Ухвала

від 13.02.2014 по справі 826/2310/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року м. Київ К/800/31189/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року

у справі № 826/2310/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спред-Інт.»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

Державної податкової служби

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Донстройтранс»

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення, визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спред-Інт.» (надалі також - ТОВ «Спред-Інт.», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі також - ДПІ, відповідач) про визнання дій відповідача протиправними; скасування податкового повідомлення-рішення від 7 лютого 2013 року № 0001252208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спред-Інт.» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спред-Інт.» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Донстройтранс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 7 лютого 2013 року № 0001252208, визнання протиправними дій задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2013 року скасовано. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спред-Інт.» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Донстройтранс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 7 лютого 2013 року № 0001252208, визнання протиправними дій задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 7 лютого 2013 року № 0001252208.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2013 року.

Позивач не скористався процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою для нарахування зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 131 707,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 21 січня 2013 року № 32/22-8/23491696, про порушення позивачем вимог пункту 3.1 статті 3 , пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 , підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі також - Закон; тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення правовідносин) за 2009 рік, а саме встановлено заниження податку на прибуток в розмірі 104886,00 грн., з огляду на непідтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Донстройтранс».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору субпідряду від 16 жовтня 2009 року № 16/10-09 генеральний підрядник ТОВ «Спред-Інт.» та субпідрядник ТОВ «Донстройтранс» домовились про виконання робіт по благоустрою території ТЦ «Ашан», що знаходиться за адресою: с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4.

Право ТОВ «Донстройтранс» на здійснення робіт, що обумовлені укладенням договору, підтверджуються наявною у матеріалах справи ліцензією серії АВ № 488788, яка видана на виконання робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури.

Фактичне здійснення господарських операцій на виконання умов укладеного позивачем та ТОВ «Донстройтранс» договору, підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, що містяться в матеріалах справи, а саме: податковою накладною; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, яка підписана представниками субпідрядника і генпідрядника; актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, який підписаний представниками генпідрядника та субпідрядника; виписками по особовому рахунку позивача; фотокартками, з яких вбачається виконання робіт з асфальтування території; доказами використання позивачем отриманих від ТОВ «Донстройтранс» робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

На підставі наведених вище доказів, що були досліджені судом апеляційної інстанції та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зробив правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем зазначеним вище суб'єктом господарювання.

Таким чином, юридично правильним є висновок про те, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, прийняте відповідачем необґрунтовано, оскільки позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалене по справі рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко