Постанова

від 05.09.2013 по справі 916/306/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р.Справа № 916/306/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Лисенко В.А.,

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Дяков В.О., за довіреністю;

від відповідача: Дрогомирецький Р.О., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Одесагаз"

на рішення господарського суду Одеської області від 15 квітня 2013 року

у справі № 916/306/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна сервісна група»

до Публічного акціонерного товариства „Одесагаз"

про стягнення 31 370,40 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональна сервісна група» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" 31 370,40 грн. заборгованості за договором №7/1 від 20.01.2009 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15 квітня 2013 р. по справі № 916/306/13-г (суддя Оборотова О.Ю.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна сервісна група" до відповідача Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" про стягнення 31 370,40 грн. задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна сервісна група" загальну заборгованість 31 370,40грн., яка складається з суми основного боргу 13 774грн., 3% річних 4531,37грн., пені 7197,19грн. та інфляційні збитки - 5867,84грн.; судовий збір 1720,50грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині штрафних санкцій на загальну суму 17 596,40 грн., відмовивши в цій частині позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначав, що нараховані штрафні санкції, а саме 3% річних, інфляційні збитки та пеня значно перевищують розмір завданих позивачу відповідачем збитків та не відповідають обставинам.

Також скаржник звертав увагу суду на те, що ПАТ „Одесагаз" є гарантованим постачальником природного газу, який постачає природний газ виключно по ціні, що встановлена державою населенню, бюджетним організаціям та підприємствам комунальної теплоенергетики, та посилався на форму №1 та №2 фінансової звітності, відповідно до яких ПАТ „Одесагаз" понесло збитків на 19 282 000,00 грн. та 64 204 000,00 грн. відповідно.

Крім того, апелянт зауважував, що розмір штрафних санкцій перевищує суму основного боргу, що є нелогічним навіть з боку позивача та не відповідає дійсним обставинам справи.

Скаржник зазначав, що розрахунок санкцій з урахуванням інфляційних збитків позивачем здійснювався вибірково за ті періоди, коли рівень інфляції-дефляції був нижче за 100%, що є порушенням вимог ст.625 ЦКУ.

Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, з підстав, визначених в запереченнях до апеляційної скарги та залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Регіональна сервісна група" (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством „Одесагаз" (Замовник), (найменування якого було змінено на ПАТ „Одесагаз"), було укладено договір № 7/1, у відповідності до умов п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе роботи по технічному обслуговуванню офісних машин, з поставкою та заміною видаткових матеріалів.

Відповідно до п. 2.1. договору № 7/1 від 20.01.2009р. загальна вартість робіт, які підлягають виконанню за даним договором, складає щомісячно 6 000 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору № 7/1 від 20.01.2009р. підставою для оплати робіт і послуг є рахунок, який виставляється Замовнику щомісячно.

Відповідно до п. 2.3. договору № 7/1 від 20.01.2009р. виконання робіт за даним договором оформлюється актом приймання - передачі.

