Постанова

від 11.04.2013 по справі 826/2310/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2013 року 12:22 № 826/2310/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Панкова О.О. (довіреність від 20.02.2013 р.)

від відповідача - Стеценко М.В. (довіреність від 24.12.2012 р. № 13543/9/10-209)

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Спред-Інт. до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю Донстройтранс про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2013 № 0001252208, а також визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Спред-Інт. з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС, в якому позивач просить:

- визнати дії відповідача протиправними,

- скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 р. № 0001252208, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 104 886 грн. за основним платежем та 26 221 грн. за штрафними санкціями, яке прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ Донстройтранс .

Позивач в обґрунтування позову по суті зазначає, що висновки ДПІ в обґрунтування оскаржуваного рішення, ґрунтуються на нездійсненні спірних операцій з благоустрою території ТЦ Ашан за адресою с. Петропавловська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4.

У той же час, посилаючись на наявність у контрагента ліцензії, позивач з урахуванням пояснень від 07.03.2013 р. № 07/03-1 зазначає, роботи підлягали виконанню безпосередньо контрагентом, ці роботи були оплачені, були виконані та прийняті, тобто фактично спірні операції здійснені, а отже підстав для невизнання спірних сум податкових вигод не має.

ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа в судові засідання не з'явилася, доказів на підтвердження взаємовідносин з позивачем та щодо фактичного виконання спірних операцій не надала .

Копії ухвали судді про відкриття провадження у справі, про залучення ТОВ Донстройтранс до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача, про витребування документів на підтвердження виконання спірних операцій та про призначення дати судового розгляду справи, які направлені за адресою третьої особи, визначеною в ЄДР, а також за адресою, зазначеною в акті перевірки позивача, повернуті поштою без вручення з причин відсутності отримувача за зазначеними адресами у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали в силу закону вважається врученою третій особі, а третя особа - вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

Проте, третя особа в судове засідання не з'явилася, витребуваних документів на підтвердження взаємовідносин з позивачем не надала, поважних причин неявки у судове засідання не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не подавала, виходячи з чого та з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

З метою встановлення всіх обставин, що стосуються спірних відносин, всебічного та об'єктивного розгляду справи, судом скеровано судові запити: до ДПІ за місцем реєстрації контрагента (третьої особи) щодо надання звітності, актів перевірок та інших матеріалів стосовно контрагента, до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (щодо надання ліцензійної справи контрагента).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.04.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Спред-Інт. (код з ЄДР 23491696; адреса: 01015, м. Київ, Печерський район, вул. Лейпцизька, 3-А) з питань перевірки взаємовідносин з ТОВ Донстройтранс (код з ЄДР 36306165; адреса: 83007, м. Донецьк, Київський район, вул. Путиловський Гай, 16А) за період з 01.01.2008 по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 25.10.2012 р. № 890/22-8/32380983 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки позивач є платником ПДВ, у т.ч. у період спірних операцій.

Згідно з висновками Акту перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 3.1., 5.1., 5.3.9., п/п. 11.2.1. Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , що призвело до заниження податку на прибуток на 104 886 грн. за 2009 рік .

Перевіркою встановлено, що між позивачем (генеральний підрядник) та третьою особою (субпідрядник, в особі ОСОБА_3) у м. Києві укладено договір субпідряду № 16/10-09 від 16.10.2009 р.

Відповідно до договору Генпідрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації виконання робіт по благоустрою території ТЦ Ашан , який розташований за адресою: с. Петропавловська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4. Термін виконання робіт - до 31.12.2009 р. Договірна ціна становить 500 000 грн.

Договором передбачено складання акту ф. КБ-2в та довідки ф. КБ-3. Приймання передача робіт оформлюється актом.

Як надалі зазначено в Акті перевірки, сторонами підписано акт ф. КБ-2в за грудень 2009 року. Вартість робіт склала 503 454 грн. з ПДВ - 83909 грн. Сторонами складено довідку ф. КБ-3 від 01.12.2009 р.

Позивачу виписано податкову накладну № 9120151 від 01.12.2009 р. на суму 503 454 грн. у т.ч. ПДВ - 83 909 грн.

Встановлено під час перевірки, що позивач сплатив на рахунок контрагента наступні суми з ПДВ: 24.03.2010 р. - 80 000 грн., 07.04.2010 р. - 50 000 грн., 08.04.2010 р. - 40 000 грн., 12.05.2010 р. - 200 000 грн., 18.05.2010 р. - 40 000 грн., 09.06.2010 р. - 45 000 грн., 26.07.2010 р. - 48 454 грн.

Відносно контрагента в Акті перевірки встановлено, що підприємство зареєстроване 17.12.2008 р.

Головний бухгалтер у штаті відсутній .

Підприємство було зареєстровано платником ПДВ відповідно до свідоцтва від 02.04.2009 р., однак реєстрацію контрагента платником ПДВ анульовано 12.08.2010 р.

