Постанова

від 08.04.2013 по справі 825/980/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

-копія-

Справа № 825/980/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючо го судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Кранспецсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Кранспецсервіс» (далі - ТОВ «НВФ «Кранспецсервіс») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) від 23.01.2013 № 0000602200 та від 07.11.2012 № 0004482320, № 0004502320, № 004492320.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Так, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «НВФ «Кранспецсервіс» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість у складі податкового кредиту з ТОВ «Рокко» (код за ЄДРПОУ 32218976) за січень 2011, ПП «Крузо» (код за ЄДРПОУ 31846034) за червень 2011, жовтень 2011, ТОВ «НВО «МСК Інвест» (код за ЄДРПОУ 34656392) за січень 2011, лютий 2011, ТОВ «Віта Плюс» (код за ЄДРПОУ 30659735) за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 та податку на прибуток за відповідні періоди з вищевказаними контрагентами. За результатами перевірки складено акт від 24.10.2012 № 2191/22/33336275 про встановлення порушень, на підставі якого винесені податкові повідомлення - рішення від 07.11.2012 № 0004502320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємству розмірі 116708,00 грн, в тому числі за основним платежем - 114108,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2600,00 грн, від 07.11.2012 № 0004482320, яким ТОВ «НВФ «Кранспецсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 118880,00 грн, в тому числі за основним платежем - 99753,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 19134,00 грн та від 07.11.2012 № 0004492320, яким ТОВ «НВФ «Кранспецсервіс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 333,00 грн, що складається з 333,00 грн за основним платежем та 0,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивачем в порядку адміністративного оскарження до ДПС у Чернігівський області була направлена первинна скарга, за результатами розгляду якої ДПС у Чернігівській області 17.01.2013 було прийняте рішення, яким: залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 0004502320 від 07 листопада 2012 року, про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 116708,00 грн, що складається з 114108,00 грн. за основним платежем та 2600,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0004482320 від 07 листопада 2012 року, про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 118880,00 грн, що складається з 99753,00 грн за основним платежем та 19134,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0004492320 від 07 листопада 2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 333,00 грн, що складається з 333,00 грн за основним платежем та 0,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а скаргу ТОВ «НВФ «Кранспецсервіс» від 21.11.2012р. № 17 - без задоволення; збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток, визначене податковим повідомленням-рішенням від 07.11.2012 № 0004502320 на суму 738,00 грн.