Відповідно до п. 3.1. договору № 7/1 від 20.01.2009р. вартість використаних запчастин, комплектуючих та видаткових матеріалів не включається до вартості технічного обслуговування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Регіональна сервісна група" систематично виконувало прийняті на себе зобов'язання та здійснювало роботи із сервісного обслуговування офісної техніки ПАТ „Одесагаз", в т.ч. заміну видаткових матеріалів та поставку нових запасних частин на загальну суму 2 017 972,00 грн, протягом періоду з 18.01.2010р. по 01.10.2012р., зазначені роботи приймались з боку ПАТ „Одесагаз" без будь-яких зауважень, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-здачі робіт (послуг) та передачі матеріальних цінностей з додатками до них, які складались до кожного із виставлених па оплату рахунків: № 3/1 від 18.01.2010р., № 8/2 від 01.02.2010р., № 23/2 від 26.02.2010р„ № 17/2 від 15.02.2010р., №11/3 від 15.03.2010р., № 23/3 від 29.03.2010р., № 9/4 від 15.04.2010р., № 21/4 від 28.04.2010р., № 9/5 від 17.05.2010р., № 21/5 від 28.05.2010р., № 22/6 від 29.06.2010р. № 9/6 від 15.06.2010р., № 8/7 від 14.07.2010р. № 25/8 від 31.08.2010р., № 14/8 від 13.08,2010р.. № 17/7 від 30.07.2010р. № 4/9 від 14.09.2010р. № 7/10 від 11.10.2010р., № 22/9 від 01.10.2010р. № 21/10 від 28.10.2010р., № 24/10 від 02.11.2010р., № 17/11 від 01.12.2010р., № 13/12 від 15.12.2010р. № 18/! 1 від 02.12.2010р., № 23/12 від 04.01.2011р. № 13/1 від 06.01.2011р. № 18/1 від 27.01.2011р. № 15/2 від 07.02.2011р. № 20/2 від 01.03.2011р. № 27/3Г від 30.03.2011р., № 28/30 від 30.03.2011р., № 20/3Г від 17.03.2011р., № 19/30 від 17.03.2011р. № 11/40 від 14.04.2011р. № 16/40 від 27.04.2011р. № 12/4Г від 14.04.2011р., №15/4Г від 27.04.2012р., № 14/5Г та № 13/50-від 16.05.2011р. № 19/5Г та № 18/50 від 30.05.2011р., № 15/7Г та № 14/7О від 15.07.2011р,. № 19/6Г та № 18/60 від 15.06.2011р.. № 27/6Г та № 28/60 від 01.07.2011р.. № 24/7Г та № 23/70 від 01.08 2011р. №16/8Г від 15.08.2011р. № 15/80 від 15.08.2011р., № 24/80 від 01.09.2011р.. № 25/8Г від 01.09.2011р., №1б/9Гта№ 15/90 від 15.09.2011р., № 27/9Г та № 26/70 від 03.10.2011р., № 23/10Г та № 22, від 17.10.2011р.. № 29/1ОГ та № 30/100 від 31.10.2011р.. № 19/11Г та № 18/110 від 15.11.2011р. № 27/І1Г від 01.12.2011р.. № 28/110 від 01.12.2011р.. № 18/12Г від 07.12.2011р., № 19/120 від 07.12.2011р., № 27/12Г та № 26/12О від 03.01.2012р., № 22/1О та № 23/1Г від 16.01.2012р., № 29/1Г та № 28/1О від 01.02.2012р., № 20/2Г та № 19/2О від 15.02.2012р., № 28/20 та № 29/2Г від 01.03.2012р. № 17/30 та № 18/3Г від 15.03.2012р., № 27/3О та № 28/3Г від 02.04.2012р.. № 17/4О та № 13/4Г від 17.04.2012р.. № 20/4Г та № 21/4О від 03.05.2012р., № 20/5Г та № 21/5О від 01.06.2012р., № 25/5Г та № 26/5О від 11.06.2012р., № 19/6О від 02.07.2012р.. № 33/70 від 16.07.2012р.. № 35/7О від 02.08.2012р.. № 18/6Г від 02.07.2012р., № 23/6Г від 05.07.2012р. № 24/60 від 05.07.2012р., № 18/8О від 10.08.2012р., № 15/9Г від 03.09.2012р.. № 26/9О від 17.09.2012р.. № 25/9Г від 17.09.2012р., № 18/10О та № 19/10Г від 01.10.2012р. № 16/9О від 03.09.2012р. № 32/7Г від 16.07.2012р., № 34/7Г від 02.08.2012р., № 17/8Г від 10.08.2012р. Всі акти підписані уповноваженими особами обох сторін та скріплені печатками підприємств.

В свою чергу, відповідач не в повному обсязі оплатив надані послуги відповідно до банківських виписок, наявних в матеріалах справи, що спричинило виникнення заборгованості у розмірі 13 774,00 грн.. Претензія позивача щодо стягнення боргу від 03.12.2012р. залишена без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом першим ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі -Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення строків оплати наданих послуг, однак вважає обґрунтованими доводи апелянта про невідповідність розрахунку інфляційних втрат нормам матеріального права, а саме Порядку розрахунку інфляційних втрат, а також „Рекомендаціям стосовно порядку використання індексів інфляції при розгляді судових справ".

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N 62-97р.

Виходячи з матеріалів справи, розрахунок інфляційних втрат повинен в себе включати наступні періоди та суми :

1. За актом та рахунком № 9/4 від 15.04.2010р. - 79,31грн.

2. За актом та рахунком № 9/5 від 17.05.2010р.-107,38 грн.

3. За актом та рахунком № 21/5 від 28.05.2010р.-107,26 грн.

4. За актом та рахунком № 9/6 від 15.06.2010р.-152,08 грн.

5. За актом та рахунком № 8/7 від 14.07.2010р.-53,99 грн.

6. За актом та рахунком № 15/7г та № 14/70 від 15.07.2011р.-428,84 грн.

7. За актом та рахунком № 19/6г та № 18/60 від 15.06.2011р.-428,27 грн.

8. За актом та рахунком № 27/6г та № 28/60 від 01.07.2011р.-410,08 грн.

