Рішення

від 16.04.2013 по справі 5024/1027/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 р. Справа № 5024/1027/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Груп Україна" м. Київ

до малого приватного підприємства "Ріко" м. Херсон

про стягнення 1471971 грн. 65 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Дядукевич М.В. (довіреність №23 від 01.01.2013року)

від відповідача - уповноважена особа Черненко А.Р. (довіреність №1-07/316 від 24.07.2012року)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Систем Груп Україна" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою, якою, з урахуванням уточнення до позовної заяви від 28.08.2012року (арк. справи 148-150 том 2), просив стягнути з малого приватного підприємства "Ріко" (відповідача) всього 1462976грн.85коп., із них: 1.207.889грн. 66 коп. основного боргу, 6974грн.85 коп. втрат від інфляції, 146.979грн. 91коп. пені та 101.132грн. 43коп. 25% річних, посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків по розрахунках за отриманий товар за договором поставки від 01.07.2011року № 24.

В засіданні суду 16.04.2013року позивач надав новий розрахунок та зменшив ціну позову. Він просить стягнути всього 1297819грн.04коп., в тому числі 1078355грн.77коп.основного боргу, 2212грн.83коп. втрати від інфляції, 128663грн.49коп. пені та 88586грн. 95коп. 25% річних.

Заява про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, вона приймається судом, тому у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог має місце нова ціна позову - 1297819грн.04коп., в межах якої і вирішується спір.

Позивач зазначає, що підтвердженням поставки товару є видаткові накладні, а також документ, виданий перевізником, що засвідчує прийняття товару до перевезення. Такими документами позивач вважає як видаткові накладні, так і транспортні документи, "вантажні декларації", які були видані позивачу перевізниками - товариством з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" та приватним підприємством "Нічний експрес". Крім того, як на факт поставки та передачі товару відповідачу, позивач посилається на податкові накладні та наявність у позивача оригіналів довіреностей відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей, пояснивши, що видаткові накладні підписані представником відповідача, а печатка на видатковій накладній не є обов'язковим реквізитом.

Крім того, позивач посилається на те, що між сторонами було підписано акти звірки розрахунків станом на 31.03.2012року та станом на 23.07.2012року, які також свідчать про наявність боргу.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до умов договору поставки поставка товару здійснюється за заявкою відповідача в строк, зазначений в карті відвантаження. Таких заявок позивачем не надано, як і не надано доказів виставлення рахунку-фактури, який є підставою здійснення оплати товару. Крім того відповідач зазначає, що перелік цінностей, вказаний в довіреностях на отримання товару не співпадає з переліком товару зазначеного в наданих позивачем видаткових накладних, а підписи уповноважених довіреностями осіб не відповідають підписам в видаткових накладних і висновками судової експертизи ці підписи не були ідентифіковані.

В засіданні суду 30.08.2012року відповідачем подані доповнення до своїх заперечень, в яких він уточнює, що ним частково оплачено товар за зазначеними в позові видатковими накладними на суму - 129.533грн. 89коп.

Крім того, відповідач зазначає, що він не отримував товар за іншими 13 видатковими накладними,

Він також зазначає, що в вищеперелічених видаткових накладних відсутні підписи осіб, уповноважених на отримання товару відповідачем на підставі виданих ним довіреностей, товар зазначений в цих накладних, підприємством не було отримано і за даними первинного бухгалтерського обліку він не обліковується.

Ухвалою від 30.08.2012 року судом зупинено провадження у справі і призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено науково-дослідному експертно-криміналістичному центру УМВС України в Херсонській області.

Ухвалою від 27.12.2012року судом призначено повторну судову почеркознавчу експертизу на розгляд якої поставлено питання ідентифікації підписів представників відповідача на 12 спірних видаткових накладних, отримання товару за якими не визнається відповідачем, оскільки відповідно до висновку судового експерта від 11.12.2012року № 2085 (арк. справи 105-122 том 3) підтверджено лише підпис представника відповідача Грищенко К.В., який ним вчинено на видатковій накладній № G 0000002076 від 30.12.2011року на суму 138553 грн.28коп., але не надано відповіді на поставлені судом питання на підтвердження вчинення підписів представниками відповідача на інших 12 видаткових накладних.

