Постанова

від 15.04.2013 по справі 825/748/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 825/748/13-а

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Селивоні О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МейнПак"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю

представників сторін:

від позивача Ризуна В.В., довіреність від 11.03.2013,

від відповідача Бисикало Т.А., довіреність від 02.01.2013 № 6/9/10-010, -

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "МейнПак" (далі - ТОВ "МейнПак") до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ у м. Чернігові), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 01.11.2012 № 0004152320, № 0004162320.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення - необґрунтованими та прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства, а тому вони підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові з наданням додаткових пояснень.

Представник відповідача проти позову заперечила та просила у його задоволенні відмовити, пояснивши, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "МейнПак" є юридичною особою, зареєстроване 22.06.2000 Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради (а. с. 105), включене до ЄДРПОУ, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у м. Чернігові (а. с. 107) та зареєстроване як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ) (а. с. 108).

Судом встановлено, що видами діяльності ТОВ "МейнПак" (а. с. 106) (за КВЕД-2010) є:

20.42 Виробництво парфумних і косметичних засобів

46.45 Оптова торгівля парфумними і косметичними товарами

46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами

47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах

47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними при належностями в спеціалізованих магазинах

82.92 Пакування

Так, на підставі направлень від 10.09.2012 р. № 2359, № 2360, № 2361, №2362, виданих ДПІ у м. Чернігові, працівниками податкової служби, відповідно до ст.20, ст.77, ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (зі змінами та доповненнями) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка ТОВ "МейнПак" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2012.

ТОВ "МейнПак" проінформовано про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 31.08.2012 № 436/22-105, яке вручене бухгалтеру ТОВ "МейнПак" Булах О.М. 31.08.2012.

Перевірку проведено з відома директора ТОВ "МейнПак" Білоуса В.В. та в присутності головного бухгалтера Журилкіної Л.М.

У журналі реєстрації перевірок ТОВ "МейнПак" вчинено запис від 10.09.2012 № 45.

За результатами перевірки складений акт від 19.10.2012 № 2144/22/30977482 (а. с. 14 - 89).

В ході проведення перевірки ДПІ у м. Чернігові встановлено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 238/97-ВР від 22.05.1997р. (із змінами та доповненнями) та п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 240995,00 грн.; пп.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997за №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п.183.3 ст.183, п.198.2 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 197066,00 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки ДПІ у м. Чернігові 01.11.2012 було винесено податкові повідомлення - рішення, а саме: № 0004152320, яким ТОВ "МейнПак" визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 270841,00 грн. (у т. ч. за основним платежем 240955,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 29886,00 грн.) (а. с. 90); № 0004162320, яким ТОВ "МейнПак" визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 231573,00 грн., (у т. ч. за основним платежем 197066,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 34507,00 грн.) (а. с. 91).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, ТОВ "МейнПак" 12.11.2012 оскаржило їх до ДПС у Чернігівській області.

За результатами розгляду первинної скарги, ДПС у Чернігівській області 30.11.2012 було прийнято рішення за № 1808/10/10-215 яким скаргу ТОВ "МейнПак" було залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.11.2012 № 0004152320 та № 0004162320 - без змін (а. с. 92 - 98).

За наслідками розгляду повторної скарги, ДПC України своїм рішенням від 13.02.2013 № 2227/6/10-2115 оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові також залишила без змін (а. с. 99 - 104).

Отже, ДПІ у м. Чернігові встановлено, що в перевіреному періоді ТОВ "МейнПак" відображало у поданих деклараціях взаємовідносини з ТОВ "ТЕФЕЯ" (код 35764042).

В податковому обліку по податку на прибуток ТОВ "МейнПак" операції по взаєморозрахунках з ТОВ "ТЕФЕЯ" відображено у складі витрат в декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року в рядку 04.1 "Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" відповідно в рядку 06 "Скориговані валові витрати" у сумі 123767,00 грн.

В податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "ТЕФЕЯ", товариством задекларований у складі податкового кредиту ПДВ в сумі 24753,00 грн.

Між ТОВ "МейнПак" та ТОВ "ТЕФЕЯ" був укладений договір № МЕЙНПАК/ТЕФЕЯ/14 від 01.01.2010 (місце укладення - м. Дніпропетровськ), за яким:

Загальна сума за даним договором складає 1000000,00 грн. (п.2 договору). Умови поставки - склад Покупця - м. Чернігів, вул. Широка, (п. 3.1) договору). Товар повинен бути поставлений Покупцю на протязі 78 календарних днів з моменту отримання підтвердження засобами факсимильного зв'язку, усного або письмового замовлення і виставлення рахунку-фактури і оплачений в повному обсязі, згідно виставленого рахунку-фактури, на протязі 30-ти календарних днів з моменту доставки вантажу на склад Покупця (п.3.3 договору). Документи, що додаються до товару - копія гігієнічного висновку; накладна на товар; рахунок-фактура; податкова накладна (п. 3.4 договору).

Стосовно взаємовідносин ТОВ "МейнПак" з ТОВ "ТЕФЕЯ" товариством надані видаткова накладна від 31.01.2011№ РН-310101 та податкова накладна від 31.01.2011 № 621 на загальну суму 148520,00 грн., в т.ч. ПДВ - 24753,33 грн., ТТН від 31.01.2011 № 11.

Від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська отримано лист від 18.09.2012 N 3578/7/22-210, яким було повідомлено, що проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕФЕЯ" з питань взаємовідносин з контрагентами немає можливості у зв'язку з тим, що вищезазначене підприємство відсутнє за місцезнаходженням (69000 Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Анголенко, буд.22).

На адресу Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська надійшла ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про порушення провадження у справі про банкрутство 04.01.12 року № 24/5005/9337/2011), згідно якої, суд, керуючись ст. ст. 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив прийняти заяву до розгляду і порушити провадження у справі. Згідно постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2012 року ТОВ "ТЕФЕЯ" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

25.01.2012 року на адресу Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська інформація від Державного реєстратора про внесення до ЄДР запису щодо судового рішення про визнання юридичної особи ТОВ «ТЕФЕЯ» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Крім цього, було повідомлено, що зазначене підприємство в 2011 році змінило місцезнаходження на інший адміністративно-територіальний район, але у зв'язку із визнанням юридичної особи банкрутом ліквідаційна процедура буде завершена в Лівобережній МДПІ.

Працівниками Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська відповідно до п.п.78.1.7 п.78,1 ст.78 Податкового кодексу України для проведення позапланової перевірки ТОВ "ТЕФЕЯ" був виписаний наказ від 29.02.2012 № 305, та працівниками управлінь податкового контролю юридичних та фізичних осіб здійснений вихід за податковою адресою підприємства. В результаті чого встановлено, що ТОВ "ТЕФЕЯ" за юридичною адресою не знаходиться, про що був складений акт № 830/23-35764042 від 01.03.2012р., та службовою запискою до ВПМ передано запит на встановлення місцезнаходження платника податку.

Таким чином, ДПІ у м. Чернігові прийшла до висновку, що по взаємовідносинах ТОВ "МейнПак" з ТОВ "ТЕФЕЯ" не доведено факту реальності здійснення операції з придбання товару, у зв'язку з відсутністю контрагента за місцезнаходженням, ненаданням будь-яких документів з боку контрагента для підтвердження взаємовідносин.

Враховуючи вищевикладене, ДПІ у м. Чернігові вважає, що ТОВ "МейнПак" в порушення вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) включено до складу валових витрат витрати з операцій на придбання товарів відповідно до укладених правочинів з ТОВ "ТЕФЕЯ" в декларації з податку на прибуток підприємства, що призвело до завищення валових витрат за І квартал 2011 року на суму 123767,00 грн. Також, в порушення п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями) по взаємовідносинах з ТОВ "ТЕФЕЯ" товариством завищений податковий кредит за січень 2011р. на суму 24753,00 грн.

Також, в перевіреному періоді ТОВ "МейнПак" відображало в податковій звітності взаємовідносини з ТОВ "Брістол Кемікалс" (код 31922331).

В податковому обліку по податку на прибуток ТОВ "МейнПак" операції по взаєморозрахунках з ТОВ "Брістол Кемікалс" відображено у складі валових витрат в декларації за III квартал 2010р. в сумі 11200,00 грн.

В декларації з ПДВ за цими взаємовідносинами ТОВ "МейнПак" задекларований ПДВ у складі податкового кредиту липня 2010р. в сумі 2240,00 грн.

Між товариствами був укладений договір від 05.01.2010 № 05/10, згідно з яким ТОВ "Брістол Кемікалс", м. Київ (Продавець) зобов'язався передати, а ТОВ "МейнПак", м. Чернігів (Покупець) зобов'язався прийняти і оплатити товар. Загальна сума договору становить 2000000,00 грн. (п.2.1 договору). Товар, що є предметом цього договору, передається зі складу Продавця - м. Київ, вул. Поліська, 5. Вивіз товару зі складу здійснюється транспортом Покупця (п.4.1 договору).

Щодо взаємовідносин між ТОВ "МейнПак" та ТОВ "Брістол Кемікалс" товариством надані при перевірці видаткова накладна від 13.07.2010 № БР-0001098 та податкова накладна від 13.07.2010 № 243 на загальну суму 13440,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2240 грн. Стосовно отримання товару оформлена довіреність № МП-00379 від 13.07.2010, за якою товар отримував ОСОБА_6

Від ДПІ у Святошинському районі м. Києва отриманий лист від 10.10.2012 № 7033/7/22-721 з Актом № 1713/22-70/31922331 від 10.10.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Брістол Кемікалс" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "МейнПак" за липень 2010 року. Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ "Брістол Кемікалс" присвоєно стан платника "14" - визнано банкрутом. Остання звітність подана ТОВ "Брістол Кемікалс": 15.08.2011 року № 218435 - звіт по ПДВ за липень 2011 року (без показників) та 12.05.2009 року № 97095 - звіт з податку на прибуток за І квартал 2009 року. Наявність основних виробничих фондів: Декларація з податку на прибуток та декларація з ПДВ за період, по якому необхідно провести зустрічну звірку (липень 2010р.), суб'єктом господарювання не подавалась.

Таким чином, ДПІ у м. Чернігові прийшла до висновку, що по взаємовідносинах ТОВ "МейнПак" з ТОВ "Брістол Кемікалс" не доведено факту реальності здійснення операції з придбання товару, у зв'язку з відсутністю контрагента за місцезнаходженням, ненаданням будь-яких документів з боку контрагента для підтвердження взаємовідносин, неподанням звітності за липень 2010 року.

Враховуючи вищевикладене, ДПІ у м. Чернігові зазначає, що ТОВ "МейнПак" в порушення вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) включено до складу валових витрат витрати з операцій на придбання товарів відповідно до укладеного правочину з ТОВ "Брістол Кемікалс" в декларації з податку на прибуток товариства, що призвело до завищення валових витрат за III квартал 2010 року на суму 11200,00 грн. Також, в порушення п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) по взаємовідносинах з ТОВ "Брістол Кемікалс" товариством завищений податковий кредит за липень 2010 року на суму 2240,00 грн.

Також, перевіркою досліджено господарські взаємовідносини ТОВ "МейнПак" з ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна", якою встановлено, що згідно з оформленими актами приймання наданих послуг Продавець - ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" (і.п.н.320491926510) надавав логістичні послуги з організації перевезення вантажу на загальну суму 1016381,77 грн., в т.ч. ПДВ - 169396,96 грн.

Дані операції віднесені товариством до витрат: за 4 квартал 2010р. - в сумі 178659,24 грн., за IV квартал 2010р. в сумі 137252,27 грн. і за І квартал 2011р. - 78648,88 грн., за II квартал 2011р. в сумі 89423,65 грн., за III квартал 2011р. в сумі 105925,44 грн., IV квартал 2011р. в сумі 88133,59 грн., за І квартал 2012р. в сумі 82269,71 грн., II квартал 2012р. в сумі 86671,99 грн.

До зазначених вище актів приймання наданих логістичних послуг додані товарно-транспортні накладні, в яких не має даних щодо перевізника, не зазначено яким автомобілем перевезено.

ТОВ "МейнПак" на адресу ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" відвантажував продукцію власного виробництва. Так, на виконання умов поставки укладено Договір поставки товарів та надання послуг № 23223 від 01.01.2009р. (місце укладення - м. Київ). Згідно даного Договору ТОВ "МейнПак" (Постачальник) зобов'язався постачати, а ТОВ "Метро Груп Байінг Україна" (Покупець), що діє від імені та в інтересах Покупців (вказаних в Додатку 1), зобов'язався приймати та оплачувати ці товари на умовах даного Договору. За умовами цього договору:

Кожен з Покупців окремо надають замовлення Постачальнику на підставі відповідної діючої Специфікації/Прайс-Листа, затвердженої Сторонами, в якій наведено перелік товарів, що поставляються за цим Договором, та їх ціни, і яка складає невід'ємну частину цього Договору (п. 1.1 договору).

Покупці надають Постачальникові рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами та додатками до цього Договору. Надання рекламних та інших послуг підтверджується актами приймання виконаних робіт. Покупці також надаватимуть Постачальнику послуги з логістики товарів згідно з процедурою та умовами, які вказані в Додатку 6 до цього Договору, (п. 1.2 договору).

Постачальник несе відповідальність перед Покупцями, а Покупці несуть відповідальність перед Постачальником за виконання своїх обов'язків, передбачених цим Договором, у відповідних частках. Розмір часток залежить від обсягу зобов'язань Постачальника з поставки товарів для кожного з Покупців, а також від обсягу рекламних та інших послуг, що надаються на оплатній основі Постачальнику кожним з Покупців (п.1.3 договору).

Постачальник (ТОВ "МейнПак") повинен поставляти товари вчасно, до відповідного ТЦ згідно з Замовленням (БОР-рампа торговельного центру Покупців, "Інкотермс 2000"), у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з Замовленням (п.2.1 договору).

Згідно з Додатком №6 до Договору поставки товарів та надання послуг № 23223 від 01.01.2009р. "Правила логістики" встановлено:

1. Покупці надають Постачальникові послуги з організації перевезення товарів Постачальника зі складу Постачальника та/або з Розподільчого центру, що визначений покупцями (надалі - "РЦ"), а також інші послуги, пов'язані з перевезенням товарів (надалі - "логістичні послуги").

2. Відносини між Покупцями та Постачальником, пов'язані з наданням логістичних послуг Постачальникові, регулюються Договором поставки і Правилами логістики, затвердженими Покупцями (надалі - «Правила логістики Покупців»),

До правил логістики Покупців додаються спеціальні інструкції:

1. Операційні інструкції.

2. Графік поставок

3. Логістичні послуги можуть включати в себе розробку маршрутів та графіків, перевезення товарів, послуги з приймання, завантаження/розвантаження товарів, перевірки, об'єднання, сортування, зберігання товарів, а також інші послуги, пов'язані з перевезенням товарів Постачальника. Обсяг логістичних послуг визначається Правилами логістики Покупців.

При перевірці видаткових накладних, де ТОВ "МейнПак" виступає Продавцем, а ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" - Покупцем встановлено, що дата відвантаження товарів передує даті надання логістичних послуг, тобто подія щодо переходу права власності на даний товар відбувається раніше, ніж зазначено в Актах виконаних робіт щодо надання логістичних послуг з організації перевезення вантажу.

Визначальною ознакою валових витрат згідно законодавства є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку в межах якої здійснюється компенсація вартості продукції (робіт, послуг).

Крім того, для підтвердження вищезазначених взаємовідносин між ТОВ "МейнПак" та ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" на адресу керівника ТОВ "МейнПак" направлено лист від "01" жовтня 2012р. № 9790/10/22-214 з проханням надати: копію Договору поставки товарів та надання послуг № 23223 від 01.01.2009р., Додатку № 6 до даного договору "Правила логістики", укладеного між ТОВ "МейнПак" та ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна", копії первинних документів, що підтверджують факт надання логістичних послуг; документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку; товарно-транспортні накладні, письмові пояснення щодо наявності схем оптимізації шляхом використання логістичних послуг та повідомити, яка саме робота проведена Виконавцем логістичних послуг; зазначити П.І.Б. та посаду фахівців, які отримували логістичні послуги; зазначити час (дата, час) отримання логістичних послуг відповідними фахівцями.

На виконання даного листа ТОВ "МейнПак" надано (вих. №258 від 11.10.2012р.): копії договору з ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна", додатку № 6 до цього договору, акту виконаних робіт. ТТН в кількості 5 одиниць, податкової накладної та зазначено, що решта оригіналів документів була надана під час перевірки ревізору-інспектору згідно наказу № 2324 від 31.08.2012 ДПІ у м. Чернігові. Письмових пояснень по суті поставлених питань надано не було.

В наданих товариством товарно-транспортних накладних відсутні необхідні обов'язкові реквізити, визначені відповідно до наказу Мінтрансу України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 № 488/346.