9. За актом та рахунком № 16/8г від 15.08.2011р.-62,95 грн.

10. За актом та рахунком № 15/80 від 15.08.2011р.-59,90 грн.

11. За актом та рахунком № 20/4г та № 21/40 від 03.05.2012р.-95,12 грн.

12. За актом та рахунком № 20/5г та № 21/50 від 01.06.2012р.-106,57 грн.

13. За актом та рахунком № 19/60 від 02.07.2012р.-37,78 грн.

14. За актом та рахунком № 18/6г від 02.07.2012р.-88,56 грн.

15. За актом та рахунком № 23/6г від 05.07.2012р.-84,07 грн.

16. За актом та рахунком № 27/60 від 05.07.2012р.-109,69 грн.

17. За актом та рахунком № 18/80 від 10.08.2012р.-61,41 грн.

18. За актом та рахунком № 32/7г від 16.07.2012р.-39,14 грн.

19. За актом та рахунком № 34/7г від 02.08.2012р.-25,28 грн.

20. За актом та рахунком № 17/8г від 10.08.2012р.-41,45 грн..

При цьому, апеляційний суд зазначає, що позивач при розрахунку інфляційних втрат помилково не враховував періоди, в яких індекс інфляції був менше одиниці, тобто коли мала місце дефляція, оскільки це суперечить нормам діючого законодавства та усталеній практиці.

Перевіривши розрахунок інфляційних збитків, який викладено в уточненій апеляційній скарзі відповідачем , судова колегія погоджується з ним, оскільки відповідачем вірно відраховано суму дефляції від суми інфляції з урахуванням розміру заборгованості, в результаті чого інфляційні збитки складають 3318,82 грн..

Посилання апелянта на необхідність зменшення суми трьох відсотків річних, не приймається судовою колегією, оскільки, розрахунок трьох відсотків річних здійснено позивачем вірно, у відповідності до приписів ст. 625 ЦК України. При цьому, норми діючого законодавства України не передбачають їх зменшення судом за клопотанням сторони.

Разом з тим, судова колегія приймає до уваги та погоджується з посиланнями апелянта на надмірно великі штрафні санкції порівняно з сумою основного боргу, оскільки пеню, три відсотки річних, та інфляцію нараховано за весь період прострочення, навіть за тими актами, які було оплачено до звернення позивача до суду.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, судова колегія вважає, що сума штрафних санкцій є неспіврозмірною та значно перевищує суму основного боргу. Також апеляційний суд враховує той факт, що відповідачем в період апеляційного розгляду погашена заборгованість, що підтверджується платіжним дорученням №3572 від 30.05.2013 року, з яких 13774,00 грн. основного боргу та 1720,50 грн. судового збору згідно призначення платежу.

За таких обставин, враховуючи, по-перше, неспіврозмірність основного боргу, який складає 13774грн., та заявленої суми штрафних санкцій (пені) 7197,19 грн., по-друге, те, що матеріали справи не містять доказів того, що виникнення заборгованості ПАТ „Одесагаз" спричинило збитки ТОВ „Регіональна сервісна група", в-третє, що на момент розгляду апеляційної скарги основна сума боргу сплачена відповідачем в повному обсязі, судова колегія дійшла висновку про необхідність зменшення суми пені з 7197,19 грн. до 1000 грн..

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1000 грн. та інфляційних витрат у розмірі 3318,82 грн..

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 83, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 15 квітня 2013 року у справі №916/306/13-г змінити в частині стягнення пені і інфляційних витрат.

В решті судове рішення залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна сервісна група" до відповідача Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" про стягнення 31 370,40 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208, р/р 260012127511, МФО 320478, АБ "УкрГазБанк") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна сервісна група" (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2Б, офіс 212, код ЄДРПОУ 36290145, р/р 2600230103964, МФО 328845, Одеське обл.управління ВАТ "Сбербанк України") - загальну заборгованість 24 164,04 грн., яка складається з суми основного боргу 13 774грн., 3% річних 4531,37грн., інфляційні збитки - 3318,82 грн., пені 1000 грн., та судовий збір у розмірі 1539,85 грн.

В решті позовних вимог відмовити."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональна сервісна група" (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2Б, офіс 212, код ЄДРПОУ 36290145, р/р 2600230103964, МФО 328845, Одеське обл.управління ВАТ "Сбербанк України") на користь Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208, р/р 260012127511, МФО 320478, АБ "УкрГазБанк") 90,30 (дев'яносто грн. тридцять коп.) грн. судового збору за апеляційний розгляд.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 09.09.2013 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя В.А. Лисенко