Постанова

від 16.04.2013 по справі 813/239/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року справа № 813/239/13-а

зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Хрипти І.М.,

представника відповідача Карпина Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАС Логістик» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю «Рас Логістик» (надалі - ТзОВ «Рас Логістик») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Залізничному районі м.Львова), в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування пені по податку на додану вартість в сумі 111892 грн. 50 коп. відповідно до акта перевірки №3902/22-10/34857672 від 26.11.2012 року; визнати протиправними дії відповідача щодо відображення в картці особового рахунку ТзОВ «Рас Логістик» пені в сумі 111892 грн. 50 коп.

Позивачем подано заяву № 12/03 про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог від 05 березня 2013 року, відповідно до яких позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова №0004762302/24063 від 07 грудня 2012 року.

Згідно із заявою позивача про уточнення позовних вимог від 16.04.2013р. просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування пені по податку на додану вартість в сумі 111892 грн. 50 коп. відповідно до акта перевірки №3902/22-10/34857672 від 26.11.2012 року та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби №0004762302/24063 від 07 грудня 2012 року

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту відповідача, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідає фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що до складу валових витрат належать будь-які витрати, підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку. Також, зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо мали місце рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. Вважає, що факт поставки товарів (робіт, послуг) позивачу його контрагентами підтверджується первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними, які повністю відповідають вимогам, передбаченими ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому підтверджують факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, та правомірність формування валових витрат і податкового кредиту. Відтак, Позивач вважає, що подальше нарахування пені по податковому зобов'язанню, визначеному оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та подальше відображення в картці особового рахунку Позивача пені також було здійснено Відповідачем неправомірно.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує нікчемністю правочинів між позивачем та контрагентами, оскільки як вбачається з актів перевірок контрагентів з питань дотримання вимог податкового законодавства у них відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції: 1) відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад; 2) відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів; 3) платник не знаходиться за місцезнаходженням при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що позивач здійснював господарську діяльність з контрагентами і в цей період вказані контрагенти подавали податкову звітність, перебували на обліку у відповідних податкових органах та на час здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники ПДВ з видачею відповідного свідоцтва. У зв'язку з цим вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву та поясненнях у справі. Додатково пояснив, що проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача встановлено неможливість виконання відповідних договорів, укладених з позивачем, що, в свою чергу, свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Позивачем, натомість, не подано суду достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами. У зв'язку з викладеним вище, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «РАС Логістик» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 25.01.2007р. як юридична особа, номер запису про включення відомостей до ЄДР №14151020000016047, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 34857672, індивідуальний податковий номер 348576713033. Місцезнаходження позивача 79018, м.Львів, Залізничний район, вул.Олени Степанівни, 47, фактичне місцезнаходження - 79018, м.Львів, Залізничний район, вул.Олени Степанівни, 47.

На підставі направлень від 13.11.2012р. №938, 939, 940, 941, 942, 943, виданих ДПІ у Залізничному районі м.Львова, згідно з пп. 78.1.1. п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та наказу ДПІ у Залізничному районі м.Львова №760 від 12.11.2012р. проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «РАС Логістик» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р., за результатами якої складено Акт перевірки №3902/22-10/34857672 від 26.11.2012р.

Перевіркою встановлені наступне порушення в контексті цього спору:

1) п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з підприємствами з ознаками «сумнівності» за період 01.10.2009р. по 30.09.2012р. всього на суму 525000,00 грн., в тому числі: - у січні 2010 року - 15500 грн., лютому 2010 року - 28333 грн., у березні 2010 року - 23333 грн., у квітні 2010 року - 37000 грн., у травні 2010 року - 27167 грн., у червні 2010 року - 63333 грн., у липні 2010 року - 51667 грн., у жовтні 2010 року - 55000 грн., у листопаді 2010 року - 73000 грн., у грудні 2010 року - 100000 грн., у тавні 2012 року - 34500 грн., у червні 2010 року - 16167 грн.