Згідно довідки ВПМ ДПІ у Київському р-ні м. Донецька від 01.09.2010 р. місцезнаходження підприємства не встановлено. Згідно з актами від 21.08.2012 р. № 506 та № 507 встановлено відсутність контрагента за юридичною та податковою адресою.

В ході перевірки, проведеної ДПІ у Київському районі м. Донецька (акт від 27.08.2012 р. № 1808/154/36306165 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки), встановлено відсутність виробничих, торгівельних, офісних та інших приміщень.

Згідно з цим актом, який складений з урахуванням постанови слідчого від 12.04.2012 р. про порушення кримінальної справи № 69-150 за фактами вчинення групою осіб злочинів у сфері господарської діяльності, група осіб протягом 2008 - 2010 років організувала схему незаконної діяльності щодо сприяння платникам податків в ухиленні від сплати ПДВ та податку на прибуток. Зазначено, що для функціонування злочинної схеми зазначені особи створили, зокрема, ТОВ Донстройтранс (код з ЄДР 36306165), за допомогою якого вони здійснювали прикриття незаконної діяльності. Використовуючи реквізити, печатки та банківські рахунки документально оформлювали безтоварні операції.

У ході досудового слідства допитаний директор ТОВ Донстройтранс ОСОБА_3 пояснив, що не має жодного відношення до заснування та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, документів не підписував, до реєстрації має лише формальне відношення, оскільки реєстрував підприємство за обіцянку винагороди.

Надалі в Акті перевірки зазначається аналіз податкової звітності контрагента , зокрема, згідно з декларацією з податку на прибуток за 2009 рік, поданою 05.05.2010 р., дохід від продажу товарів/послуг склав 56 764 800 грн.

Додатки К1 не подавались .

В рядку 7 сума амортизаційних відрахувань зазначено прочерк, що свідчить про відсутність у підприємства основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що використовуються у діяльності.

Декларації з податку на прибуток за 2010 - 2012 роки не подавались .

За даними податкового розрахунку з комунального податку середня чисельність працюючих за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 року складала 1 особу (директор - ОСОБА_3).

За період з 21.10.2010 р. по 31.07.12 р. звітність не подавалась .

З урахуванням наведеного, ДПІ по суті приходить до висновку про нездійснення фактичної діяльності цим підприємством та про безтоварність операцій, оформлених за участю цього підприємства, про не пов'язаність оформлених операцій із змістом господарської діяльності.

ДПІ у зв'язку з цим також зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Виходячи з цього, ДПІ приходить до висновку про відсутність підстав для формування позивачем валових витрат за відносинами із зазначеним контрагентом внаслідок нездійснення спірних операцій контрагентом та, у зв'язку з цим, приходить до висновку до висновку про завищення витрат за 2009 рік на 419 545 грн. та заниження податку до сплати у розмірі, визначеному в оскаржуваному рішенні, яке прийнято на підставі зазначених висновків акту перевірки.

У взаємозв'язку з вищенаведеним та щодо обставин взаємовідносин сторін зазначеного вище договору субпідряду, крім встановленого під час перевірки, додатково слід зазначити наступне.

Договором (п. 6.1.) передбачено, що забезпечення робіт матеріальними ресурсами, зберігання та їх охорона здійснюється субпідрядником .

Згідно з п. 7.2. залучення субпідрядником (третьою особою) інших субпідрядників здійснюється за погодженням з Генпідрядником.

Згідно з п. 8.1. залучення до виконання робіт робочої сили повністю забезпечує субпідрядник (третя особа).

З наведених документів вбачається, що договором обумовлювалось виконання робіт з улаштування нижнього шару покриття із асфальтобетонної асфальтоукладачем суміші, улаштування дорожнього корита, навантаження на самоскиди екскаваторами, перевезення ґрунту самоскидами на відстань 13 км., улаштування підстилаю чого і вирівнювального шару основи з піску, а також подібних робіт, що, відповідно, вимагає наявності у контрагента наведених машин, механізмів, транспортних засобів, людських ресурсів, матеріалів для виконання зазначених робіт та, як вбачається з п. 5 акту ф. КБ-2в, місць для розміщення працівників (збірного пункту).

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним вище спір по суті, суд зазначає, що в період оформлення та декларування результатів спірних операцій, правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат регулювалися Законом України Про оподаткування прибутку підприємств (далі - Закон про прибуток).

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. Закону про прибуток датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проаналізувавши наведені вище положення податкового законодавства у взаємозв'язку з положеннями ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання робіт/послуг з метою їх використання у господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку , про відсутність у контрагента необхідних ресурсів та умов для виконання спірних операцій, про неможливість виконання спірних операцій контрагентом (їх невиконання контрагентом) та, відповідно, до висновку про юридичну дефектність складених за такими операціями первинних документів, а отже, виходячи з наведеного у сукупності та як наслідок - до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування спірних сум валових витрат.

Такий висновок ґрунтується на наступному.

З договору, пояснень позивача по справі вбачається, що виконання робіт забезпечує безпосередньо ТОВ Донстройтранс , яке повинно було безпосередньо виконувати роботи та забезпечувати виконання робіт робочою силою, машинами, механізмами та матеріалами.