02.04.2013року судом отримано від експертної установи без виконання матеріали, які були надіслані для проведення повторної експертизи з посиланням на нездійснення відповідачем оплати послуг експерта, тому ухвалою від 04.04.2013року поновлено провадження у справі та продовжено строк вирішення спору.

В засіданні суду 16.04.2013 року позивачем заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи для дослідження бухгалтерського та податкового обліку товарів відповідачем, що, як він зазначає, надасть змогу встановити фактичні обставини справи на підтвердження отримання відповідачем товару за спірними 13 видатковими накладними.

Розглядаючи клопотання позивача, суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Суд вирішує клопотання про призначення судової експертизи , виходячи з мотивів заявленого клопотання та необхідності використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012року Про деякі питання практики призначення судової експертизи (зі змінами і доповненнями внесеними Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №3 від 16.01.2013року) судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Заслухавши пояснення сторін щодо виконання обов'язків за договором, а також виходячи із тих обставин, які підлягають доказуванню з урахуванням предмета спору, яким є стягнення заборгованості за договором поставки, та враховуючи усі обставини справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відсутність потреби зупинення провадження у справі та призначення судової експертизи, оскільки питання, в межах предмета доказування, які б потребували спеціальних знань у суду відсутні, а здійснення перевірки бухгалтерського та податкового обліку відповідача є втручанням в його господарську діяльність і не відноситься до компетенції суду, оскільки така перевірка відноситься до компетенції спеціальних державних органів.

Судом двічі зупинялося провадження у справі та призначалася судова почеркознавча експертиза на підтвердження достовірності підпису посадових осіб відповідача на наданих позивачем видаткових накладних, які є первинними бухгалтерськими документами, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, оскільки відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, саме видаткові накладні, а не податкові декларації, є первинним документом які фіксують факт здійснення господарської операції і є підставою для її бухгалтерського обліку.

Таким чином, судом було створено позивачу необхідні умови у встановлені фактичних даних, що входять до предмета доказування. Інші ж докази, в тому числі дослідження податкового обліку товарів відповідачем, не потребують спеціальних знань, оскільки вони не відносяться до предмету доказування.

Крім того, необхідно враховувати також те, що подальше зупинення провадження у справі спричинить порушення строку вирішення спору, що є недопустимим, оскільки строк вирішення спору судом уже продовжувався.

За таких підстав, клопотання позивача про призначення судової експертизи задоволенню не підлягає, а справа розглядається по суті за наявними в ній доказами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Між товариством з обмеженою відповідальністю Систем Груп Україна (позивач по справі) та малим приватним підприємством Ріко (відповідач) 01 липня 2011року укладено договір поставки №24.

За умовами цього договору позивач, як постачальник, зобов'язується поставити відповідачу, як покупцю, протягом строку дії договору товар на загальну суму 2400000грн.00коп. (вартістю 600000грн.00коп. щоквартально), а відповідач зобов'язується його приймати та оплачувати на передбачених договором умовах.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір поставки від 01.07.2011року №24 з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Пунктами 3.2, 3.5 договору поставки сторони узгодили, що асортимент, кількість та комплектність товару, що підлягає поставці, визначається згідно заявок відповідача, складених за формою наведеною в додатку до договору, підтвердженою позивачем в порядку встановленому пунктом 4.3 договору. Поставка здійснюється за заявкою відповідача в строк , визначений картою відвантаження (додаток до договору).

При зверненні з позовом, позивач послався на те, що він виконав свої обов'язки за договором поставки і здійснив поставку відповідачу передбаченого договором товару та виконав роботи з інсталяції товару на суму 65257грн.44коп. за актом виконаних робіт від 08.12.2011року. На обґрунтування цих доказів позивач посилався на надані до матеріалів справи видаткові накладні та видані відповідачем довіреності на отримання матеріальних цінностей.

В позовній заяві перелічено номери видаткових накладних та довіреностей, відповідно до яких позивачем зроблено висновок про те, ним поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 1379482грн.85коп., із яких сплачено 171593грн.19коп. Залишок боргу - 1207889грн.66коп.