Також, на підставі зазначених вище висновків ДПС у Чернігівській області, викладених у рішенні № 68/10/10-215 від 17 січня 2013 року, ДПІ у м. Чернігові Державної податкової служби винесла додаткове податкове повідомлення-рішення № 0000602200 від 23 січня 2012 року, яким ТОВ «НВФ «Кранспецсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 738,00 грн, що складається з 738,00 грн за основним платежем та 0,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ПП «Крузо» ,ТОВ «Віта Плюс», ТОВ «Рокко», ТОВ «НВО «МСК Інвест», про що між підприємствами були укладені відповідні договори. В результаті господарських взаємовідносин з вказаними підприємствами позивач сформував податковий кредит та відповідно суму бюджетного відшкодування, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагентам, при наявності належно оформлених податкових накладних. При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання догорів та здійснення господарської діяльності між ПП «Крузо», ТОВ «Віта Плюс», ТОВ «Рокко», ТОВ «НВО «МСК Інвест», на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, їх товарності та реальності та без належного аналізу первинних документів. За основу для прийняття висновків про відсутність факту реального виконання договорів та здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами відповідач безпідставно бере лише наявність актів перевірок та довідок про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Крузо», ТОВ «Віта Плюс», ТОВ «Рокко», ТОВ «НВО «МСК Інвест» інших податкових органів, якими встановлено, що дані підприємства мають ознаки «фіктивності», оскільки за місцем реєстрації не знаходиться, на підприємствах згідно податкової звітності відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Таким чином, у них відсутні адміністративно - господарські можливості виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер. Правочини укладені такими підприємствами відповідно до вимог цивільного законодавства мають ознаки нікчемності, оскільки порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Такі висновки позивач вважає протиправними, оскільки ТОВ «НВФ «Кранспецсервіс» правомірно сформувало валові витрати та суми податкового кредиту по фінансово - господарським взаємовідносинам з ПП «Крузо», ТОВ «Віта Плюс», ТОВ «Рокко», ТОВ «НВО «МСК Інвест», а тому оскаржувані податкові повідомленні - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення, яких зазначив, що в ході проведення перевірки та враховуючі документи надані підприємством на запити ДПІ від 20.04.2012 № 2448/10/15-313, від 05.09.2012 № 8501/10/15-313 та від 02.10.2012 № 9905/10/15-313 встановлено, що ТОВ НВФ «Кранспецсервіс» включено до складу податкового кредиту суми по відносинах з ТОВ «Рокко» (код за ЄДРПОУ 32218976) за січень 2012, грудень 2011, ПП «Крузо» (код за ЄДРПОУ 31846034) за червень 2011, жовтень 2011, ТОВ «НВО «МСК Інвест» (код за ЄДРПОУ 34656392) за січень 2011, лютий 2011, ТОВ «Віта Плюс» (код за ЄДРПОУ 30659735) за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011. Згідно з наданими на перевірку (та наданих до ДПІ у м. Чернігові) документами встановлено: ТОВ НВФ «Кранспецсервіс» уклало договір про надання рекламних, інформаційних послуг з ТОВ «Рокко» № 121 від 01.12.2011 та договір про надання рекламних, інформаційних послуг з ТОВ «Рокко» № 122 від 21.12.2011, договір про надання рекламних, інформаційних послуг з ТОВ «Рокко» № 02 від 03.01.2012, договір про надання рекламних, інформаційних послуг з ТОВ «Віта Плюс» від 01.06.2011 № 93, договір про надання рекламних, інформаційних послуг з ТОВ «Віта Плюс» від 01.07.2011 № 96, договір про надання рекламних, інформаційних послуг з ТОВ «Віта Плюс» від 01.08.2011 № 104, договір про надання рекламних, інформаційних послуг з ТОВ «Віта Плюс» від 01.09.2011 № 107, договір про надання рекламних, інформаційних послуг з ТОВ «Віта Плюс» від 01.10.2011 № 111, договір про поставку товарно-матеріальних цінностей з ПП «Крузо» від 01.03.2011 № 87, договір про надання рекламних, інформаційних послуг з TOB НВО «МСК Інвест» від 05.01.2011 № 08/11, договір про надання рекламних, інформаційних послуг з ТОВ НВО «МСК Інвест» від 01.02.2011 № 10/11. До ДПІ у м. Чернігові надано: лист № 381/7/23-2151 від 06.01.11 ДПІ у м. Дніпродзержинську, акт від 20.12.2011 № 5860/373/23-206/30659735, лист № 46998/7/23-215 від 22.12.11 ДПІ у Дніпродзержинську, акт від 21.12.2011 № 5859/372/23 206/31846034, лист № 99694/7/23-2 від 05.04.2011 ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, акт від 05.04.2011 № 99694/7/23-2, лист № 12639/7/22-421 від 26.06.12 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, довідка від 26.06.12 № 36/224/32218976. При опрацюванні актів, отриманих з інших ДПІ, встановлено, що ТОВ НВФ «Кранспецсервіс» до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість, по яких не підтверджено наявність можливості надання послуг та поставки товару від ТОВ «Рокко», ПП «Крузо», ТОВ «НВО «МСК Інвест», ТОВ «Віта Плюс».

Враховуючи вищевикладене при перевірці повноти визначення податку на прибуток встановлено порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 п. 200.1, п 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у загальній сумі 99753 грн; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у загальній сумі 9567 грн за січень 2012; завищення від'ємного значення з ПДВ всього у сумі 333 грн, в тому числі за січень 2012 в сумі 333 грн, та порушення пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток всього в сумі 114008 грн, в тому числі: у 1 кварталі 2011 року у сумі 8491 грн; у 2 кварталі 2011 року у сумі 18208 грн; у 2-3 квартал 2011 року у сумі 48492 грн; у 2-4 квартал 2011 року у сумі 95222 грн; у 1 кварталі 2012 року у сумі 10395 грн. На підставі викладеного ДПІ у м. Чернігові Державної податкової служби вважає, що позовні вимоги позивача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень є безпідставними і просить суд відмовити у задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю «НВФ «Кранспецсервіс».

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «НВФ «Кранспецсервіс» (код за ЄДРПОУ 33336275), відповідно до акту № 2191/22/33336275 від 24.10.2012 (а. с. 15-51), зареєстрований виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 24.02.2005 та взятий на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові 28.02.2005, також, зареєстрований платником податку на додану вартість з 04.03.2005.

