Постанова

від 08.08.2013 по справі 5024/1027/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2013 р.Справа № 5024/1027/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Лисенко В.А., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження заступника голови суду від 06.08.2013р. №593 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Систем Груп Україна"

на рішення господарського суду Херсонської області від 16 квітня 2013 року

по справі №5024/1027/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Систем Груп Україна"

до відповідача Малого приватного підприємства „Ріко"

про стягнення 1471971,65 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ „Систем Груп Україна" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до МПП „Ріко" про стягнення 1471971,65 грн., з яких: 1214864,51 грн. основної заборгованості, 152592,05 грн. пені та 104515,09 грн. 25% річних.

16.04.2013р. позивачем було до господарського суду першої інстанції заяву про уточнення до розрахунку позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 1297819,04 грн., з яких: 1078355,77 грн. основної заборгованості, 2212,83 грн. втрат від інфляції, 128663,49 грн. пені та 88586,95 грн. 25% річних.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16 квітня 2013 року у справі №5024/1027/2012 (суддя Ємленінова З.І.) позовні вимоги ТОВ „Систем Груп Україна" задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 138553,28 грн. основного боргу та 2771,06 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання від відповідача заявок на поставку товару за договором поставки №24 від 01.07.2011р., а також належного виконання свої обов'язків по передачі товару за договором поставки уповноваженим особам відповідача. При цьому місцевий господарський суд також зазначив, що втрати від інфляції, річні відсотки в розмірі 25% та пеня на суму задоволених позовних вимог стягненню не підлягають, оскільки позивачем не доведено що товар за видатковою накладною №G0000002076 від 30.12.2011р. позивачем взагалі замовлявся на умовах встановлених пунктами 3.2, 3.5 договору поставки, а відповідно не доведено і того, що на поставку цього товару розповсюджуються вимоги договору поставки щодо настання строку розрахунків та обліковування строку прострочки виконання зобов'язання по розрахунках (з урахуванням вимог пункту 4.3 договору).

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач (ТОВ „Систем Груп Україна") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ „Систем Груп Україна" у повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і неповне з'ясування обставин справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні скаржник підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача (МПП „Ріко") у судових засіданнях надав пояснення, відповідно до яких відповідач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Систем Груп Україна" без задоволення.

Згідно з розпорядженням голови суду від 06.08.2013р. №593 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Лисенко В.А.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2011р. між ТОВ „Систем Груп Україна" (позивач, постачальник) та МПП „Ріко" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №24 (надалі - договір, спірний договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати покупцю товар, а покупець зобов'язався його приймати та оплачувати на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.3 договору загальний обсяг товару, щодо поставки якого сторони досягли згоди на період дії договору складає 2400000 грн.

Згідно з п.п.3.2, 3.5 договору асортимент, кількість та комплектність товару, що підлягає конкретній поставці протягом дії цього договору, визначається заявками покупця, складеними за формою, викладеною в додатку до цього договору, підтверджених постачальником в порядку, передбаченому п.4.3 даного договору. Поставка відбувається за заявкою покупця в строк, визначений відповідно до карти відвантаження поданої у додатку „Карта відвантажень" до цього договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в порядку, передбаченому пунктами 4.1.1, або 4.1.2 договору: не пізніше 20 календарних днів з дати поставки (пункт 4.1.1): у вигляді 100% попередньої оплати не пізніше ніж за 24 дні до дати поставки товару на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури на оплату замовленої партії товару (пункт 4.1.2).

При цьому вибір порядку оплати зазначеного в пункті 4.1 договору, здійснюється покупцем (пункт 4.2).

Пунктом 4.3 договору поставки зазначено, що ціна товару визначається у прайс-листі постачальника в колонці, що відповідає статусу партнерства покупця і вказується в рахунку-фактурі, виставленому постачальником. Виставлення рахунку-фактури є підтвердженням прийняття заявки покупця.

За п.5.3 договору покупець за несплату, прострочення оплати сплачує постачальнику, на вимогу останнього, суму боргу з урахуванням індексу інфляції, неустойку яка нараховується за весь час прострочення виконання зобов'язання, з першого дня прострочення зобов'язання до дня остаточного розрахунку у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми несплати за кожен день прострочення та 25% річних від суми заборгованості.

