектний акт від 18.12.1980р. та інше.

Оцінивши зібрані у справі докази суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Так, відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем представлено належні та допустимі докази неправомірності перебування спірного майна у власності Тернопільської єпархією Української Автокефальної Православної Церкви.

Розпорядження голови обласної державної адміністрації та рішення органу місцевого самоврядування, які згідно з Тимчасовим положенням про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, стали підставою для видачі відповідачу свідоцтва про право власності на приміщення гуртожитку від 31.10.2002р. та здійснення реєстраційного запису 21.11.2002р. визнано недійсними (скасовано).

Відтак, і згадані правооформлюючі документи підлягають скасуванню (визнанню недійсними) за позовом особи, яка вважає себе власником спірного нерухомого майна.

У спорах пов'язаних із захистом права власності реєстраційні документи (свідоцтва) можуть виступати предметом спору про їх визнання недійсними, і такі справи підвідомчі господарським судам (лист ВГСУ від 21.11.2011р. N v0221858-11, постанова Верховного Суду України від 27.11.2007 N 45/24пн та інше).

Щодо позовних вимог про визнання права власності на приміщення гуртожитку за Тернопільською обласною радою слід зазначити наступне.

Стаття 41 Конституції України, гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Як зазначалось вище, рішенням Тернопільської обласної ради народних депутатів від 16.07.1992р. спірний об'єкт було включено до переліку комунального майна області.

Даний факт встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 30.08.2010р. у справі № 36/186, яке набрало законної сили.

Можливість прийняття обласними радами зазначених рішень передбачалось положеннями ст. 52, чинного тоді Закону України "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування".

На час розгляду даної господарської справи, рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів від 16.07.1992р. ніким у встановленому законом порядку не оспорено і не скасовано.

У відповідності до Закону України "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" та п. 4.1. Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, таке рішення органу регіонального самоврядування не належало до числа документів, на підставі яких можливо було провести реєстрацію права власності із видачею відповідного свідоцтва.

Після втрати чинності з 01.01.2013р. Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, право власності на майно може бути визнано в тому числі за рішенням суду.

Згідно з статтею 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності позивача на гуртожиток по вул. Ліцейна, 14 в м. Кременець категорично заперечується (не визнається) відповідачем у справі.

З огляду на усе викладене, право власності Тернопільської обласної ради на приміщення гуртожитку, що знаходиться в м. Кременець по вул. Ліцейна, 14, підлягає захисту шляхом його визнання (ст.ст.16, 392 ЦК України, ст. 20 ГК України) і позов про це не є передчасним.

При цьому безпідставними є посилання відповідача на приналежність гуртожитку до державної власності з урахуванням зокрема, розпорядження Кабінету Міністрів України № 635-р від 16.11.2002р. та висновку судової експертизи, проведеної у справі № 36/186, що розглядалась господарським судом м. Києва.

Оскільки, наданими відповідачем документами достеменно не доведено факту включення приміщення гуртожитку по вул. Ліцейна. 14 в м. Кременець до складу комплексу ліцею саме на момент вирішення даного спору в суді та спростовується іншими, зібраними у справі доказами.

Так, будівля гуртожитку має окрему адресу та значиться в інвентарній справі за іншою літерою.

На те, що розпорядження Кабінету Міністрів України № 635-р від 16.11.2002р. не поширюється на правовий режим гуртожитку вказує і той факт, що на час видачі цього розпорядження, право власності на гуртожиток було вже визнано за релігійною громадою (відповідачем), а тому не могло бути одночасно і у власності держави. Окрім того, в акті уряду йдеться не про право власності, а лише про передачу управлінських функцій і лише щодо комплексу ліцею (Костел Святого Ігнатія Лойоли, Південний навчальний корпус, Північний навчальний корпус).

З приводу посилань відповідача на висновок експерта в іншій господарській справі, як на доказ у справі, що слухається слід зазначити, що він не є таким в розумінні ст. 41 ГПК України, оскільки експертиза у справі 6/2/921-18/2013 не призначалась і не проводилась.

Крім іншого, питання про приналежність гуртожитку по вул. Ліцейна, 14 в м. Кременець до комплексу ліцею перед експертом у справі № 36/186, що розглядалась господарським судом м. Києва не ставилось.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2, 4-3,12,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви на будинок гуртожитку по вул. Ліцейна, 14 у м. Кременець від 21.11.2002р рок.

2.Визнати незаконним та скасувати запис в реєстраційну книгу № 1 за реєстровим № 12, здійснений 21 листопада 2002 року Кременецьким бюро технічної інвентаризації.

3.Визнати право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради на нерухоме майно -приміщення гуртожитку по вул. Ліцейна, 14 у м. Кременець.

4.Стягнути з Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, вул. Руська, 22 м. Тернопіль, на користь Тернопільської обласної ради, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль,24630220 - 2690,18 грн. в повернення сплаченого судового збору.

Видати наказ.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 19 березня 2013 року .

Суддя І.П. Шумський