За уточненням позовних вимог від 16.04.2013року, яким позивач зменшив ціну позову, він посилається на те, що на виконання умов договору поставки позивачу було поставлено товар на загальну суму 1213146грн.87коп., в тому числі за наступними видатковими накладними:

№ G0000001454 від 18.11.2011р. на суму 186834,86 грн.;

- № G0000001745 від 08.12.2011р. на суму 41005,62 грн.;

- № G0000001746 від 08.12.2011р. на суму 85741,96 грн.;

- № G0000001747 від 08.12.2011р. на суму 65257,44 грн. (акт виконаних робіт);

- № G0000001837 від 13.12.2011р. на суму 284696,36 грн.;

- № G0000001838 від 13.12.2011р. на суму 41817,60 грн.;

- № G0000001882 від 15.12.2011р. на суму 218692,21 грн.;

- № G0000001933 від 20.12.2011р. на суму 17401,51 грн.;

- № G0000001949 від 21.12.2011р. на суму 5200,01 грн.;

- № G0000001945 від 21.12.2011р. на суму 71068,50 грн.;

- № G0000001958 від 22.12.2011р. на суму 952,00 грн.;

- № G0000002076 від 30.12.2011р. на суму 138553,28 грн.;

- № G0000002077 від 30.12.2011р. на суму 55925,52 грн.

Як зазначає позивач, частково відповідачем було перераховано вартість товару за накладною № G0000001454 від 18.11.2011року в сумі 134791грн. 10коп., тому він просить стягнути борг в сумі 1078355грн.77коп.

Пунктом 4.1 договору поставки передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в порядку, передбаченому пунктами 4.1.1, або 4.1.2 договору: не пізніше 20 календарних днів з дати поставки (пункт 4.1.1): у вигляді 100% попередньої оплати не пізніше ніж за 24 дні до дати поставки товару на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури на оплату замовленої партії товару (пункт 4.1.2).

При цьому вибір порядку оплати зазначеного в пункті 4.1 договору, здійснюється покупцем (пункт 4.2).

Пунктом 4.3 договору поставки зазначено, що ціна товару визначається у прайс-листі постачальника в колонці, що відповідає Статусу партнерства покупця і вказується в рахунку-фактурі, виставленому постачальником. Виставлення рахунку-фактури є підтвердженням прийняття заявки покупця.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому відповідно до ст.. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином.

Належним виконанням є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону, тобто виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, відповідно до ст. 38 ГПК України, забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

Таким чином, виключно обов'язком позивача є надання належних доказів на підтвердження викладених в позові обставин щодо належного виконання своїх обов'язків за договором поставки від 01.07.2011року, тобто виконання зобов'язання в належний термін, щодо належного предмета та передбаченим договором способом.

Однак позивачем не надано належних доказів на підтвердження виконання своїх обов'язків за пунктами 3.2, 3.5 договору поставки відповідно до яких поставка здійснюється за заявками відповідача в яких зазначається асортимент, кількість та комплектність товару який підлягає конкретній поставці та строк його відвантаження. За посиланням відповідача він не подавав заявок на отримання конкретного товару з зазначенням строку його відвантаження і цей факт позивачем нічим не спростовано та не надано копій отриманих від відповідача заявок на отримання конкретного товару в конкретний строк, чим не доведено того факту, що відповідач взагалі замовляв товар за договором поставки і у позивача виникли обов'язки поставки відповідачу певних матеріальних цінностей за асортиментом та ціною, яка б узгоджувалася сторонами договору.

Зазначене свідчить про те, що позивач не надав доказів належного виконання зобов'язання за договором поставки в передбачений договором спосіб, що є порушенням вимог ст. 599 ЦК України, відповідно до якої припиненням зобов'язання є лише належне його виконання.

Як зазначено вище, відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. При цьому позивач повинен надати належні та допустимі докази в розумінні ст.32, 33, 34 ГПК України на підтвердження прийняття товару відповідачем.

