Постанова

від 16.04.2013 по справі 27пн/5014/2531/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 27пн/5014/2531/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П., розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1 на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 12.02.2013р. у справігосподарського суду Луганської області за позовомПопаснянської міської ради, м. Попасна Луганської області дофізичної особи - підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1 прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Попаснянська міська рада звернулася з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0737га по АДРЕСА_2 розташовану на території Попаснянської міської ради та привести її у придатний для використання стан.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.12.2012р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2013р., у справі № 27пн/5014/2531/2012 позовні вимоги задоволено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди спірної земельної ділянки відповідач самовільно займає спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити, враховуючи наступне.

З матеріалів справи слідує, що 09.06.2006р. між Попаснянською міською радою (орендодавець) та ПП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування крамниці площею 0,0754га., яка знаходиться у АДРЕСА_2, строком на 5 років, який було зареєстровано 09.08.2006р.

Додатковою угодою до договору оренди землі сторони внесли зміни до п.2.2. договору, а саме змінено площу земельної ділянки на 0,0737га, та внесли зміни до п.3.1 щодо розміру орендної плати, встановивши орендну плату в розмірі 3159, 52 грн.

Судом встановлено, що строк договору оренди землі закінчився 09.08.2011р.

10.06.2011р. та 15.09.2011р. виконавчим комітетом Попаснянської міської ради було направлено на адресу відповідача листи щодо необхідності продовження або укладання нового договору оренди земельної ділянки, які останнім залишені без відповіді.

За результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства ПП ОСОБА_4, здійсненої відділом Держкомзему у Попаснянському районі у Луганській області 01.12.2011р., встановлено факт використання ПП ОСОБА_4 без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,0754га по АДРЕСА_2 під магазин, на землях житлової і громадської забудови Попаснянської міської ради, що є порушенням ст.ст. 125,126 Земельного Кодексу України.

Задовольняючи позов, господарський суд попередніх інстанцій, керуючись положенням Конституції України, Законів України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування", "Про оренду землі" та Земельним кодексом України, виходив з того, що відповідач не довів наявності у нього права власності, права постійного користування чи права на оренду спірної землі, яке має бути підтверджено відповідним документом.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення у відповідності до приписів ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яке оформляється відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст . 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Доказів наявності необхідного пакету дозвільних документів на використання відповідачем спірної земельної ділянки матеріали справи не містять, з огляду на що висновок суду попередніх інстанцій щодо протиправності дій відповідача колегія визнає правомірним, однак не погоджується з визначенням судом характеру такої протиправності у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки.

Так, статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки - є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Натомість судом встановлено, що відповідачу згідно Свідоцтва про право власності від 02.07.2004р. належить нежитлова будівля, магазин за адресою АДРЕСА_2., яка розташована на спірній земельній ділянці.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства, з огляду на що твердження суду 1-ї та 2-ї інстанції щодо самовільного зайняття відповідачем вказаної земельної ділянки колегія вважає помилковим, а застосування ст. 212 ЗК України - безпідставним.

Звідси обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та приведення її у придатний для використання стан колегія також вважає неправильним.

Так, згідно ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно п.14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка була надана відповідачу для обслуговування крамниці, яку він використовує з метою здійснення підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа.

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, зважаючи на обов'язок відповідача щодо сплати обов'язкового платежу за користування належною позивачу спірною земельною ділянкою, та з огляду на відмову відповідача щодо продовження дії договору оренди чи укладання нового договору оренди цієї земельної ділянки, способом захисту порушеного права власника землі в такому випадку може бути спонукання відповідача до укладання відповідного договору оренди спірної земельної ділянки або стягнення збитків (упущеної вигоди) за час фактичного використання землі.

За таких обставин, колегія вважає, що господарським судом попередніх інстанцій при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови із винесенням нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати відповідно до ст. 49, 111 11 ГПК України підлягають перерозподілу. При цьому, зважаючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, колегія вважає за можливе судовий збір, який підлягав сплаті за подачу відповідачем апеляційної та касаційної скарги, віднести на рахунок останнього.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2013р. та рішення господарського суду Луганської області від 04.12.2012р. у справі №27пн/5014/2531/2012 скасувати.

В позові відмовити.

Головуючий суддя Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко