Рішення

від 23.12.2008 по справі 12/158

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/158

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

23.12.2008                                                                                             Справа  № 12/158

за позовом приватного підприємства виробничо –торгівельної бази „Мирослава”, м. Мукачево

до відповідача приватного підприємства „Сігма”, м. Мукачево

про стягнення суми 5 525 грн. –основного боргу; 1 326 грн. –пені та 1 614 грн. –недотриманих прибутків.

                                                                                        Суддя    Тисянчин  В. М.

                     Представники:

Від позивача –Кость В.М., директор

Від відповідача –Соскида С.Ю., (представник за дорученням № 29 від 20.11.2008 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов приватним підприємством виробничо –торгівельної бази „Мирослава”, м. Мукачево до приватного підприємства „Сігма”, м. Мукачево про стягнення суми 5 525 грн. –основного боргу; 1 326 грн. –пені та 1 614 грн. –недотриманих прибутків.

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені                 ст. ст. 20, 22 ГПК України.

За відсутності відповідних клопотань технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

          Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Через прийняття до уваги клопотань сторін, спонукання судом сторін до добровільного врегулювання спору розгляд справи відкладався та оголошувалась перерва в судовому засіданні з 08.12.2008 року до 10.12.2008 року до 11 годин 30 хвилин (ст. 77 ГПК України).

Ухвалою суду від 10.12.2008 року зобов'язано відповідача надати суду оригінали платіжних доручень в підтвердження сплати 5 525 грн. основного боргу по кожній накладній вказаних в позовній заяві (№№ 0079, 0096, 0097, 0118 за (відповідно) 22.01.2008 року, 26.01.2008 року, 28.01.2008 року, 30.01.2008 року), проте така вимога суду відповідачем не виконано, як і не подано будь –яких інших доказів виконання зобов'язань в повному обсязі з посиланням на відомості банківської установи про рух коштів між сторонами.

Втім, актом звірки взаємних розрахунків (вх. № 11999 від 23.12.2008 року) відповідач частково визнав борг в сумі 2 911,08 грн. решту боргу його представник заперечив, посилаючись на усну домовленість 5 % знижки між сторонами, однак ґрунтовних документальних доказів відповідно ст.ст. 14, 547 ЦК України в підтвердження наведеного суду не надав.  

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх,  заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 5 525 грн.  –основного боргу щодо оплати за поставлені будівельні матеріали, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- накладними № 0079 від 22.01.2008 року, № 0096 від 26.01.2008 року,             № 0118 від 30.01.2008 року, № 0097 від 28.01.2008 року;

-  довіреністю ЯКК № 458322 від 30.01.2008 року;

- актами звірки взаємних розрахунків № 239 від 22.12.2008 року та                 № 36/12 від 18.12.2008 року;

        - розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

        Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка будівельних матеріалів                (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставлених будівельних матеріалів є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Заявлена позивачем до стягнення сума 1 326 грн. – пені у задоволенні судом відмовляється через обставини неправомірності таких вимог, оскільки зобов'язання по ній не укладено в письмовій формі відповідно до ст. ст. 14, 547 ЦК України.

Оскільки позивачем не подано письмового розширеного обґрунтованого розрахунку –підтвердження недотриманих прибутків за період існування боргу в задоволені вимог в цій частині позову належить відмовити за їх недоведеністю  (ст. 623 ЦК України).   

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово – майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно – правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися  колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

 Позаяк, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

         Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом              ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства „Сігма” (м. Мукачево,                      вул. Пушкіна, 14/7; код 32694661) на користь приватного підприємства виробничо –торгівельної бази „Мирослава”, (м. Мукачево,                       вул. Матросова, 5;  код 22073361) суму 5 525 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять п'ять грн.) –основного боргу та 112 (сто дванадцять грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В задоволені решти позову –відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

    Суддя                                                                                   Тисянчин В. М.