Однак належних доказів на підтвердження передачі ним та отримання відповідачем товару за наданими до матеріалів справи видатковими накладними позивач не надав, чим не підтвердив виконання своїх обов'язків належним способом встановленим договором та законом..

Відповідач же заперечує факт отримання від позивача товару за наступними накладними:

- № G0000001454 від 18.11.2011р. на суму 186834,86 грн.;

- № G0000001745 від 08.12.2011р. на суму 41005,62 грн.;

- № G0000001746 від 08.12.2011р. на суму 85741,96 грн.;

- № G0000001747 від 08.12.2011р. на суму 65257,44 грн. (акт виконаних робіт);

- № G0000001837 від 13.12.2011р. на суму 284696,36 грн.;

- № G0000001838 від 13.12.2011р. на суму 41817,60 грн.;

- № G0000001882 від 15.12.2011р. на суму 218692,21 грн.;

- № G0000001933 від 20.12.2011р. на суму 17401,51 грн.;

- № G0000001949 від 21.12.2011р. на суму 5200,01 грн.;

- № G0000001945 від 21.12.2011р. на суму 71068,50 грн.;

- № G0000001958 від 22.12.2011р. на суму 952,00 грн.;

- № G0000002076 від 30.12.2011р. на суму 138553,28 грн.;

- № G0000002077 від 30.12.2011р. на суму 55925,52 грн.

Він також зазначає, що в зазначених накладних відсутні підписи осіб, уповноважених на отримання товару відповідачем на підставі виданих ним довіреностей.

З матеріалів справи вбачається, що за № G0000001747 від 08.12.2011р. на суму 65257грн.44коп. оформлено акт виконаних робіт, в якому зазначено, що позивачем виконано інсталяцію обладнання відповідачу, але договором поставки не передбачено виконання позивачем будь-яких робіт. Документального підтвердження та нормативного обґрунтування підстав надання цих послуг за іншим правочином позивач не надав. Не надано ним і належних доказів на підтвердження того, що ці роботи відповідачем взагалі замовлялися. До того ж в акті не зазначено прізвища посадової особи відповідача, яка б ним уповноважувалася на прийняття будь-яких виконаних робіт за актом від 08.12.2011року.

Позивач також посилається на те, що відповідно до п. 3.4 договору поставки підтвердженням поставки є документ, виданий перевізником, що засвідчує прийняття товару до перевезення. Такими документами на думку позивача є "вантажні декларації", які були видані позивачу перевізниками - товариством з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" та приватним підприємством "Нічний експрес", однак вони не є належним виконанням поставки товару відповідно до умов договору та передачі його уповноваженій особі відповідача, оскільки на підтвердження факту поставки до матеріалів справи не надані транспортні документи, якими відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні є товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля, а не "вантажні декларації", на які посилається позивач (арк.. справи 92-92-93 том 2, 99-102 том 2, 104 том 2). Зазначені "вантажні декларації" не відображають передачу товару перевізнику саме позивачем, як і його отримання уповноваженою особою відповідача із зазначенням асортименту, кількості та ціни матеріальних цінностей. До того ж, замість підпису уповноваженої особи відповідача з зазначенням її прізвища, номера довіреності або печатки підприємства, на деклараціях зазначено, що вантаж отримано: Настя, Марьяна, Анастасія, Алексей . Інші ж, надані позивачем документи, які він вважає перевізними документами ( арк.. справи 87-91 том 2, 95-98, 103 том 2) взагалі неможливо ідентифікувати, оскільки вони не мають назви, в них не зазначено який саме товар, в якій кількості, за якою ціною та за якими супровідними документами передавався, а вантажовідправником зазначено не позивача, а іншу організацію.

Не є належним підтвердженням факту поставки надані позивачем і податкові накладні, оскільки оформлення факту поставки товару податковими накладними не передбачено ні Законом, ні умовами договору поставки.

При цьому Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (ст. 1) закріплено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а надані позивачем документи не відповідають вимогам ст. 9 зазначеного Закону, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, відповідно до яких саме видаткові накладні є первинним документом які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин.

