Постанова

від 10.02.2009 по справі 2/322

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 10.02.2009 р.                                        

17:52                                                           

№ 2/322 

Окружний адміністративний суд міста

Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового

засідання Бузінському А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні

адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до

1) Київського міського військового комісаріату

2) Київського міського центру по

нарахуванню та здійсненню соціальних виплат

3) Головного управління Пенсійного

фонду України в м. Києві

про

визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

Обставини

справи:

Позивачка звернулася до Окружного

адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного

управління праці та соціального захисту населення Київської міської державної

адміністрації про визнання неправомірними дій відповідача щодо виплати щорічної

разової матеріальної допомоги, як учаснику бойових дій, за 2003-2008 роки у

розмірі меншому, ніж це визначено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту»; про визнання права ОСОБА_1 на

перерахунок розміру разової грошової допомоги; про зобов'язання відповідача

здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги за вказаний період і в

подальшому проводити її виплату відповідно до чинного законодавства, а також

про стягнення з відповідача заборгованість по щорічній одноразовій допомозі у

розмірі 7 158, 75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що

відповідачем порушено положення Закону України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту», що підтверджено прийняттям Конституційним

Судом України рішення від 11.10.05р. № 8-рп/2005.

В судовому засіданні 11.12.08р. за

клопотанням позивачки замінено неналежного відповідача та залучено в якості співвідповідачів

Київський міський військовий комісаріат, Київський міський центр по нарахуванню

та здійсненню соціальних виплат та Головне управління Пенсійного фонду України

в м. Києві.

Відповідачі позовні вимоги не

визнають, просять відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю,

оскільки виплати щорічної до 5 травня разової грошової допомоги здійснені у

спосіб та порядку, встановлених Закону України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту». Разом з тим, просять застосувати до позивачки

наслідки пропуску звернення до суду.

Розглянувши подані сторонами

документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і

повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно

оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення

спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є учасником бойових дій і

має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових

дій, зокрема має право на отримання щорічної разової грошової допомоги, яка

виплачується щорічно до 5 травня та пенсію або щомісячне довічне грошове

утримання чи державну соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що

у 2003 році позивачкою одержано допомогу до 5 травня у розмірі 90 грн., у 2004

році -120 грн., у 2005 та 2006 роках -у розмірі по 250 грн., у 2007 р. до 5

травня позивачкою отримано виплату у розмірі 280,00 грн. та у 2008 році -310

грн.

Стосовно позовних вимог щодо

визнання бездіяльності протиправною, перерахунку та виплати позивачці щорічної

разової допомоги до 5 травня за 2003-2008 роки, суд звертає увагу на те, що

відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути

подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим

Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 статті 71

Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС

України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до

адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного

суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк,

який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або

повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи,

позивачка не зверталася до суду із заявами про перерахунок і виплату заявленої

допомоги, щодо розміру яких була обізнана. Крім того, норми законодавства, на

які посилається позивачка як на підставу своїх вимог, є загальновідомими та

діяли у період отримання позивачкою допомоги.

А тому, суд вважає за необхідне

обчислювати річний строк звернення до адміністративного суду за захистом

порушеного права, свобод та інтересів з моменту отримання позивачкою допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 100

Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до

адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного

позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідачі наполягають на відмові

у задоволенні позовних вимог щодо визнання бездіяльності протиправною,

перерахунку та виплати позивачці щорічної разової допомоги до 5 травня за

2003-2008 роки з підстав пропуску строку звернення до суду.

Поважність причин пропущення строку

позивачкою не наведено і судом не встановлено.

Враховуючи те, що позивачка

звернулася з позовом до адміністративного суду 25.06.2008р., позовні вимоги про

визнання бездіяльності протиправною, перерахунку та виплати позивачці щорічної

разової допомоги до 5 травня за 2003-2007 

роки не підлягають задоволенню з підстав 

пропуску строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст.100 КАСУ.

Як встановлено матеріалами справи

позивачка отримала щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 та за

2008 роки в травні відповідного року.