У той же час, під час розгляду справи на підставі наявних матеріалів встановлено, що у період за який оформлювалось виконання спірних операцій на підприємстві рахувалася одна працююча особа - директор ОСОБА_3, який до того ж заявив про свою непричетність до діяльності цього підприємства.

Враховуючи обсяг робіт, обумовлених договором, та характер спірних операцій, вбачається явну недостатність однієї особи для виконання обумовленого договором комплексу робіт. При цьому, під час розгляду справи не надано доказів надання позивачем згоди контрагенту на залучення інших осіб для виконання спірних операцій, доказів залучення контрагентом інших осіб для виконання спірних операцій та, як вже зазначалося, позивач пояснив, що виконання робіт обумовлювалось саме контрагентом.

Під час розгляду справи також не надано: доказів наявності у контрагента у період, який обумовлювався для виконання робіт, машин, механізмів, транспортних засобів; доказів придбання або наявності запасів матеріалів; доказів перевезення матеріалів (ТТН, тощо) та вивезення ґрунту, обов'язок щодо чого згідно умов договору покладався на контрагента; доказів наявності у контрагента складських ресурсів або ж площадок для зберігання, виробничої бази, необхідність наявності яких обумовлюється характером спірних операцій; доказів взаємовідносин контрагента з відповідною особою, що приймала ґрунт.

При цьому, як зазначено вище виходячи з аналізу податкової звітності, контрагентом не декларувались і амортизаційні відрахування, що свідчить про відсутність об'єктів відносно яких вона нараховується (основних фондів і нематеріальних активів). В контексті наведеного слід зазначити, що під час розгляду справи не надано і доказів залучення зазначених виробничих ресурсів у інших осіб на умовах оренди або підряду.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером угод та звичайною діловою практикою.

Наведені позивачем відомості щодо наявності у контрагента ліцензії самі по собі та за відсутності документального підтвердження наявності відповідних ресурсів не є свідченням виконання спірних операцій саме контрагентом позивача та про наявність у контрагента відповідних ресурсів у цей період.

При цьому, матеріали ліцензійної справи по суті містять декларативні відомості щодо контрагента, не містять ідентифікації осіб, заявлених як таких, що будуть виконувати роботи, та документально підтверджених відомостей щодо наявності виробничих ресурсів.

При цьому, з матеріалів, які супроводжували договір (довідка ф. КБ-3, акт ф. КБ-2в), вбачається, що замовником робіт є ТОВ Ріелті Сервіс , підпис якого відсутня на акті КБ-2в, хоча і передбачена формою цього документу.

У той же час, виходячи з пояснень позивача та наданих ним матеріалів відносно особи, яка замовляла роботи, вбачається, що на відміну від вищенаведених вище первинних документів за спірними операціями, де замовником визначено ТОВ Ріелті Сервіс , позивачем надано матеріали (договір, первинні документи), відповідно до яких позивачем виконувались роботи з благоустрою території ДНВП Елетронмаш та за його замовленням.

Виходячи з наведеного, первинні документи за договором субпідряду не відповідають відомостям, наведеним в матеріалах за відносинами позивача з ДНВП Елетронмаш та, відповідно, за відсутності доказів наявності відносин позивача з ТОВ Ріелті Сервіс відносно замовлення на користь останнього спірних робіт, не підтверджується виконання прийнятих ДНВП Елетронмаш від позивача робіт контрагентом позивача.

Виконання цих робіт позивачем на користь ДНВП Елетронмаш не є свідченням виконання цих робіт субпідрядником та первинні документи за відносинами позивача із цим підприємством не містять згадки про участь у виконанні робіт контрагента позивача (третьої особи).

У той же час, відображення в актах ф. КБ-2в та у довідках ф. КБ-3 відомостей щодо участі субпідрядника передбачено формою цих документів та відповідає звичайній діловій практиці у сфері будівництва.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування спірних сум витрат, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум витрат.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку самостійною підставою для формування спірних сум витрат, оскільки рух цих коштів , виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Виходячи з наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум витрат що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум витрат.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують наведене та не доводять зворотного.

Відносно ж позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними, які були визначені у позовній заяві без деталізації таких дій, слід зазначити, що під час розгляду справи позивачу неодноразово ставилось питання щодо конкретизації та деталізації - які саме дії вчинені ДПІ протиправно, у чому вони полягають. У той же час, під час розгляду справи позивачем не було сформульовано конкретизовані позовні вимоги в контексті наведеного, не деталізовано та не зазначено у чому полягає протиправність дій відповідача, яким нормам законодавства не відповідають/суперечать дії відповідача. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на недоведеність вчинення ДПІ певних дій в порушення законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, як і не знаходить підстав для задоволення позову в частині визнання дій ДПІ протиправними, а отже у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Спред-Інт. (код з ЄДР 23491696; адреса: 01015, м. Київ, Печерський район, вул. Лейпцизька, 3-А) до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2013 № 0001252208 - відмовити повністю .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 16.04.2013 р.