Постанова

від 22.03.2013 по справі 2а-5044/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

22 березня 2013 року Справа № 2а-5044/12/1470

м. Миколаїв

14:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,

представників позивача: Яровенка В.А., Цвелікова С.В.,

представників відповідача: Приземного С.С., Клімової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Приватного підприємства Науково-виробнича фірма Миколаївська енергопромислова компанія , вул. Будівельників, 14/2, м. Миколаїв, 54034 до відповідача:Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 про:визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень від 18.09.2012 № 0001882301, № 0001892301, Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001892301, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 18.09.2012.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001882301, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 18.09.2012 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 15084, 81 грн. з яких: 14 577,50 грн. - основний платіж і 507,31 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Приватного підприємства Науково-виробничої фірми Миколаївська енергопромислова компанія судові витрати в сумі 455,55 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2013 року Справа № 2а-5044/12/1470

м. Миколаїв

14:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,

представників позивача: Яровенка В.А., Цвелікова С.В.,

представників відповідача: Приземного С.С., Клімової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Приватного підприємства Науково-виробнича фірма Миколаївська енергопромислова компанія , вул. Будівельників, 14/2, м. Миколаїв, 54034 до відповідача:Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54034 про:визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень від 18.09.2012 № 0001882301, № 0001892301,

Приватне підприємство Науково-виробнича фірма Миколаївська енергопромислова компанія (надалі - Підприємство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ або відповідач) від 18.09.2012 № 0001882301 і № 0001892301.

В обґрунтування позову Підприємство вказало, що висновки ДПІ про заниження позивачем сум податку на додану вартість і податку на прибуток є безпідставними.

У письмових запереченнях проти адміністративного позову (т. с. 1, ар. 185-188) відповідач послався на те, що перевіркою не було встановлено товарності операцій, результати яких вплинули на формування Підприємством податкового кредиту, а заявлені у деклараціях з податку на прибуток суми витрат не були підтверджені документально.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 22.03.2013 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

В період з 22.08.2012 по 31.08.2012 ДПІ здійснила документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, результати якої оформила актом від 07.09.2012 № 2424/22-200/33853813 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 31-121, т. с. 2, ар. 189-204).

В Акті ДПІ дійшла висновку, що Підприємство порушило:

пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.1 статті 200, пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Відповідно до частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, правочини із ТОВ АЛЬФА-К , із ТОВ КПВ ГРАНИТ є недійсними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 22115,94 грн.

підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункт 11.2.1 пункту 11.2, підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (надалі - Закон № 334), пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України. Відповідно до частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, правочин із ТОВ КПВ ГРАНИТ є недійсним, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 22115,94 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 18.09.2012 № 0001892301 (надалі - Рішення № 1) ДПІ, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 і абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшила суму грошового зобов'язання Підприємства з податку на додану вартість на 32117,34 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 грн. (надалі - Рішення № 1, т. с. 1, ар. 10, 122).

Податковим повідомленням-рішенням від 18.09.2012 № 0001882301 (надалі - Рішення № 2) ДПІ, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, збільшила суму грошового зобов'язання Підприємства з податку на прибуток на 22115,94 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в сумі 2058,14 грн. (надалі - Рішення № 2, т. с. 1, ар. 9, 122).

Рішення № 1, ПДВ

10.03.2011 Підприємство і ТОВ КПВ ГРАНИТ уклали договір про закупівлю товарів № 1 (т. с. 1, ар. 150-154), на виконання умов якого Підприємство придбало електрообладнання на загальну суму 61255,20 грн., в тому числі ПДВ - 10209,20 грн. Факт придбання підтверджений видатковою накладною від 10.03.2011 № ГР-0000337 (т. с. 1, ар. 148), податковою накладною від 10.03.2011 № 410 (т. с. 1, ар. 149), актом від 10.03.2011 № Г-01 приймання-передачі обладнання (т. с. 1, ар. 155). Факт сплати позивачем постачальнику ПДВ у складі вартості товарів підтверджений Актом (т. с. 1, ар. 88). Підприємство включило ПДВ в сумі 10209,20 грн. до податкового кредиту у декларації за березень 2011 року. Статус ТОВ КПВ ГРАНИТ як платника ПДВ підтверджений свідоцтвом від 22.06.2010 № 100289512 (т. с. 1, ар. 158).

