Рішення

від 15.04.2013 по справі 916/306/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2013 р.Справа № 916/306/13-г

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна сервісна група"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Одесагаз"

про стягнення 31 370,40 грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

від позивача:Дяков В.О. - довіреність від 23.02.13р.

від відповідача:Дрогомирецький Р.О. - довіреність від 02.01.13р.;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Регіональна сервісна група" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" про стягнення 31 370,40 грн.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 25.02.2013р. передано справу №916/306/13-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна сервісна група" до відповідача Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" про стягнення 31 370,40 грн. на розгляд судді господарського суду Одеської області Никифорчуку М.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.02.2013 року (суддею Никифорчук М.І.) прийнято справу №916/306/13-г до свого провадження.

Приймаючи до уваги, що суддя господарського суду Одеської області Оборотова О.Ю. вийшла з лікарняного, згідно з розпорядженням голови суду від 04.03.2013р. справу №916/306/13-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна сервісна група" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" про стягнення 31370,40грн. передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Оборотової О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.03.2013року прийнято справу №916/306/13-г до свого провадження.

У судовому засіданні 03.04.2013р. відповідач визнав основну суму заборгованості.

У судовому засіданні 15.04.2013 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

20.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Регіональна сервісна група" (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством „Одесагаз" (Замовник), (найменування якого було змінено на ПАТ „Одесагаз" на виконання вимог Закону

України „Про акціонерні товариства"), було укладено договір № 7/1, у відповідності до умов якого Виконавець прийняв на себе зобов'язання з виконання за дорученням ПАТ „Одесагаз" робіт по сервісному обслуговуванню офісних машин, з поставкою та заміною видаткових матеріалів.

Відповідно до п. 2.1. договору № 7/1 від 20.01.2009р. загальна вартість робіт, які підлягають виконанню за даним договором, складає щомісячно 6 000 гри.

Відповідно до п. 2.2. договору № 7/1 від 20.01.2009р. підставою для оплати робіт і послуг є рахунок, який виставляється Замовнику щомісячно.

Відповідно до п. 2.3. договору № 7/1 від 20.01.2009р. виконання робіт за даним

договором оформлюється актом приймання - передачі.

Відповідно до п. 3.1. договору № 7/1 від 20.01.2009р. вартість використаних запчастин, комплектуючих та видаткових матеріалів не включається до вартості технічного

обслуговування.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що протягом строку дії договору № 7/1 від 20.01.2009р. ТОВ „Регіональна сервісна група" систематично виконувало прийняті на себе зобов'язання та здійснювало роботи із сервісною обслуговування офісної техніки ПАТ „Одесагаз", в т.ч. заміну видаткових матеріалів та поставку нових запасних частин. Роботи прийматись з боку ПАТ „Одесагаз" без будь-яких зауважень, що підтверджується наявними в розпорядженні обох сторін актами приймання-здачі робіт (послуг) та передачі матеріальних цінностей.

