Ухвала

від 11.09.2014 по справі 2а-2051/10/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 року м. Київ К/800/36651/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року

у справі № 2а-2051/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма Технокомлект»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма Технокомлект» звернулось до суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість, в яких були відображені суми податкових зобов'язань, податкового кредиту з податку на додану вартість та заявлені суми до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, а саме: в січні 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 101756 грн.; в лютому 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 199855 грн.; в березні 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 275095 грн.; в квітні 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 265215 грн.; в червні 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 94477 грн.; в липні 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 342348 грн.; в серпні 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 250634 грн.; у вересні 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 390973 грн.; в жовтні 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 131516 грн.; в листопаді 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 178529 грн.; в грудні 2004 року сума бюджетного відшкодування становить 21303 грн.; в березні 2005 року сума бюджетного відшкодування становить 383493 грн.; в квітні 2005 року сума бюджетного відшкодування становить 84815 грн.; в серпні 2005 року сума бюджетного відшкодування становить 102606 грн.

Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області проведені документальні перевірки позивача з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за результатами яких складено акти від 03 квітня 2006 року № 461/23-4/31414219 та від 08 грудня 2006 року №1765/23-2/31414219.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення рішення № 0000412310/0/4587 від 13 квітня 2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1 069 603, 09 грн.; та № 0001272310/0/16513 від 13 грудня 2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 377 765, 05 грн.

Постановою Господарського суду Київської області від 25 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2008 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2011 року, в адміністративній справі за позовом ТОВ «ВКФ «Технокомплект» до Ірпінської ОДПІ Київської області визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001272310/0/16513 від 13 грудня 2006 року.

Також, постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року в адміністративній справі № 2а-1148/12/1070 за позовом ТОВ «ВКФ «Технокомплект» до Ірпінської ОДПІ Київської області визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000412310/0/4587 від 13 квітня 2006 року. Рішення суду набрало законної сили.

Незважаючи на рішення судів, кошти заявлені до бюджетного відшкодування відшкодовані не були, що стало підставою для позивача звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.п.7.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168, - Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. Підпунктом 7.7.5 цього Закону передбачено,що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищезазначені приписи Закону № 168, суд зауважує, що платником податку здійснено всі передбачені законом вимоги з метою отримання бюджетного відшкодування суми ПДВ, а тому суди першої та апеляційної інстанцій правильно прийшли до висновку, що належним способом порушеного права є саме рішення про стягнення з Державного бюджету суми 1447368 грн.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли привести до зміни чи скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 200 1 Кодексу адміністративного судочинства України відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

Н.Є.Блажівська

М.В.Сірош