Даний договір діє до 30.06.2012р., але у будь-якому випадку, до повного виконання покупцем своїх зобов'язань щодо оплати, що виникли за цим договором (п.1.3 договору).

Вказаний договір підписано належними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, на виконання умов договору поставки №24 від 01.07.2011р. позивачу було поставлено товар на загальну суму 1213146,87 грн., в тому числі за наступними видатковими накладними:

- № G0000001454 від 18.11.2011р. на суму 186834,86 грн., видана на підставі рахунку № G0000001434;

- № G0000001745 від 08.12.2011р. на суму 41005,62 грн., видана на підставі рахунку № G0000001625;

- № G0000001746 від 08.12.2011р. на суму 85741,96 грн., видана на підставі рахунку № G0000001625;

- № G0000001747 від 08.12.2011р. на суму 65257,44 грн. (акт виконаних робіт);

- № G0000001837 від 13.12.2011р. на суму 284696,36 грн., видана на підставі рахунку № G0000001409;

- № G0000001838 від 13.12.2011р. на суму 41817,60 грн., видана на підставі рахунку № G0000001443;

- № G0000001882 від 15.12.2011р. на суму 218692,21 грн., видана на підставі рахунку № G0000001542;

- № G0000001933 від 20.12.2011р. на суму 17401,51 грн., видана на підставі рахунку № G0000001409;

- № G0000001949 від 21.12.2011р. на суму 5200,01 грн., видана на підставі рахунку № G0000001409;

- № G0000001945 від 21.12.2011р. на суму 71068,50 грн., видана на підставі рахунку № G0000001409;

- № G0000001958 від 22.12.2011р. на суму 952,00 грн., видана на підставі рахунку № G0000001409;

- № G0000002076 від 30.12.2011р. на суму 138553,28 грн., видана на підставі рахунку № G0000001625;

- № G0000002077 від 30.12.2011р. на суму 55925,52 грн., видана на підставі рахунку № G0000001443.

Вказані накладні підписані представником позивача, скріплені печаткою позивача, при цьому, у рядку приймача товару наявний підпис особи без зазначення посади, фамілії та ініціалів.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було видано своїм працівникам для отримання у позивача товару довіреності, а саме: довіреність №507 від 18.11.2011р. для отримання цінностей за рахунком №1431; довіреність №556 від 08.12.2011р. для отримання цінностей за рахунком №1625; довіреність №568 від 13.12.2011р. для отримання цінностей за рахунками №1443 та №1409; довіреність №573 від 15.12.2011р. для отримання цінностей за рахунком №1542; довіреність №590 від 20.12.2011р. для отримання цінностей за рахунком №19; довіреність №611 від 29.12.2011р. для отримання цінностей за рахунками №1443 та №1625.

23.07.2012р. між сторонами по справі було складено акт звірки взаєморозрахунків за період 01.07.2011р.-23.07.2012р., відповідно до якого за відповідачем на користь позивача наявна заборгованість у сумі 1506158,51 грн.

10.02.2012р. позивачем було направлено відповідачу претензію №ЮВ72, відповідно до якої позивач просив МПП „Ріко" сплатити заборгованість за договором №24 від 01.07.2011р. у сумі 1314585,78 грн., в т.ч. пеню, інфляційні та % річних.

У відповідь на вказану претензію відповідач погодився сплатити таку заборгованість та надав графік погашення заборгованості за поставлений товар, що підтверджується листом №1-02/102 від 15.02.2012р.