Судом встановлено, що на підставі ст. 20, 78, 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у м. Чернігові № 2984 від 12.10.2012 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «НВФ «Кранспецсервіс» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Рокко» за січень 2012, грудень 2011, ПП «Крузо» за червень 2011, жовтень 2011. ТОВ «НВО «МСК Інвест» за січень 2011, лютий 2011, ТОВ «Віта плюс» за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 та податку на прибуток за відповідні періоди з вищевказаними контрагентами.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 24.10.2012 № 2191/22/33336275 (а. с. 15-51), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток всього в сумі 114008 грн в тому числі: у 1 кварталі 2011 року у сумі 8491 грн; у 2 кварталі 2011 року у сумі 18208 грн; у 2-3 квартал 2011 року у сумі 48492 грн; у 2-4 квартал 2011 року у сумі 95222 грн; у 1 кварталі 2012 року у сумі 10395 грн;

- п. 198.2, п. 198.6 ст. 198. п. 200.1, п. 200.2, ст. 200 Податкового кодексу України, встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у загальній сумі 99753 грн, в тому числі: заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у загальній сумі 2100 грн за січень 2011 року; 5283 грн за лютий 2011 року; 15833 грн за червень 2011 року; 10000 грн за липень 2011 року; 11667 грн за серпень 2011 року; 4667 грн за вересень 2011 року; 25579 грн за жовтень 2011 року; 15057 грн за грудень 2011 року; 9567 грн за січень 2012 року; завищення від'ємного значення з податку на додану вартість всього у сумі 333 грн за січень 2012 року.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення - рішення: від 07.11.2012 № 0004482320 (а. с. 52), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 118887,00 грн, в тому числі за основним платежем - 99753,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 19134,00 грн; від 07.11.2012 № 0004502320 (а. с. 53), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 116708 грн, в тому числі за основним платежем - 114108 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2600 грн; від 07.11.2012 № 0004492320 (а. с. 54), яким зменшено від'ємне значення ПДВ на суму 333 грн за основним платежем та 0,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивачем в порядку адміністративного оскарження до ДПС у Чернігівський області була направлена первинна скарга від 21.11.2012, за результатами розгляду якої ДПС у Чернігівській області прийняла рішення № 68/10/10-215 від 17 січня 2013 року яким: залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 0004502320 від 07 листопада 2012 року, № 0004482320 від 07 листопада 2012 року, № 0004492320 від 07 листопада 2012 року, а скаргу ТОВ «НВФ «Кранспецсервіс» від 21.11.2012р. № 17 - без задоволення.

Також, на підставі зазначених вище висновків ДПС у Чернігівській області, викладених у рішенні № 68/10/10-215 від 17 січня 2013 року, ДПІ у м. Чернігові Державної податкової служби винесла додаткове податкове повідомлення-рішення № 0000602200 від 23 січня 2012 року, яким ТОВ «НВФ «Кранспецсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 738,00 грн, що складається з 738,00 грн за основним платежем та 0,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами повторної скарги, ДПС України прийняла рішення № 2851/6/10-2115 від 25.02.2013, яким залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення (форма «Р») № 0004482320 від 07 листопада 2012 року, (форма «Р») № 0004502320 від 07 листопада 2012 року, (форма «В4») № 0004492320 від 07 листопада 2012 року та (Форма «Р») № 0000602200 від 23 січня 2012 року, а скаргу - без задоволення.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма «Кранспецсервіс» є технічне обслуговування та ремонт автомобілів, оптова торгівля деревиною, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, технічні випробування та дослідження, що підтверджується актом перевірки (а. с. 15-51).

Судом встановлено, що позивач на підставі до договору № 87 від 01.03.2011, укладеним між ним та ПП «Крузо» здійснює свою господарську діяльність шляхом закупівлі обладнання та комплектуючих матеріалів, автотранспортної техніки та запчастин, яка здійснювалась безготівковим шляхом на підставі платіжних доручень. Реальність товарно-господарської операцій підтверджують необхідні первинні документи, а саме: видаткові та податкові накладні, замовленнями (специфікаціями) на товар, виписки банку, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, товарно-транспортна накладна, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомість по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» (а. с. 77-94).