Суд вважає необхідним зазначити, що

дію положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту»№ 3551-XII від 22.10.1993р. зупинено на 2007 рік в частині

визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги згідно із Законом

України від 19.12.2006 р. № 489-V. Крім того, Законом України від 19.12.2006 р.

№ 489-V, а саме: статтею 29 установлено на 2007 рік відповідні розміри виплат

щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з Рішенням Конституційного

Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 положення статті 29 Закону України

від 19.12.2006 р. № 489-V та зупинення дії частини п'ятої статті 12 на 2007

рік, передбачене пунктом 13 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-V

визнано  таким, що не відповідає

Конституції України (є неконституційним).

Суд керується положеннями частини 2

статті 152 Конституції України, у відповідності до якої закони, інші правові

акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність

з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення Конституційного Суду

України не мають зворотної сили, а закони, інші правові акти або їх окремі

положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення

Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд приймає до уваги, зокрема,

пункт 4 рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним

поданням Президента України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону

України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень частини другої

статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України

«Про Конституційний Суд України»стосовно порядку виконання рішень

Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень

Конституційного Суду України)»(№ 15-рп/2000 від 14.12.2000), в якому КСУ

зазначає, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках

Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні

закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями

неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з

дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, суд бере до уваги зміст

пункту 4 мотивувальної частини і пункт 3 резолютивної частини рішення

Конституційного Суду України рішення КСУ «У справі за конституційним поданням

народних депутатів України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших

заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних

адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року

(справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій)»(№

8-зп від 24.12.1997) згідно якого КСУ зазначив, що частина друга статті 152

Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх

окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня

ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. 3а цим

принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх

неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Таким чином, враховуючи особливість

юридичних наслідків визнання неконституційним нормативно-правового акту (яка проявляється

в тому, що не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня

ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність) суд

вважає, що рішення Конституційного Суду України зворотної дії у часі не мають і

не можуть у зв'язку з цим бути поширеними на правовідносини, які мали місце на

час дії відповідної правової норми, до дня ухвалення Конституційним Судом

України рішення про її неконституційність.

Враховуючи вищезазначене, суд

приходить до висновку, що дії суб'єктів владних повноважень, які були вчинені у

відповідності до вимог законів, інших правових актів або їх окремих положень,

до моменту визнання останніх неконституційними, є законними і такими, що

відповідають вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

Таким чином, виплата позивачці

щорічної разової грошової допомоги здійснена у встановленому законом порядку та

розмірах. Отже, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про

зобов'язання відповідача в подальшому розраховувати і виплачувати підвищення до

пенсії, як учаснику бойових дій та щорічну допомогу до 5 травня, виходячи із

розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону судом відзначається

наступне.

Відповідно до приписів ст. 2

Кодексу адміністративного судочинства України завданням  адміністративного  судочинства 

є  захист прав, свобод та

інтересів фізичних осіб,  прав  та 

інтересів  юридичних осіб  у 

сфері  публічно-правових  відносин 

від  порушень  з боку органів державної влади, органів

місцевого самоврядування,  їхніх

посадових  і  службових осіб,  інших суб'єктів при здійсненні ними владних

управлінських функцій  на  основі 

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть

бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних

повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності

Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового

провадження.

Також, право звернення до

адміністративного суду визначено ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства

України, у відповідності до вимог якої до адміністративного суду має право

звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права,

свободи  чи  інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, звернення до суду

зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких

звертається особа, у зв'язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є

безпідставним та необґрунтованим. З огляду на викладене, позовні вимоги в цій

частині не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

У відповідності до частини другої

статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України

встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності,

відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування,

їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд

приходить до висновку про правомірність дій суб'єктів владних повноважень та

безпідставність заявлених позивачем вимог, а тому позов визнається таким, що не

підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 100, ч. 3 ст.

160, ст.ст. 161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О

В И В:

                    В задоволенні позову

відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст.

254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено

до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження

постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови

суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови

в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про

апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному

адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

          Суддя                                                                                         

В.І. Келеберда