Проте, вищезазначена заборгованість за договором №24 від 01.07.2011р. відповідачем сплачена так і не була.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ „Систем Груп Україна" до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом про стягнення заборгованості та нарахованих на неї пені, інфляційних та 25% річних.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Щодо позовних вимог ТОВ „Систем Груп Україна" в частині стягнення з відповідача 1078355,77 грн. основної заборгованості за поставлений товар за договором №24 від 01.07.2011р., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Приписами ч.2 ст. 669 ЦК України встановлено, що умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Частинами 1, 2 ст. 671 ЦК України встановлено, що якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи встановлено, що під час розгляду даної справи у господарському суді Херсонської області було проведено судову експертизу, на вирішення якої було поставлено питання щодо достовірності підписів на видаткових накладних: № G0000001454 від 18.11.2011р. на суму 186834,86 грн.; № G0000001745 від 08.12.2011р. на суму 41005,62 грн.; № G0000001746 від 08.12.2011р. на суму 85741,96 грн.; № G0000001747 від 08.12.2011р. на суму 65257,44 грн. (акт виконаних робіт); № G0000001837 від 13.12.2011р. на суму 284696,36 грн.; № G0000001838 від 13.12.2011р. на суму 41817,60 грн.; № G0000001882 від 15.12.2011р. на суму 218692,21 грн.; № G0000001933 від 20.12.2011р. на суму 17401,51 грн.; № G0000001949 від 21.12.2011р. на суму 5200,01 грн.; № G0000001945 від 21.12.2011р. на суму 71068,50 грн.; № G0000001958 від 22.12.2011р. на суму 952,00 грн.; № G0000002076 від 30.12.2011р. на суму 138553,28 грн. та № G0000002077 від 30.12.2011р. на суму 55925,52 грн. працівників відповідача.

Як вбачається з висновку судового експерта №2085 від 11.12.2012р., накладна № G0000002076 від 30.12.2011р. на суму 138553,28 грн. підписана Грищенко К.В., який є працівником відповідача і отримував товар за даною накладною на підставі довіреності №611 від 29.12.2011р. Щодо решти видаткових накладних - експерт у своєму висновку вказав про неможливість встановлення дійсності підписів працівників відповідача на таких накладних, водночас, експерт не вказав що підписи у спірних видаткових накладних не належать працівникам відповідача.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору №24 від 01.07.2011р. для отримання від позивача товару, МПП „Ріко" було видано своїм працівникам довіреності для отримання товару, а саме: довіреність №507 від 18.11.2011р. для отримання цінностей за рахунком №1431; довіреність №556 від 08.12.2011р. для отримання цінностей за рахунком №1625; довіреність №568 від 13.12.2011р. для отримання цінностей за рахунками №1443 та №1409; довіреність №573 від 15.12.2011р. для отримання цінностей за рахунком №1542; довіреність №590 від 20.12.2011р. для отримання цінностей за рахунком №19; довіреність №611 від 29.12.2011р. для отримання цінностей за рахунками №1443 та №1625.

Як вбачається з матеріалів справи, копії вищевказаних довіреностей було передано відповідачем позивачу на виконання умов договору №24 від 01.07.2011р. для отримання від позивача товару.

Відповідно до позиції Міністерства фінансів України, викладеної у листі від 31.10.2000р. №053-29151 „Про використання довіреностей приватними підприємцями" довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей, і відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку. Таким чином, невиконання підприємцями вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей матиме своїм наслідком порушення встановленого в Україні порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності, за які відповідальність встановлена статтею 1642 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт видачі відповідачем своїм працівникам довіреностей на отримання товару на підставі виставлених позивачем рахунків за договором №24 від 01.07.2011р., з огляду на наявність таких довіреностей у позивача, приймаючи до уваги лист №1-02/102 від 15.02.2012р., в якому відповідач фактично погодився з наявною перед ним заборгованістю за спірним договором у розмірі 1324947 грн., визнання заборгованості за договором №24 від 01.07.2011р. в розмірі 1321919,95 грн. також було викладено в акті звірки взаєморозрахунків між сторонами по справі від 31.03.2012р., враховуючи висновок експерта №2085 від 11.12.2012р., яким не було встановлено, що підписи на спірних видаткових накладних не належать працівникам відповідача, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що товар за видатковими накладними: № G0000001454 від 18.11.2011р. на суму 186834,86 грн.; № G0000001745 від 08.12.2011р. на суму 41005,62 грн.; № G0000001746 від 08.12.2011р. на суму 85741,96 грн.; № G0000001837 від 13.12.2011р. на суму 284696,36 грн.; № G0000001838 від 13.12.2011р. на суму 41817,60 грн.; № G0000001882 від 15.12.2011р. на суму 218692,21 грн.; № G0000001933 від 20.12.2011р. на суму 17401,51 грн.; № G0000001949 від 21.12.2011р. на суму 5200,01 грн.; № G0000001945 від 21.12.2011р. на суму 71068,50 грн.; № G0000001958 від 22.12.2011р. на суму 952,00 грн.; № G0000002076 від 30.12.2011р. на суму 138553,28 грн. та № G0000002077 від 30.12.2011р. на суму 55925,52 грн. було отримано відповідачем на виконання умов договору №24 від 01.07.2011р.