08.04.2011 Підприємство і ТОВ АЛЬФА-К уклали договір про закупівлю товарів № 2 (т. с. 1, ар. 162-166), на виконання умов якого Підприємство придбало електрообладнання на загальну суму 90065,62 грн., в тому числі ПДВ - 15010,94 грн. Факт придбання підтверджений видатковою накладною від 08.04.2011 № АК-0000084 (т. с. 1, ар. 160), податковою накладною від 08.04.2011 № 113 (т. с. 1, ар. 161). Факт сплати позивачем постачальнику ПДВ у складі вартості товарів підтверджений Актом (т. с. 1, ар. 56). Підприємство включило ПДВ в сумі 15010,94 грн. до податкового кредиту у декларації за квітень 2011 року. Статус ТОВ АЛЬФА-К як платника ПДВ підтверджений свідоцтвом від 06.04.2010 № 100277867 (т. с. 1, ар. 167).

04.05.2011 Підприємство і ТОВ АЛЬФА-К уклали договір про закупівлю товарів № 3 (т. с. 1, ар. 173-177), на виконання умов якого Підприємство придбало електрообладнання на загальну суму 41383,20 грн., в тому числі ПДВ - 6897,20 грн. Факт придбання підтверджений видатковою накладною від 04.05.2011 № АК-0000300 (т. с. 1, ар. 170), податковою накладною від 04.05.2011 № 416 (т. с. 1, ар. 171), актом від 04.05.2011 № А-03 приймання-передачі обладнання (т. с. 1, ар. 172). Факт сплати позивачем постачальнику ПДВ у складі вартості товарів підтверджений Актом (т. с. 1, ар. 56). Підприємство включило ПДВ в сумі 6897,20 грн. до податкового кредиту у декларації за травень 2011 року.

Як пояснив позивач, товари, що він придбав у ТОВ КПВ ГРАНИТ і ТОВ АЛЬФА-К , в подальшому були використані в межах його господарської діяльності, на підтвердження чого Підприємство надало договори: від 10.03.2011, від 08.04.2011, від 14.04.2011, від 28.04.2011 з ВАТ ЕК Миколаївобленерго (т. с. 3, ар. 231-233, 234-236, 207-210, 215-218, 211-214, 222-225, 227-230), а також довіреності (т. с. 3, ар. 219-221, 226, 237-238). Якість електрообладнання підтверджена сертифікатами відповідності, декларацією про відповідність, технічними умовами (т. с. 3, ар. 197-206).

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Як встановлено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу). Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником податку особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

На стор. 58-82 Акта (т. с. 1, ар. 88-112) викладені обставини, за яких ДПІ дійшла висновку про неправомірність формування Підприємством податкового кредиту за результатами придбання товарів у ТОВ КПВ ГРАНИТ . Посилань на те, що податкова накладна не відповідає наведеним вище вимогам, Акт не містить.

Доводи ДПІ ґрунтуються виключно на інформації, що викладена а акті ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області від 07.06.2011 № 425/23-36896205 Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю КПВ ГРАНИТ (код за ЄДРПОУ - 36892605) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з товариством з обмеженою відповідальністю ЮМЕКСТРАНС (код за ЄДРПОУ 35274148), ПП КРАСКЕРАМ (код ЄДРПОУ 32676752), ТОВ ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР (код ЄДРПОУ 32046030) за березень 2011 року (т. с. 1, ар. 89, 207-222).

На підставі цього акта відповідач зазначив про … відсутність факту реального продажу товарів (робіт, послуг) підприємству ПП НВФ Миколаївська енергопромислова компанія від ТОВ КПВ ГРАНИТ у березні 2011 року на суму ПДВ 10 209,20 грн., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п. 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є безтоварними та мають ознаки недійсності, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. (т. с. 1, ар. 104).