Протягом періоду з 18.01.2010р. по 01.10.2012р. ТОВ „Регіональна сервісна група" було надано на користь ПАТ „Одесагаз" послуги із сервісного обслуговування офісної техніки в т.ч. заміну видаткових матеріалів та поставку нових запасних частик, на загальну суму 2 017 972,00 гри., що підтверджується актами виконаних робіт, які складались до кожного із виставлених па оплату рахунків, які наявні в матеріалах справи: № 3/1 від 18.01.2010р., № 8/2 від 01.02.2010р., № 23/2 від 26.02.2010р„ № 17/2 від 15.02.2010р., №11/3 від 15.03.2010р., № 23/3 від 29.03.2010р., № 9/4 від 15.04.2010р., № 21/4 від 28.04.2010р., № 9/5 від 17.05.2010р., № 21/5 від 28.05.2010р., № 22/6 від 29.06.2010р. № 9/6 від 15.06.2010р., № 8/7 від 14.07.2010р. № 25/8 від 31.08.2010р., № 14/8 від 13.08,2010р.. № 17/7 від 30.07.2010р. № 4/9 від 14.09.2010р. № 7/10 від 11.10.2010р., № 22/9 від 01.10.2010р. № 21/10 від 28.10.2010р., № 24/10 від 02.11.2010р., № 17/11 від 01.12.2010р., № 13/12 від 15.12.2010р. № 18/! 1 від 02.12.2010р., № 23/12 від 04.01.2011р. № 13/1 від 06.01.2011р. № 18/1 від 27.01.2011р. № 15/2 від 07.02.2011р. № 20/2 від 01.03.2011р. № 27/3Г від 30.03.2011р., № 28/30 від 30.03.2011р., № 20/3Г від 17.03.2011р., № 19/30 від 17.03.2011р. № 11/40 від 14.04.2011р. № 16/40 від 27.04.2011р. № 12/4Г від 14.04.2011р., №15/4Г від 27.04.2012р., № 14/5Г та № 13/50-від 16.05.2011р. № 19/5Г та № 18/50 від 30.05.2011р., № 15/7Г та № 14/7О від 15.07.2011р,. № 19/6Г та № 18/60 від 15.06.2011р.. № 27/6Г та № 28/60 від 01.07.2011р.. № 24/7Г та № 23/70 від 01.08 2011р. №16/8Г від 15.08.2011р. № 15/80 від 15.08.2011р., № 24/80 від 01.09.2011р.. № 25/8Г від 01.09.2011р., №1б/9Гта№ 15/90 від 15.09.2011р., № 27/9Г та № 26/70 від 03.10.2011р., № 23/10Г та № 22, від 17.10.2011р.. № 29/1ОГ та № 30/100 від 31.10.2011р.. № 19/11Г та № 18/110 від 15.11.2011р. № 27/І1Г від 01.12.2011р.. № 28/110 від 01.12.2011р.. № 18/12Г від 07.12.2011р., № 19/120 від 07.12.2011р., № 27/12Г та № 26/12О від 03.01.2012р., № 22/1О та № 23/1Г від 16.01.2012р., № 29/1Г та № 28/1О від 01.02.2012р., № 20/2Г та № 19/2О від 15.02.2012р., № 28/20 та № 29/2Г від 01.03.2012р. № 17/30 та № 18/3Г від 15.03.2012р., № 27/3О та № 28/3Г від 02.04.2012р.. № 17/4О та № 13/4Г від 17.04.2012р.. № 20/4Г та № 21/4О від 03.05.2012р., № 20/5Г та № 21/5О від 01.06.2012р., № 25/5Г та № 26/5О від 11.06.2012р., № 19/6О від 02.07.2012р.. № 33/70 від 16.07.2012р.. № 35/7О від 02.08.2012р.. № 18/6Г від 02.07.2012р., № 23/6Г від 05.07.2012р. № 24/60 від 05.07.2012р., № 18/8О від 10.08.2012р., № 15/9Г від 03.09.2012р.. № 26/9О від 17.09.2012р.. № 25/9Г від 17.09.2012р., № 18/10О та № 19/10Г від 01.10.2012р. № 16/9О від 03.09.2012р. № 32/7Г від 16.07.2012р., № 34/7Г від 02.08.2012р., № 17/8Г від 10.08.2012р. Всі акти підписані уповноваженими особами та скріплені печатками.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 7/1 від 20.01.2009р. у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 13 774грн.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію стосовно оплати заборгованості, претензія була отримані відповідачем 03.12.2012р.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що оплати послуг, які є предметом договору № 7/1 від 20.01.2009р., визначений п. 2.1. 2.2. 2.3 цієї угоди. Даними положеннями визначено, що загальна вартість робіт, які підлягають виконанню за даним договором, складає 6 000 гри. Підставою для оплати робіт та послуг є рахунок, який виставляється Замовнику щомісячно. Виконання робіт за даним договором оформлюється актом приймання-передачі. При цьому, п. 3.1 вказаного договору передбачено, що вартість використаних запасних частин, комплектуючих та видаткових матеріалів, не входить до вартості технічного обслуговування. Сукупний розмір грошового зобов'язання ПАТ „Одесагаз'' за договором № 7/1 від 20.01.2009р. визначається як вартість виконаних робіт з сервісного обслуговування, а також вартість використаних виконавцем матеріалів, що є фактичними витратами ТОВ „Регіональна сервісна група", які направлені на досягнення результату, якого прагне замовник - належного функціонування власної офісної техніки. В процесі виконання сторонами умов договору № 7/1 від 20.01,2009р. відповідачу одночасно вручався рахунок із актом виконаних робіт, при цьому останній визначено додатком до рахунку на оплату. Факт підписання. ПАТ „Одесагаз" відповідного акту виконаних робіт свідчить про те, що відповідний рахунок на оплату вартості послуг та матеріалів, що відображені в акті, було отримано відповідачем у дату, якою датований відповідний рахунок.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того. п. 4.2 договору № 7/1 від 20.01.2009р. передбачено, шо у випадку невиконання однією із сторін договірних зобов'язань застосовуються штрафні санкції не нижче подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549. п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Положеннями ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4. 6 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного байку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 31 370,40грн., яка складається з суми основного боргу 13 774грн., 3% річних 4531,37грн., пені 7197,19грн. та інфляційні збитки - 5867,84грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав .

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того. п. 4.2 договору № 7/1 від 20.01.2009р. передбачено, шо у випадку невиконання однією із сторін договірних зобов'язань застосовуються штрафні санкції не нижче подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549. п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Положеннями ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4. 6 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного байку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 31 370,40грн., яка складається з суми основного боргу 13 774грн., 3% річних 4531,37грн., пені 7197,19грн. та інфляційні збитки - 5867,84грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 50, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна сервісна група" до відповідача Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" про стягнення 31 370,40 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208, р/р 260012127511, МФО 320478, АБ "УкрГазБанк") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна сервісна група" (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2Б, офіс 212, код ЄДРПОУ 36290145, р/р 2600230103964, МФО 328845, Одеське обл.управління ВАТ "Сбербанк України") - загальну заборгованість 31 370,40грн., яка складається з суми основного боргу 13 774грн., 3% річних 4531,37грн., пені 7197,19грн. та інфляційні збитки - 5867,84грн.; судовий збір 1720,50грн.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.04.2013р.

Суддя Оборотова О.Ю.