Таким чином, ДПІ у м. Чернігові прийшла до висновку, що по взаємовідносинах ТОВ "МейнПак" з ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" не доведено факту використання отриманих логістичних послуг з організації перевезення вантажу у господарській діяльності платника.

Враховуючи вищевикладене, ДПІ у м. Чернігові вважає, що ТОВ "МейнПак" в порушення вимог п. 138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) включено до складу валових витрат витрати за операціями придбання зазначених вище послуг, чим завищені витрати товариства в сумі 846985,39 грн.

Також, у зв'язку з викладеним вище в ході перевірки фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" встановлено завищення ТОВ "МейнПак" податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 169397,00 грн., чим порушено п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями).

В ході перевірки встановлено відображення ТОВ "МейнПак" в податковій звітності фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "БІГРІН ГРУП" (код 37340903). В податковій декларації з податку на прибуток у складі витрат товариства відображені витрати по придбанню товару у II кварталі 2011р. в сумі 3380,00 грн. В податковій декларації з ПДВ за квітень 2011 року задекларований податковий кредит в сумі 676,00 грн.

Між ТОВ "МейнПак" та ТОВ "БІГРІН ГРУП" укладено договір купівлі-продажу № б/н від 01.04.2011 (місце укладення - м. Чернігів), згідно з яким ТОВ "БІГРІН ГРУП" (Продавець) зобов'язався продати, а ТОВ "МейнПак" (Покупець) купити і оплатити на умовах і в порядку, визначеному даним договором, товар в асортименті і за цінами, вказаними в накладних, які засвідчують передачу-прийняття товару від Продавця до Покупця і є невід'ємними частинами даного Договору. За умовами цього договору Покупець передає Продавцю на узгодження заявку, в якій вказуються кількість, вид і якість товару. Продавець з врахуванням наявності товару на складі приймає заявку до виконання (п.2.1 договору). Продавець зобов'язався відпустити товар Покупцю зі свого складу за адресою: м. Переяслав-Хмельницький вул. Гаяринська, згідно узгодженого Сторонами замовлення, протягом 1 дня з моменту узгодження Замовлення, (п.2.2 договору).

В перевіреному періоді по взаємовідносинах ТОВ "МейнПак" та ТОВ "БІГРІН ГРУП" були оформлені видаткова накладна від 05.04.2011 № РН-11 та податкова накладна від 05.04.2011 № 11 на суму 4056,00 грн., в т.ч. ПДВ - 676,00 грн. (придбаний товариством товар - піддони). На здійснення перевезення товару виписано товарно-транспортну накладну МП- 0000024/1 від 06.04.2011.

Але, згідно Акту про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства № 65/2300/37340903 від 25.05.2011 ТОВ "БІГРІН ГРУП", вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а отже операції задекларовані ТОВ "БІГРІН ГРУП" за квітень 2011 року по придбанню товарів, робіт (послуг) по взаємовідносинах з контрагентами та операції по реалізації товарів, робіт (послуг), зокрема за квітень 2011р. по взаємовідносинах з ТОВ "МейнПак" на суму ПДВ 676,00 грн. не містять реального характеру.

На момент проведення перевірки стан підприємства ТОВ "БІГРІН ГРУП" "10" - запит на встановлення місцезнаходження.

Таким чином, ДПІ у м. Чернігові прийшла до висновку, що по взаємовідносинах "МейнПак" з ТОВ "БІГРІН ГРУП" не доведено факту реальності здійснення операції з придбання товару у зв'язку з відсутністю контрагента за місцезнаходженням, ненаданням будь-яких документів з боку контрагента для підтвердження взаємовідносин.

Враховуючи вищевикладене, ДПІ у м. Чернігові зазначає, що ТОВ "МейнПак" в порушення вимог п.138.4 ст.138. п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України включено до складу валових витрат витрати з операцій на придбання товарів відповідно до укладеного правочину з ТОВ "БІГРІН ГРУП" в декларації з податку на прибуток товариства, що призвело до завищення витрат товариства за II квартал 2011р. на суму 3380,00 грн. Також в порушення п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями) по взаємовідносинах з ТОВ "БІГРІН ГРУП" товариством завищений податковий кредит з ПДВ за квітень 2011 року на суму 676,00 грн.

Перевіркою задекларованих ТОВ "МейнПак" витрат у вигляді "Фінансові витрати" відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу III Податкового кодексу України (рядок 06.4 декларації) за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. встановлено декларування цих витрат в сумі 101880,00 грн. На формування цих показників мало вплив здійснення операцій по продажу іноземної валюти, нарахування відсотків за користування кредитами отриманих від нерезидентів за мінусом податку на репатріацію, втрат від не операційних курсових різниць.

Проведеною перевіркою встановлено завищення задекларованих товариством цих витрат відповідно до п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 розд. III Податкового кодексу України у загальній сумі 31891,00 грн.

ТОВ "МейнПак" по складу "Фінансових витрат" (рядок 06.4.1 декларацій) віднесені Проценти, що включаються до витрат з урахуванням обмежень, встановлених п.141.2 ст.141 розд III Податкового кодексу України в сумі 31891,00 грн.

В ході проведення перевірки було встановлено, що в період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. ТОВ "МейнПак" використовувало кредитні кошти, отримані згідно Договорів позики:

№1 від 20.06.2006р. (кредитор - компанія "Фенікс Інтернешнл Траст Корпорейшн" (Чарлстон, острів Невіс);

№2 від 15.10.2008р. (кредитор - компанія "Сінсерт Холдінгз лімітед", що зареєстрована за законодавством Кіпру).

Відсоткова ставка по даних договорах склала - 6%. Сума нарахованих та сплачених відсотків становить: II квартал 2011р. - 18718,00 грн., III квартал 2011р. - 24506,00 грн., IV квартал 2011р. - 20746,00 грн., І квартал 2011р. - 19410,00 грн., II квартал 2011р. -18500,00 грн.

Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.02.2011р. №143-р «Про перелік офшорних зон» встановлено, що відповідно до пункту 161.2 статті 161 Податкового кодексу України оприлюднити перелік офшорних зон згідно з додатком. Це розпорядження набрало чинності з 1 квітня 2011 року. Відповідно Додатку до даного Розпорядження острів Невіс є офшорною зоною.

Отже, у відповідності до п.п.14.1.267 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України ТОВ "МейнПак" не мало право відображати нараховані та сплачені відсотки за договором позики №1 від 20.06.2006р. (кредитор - компанія "Фенікс Інтернешнл Траст Корпорейшн" (Чарлстон, острів Невіс) у складі фінансових витрат в період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р.

Таким чином, ТОВ "МейнПак" включило проценти за користування позиковими коштами на загальну суму 31891,00 грн. (в т.ч. за II квартал 2011р. в сумі 5910,00 грн., III квартал 2011р. в сумі 8035,00 грн., IV квартал 2011р. в сумі 7052,00 грн., І квартал 2012р. в сумі 5907,00 грн., II квартал 2012р. в сумі 4987,0 грн.) в порушення пп. 138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями).

Дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, судом враховано, що в силу п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України від 25.06.1991 № 1251 "Про систему оподаткування" (чинного на момент спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни. А згідно ст. 11 цього Закону платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та додержання законів про оподаткування. Вказана правова норма повністю кореспондується із пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно аналогічні зобов'язання встановлені п. 1.2 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент спірних правовідносин), де визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Вказана правова норма повністю кореспондується із пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Також суд враховує, що пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Так, згідно п. 1.4 ст. 1 та п. 3.1 ст. 3 Закону, визначено поняття "поставка товарів" та перелік операцій платників податку, що є об'єктами оподаткування. Суд керується і пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в якому визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Крім того, необхідно зазначити, що зі змісту даної норми податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна є первинним звітним документом, а згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. А безпосередньо дата отримання податкової накладної, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

І оскільки податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, а право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, то сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, враховуючи норми п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", яка встановлює порядок визначення податкового кредиту, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, яка визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит, а також враховуючи вимоги пп. 7.2.4, пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону, які встановлюють порядок складання та видачі податкової накладної.

Суд також враховує п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (також чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якими визначено поняття "валові витрати виробництва та обігу" та суми, які включаються до складу валових витрат.

Вказані норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" повністю кореспондуються із нормами Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011.

В силу пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), саме пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

При цьому судом враховані норми ст. ст. 203, 215, 228, 626, 629, 658 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435, які визначають загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину; правові наслідки недійсності правочину; правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства; а також поняття та види договору; обов'язковість договору; право продажу товару.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ - дана обставина представником відповідача не оспорювалась.

Відповідно, в даних правовідносинах враховується п. 44.1 ст. 44 Кодексу, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як встановлено вище, видами діяльності ТОВ "МейнПак" є виробництво парфумних і косметичних засобів, оптова торгівля хімічними продуктами, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними при належностями в спеціалізованих магазинах, пакування.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

При перевірці податкової правосуб'єктності учасників господарської операції між ТОВ "МейнПак" та ТОВ "Тефея", судом встановлено, що у відповідності до виду діяльності, між ТОВ "МейнПак" (покупець) та ТОВ "Тефея" (продавець) у перевіряємий період був укладений договір на поставку пульверизатору парфюмерно-косметичного (ЛП SR-03A, 162 мм).

Крім того, ТОВ "МейнПак" (покупець) також перебувало у фінансово-господарських відносинах з ТОВ "Брістол Кемікалс" (продавець) згідно договору від 05.01.2010 № 05/10. Предметом даного договору була поставка на адресу ТОВ "МейнПак" замутнювачу.

05.04.2011 між ТОВ "МейнПак" (покупець) та ТОВ "Біргін Груп" було укладено договір купівлі-продажу товару з приводу придбання піддону.

На момент укладання договорів позивач у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платник ПДВ, податку на прибуток, установчі документи якого не були визнані в судовому порядку недійсними та був відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку його посадових осіб.

З матеріалів справи вбачається, що контрагенти позивача - ТОВ "Тефея", ТОВ "Брістол Кемікалс", ТОВ "Біргін Груп" на момент вчинення господарських операцій були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платник ПДВ, видами діяльності за КВЕД, серед інших, були: 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (основний вид діяльності, для ТОВ "Тефея"), 51.90.0 Інші види оптової торгівлі (а. с. 128, 135, 137).

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає про протиправність висновку податкового органу відносно господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Тефея", ТОВ "Брістол Кемікалс", ТОВ "Біргін Груп" щодо проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат, так само і висновку щодо не доведеності факту реальності здійснення операції з придбання товару, у зв'язку з відсутністю контрагента за місцезнаходженням, ненаданням будь-яких документів з боку контрагента для підтвердження взаємовідносин, оскільки такий висновок не відповідає дійсності. З даного приводу судом встановлено, що державним реєстратором внесено до ЄДР запис щодо судового рішення про визнання ТОВ "Тефея" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури 12.01.2012 року, відносно ТОВ "Брістол Кемікалс" внесено запис - визнано банкрутом, відносно ТОВ "Біргін Груп" внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. При цьому, ТОВ "МейнПак" перебувало у фінансово - господарських взаємовідносинах з вищевказаними контрагентами протягом 2010-2011 років, тобто набагато раніше ніж було розпочато ліквідаційну процедуру та визнано банкрутом його контрагентів. При цьому, як вбачається з листа Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № /227.09.2012 Про надання інформації (а. с. 134 -135), ТОВ "Тефея" було зареєстровано платником ПДВ в Лівобережній МДПІ м. Дніпропетровська та мало свідоцтво платника ПДВ починаючи з 01.04.2008 по 27.04.2011 (дата анулювання свідоцтва), а відповідно до акту перевірки від 25.05.2011 № 65/23-1/37340903 (а. с. 127 - 133) ТОВ "Біргін Груп" був платником ПДВ з 24.12.2010 по 25.05.2011, а господарські взаємовідносини між контрагентами мали місце починаючи з 01.01.2010 по 31.01.2011 (ТОВ "Тефея") та з 05.04.2011 по 28.04.2011 (ТОВ "Біргін Груп") відповідно, що не заперечувалось представником відповідача, а отже, господарські операції ТОВ "МейнПак" з контрагентами мали реальний характер та були вчинені між право дієздатними особами.

При цьому, при дослідженні фізичних, технічних та технологічних можливостей контрагентів позивача (ТОВ "Тефея", ТОВ "Брістол Кемікалс", ТОВ "Біргін Груп") та самого ТОВ "МейнПак" для здійснення даних господарських операцій, врахувавши всі докази у справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку про реальність здійснення даних операцій, оскільки доказом транспортування товару від ТОВ "Тефея" до позивача є товарно-транспортна накладна від 01.01.2011 № 111 (приєднано до матеріалів справи); від ТОВ "Брістол Кемікалс" до позивача є товарно-транспортна накладна від 13.07.2010 № 00108 (приєднано до матеріалів справи); від ТОВ "Біргін Груп" є товарно-транспортна накладна від 06. 04.2011 № МП- 0000024/1 (приєднано до матеріалів справи).

При цьому, слід зауважити, що на виконання договору ТОВ "Тефея" були виписані на адресу ТОВ "МейнПак" податкова накладна від 31.01.2011 № 802 (приєднано до матеріалів справи), видаткова накладна від 21.01.2011 № РН-3101-01 (приєднано до матеріалів справи). При цьому, надані послуги ТОВ "МейнПак" оплатило повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання від 10.02.2011 № 244, від 18.02.2011 № 304, від 08.04.2011 № 605, від 11.04.2011 № 643,від 22.04.2011 № 700 та від 01.06.2011 № 1036 (приєднано до матеріалів справи).

ТОВ "Брістол Кемікалс" на виконання договору були виписані на адресу ТОВ "МейнПак" податкова накладна від 13.07.2010 № 243 (приєднано до матеріалів справи), видаткова накладна від 13.07.2010 № БР-0001098 (приєднано до матеріалів справи). Надані послуги ТОВ "МейнПак" оплатило повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість, що підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку про їх виконання від 13.07.2010 № 1019 (приєднано до матеріалів справи).

А ТОВ "Біргін Груп" на виконання договору були виписані на адресу ТОВ "МейнПак" податкова накладна від 05.04.2011 № 11 (приєднано до матеріалів справи), видаткова накладна від 05.04.2011 № РН-11 (приєднано до матеріалів справи). Надані послуги ТОВ "МейнПак" оплатило повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість, що підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку про їх виконання, що підтверджується платіжним дорученням від 28.04.2011 № 718 (приєднано до матеріалів справи).

Зазначені первинні документи були надані відповідачу на перевірку та відображені в Акті від 19.10.2012 № 2144/22/30977482.

При цьому, позивачем було наголошено, що придбані парфумерно-косметичні пульверизатори, замутнювач, піддон підприємство використовує в ході своєї господарської діяльності (виробництві), що відповідає вимогам ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дані господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану ТОВ "МейнПак".

Враховуючи положення Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які кореспондуються із нормами Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, суд також зазначає, що відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

І оскільки в силу абзацу "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, тому необхідно врахувати п. 198.2 ст. 198 Кодексу, яким встановлено дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Також, суд зазначає п. 198.3 ст. 198 Кодексу яким визначається податковий кредит звітного періоду та п. 200.1 ст. 200 Кодексу щодо визначення та розрахунку суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, і враховує, що згідно п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності

Таким чином, на підтвердження вищезазначених норм чинного законодавства та реальності вчинення даних господарських операцій, позивачем по господарським взаємовідносинам: з ТОВ "Тефея" була надана видаткова накладна на товар від 21.01.2011№ РН-3101-01, податкова накладна від 31.01.2011 № 802, товарно-транспортна накладна від 01.01.2011№111, платіжні доручення з відмітками банку про їх виконання від 10.02.2011 №244, від 18.02.2011 № 304, від 08.04.2011 № 605, від 11.04.2011 № 643,від 22.04.2011 № 700 та від 01.06.2011 № 1036 (приєднані до матеріалів справи); з ТОВ "Брістол Кемікалс" була надана видаткова накладна від 13.07.2010 № БР-0001098, товарно-транспортна накладна від 13.07.2010 № 00108, податкова накладна від 13.07.2010 № 243, платіжне доручення від 13.07.2010 № 1019 (приєднані до матеріалів справи); з ТОВ "Біргін Груп" була надана видаткова накладна від 05.04.2011 № РН-11, товарно-транспортна накладна від 06. 04.2011 № МП- 0000024/1, податкова накладна від 05.04.2011 № 11, платіжне доручення від 28.04.2011 № 718 (приєднані до матеріалів справи).

Враховуючи вказане, суд дійшов до висновку, що валові витрати та суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки, в судовому засіданні встановлено, що сума ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагентам ТОВ "Тефея", ТОВ "Брістол Кемікалс", ТОВ "Біргін Груп", при наявності належно оформлених податкових накладних, виписаних останніми на адресу ТОВ "МейнПак".

З пояснень представників позивача та представника відповідача вбачається, що ДПІ у м. Чернігові не були взяті до уваги вищезазначені документи.

Факт передачі товару підтверджується наявними видатковими накладними де встановлено підписи відповідальних осіб (в матеріалах справи).