Крім того, листом Міністерства фінансів України від 31.10.2000року №053-291516 зазначено, що довіреність на одержання цінностей є первинним документом, який фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну вимогу, товарно - транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для її бухгалтерського обліку.

Сам лише факт видачі відповідачем довіреностей на отримання продукції у позивача в період дії договору поставки не свідчить про здійснення відповідачем господарських операцій, оскільки доказів того, що саме зазначеним в довіреностях посадовим особам відповідача позивачем передавався товар за наданими до матеріалів справи видатковими накладними, позивач суду не надав, а висновками судової експертизи ці факти не підтверджені.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що за наказом відповідача №01 від 03.07.2012року була створена комісія по розслідуванню факту отримання товару від позивача на суму позову. За висновком комісії від 27.08.2012року проведеним службовим розслідуванням встановлено, що товар від позивача за вищезазначеними 13 витратними накладними, за якими судом призначалася судова почеркознавча експертиза, на підприємство не поступав і за даними первинного бухгалтерського обліку заборгованість перед позивачем за цими накладними не обліковується.

Заперечують факт отримання товару за цими накладними і посадові особи відповідача, яким видавалися довіреності на отримання товару від позивача, які були присутні в попередніх засіданнях суду та якими надані письмові пояснення до справи, а висновком судового експерта №2085 від 11.12.2012року щодо ідентифікації їх підписів на видаткових накладних підтверджено лише підпис Грищенко К.В. на видатковій накладній №G 0000002076 від 30.12.2011року на суму 138553грн.28коп.

Посилання позивача на акти звірки не є належними доказами в межах предмета доказування, оскільки акти звірки не є первинними бухгалтерськими документами які фіксують факт здійснення господарської операції.

З урахуванням вищезазначеного, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання від відповідача заявок на поставку товару за договором поставки №24 від 01.07.2011року, а також належного виконання свої обов'язків по передачі товару за договором поставки уповноваженим особам відповідача, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. На користь позивача судом стягується 138553грн.28коп. основного боргу, що становить вартість товару за видатковою накладною №G 0000002076 від 30.12.2011року.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції, пені на 25% річних, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

При цьому статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Зазначена стаття має імперативний характер і сторони не можуть відступити від нього, оскільки виконання зобов'язання відповідно до ст. 548 ч.1 ЦК України забезпечується якщо це встановлено договором або законом.

Договором поставки №24 від 01.07.2011року, а саме пунктом 5.3 зазначено, що за несплату, прострочення оплати відповідач сплачує на вимогу позивача суму боргу з урахуванням індексу інфляції, неустойку яка нараховується за весь час прострочення виконання зобов'язання, з першого дня прострочення зобов'язання до дня остаточного розрахунку у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми неоплати за кожен день прострочення та 25% річних від суми заборгованості.

Втрати від інфляції, річні відсотки в розмірі 25% та пеня на суму задоволених позовних вимог стягненню не підлягають, оскільки позивачем не доведено що товар за видатковою накладною №G 0000002076 від 30.12.2011року позивачем взагалі замовлявся на умовах встановлених пунктами 3.2, 3.5 договору поставки, а відповідно не доведено і того, що на поставку цього товару розповсюджуються вимоги договору поставки щодо настання строку розрахунків та обліковування строку прострочки виконання зобов'язання по розрахунках (з урахуванням вимог пункту 4.3 договору).

Таким чином позовні вимоги судом задовольняються частково в сумі 138553грн.28коп.

Правові підстави для задоволення решти суми позову відсутні.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні оголошувалася вступна і резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з малого приватного підприємства Ріко м.Херсон, вул. І.Кулика 139-А кв.1-А, поштова адреса м.Херсон вул. 40 років Жовтня 102, п/р26006000062340 в ПАТ Укрсоцбанк МФО 300023, ідентифікаційний код 19236417 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Систем Груп Україна м.Київ, вул. М.Кривоноса 2 , п/р 26006000144947 в ПАТ СЕБ Банк м.Київ МФО300175 ідентифікаційний код 37193731 - 138553грн.28коп.основного боргу, 2771грн.06коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволені решти суми позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19 квітня 2013р.

Суддя З.І. Ємленінова