Суд вважає, що висновки ДПІ про порушення Підприємством вимог податкового законодавства не можуть обґрунтовуватися доводами про недійсність (нікчемність) правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009, … вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або про відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину .

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Отже, на думку суду, доводи відповідача про завищення податкового кредиту є недоведеними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ДПІ неправомірно збільшила грошове зобов'язання з ПДВ на 10209,20 грн.

На стор. 27-58 Акта (т. с. 1, ар. 57-88) ДПІ (посилаючись на інформацію, що міститься в акті ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області від 07.07.2012 № 577/23-35817379 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬФА-К , код за ЄДРПОУ - 35817379, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами - постачальниками та покупцями за період квітень 2011 року , ар. с. 240-255, і в акті ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області від 21.07.2012 № 591/23-35817379 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬФА-К , код за ЄДРПОУ - 35817379, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами - постачальниками та покупцями за період травень 2011 року , т. с. 1, ар. 224-239) зазначила про … відсутність фактичних поставок товарів (робіт, послуг) ПП НВФ Миколаївська енергопромислова компанія від ТОВ АЛЬФА-К за квітень, травень 2011 року, в результаті чого показники податкового кредиту по рядку 10.1 податкових декларацій ПП НВФ Миколаївська енергопромислова компанія з ПДВ за квітень, травень 2011 року по даним операціям не підтверджено … відповідно до п.п.1,2 ст.215, п.п.1,5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин є недійсним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. (т. с. 1, ар. 87-88).

З підстав, що викладені вище, суд не погоджується з доводами ДПІ про завищення Підприємством податкового кредиту на суму 21908,14 грн. (15010,94 грн. - за квітень 2011 року і 6897,20 грн. - за травень 2011 року), і, відповідно, вважає неправомірним збільшення на ці суми податкового зобов'язання Підприємства з ПДВ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність Рішення № 1, тому позовні вимоги в цій частині належить задовольнити.

Рішення № 2, податок на прибуток

Сума заниження Підприємством податку на прибуток (22115,94 грн.) була визначена таким чином (т. с. 2, ар. 154):

1. IV квартал 2009 року - встановлення заниження валових доходів на 280792 грн. (не заперечується позивачем), встановлення заниження валових витрат на 255500 грн. (позивач вважає, що ця сума має бути більше). Різниця (280792-255500=25292 грн.) - об'єкт оподаткування, сума податку - 6323 грн.

2. І квартал 2011 року - встановлення завищення валових витрат на 50209 грн. (придбання товарів у ТОВ КПВ ГРАНИТ ) - об'єкт оподаткування, сума податку - 12552,25 грн.

3. ІІ квартал 2011 року - встановлення завищення витрат (відсутність первинних документів) на 5805 грн. - об'єкт оподаткування, сума податку - 1335,15 грн. Позивач вважає, що дані декларації не відповідають реальній сумі витрат, яка є значно більшою.

4. ІІ квартал 2012 року - встановлення завищення витрат (відсутність первинних документів) на 9074 грн. - об'єкт оподаткування, сума податку - 1905,54 грн. Позивач вважає, що дані декларації не відповідають реальній сумі витрат, яка є значно більшою.

Віднесення до валових витрат І кварталу 2011 року суми 50209 грн. (придбання товарів у ТОВ КПВ ГРАНИТ ) ДПІ визнала порушенням пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334, оскільки, як вказано на стор. 12-13 Акта (т. с. 1, ар. 42-43), правочин з ТОВ КПВ ГРАНИТ є недійсним.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334).

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки висновок ДПІ про недійсність правочину (операції з придбання позивачем товарів у ТОВ КПВ ГРАНИТ ) є безпідставним, суд відхиляє доводи відповідача про неправомірність включення до валових витрат суми 50209 грн.