Вказані видаткові накладні повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Крім цього, суд звертає увагу, що підставою ДПІ у м. Чернігові для донарахування позивачу ПДВ та податку на прибуток з підстав не підтвердження зустрічними звірками постачальників товару у ланцюгу постачання сплати податку не ґрунтуються на нормах чинного законодавства є протиправним, оскільки платник податків не може нести відповідальності за порушення його контрагентом податкового законодавства.

Суд також вважає, що ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Судом також встановлено, що у відповідності до виду діяльності ТОВ "Метро Кеш енд Керрі Україна" надавало ТОВ "МейнПак" логістичні послуги, під якими, відповідно до умов договорів надання логістичних послуг, слід розуміти факт перевезення товару від центрального розподільчого центру (РЦ), який був визначений покупцем згідно умов договору до торгівельних центрів ТОВ "Метро Кеш енд Керрі Україна" (ТЦ ).

ТОВ "МейнПак" на адресу ТОВ "Метро Кеш енд Керрі Україна" відвантажував продукцію власного виробництва. Так, на виконання умов поставки укладено Договір поставки товарів та надання послуг від 01.01.2009 № 23223 (місце укладення - м. Київ). Згідно даного Договору ТОВ "МейнПак" (Постачальник) зобов'язався постачати, а ТОВ "Метро Груп Байінг Україна" (Покупець), що діє від імені та в інтересах Покупців (вказаних в Додатку 1) зобов'язався приймати та оплачувати ці товари на умовах даного Договору.

При цьому, на момент надання послуг у відповідності до вимог чинного законодавства позивач та його контрагент були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платники ПДВ, установчі документи яких не були визнані в судовому порядку недійсними та був відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб.

Оскільки дійсність даного правочину відповідачем не ставиться під сумнів, то суд зазначає, що вказані операції підтверджуються первинними документами, які були надані позивачем до перевірки та суду, визначені на стор. 16-19 Акту від 19.10.2012 № 2144/22/30977482 та клопотанні позивача.

Так, Акті від 19.10.2012 № 2144/22/30977482 ДПІ у м. Чернігові зазначає, що при перевірці видаткових накладних, де ТОВ "МейнПак" виступає Продавцем, а ТОВ "Метро Кеш енд Керрі Україна" Покупцем встановлено, що дата відвантаження товарів передує даті надання логістичних послуг, тобто подія щодо переходу права власності на даний товар відбувається раніше, ніж зазначено в Актах виконаних робіт щодо надання логістичних послуг з організації перевезення вантажу.

Суд звертає увагу, що позивач наголошував на тому, що перевіряючими було невірно визначено подію (не правильно трактовано умови договорів поставки та договорів надання логістичних послуг), пов'язану з переходом права власності на товар і, як наслідок, не визнано факт витрат і правомірності формування податкового кредиту з реально отриманих послуг.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 637 Цивільного кодексу, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, яка передбачає, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами) або на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (ч. 1,2 ст. 213 Цивільного кодексу України).

Тобто, суб'єктом тлумачення договору, є передусім його сторона (сторони), оскільки саме вони найкраще знають, якою була їхня воля, що дійсно малося на увазі при укладанні договору і що вони збиралися виразити через своє волевиявлення.

З даного приводу суду зазначає, що відповідно до умов договорів поставки та договорів надання логістичних послуг, право власності на товар, відвантажений ТОВ "МейнПак" на адресу ТОВ "Метро Кеш енд Керрі Україна" виникає у останнього лише після отримання логістичних послуг і, за рахунок продавця.

Суд зауважує, що перевіркою видаткових накладних ДПІ у м. Чернігові встановлено, що ТОВ "МейнПак" виступає Продавцем, а ТОВ "Метро Кеш енд Керрі Україна" Покупцем, проте, судом при дослідженні наданих первинних документів, встановлено, що в даній господарській операції Продавцем виступає ТОВ "Метро Кеш енд Керрі Україна", а Покупцем ТОВ "МейнПак".

При цьому, суд зазначає, що не може прийняти до уваги твердження відповідача щодо дефектності товарно-транспортних накладних з підстав відсутності обов'язкових реквізитів визначених відповідно до наказу Мінтрансу України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 № 488/346, оскільки одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (ст. 4 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Водночас ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а як встановлено, досліджувані операції на виконання умов поставки були фактично здійснені, що підтверджується наявними в матеріалах справи достовірними первинними документами.

Крім того, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З цих підстав суд не може погодитись з твердженням відповідача що по взаємовідносинах ТОВ "МейнПак" з ТОВ "Метро Кеш енд Керрі Україна" не доведено факту використання отриманих логістичних послуг з організації перевезення вантажу у господарській діяльності платника, оскільки судом встановлено, придбання товарів (послуг) ТОВ "МейнПак" здійснювалась з метою використання їх у господарській діяльності платника податку, а тому відповідні суми можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

І як вже зазначалось вище, податкова накладна є первинним звітним документом в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". А безпосередньо дата отримання податкової накладної, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), саме тому витрати та суму податкового кредиту за результатами даної господарської операції позивач сформував правомірно, оскільки, в судовому засіданні встановлено, що сума ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагентам ТОВ "Метро Кеш енд Керрі Україна" при наявності належно оформлених податкових накладних, виписаних останнім на адресу ТОВ "МейнПак".

З пояснень представників позивача та представника відповідача вбачається, що ДПІ у м. Чернігові зазначене не було взято до уваги.

Також в період з 01.04.2011 по 30.06.2012 ТОВ "МейнПак" використовувало кредитні кошти, отримані згідно договору позики від 20.06.2006 № 1 укладеного між ТОВ "МейнПак" (позичальник) та компанією "Фенікс Інтернешнл Траст Корпорейшн" (позикодавець) (Чарлстон, острів Невіс); та від 15.10.2008 № 2 укладеного між ТОВ "МейнПак" (позичальник) та компанією "Сінсерт Холдінгз лімітед" (позикодавець) (Нікосія, Кіпр).