При цьому, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Систем Груп Україна" в частині стягнення 65257,44 грн. за видатковою накладною № G0000001747 від 08.12.2011р., яка фактично є актом виконаних робіт, оскільки відповідно до умов договору поставки №24 від 01.07.2011р. відсутні жодні приписи щодо виконання сторонами будь яких робіт.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст. ст. 32-34 ГПК, на підтвердження відсутності за ним заборгованості за договором №24 від 01.07.2011р., приймаючи до уваги матеріали, обставини справи та норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Систем Груп Україна" в частині стягнення з відповідача 1013098,33 грн., з огляду на їх обґрунтованість, доведеність та законність.

Щодо позовних вимог ТОВ „Систем Груп Україна" в частині стягнення з відповідача 128663,49 грн. пені, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги розрахунок пені позивача як такий, що зроблений з порушенням вимог діючого законодавства та додає свій розрахунок пені:

1013098,33 грн. (сума заборгованості) х 0,15 (подвійна ставка НБУ) х 127 (кількість днів прострочення платежу, визначена позивачем) / 366 (кількість днів прострочення у 2012 році) = 52730,94 грн.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Систем Груп Україна" в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню на суму 52730,94 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2212,83 грн. втрат від інфляції та 88586,95 грн. 25% річних апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги розрахунок 25 відсотків річних позивача як такий, що зроблений з порушенням вимог діючого законодавства та додає свій розрахунок 25% річних:

1013098,33 грн. (сума заборгованості) * 127 (кількість днів прострочення платежу у 2012 році) * 0,25 (% річних) / 366 (кількість днів у 2012 році) = 87884,90 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що вказаний розрахунок зроблено з порушенням норм чинного законодавства та додає свій розрахунок:

(1013098,33 грн. (сума заборгованості) * 100,2 (індекс інфляції у лютому 2012р.) / 100) + (1013098,33 грн. (сума заборгованості) * 100,3 (індекс інфляції у березні 2012р.) / 100) + (1013098,33 грн. (сума заборгованості) * 100 (індекс інфляції у квітні 2012р.) / 100) + (1013098,33 грн. (сума заборгованості) * 99,7 (індекс інфляції у травні 2012р.) / 100) = 2026,20 грн.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Систем Груп Україна" в частині стягнення з відповідача інфляційних та % річних підлягають частковому задоволенню на суму 2026,20 грн. інфляційних та 87884,90 грн. 25% річних.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Систем Груп Україна" в частині стягнення з відповідача 1013098,33 грн. основного боргу, 52730,94 грн. пені, 2026,20 грн. інфляційних та 87884,90 грн. 25% річних є обґрунтованими правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід частково скасувати, а апеляційну скаргу ТОВ „Систем Груп Україна" частково задовольнити.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Систем Груп Україна" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Херсонської області від 16 квітня 2013 року у справі №5024/1027/2012 скасувати частково, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Систем Груп Україна" задовольнити частково:

Стягнути з Малого приватного підприємства „Ріко" (73008, м. Херсон, вул. І. Куліка, 139-А, кв. 1-А, код ЄДРПОУ 19236417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Систем Груп Україна" (01103, м. Київ, вул.. Кіквідзе, 17-А, кім. 130, код ЄДРПОУ 37193731) 1013098 (один мільйон тринадцять тисяч дев'яносто вісім) грн. 33 коп. основного боргу, 52730 (п'ятдесят дві тисячі сімсот тридцять) грн. 94 коп. пені, 2026 (дві тисячі двадцять шість) грн. 20 коп. втрат від інфляції, 87884 (вісімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 90 коп. 3% річних та 23114 (двадцять три тисячі сто чотирнадцять) грн. 16 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Систем Груп Україна" - відмовити."

3.Стягнути з Малого приватного підприємства „Ріко" (73008, м. Херсон, вул. І. Куліка, 139-А, кв. 1-А, код ЄДРПОУ 19236417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Систем Груп Україна" (01103, м. Київ, вул.. Кіквідзе, 17-А, кім. 130, код ЄДРПОУ 37193731) 11557 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 08 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 12 серпня 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов В.А. Лисенко А.І. Ярош