Як зазначено вище, позивач не заперечує того, що у IV кварталі 2009 року він допустив заниження валового доходу на 280792 грн. На думку ДПІ, у цьому ж періоді Підприємство занизило валові витрати на 255500 грн. Суд з доводами відповідача в цій частині не погоджується. Так, у додатку 2.1 до Акта (т. с. 2, ар. 194) вказано, що первинними документами підтверджені витрати Підприємства у IV кварталі 2009 року - 388353 грн. (за вирахуванням ПДВ, ця сума дорівнює 272591 грн.). У декларації за відповідний податковий період позивач визначив суму валових витрат - 50936 грн. Таким чином, різниця складає 272691 грн. (а не 255500 грн., як зазначено в Акті). Виходячи з цього, об'єктом оподаткування є 8101 грн. (280792 грн. - 272691 грн.), сума податку - 2025,25 грн.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

На стор. 15 Акта (т. с. 1, ар. 45) ДПІ вказала, що сума витрат у рядку 05.1.1 додатку СВ Декларації Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг): прямі матеріальні витрати за ІІ квартал 2011 року , що визначена відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, становить 274768 грн. Сума витрат у рядку 05.1.1 додатку СВ Декларації Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг): прямі матеріальні витрати за ІІ квартал 2011 року за даними підприємства становить 280573 грн. Таким чином, Підприємством завищено суму витрат на 5805 грн.

На стор. 16-17 Акта (т. с. 1, ар. 46-47) ДПІ встановила аналогічне порушення, що допустило Підприємство у ІІ кварталі 2012 року , - завищення витрат на 9074 грн.

Позивач не спростував доводів ДПІ про відсутність відповідних первинних документів.

Як стверджувало Підприємство, показники його декларацій не відповідають реальним сумам витрат у відповідних податкових періодах. Так, позивач зазначив, що витрати 4 кварталу 2009 року - 324780 грн., 1 кварталу 2011 року - 51046 грн., 2 кварталу 2011 року - 282621 грн., 2 кварталу 2012 року - 304561 грн. (т. с. 2, ар. 1-5). На підтвердження цих сум позивач надав суду документи (т. с. 2, ар. 12-99, 131-136, 183-188, 205-243, т. с. 3, ар. 1-190) і зазначив, що ДПІ безпідставно не врахувала ці документи в ході перевірки. Прийняття до уваги відповідачем цих документів, на думку позивача, унеможливило б донарахування податкових зобов'язань.

Стосовно цих доводів позивача суд зазначає таке.

Підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платнику податків надано право вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків. Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Відповідно до абзацу першого пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків та підписом платника податків). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи визначені в акті перевірки як відсутні (абзац 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України).

Як вказано у частині 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, допустимими (у розумінні частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України) доказами того, що ДПІ протиправно не врахувала факти завищення податкових зобов'язань позивача (в даному випадку - факт заниження витрат), були би докази направлення відповідачу копій відповідних первинних документів.

Відповідних доказів позивач суду не надав.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке. В даному випадку мова йде не лише про врахування або неврахування контролюючим органом під час проведення перевірки документів, що підтверджують дані податкових декларацій, а й про неналежне виконання позивачем обов'язку щодо ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складення звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. В зв'язку з цим суд зауважує, що порядок внесення змін до податкової звітності визначений статтею 50 Податкового кодексу України. Відповідно до цього порядку, позивач не позбавлений можливості виправити помилки, що містяться у раніше поданих податкових деклараціях.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Рішення № 2 підлягає визнанню протиправним і скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання на 15084,81 грн., з яких 14577,50 грн. - основний платіж, 507,31 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001892301, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 18.09.2012.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001882301, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 18.09.2012 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 15084, 81 грн. з яких: 14 577,50 грн. - основний платіж і 507,31 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Приватного підприємства Науково-виробничої фірми Миколаївська енергопромислова компанія судові витрати в сумі 455,55 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України

та підписана суддею 27 березня 2013 року.