Висновки відповідача щодо заниження податку на додану вартість по взаємовідносинах з підприємствами з ознаками «сумнівності» ґрунтуються на безпідставності формування податкового кредиту з податку на додану вартість:

- щодо ТзОВ «Екопласт Львів» (податковий кредит в сумі 142166,70 грн.) - Акт «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопласт Львів» ЄДРПОУ 33196220 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 04.11.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 04.11.2010 року» №3315/23-2/3319622 від 30.12.2010р.;

- щодо ПП «Львівкомфортгруп-К» (податковий кредит в сумі 104166,67 грн.) - акт перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Львівкомфортгруп-К»з питань правильності декларування податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП «Вільмат-Електрик»за грудень 2009 р.»№ 2268/23-209/35383018;

- щодо ПП «Аеромакс-Сервіс» (податковий кредит в сумі 228000,00 грн.) - Акт ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Аеромакс-Сервіс» податковий номер 35897868 щодо документального підтвердження господарських відносин, із платником податків та зборів їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-грудень 2010 року» від 11.06.2012 року №507/2204/35897868»;

- щодо ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» (податковий кредит в сумі 50666,70 грн.) - Акт ДПІ у Печерському районі м.Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», код ЄДРПОУ 37700469, щодо підтвердження господарських відносин, із платником податків за період 01.05.2012 року по 31.07.2012 року» від 13.09.2012р. №3735/22-3/37700469».

Висновки Акту №3902/22-10/34857672 від 26.11.2012р. ДПІ у Залізничному районі м.Львова в частині порушення ТзОВ «РАС Логістик» пп.168.1.5., п.168.1, ст..168, п.171.1., ст..171, пп «а» п.176.2., ст..176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, та законності донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 3579,75 грн. Позивачем під сумнів не ставляться.

На підставі Акту №3902/22-10/34857672 від 26.11.2012р. ДПІ у Залізничному районі м.Львова ТзОВ «РАС Логістик» винесено:

- податкове повідомлення рішення №0004762302/24063 від 07 грудня 2012 року, згідно з яким ТзОВ «РАС Логістик» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «Податок на додану вартість по вітчизняних товарах»на загальну суму 1142505, 00 грн., в тому числі: основний платіж - 535000,00 грн., штрафні санкції - 131250,00 грн. Крім того, ДПІ у Залізничному районі м.Львова проведено нарахування пені по податку на додану вартість в сумі 111 892,50 грн., та відображено в картці особового рахунку ТзОВ «РАС Логістик» пеню в сумі 111 892,50 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням та діями ДПІ у Залізничному районі м.Львова щодо нарахування пені та відображення пені в картці особового рахунку, позивач звернувся до суду.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Екопласт Львів» (код ЄДРПОУ 33196220), суд зазначає наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Екопласт Львів» укладено Договір № 0000053 від 25 травня 2010р., предметом якого було надання послуг по отриманню необхідних дозволів, сертифікатів та інших дозвільних документів.

Позивач здійснював взаємовідносини з ТзОВ «Екопласт Львів» (код ЄДРПОУ 33196220) в травні-липні 2010 р. на суму 853000,00 грн. в т. ч. ПДВ - 142166,70 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано: Копію Договору № 0000053 від 25 травня 2010р. та Акт №0039 від 25.05.2010р. (сума 60000,00 грн.), Акт №0040 від 25.05.2010р. (сума 66000,00 грн.), Акт №0071 від 25.05.2010р. (сума 37000,00 грн.), Акт №0268 від 30.06.2010р. (сума 50000,00 грн.), Акт №0183 від 30.06.2010р. (сума 60000,00 грн.), Акт №0065 від 30.06.2010р. (сума 60000,00 грн.), Акт №0241 від 29.06.2010р. (сума 118000,00 грн.), Акт №0060 від 17.06.2010р. (сума 35000,00 грн.), Акт №0240 від 10.06.2010р. (сума 57000,00 грн.), Акт №0326 від 28.07.2010р. (сума 200000,00 грн.), Акт №0336 від 30.07.2010р. (сума 50000,00 грн.), Акт №0348 від 30.07.2010р. (сума 60000,00 грн.) згідно з якими позивачем отримано від ТзОВ «Екопласт Львів» послуг на загальну суму 853000,00 грн.

Оплата за отримані товари проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями на суму 853000,00 грн. з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

Отримані від ТзОВ «Екопласт Львів» (код ЄДРПОУ 33196220) дозвільні документи - сертифікати походження, гігієнічні сертифікати, інші дозвільні документи використовувались в подальшій господарській діяльності позивача відповідно до Договорів з іншими контрагентами.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «Рас Логістик» надало суду податкові накладні, складені ТзОВ «Екопласт Львів», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством ТзОВ «РАС Логістик» в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні: від 30.07.2010р. №1119, від 28.07.2010р. №1090, від 30.07.2010р. №1196, від 25.05.2010р. №0340, від 25.05.2010р. №0197, від 25.05.2010р. №0196, від 30.06.2010р. №0894, від 30.06.2010р. №0617, від 30.06.2010р. №0446, від 29.06.2010р. №0861, від 10.06.2010р. №0860, від 17.06.2010р. №0415, які отримані від ТзОВ «Екопласт Львів», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Екопласт Львів», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Екопласт Львів» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «Екопласт Львів» з боку Відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «Екопласт Львів».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Львівкомфортгруп-К» (код ЄДРПОУ 35383018), суд зазначає наступне.

