Постанова

від 15.04.2013 по справі 2а-2051/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2013 року 2а-2051/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Технокомплект" доІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, Головного управління Державного казначейства України в Київській області простягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Технокомплект" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, Головного управління Державного казначейства України в Київській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 1447368,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач правильно сформував податковий кредит, визначив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та заявив її до відшкодування на свій розрахунковий рахунок у банку в період з січня 2004 року по квітень 2044 року, з червня 2004 року по грудень 2004 року, в березні 2005 року, в квітні 2005 року та в серпні 2005 року. За результатами перевірки декларацій позивача податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення, згідно з якими зменшив заявлену суму бюджетного відшкодування. У подальшому ці податкові повідомлення-рішення було визнано протиправними та скасовані судом, постанови суду набрали законної сили. Однак, не зважаючи на те, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування підтверджено судовими рішеннями, податковий орган припускається протиправної бездіяльності та не надає органам державної казначейської служби висновок про суми податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню на користь позивача. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду і просив суд стягнути суму бюджетного відшкодування з Державного бюджету України на його користь.

У письмових запереченнях, наданих до суду, відповідач - Головне управління Державного казначейства України в Київській області позову не визнав з тих підстав, що в нього відсутні підстави для виплати позивачу суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, оскільки він не отримував від органу податкової служби висновків із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час до суду з'явились представники позивача та казначейської служби та подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Київської області у судове засідання не з'явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Ірпінською ОДПІ Київської області не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки свого представника на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Технокомплект" є юридичною особою, що зареєстрована 18.07.2001 Виконавчим комітетом Бучанської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що в 2004-2005 роках позивачем було подано до Ірпінської ОДПІ Київської області податкові декларації з податку на додану вартість, в яких були відображені суми податкових зобов'язань, податкового кредиту з податку на додану вартість та заявлені суми до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, а саме:

- в січні 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 101756 грн.;

- в лютому 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 199855 грн.;

- в березні 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 275095 грн.;

- в квітні 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 265215 грн.;

- в червні 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 94477 грн.;

- в липні 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 342348 грн.;

- в серпні 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 250634 грн.;

- у вересні 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 390973 грн.;

- в жовтні 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 131516 грн.;

- в листопаді 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 178529 грн.;

- в грудні 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 21303 грн.;

- в березні 2005 року сума бюджетного відшкодування становить 383493 грн.;

- в квітні 2005 року сума бюджетного відшкодування становить 84815 грн.;

- в серпенті 2005 року сума бюджетного відшкодування становить 102606 грн.

В подальшому, Ірпінською ОДПІ Київської області проведені документальні перевірки позивача з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (акти перевірок від 03.04.2006 №461/23-4/31414219 та від 08.12.2006 №1765/23-2/31414219).

За результатами проведених перевірок Ірпніська ОДПІ Київської області прийняла податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0000412310/0/4587 від 13.04.2006, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1069603,09 грн.;

- № 0001272310/0/16513 від 13.12.2006, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 377765,05 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2011 касаційну скаргу Ірпінської ОДПІ Київської області залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 25.10.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2008 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2011 Ірпінській ОДПІ Київської області відмовлено у допуску справи до провадження Верховним судом України.

Отже, судом встановлено, що постанова Господарського суду Київської області від 25.10.2007 в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Технокомплект" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001272310/0/16513 від 13.12.2006, якою позов задоволено у повному обсязі та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001272310/0/16513 від 13.12.2006, набрала законної сили.

При цьому, суди дійшли висновку, що позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування суму ПДВ 377765,05 грн., а твердження податкового органу про порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визнано судами безпідставним.

Також з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.02.2012 касаційну скаргу Ірпінської ОДПІ Київської області задоволено частково, постанову Господарського суду Київської області від 12.03.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2012 в адміністративній справі № 2а-1148/12/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Технокомплект" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000412310/0/4587 від 13.04.2006 позов задоволено у повному обсязі, податкове повідомлення-рішення № 0000412310/0/4587 від 13.04.2006 визнано протиправним та скасовано.

З матеріалів справи вбачається, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2012 набрала законної сили.

При цьому, суд дійшов висновку, що позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування суму ПДВ 1069603,09 грн.

В силу частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, що пов'язані з виникненням у позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1447368,14 грн., судом у даній справі не досліджувались, оскільки ці обставини встановлені постановою Господарського суду Київської області від 25.10.2007, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2008, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2011 та постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2012, що набрали законної сили.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року регулювались діючими на час їх виникнення законами України "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805 "Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі", а з 1 січня 2011 року в частині повноважень податкового органу - відповідними положеннями Податкового кодексу України.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Відповідно до підпунктів 7.7.5 - 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Аналогічні за змістом норми закріплені у статті 200 Податкового кодексу України.

Підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Аналогічні норми містяться у пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач має право на отримання бюджетного відшкодування за період з січня 2004 року по квітень 2004 року, з червня 2004 року по грудень 2004 року, за березень-квітень 2005 року та за серпень 2005 року в сумі 1447368,14 грн. і вчинив для цього усі передбачені законом дії, що підтверджується рішеннями судів, що набрали законної сили.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Технокомплект" - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Технокомплект" (код ЄДРПОУ 31414219) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за період з січня 2004 року по квітень 2004 року, з червня 2004 року по грудень 2004 року, за березень-квітень 2005 року та за серпень 2005 року в сумі 1447368 (один мільйон чотириста сорок сім тисяч триста шістдесят вісім) грн. 14 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Технокомплект" сплачений ним судовий збір у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.