Судом встановлено, що ТОВ "МейнПак" до складу "Фінансових витрат" (рядок 06.4.1 декларацій) віднесені "Проценти, що включаються до витрат з урахуванням обмежень, встановлених п.141.2 ст.141 Податкового кодексу України в сумі 31891,00 грн.

На формування цих показників мало вплив здійснення операцій по продажу іноземної валюти, нарахування відсотків за користування кредитами отриманих від нерезидентів за мінусом податку на репатріацію, втрат від не операційних курсових різниць.

Відсоткова ставка по даних договорах склала - 6% , 8% річних . Сума нарахованих та сплачених відсотків ТОВ "МейнПак" становить: II квартал 2011р. - 18718 ,00 грн., III квартал 2011р. - 24506 ,00 грн., IV квартал 2011р. - 20746 ,00 грн., І квартал 2011р. - 19410 ,00 грн., II квартал 2011р. -18500 ,00 грн.

Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із фінансових витрат, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку);

При цьому, п. 141.2 ст.141 цього Кодексу, регламентує особливий порядок оподаткування нерезидентів, а саме для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Основна увага даного пункту спрямована на нарахування процентів на користь таких нерезидентів, що мають у статутному капіталі підприємства 50 і більше відсотків, або пов'язаних із ними осіб.

Якщо ж нерезидент, що видав фінансовий кредит підприємству, має офшорний статус, то набуває чинності ще одне обмеження. До процентного ліміту, крім положень ст.153 Податкового кодексу, додається обмеження, передбачене п. 161.2 ст. 161 Кодексу, яким встановлено, що у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, що настає за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України.

У разі необхідності внесення змін до цього переліку такі зміни вносяться не пізніше ніж за три місяці до нового звітного (податкового) року та вводяться в дію з початку нового звітного (податкового) року.

Так, досліджуваним кредитним Договором визначено, що позичальник сплачує на рахунок позикодавця нараховані відсотки за користування позикою.

При цьому, згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 143-р "Про перелік офшорних зон" встановлено, що відповідно до пункту 161.2 статті 161 Податкового кодексу України оприлюднити перелік офшорних зон згідно з додатком. Відповідно до даного Додатку острів Невіс, на якому розміщений позичальник, є офшорною зоною.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, позика - це грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Отже, з аналізу зазначеного вбачається, що витрати платника податків на оплату послуг, наданих нерезидентом, який має офшорний статус, включаються до складу витрат у розмірі 85 %.

Оскільки проценти, нараховані на користь нерезидента за договором кредиту, розглядаються як компенсація вартості фінансових послуг, то вони підпадають під указане обмеження.

Таким чином, суд частково погоджується з висновком відповідача, що ТОВ "МейнПак" не мало право відображати нараховані та сплачені відсотки за договором позики від 20.06.2006 № 1 у складі фінансових витрат в період з 01.04.2011 по 30.06.2012, оскільки, як встановлено судом, витрати ТОВ "МейнПак" на оплату послуг (проценти, нараховані на користь нерезидента за договором кредиту), наданих нерезидентом, який має офшорний статус, повинно було включити до складу витрат у розмірі 85 %.

Проте, не дивлячись на встановлений факт порушення позивачем податкового законодавства стосовно формування валових витрат в частині відображення нарахованих та сплачених відсотків за договором позики від 20.06.2006 № 1 та відсоткової ставки включення оплати зазначених послуг до складу витрат, суд зазначає, що не може визнати недійсним рішення податкового органу в якійсь сумі, оскільки воно сформовано таким чином, що недійсну частину не можна виокремити, а тому, податкове повідомлення-рішення, яким нараховане податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток є недійсним в цілому.

Крім того, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням досліджених господарських операцій з контрагентами ТОВ "Тефея", ТОВ "Брістол Кемікалс", ТОВ "Біргін Груп", ТОВ "Метро Кеш енд Керрі Україна", кредитних відносин з компанією "Фенікс Інтернешнл Траст Корпорейшн", - суд прийшов до висновку, що за належних доказів ДПІ у м. Чернігові не мала підстав для винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд погоджується із обґрунтуваннями позивача про те, що висновки ДПІ у м. Чернігові, викладені в акті перевірки стосовно господарських взаємовідносин з ТОВ "Тефея", ТОВ "Брістол Кемікалс", ТОВ "Біргін Груп", ТОВ "Метро Кеш енд Керрі Україна" - є безпідставними, оскільки згідно первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства, фінансово-господарська діяльність відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту та валових витрат, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток - є незаконними.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 01.11.2012 № 0004152320 та № 0004162320 та не надав доказів порушення ТОВ "МейнПак" п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 238/97-ВР від 22.05.1997р. (із змінами та доповненнями) та п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 240995,00 грн.; пп.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. за №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п.183.3 ст.183, п.198.2 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 197066,00 грн.

Встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами наданих контрагентами позивачу, відображення таких операцій в бухгалтерському обліку позивача та надання для перевірки всіх необхідних первинних документів, які відповідають вимогам законодавства, суд вважає, що ДПІ у м. Чернігові було неправомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення та констатуючи спірність формування відповідачем податкового зобов'язання позивачу по податку на додану вартість та податку на прибуток, згідно вимог Податкового кодексу України, враховуючи ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 11, ст.ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 01.11.2012 № 0004152320 та № 0004162320- підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТОВ "МейнПак" - задоволенню.

Всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати по справі згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС № 0004152320 та № 0004162320 від 01.11.2012 .

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.О.Скалозуб