Між позивачем та ПП «Львівкомфортгруп-К» укладено Договір № 922530 від 10 січня 2010р., предметом якого було надання послуг по отриманню необхідних дозволів, сертифікатів та інших дозвільних документів.

Позивач здійснював взаємовідносини з ПП «Львівкомфортгруп-К» в січні-квітні 2010р. на суму 625000,00 грн. в т. ч. ПДВ - 104166,67 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано: копію Договору № 922530 від 10 січня 2010р. та Акт №0187 від 13.03.2010р. (сума 40000,00 грн.), Акт №0160 від 30.03.2010р. (сума 100000,00 грн.), Акт №0053 від 29.01.2010р. (сума 45000,00 грн.), Акт №0045 від 20.01.2010р. (сума 48000,00 грн.), Акт №0161 від 07.04.2010р. (сума 27000,00 грн.), Акт №0316 від 13.04.2010р. (сума 20000,00 грн.), Акт №0260 від 19.04.2010р. (сума 40000,00 грн.), Акт №0317 від 28.04.2010р. (сума 18000,00 грн.), Акт №0318 від 30.04.2010р. (сума 117000,00 грн.), Акт №0055 від 09.02.2010р. (сума 20000,00 грн.), Акт №0080 від 22.02.2010р. (сума 50000,00 грн.), Акт №0081 від 26.02.2010р. (сума 100000,00 грн.) згідно з якими позивачем отримано від ПП «Львівкомфортгруп-К» послуг на загальну суму 625000,00 грн.

Оплата за отримані товари проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями на суму 625000,00 грн. з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

Отримані від ПП «Львівкомфортгруп-К» дозвільні документи - сертифікати походження, гігієнічні сертифікати, інші дозвільні документи використовувались в подальшій господарській діяльності позивача відповідно до Договорів з іншими контрагентами.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «Рас Логістик» надало суду податкові накладні, складені ПП «Львівкомфортгруп-К», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством ТзОВ «РАС Логістик» в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні: від 26.02.2010р. №0419, від 09.02.2010р. №0168, від 22.02.2010р. №0418, від 30.03.2010р. №0971, від 13.03.2010р. №1093, від 30.04.2010р. №1677, від 28.04.2010р. №1676, від 19.04.2010р. №1337, від 13.04.2010р. №1675, від 07.04.2010р. №0972, від 29.01.2010р. №0085, від 20.01.2010р. №0925, які отримані від ПП «Львівкомфортгруп-К», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ПП «Львівкомфортгруп-К», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ПП «Львівкомфортгруп-К» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ПП «Львівкомфортгруп-К» з боку Відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ПП «Львівкомфортгруп-К».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Аеромакс-Сервіс» (код ЄДРПОУ 35897868), суд зазначає наступне.

Між позивачем та ПП «Аеромакс-Сервіс» укладено Договір № 0000116 від 20 жовтня 2010р., предметом якого було надання послуг по отриманню необхідних дозволів, сертифікатів та інших дозвільних документів.

Позивач здійснював взаємовідносини з ПП «Аеромакс-Сервіс» в жовтні-грудні 2010 р. на суму 1368000,00 грн. в т. ч. ПДВ - 228000,00 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано: копію Договору № 0000116 від 20 жовтня 2010р. та Акт №1230 від 30.12.2010р. (сума 190000,00 грн.), Акт №1228 від 28.12.2010р. (сума 160000,00 грн.), Акт №1224 від 24.12.2010р. (сума 145000,00 грн.), Акт №1222 від 22.12.2010р. (сума 35000,00 грн.), Акт №1215 від 15.12.2010р. (сума 70000,00 грн.), Акт №10-2610 від 26.10.2010р. (сума 85000,00 грн.), Акт №РН-10-2810 від 28.10.2010р. (сума 80000,00 грн.), Акт №10-2910 від 29.10.2010р. (сума 90000,00 грн.), Акт №101-2910 від 29.10.2010р. (сума 75000,00 грн.), Акт №1123007 від 23.11.2010р. (сума 75000,00 грн.), Акт №1125004 від 25.11.2010р. (сума 90000,00 грн.), Акт №1129015 від 29.11.2010р. (сума 50000,00 грн.), Акт №1130014 від 30.11.2010р. (сума 143000,00 грн.), Акт №1130022 від 30.11.2010р. (сума 80000,00 грн.), згідно з якими позивачем отримано від ПП «Аеромакс-Сервіс» послуг на загальну суму 1368000,00 грн.