Відповідно договорів № 08/11 від 05.01.2011 та № 10/11 від 01.02.2011, укладених між ТОВ «НВФ «Кранспецсервіс» і ТОВ «НВО «МСК-Інвест» замовник доручає, а виконавець приймає на себе проведення робіт з рекламної і інформаційної компанії по висвітленню виробничої, наукової діяльності і залученню потенційних клієнтів для надання послуг замовником. Оплата здійснюється по безготівковому розрахунку. Реальність виконання договорів підтверджується необхідними первинними документами, а саме: актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками банку, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», реєстрами отриманих та виданих податкових накладних (а. с. 96-100, 103-107).

Оплата по договорам між ТОВ «НВФ «Кранспецсервіс» з ТОВ «Віта плюс» № 96 від 01.07.2011, № 104 від 01.08.2011, № 107 від 01.09.2011, № 111 від 01.10.2011, № 93 від 01.06.2011 про надання рекламних, інформаційних послуг здійснювалась безготівковим шляхом на підставі платіжних доручень. Реальність виконання договорів підтверджується необхідними первинними документами, а саме: актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками банку, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», реєстрами отриманих та виданих податкових накладних (а. с. 110-119, 122-127, 130-134, 137-146, 149-153).

Надання рекламних, інформаційних послуг ТОВ «Рокко» товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма «Кранспецсервіс» здійснювалось у відповідності до укладених між ними договорів № 121 від 01.12.2011, № 122 від 21.12.2011, № 02 від 03.01.2012 оплата за якими здійснювалась безготівковим шляхом на підставі платіжних доручень. Реальність виконання цих договорів підтверджується необхідними первинними документами, а саме: актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками банку, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», реєстрами отриманих та виданих податкових накладних (а. с. 46-161, 164-169, 172-176).

Відповідно до положень Податкового кодексу України підставою для зарахування сум ПДВ, сплачених позивачем у ціні товару, є податкова накладна.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма «Кранспецсервіс» здійснювало господарську діяльність із контрагентами ПП «Крузо» ТОВ «Рокко», ТОВ „НВО «МСК Інвест», ТОВ «Віта Плюс».

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача ПП «Крузо», ТОВ «Рокко», ТОВ «НВО «МСК Інвест», ТОВ «Віта Плюс» були зареєстровані в якості юридичних осіб та платниками податків, що не заперечується сторонами та у відповідності до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства дані обставини не потребують додаткового доказування.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «НВФ «Кранспецсервіс» містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентами ПП «Крузо», ТОВ «Рокко», ТОВ «НВО «МСК Інвест», ТОВ «Віта Плюс» відповідач посилається на:

- акт ДПІ у м. Дніпродзержинську від 20.12.2011 № 5860/373/23-206/30659735 позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Віта плюс» (код ЄДРПОУ 30659735) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 31. 10.2011 (а. с. 180-186);

- довідку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26.06.2012 № 36/224/32218976 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Рокко» (код за ЄДРПОУ 32218976) щодо документального не підтвердження господарських відносин із ТОВ «Хозстройсервіс» (ЄДРПОУ 31154791) їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2012 року (а. с. 187-193);

- акт ДПІ у Амур-Нижньдніпровському районі м. Дніпропетровська від 05.04.2011 № 688/23-2/34656392 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ НВО «МСК-Інвест» (код ЄДРПОУ 34656392) за періоди грудень 2010 року та січень 2011 року (а. с. 194-198);

- акт ДПІ у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області від 22.12.2011 № 46998/7/23-215 про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Крузо» (код ЄДРПОУ 31846034) з питання дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкового кредиту та податкових зобов'язань по деклараціям з податку на додану вартість за період червень - жовтень 2011 року (а. с. 199-205).

Відповідно до зазначених актів перевірок встановлено, що дані підприємства мають ознаки фіктивності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) Фінансово - господарські взаємовідносини між цими підприємствами та їх контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Такі посилання відповідача як на підставу нікчемності правочинів між ними та позивачем судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певних договорів, не є безумовною підставою для висновку про укладення таких договорів з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача фінансово - господарської діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), відсутністю об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є його контрагентами та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Отже, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій одни до одних не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма «Кранспецсервіс», - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-ріення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 23.01.2013 № 0000602200 та від 07.11.2012 № 0004482320, № 0004502320, № 0004492320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Кранспецсервіс» судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яності чотири) грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Лобан