Ухвала

від 17.12.2014 по справі 2а-2051/10/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

17 грудня 2014 року м. Київ В/800/5582/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Цвіркуна Ю.І. - суддя-доповідач,

Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Рибченко А.О.,

розглянувши заяву Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.09.2014 року у справі №2а-2051/10/1070 (К/800/36651/14)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма Технокомлект»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

встановив:

Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.09.2014 року у справі №2а-2051/10/1070, якою касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилено, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 року залишено без змін.

У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме п. 1.8 ст. 1, пп.пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4, 7.7.5, 7.7.6, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 200 Податкового кодексу України, пп.15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує і додає ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20.02.2014 року №К/800/40326/11.

Згідно із статтею 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»).

З огляду на зміст відповідних судових рішень, у справі, щодо якої подано заяву про перегляд, та справі, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, колегія суддів не вбачає подібність правовідносин.

Тож у судових рішеннях, на які посилається заявник, відсутнє різне правозастосування в подібних правовідносинах, яке відповідно до статті 237 КАС України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.

Оскільки чинне законодавство підставою для подання заяви про перегляд судових рішень та допуску адміністративної справи для перегляду Верховним Судом України визначає різне застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску даної справи до провадження.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області у допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.09.2014 року у справі №2а-2051/10/1070 (К/800/36651/14).

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.

Судді Ю.І.Цвіркун

Л.І.Бившева

Л.В.Ланченко

А.М.Лосєв

А.О.Рибченко