Оплата за отримані товари проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями на суму 1368000,00 грн. з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

Отримані від ПП «Аеромакс-Сервіс» дозвільні документи - сертифікати походження, гігієнічні сертифікати, інші дозвільні документи використовувались в подальшій господарській діяльності позивача відповідно до Договорів з іншими контрагентами.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «Рас Логістик» надало суду податкові накладні, складені ПП «Аеромакс-Сервіс», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством ТзОВ «РАС Логістик» в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні: від 30.11.2010р. №1130000022, від 30.11.2010р. №1130000014, від 29.11.2010р. №1129000014, від 25.11.2010р. №1125000004, від 23.11.2010р. №1123000007, від 29.10.2010р. №1029000057, від 29.10.2010р. №1029000048, від 28.10.2010р. №1028000008, від 28.10.2010р. №1028000008, від 26.10.2010р. №1026000026, від 15.12.2010р. №1215000004, від 22.12.2010р. №1222000003, від 24.12.2010р. №1224000003, від 30.12.2010р. №1230000012, від 28.12.2010р. №1228000020, які отримані від ПП «Аеромакс-Сервіс», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ПП «Аеромакс-Сервіс», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ПП «Аеромакс-Сервіс» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ПП «Аеромакс-Сервіс» з боку Відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ПП «Аеромакс-Сервіс».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» (код ЄДРПОУ 35897868), суд зазначає наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» укладено Договір № 555 від 09 квітня 2012р., предметом якого було надання послуг по отриманню необхідних дозволів, сертифікатів та інших дозвільних документів.

Позивач здійснював взаємовідносини з ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» в травні-червні 2012 р. на суму 304000,00 грн. в т. ч. ПДВ - 50666,70 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано: Копію Договору № 555 від 09 квітня 2012р. та Акт №18/05-01 від 18.05.2012р. (сума 45000,00 грн.), Акт №31/05-04 від 31.05.2012р. (сума 45000,00 грн.), Акт №31/05-15 від 31.05.2012р. (сума 25000,00 грн.), Акт №31/05-21 від 31.05.2012р. (сума 92000,00 грн.), Акт №29/06-04 від 29.06.2012р. (сума 97000,00 грн.), згідно з якими позивачем отримано від ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» послуг на загальну суму 304000,00 грн.

Оплата за отримані товари проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями на суму 304000,00 грн. з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

Отримані ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» дозвільні документи - сертифікати походження, гігієнічні сертифікати, інші дозвільні документи використовувались в подальшій господарській діяльності позивача відповідно до Договорів з іншими контрагентами.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, ТзОВ «Рас Логістик» надало суду податкові накладні, складені ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені підприємством ТзОВ «РАС Логістик» в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні від 29.06.2012р. №467, від 18.05.2012р. №257, від 31.05.2012р. №476, від 31.05.2012р. №583, від 31.05.2012р. №488, які отримані від ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» з боку Відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «Фінанс Пан Трейд».

Судом також встановлено, що отримання робіт/товарно-матеріальних цінностей від підприємств ТзОВ «Екопласт Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Аеромакс-Сервіс», ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» здійснювалось матеріально-відповідальними особами позивача.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Отже, в числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція. оботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі пр їх імпорті, з метю подальшого використання у иробницті та/або поставці товав (полуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до вимог п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг), а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Щодо доводів відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача мали всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а, тому вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст.203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України) - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Доказів (рішень судів) про визнання вказаних вище договорів недійсними відповідачем суду не представлено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду. Наявність умислу позивача чи ТзОВ «Екопласт Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Аеромакс-Сервіс», ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» відповідачем не доведена та доказів суду не надано.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ТзОВ «Екопласт Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Аеромакс-Сервіс», ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про нікчемність укладених між позивачем та контрагентами договорів через відсутність за юридичною адресою, відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, як доказ неможливості самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність, оскільки суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби. В свою чергу, відповідачем під час проведення перевірки, вказана обставина не досліджувалась та не відображена в акті перевірки.

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії» від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, то застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0004762302/24063 від 07 грудня 2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, в зв'язку із протиправністю податкового повідомлення-рішення №0004762302/24063 від 07 грудня 2012 року, протиправними є дії відповідача щодо нарахування пені на суму податкового зобов'язання в сумі 111 892,50 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2328 грн. 41 коп. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, винесене Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби №000476302/24062 від 07.12.12012р.

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби щодо нарахування пені з податку на додану вартість в сумі 111 892, 50 грн. відповідно до акта перевірки №3902/22-10/3487672 від 26.11.2012р. "Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Рас Логістик" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р. валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАС Логістик" судовий збір у розмірі 2328, 41 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний 19 квітня 2013 року.

Суддя А.Г. Гулик