Ухвала

від 16.04.2015 по справі 825/980/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року м. Київ К/800/34148/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року

у справі № 825/980/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Кранспецсервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Кранспецсервіс» (далі - ТОВ «НВФ «Кранспецсервіс»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000602200 від 23 січня 2013 року, № 0004482320 від 07 листопада 2012 року, № 0004502320 від 07 листопада 2012 року, № 0004492320 від 07 листопада 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «НВФ «Кранспецсервіс» судові витрати в розмірі 2 294,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВФ «Кранспецсервіс» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рокко» за грудень 2011 року, січень 2012 року, Приватним підприємством «Крузо» за червень 2011 року, жовтень 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «МСК-Інвест» за січень 2011 року, лютий 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТА Плюс» за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року та податку на прибуток за відповідні періоди з вищевказаними контрагентами, за результатами якої складено акт № 2191/22/33336275 від 24 жовтня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0004502320 від 07 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 116 708,00 грн. (114 108,00 грн. - основний платіж, 2 600,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000602200 від 23 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 738,00 грн. (738,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0004482320 від 07 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 118 887,00 грн. (99 753,00 грн. - основний платіж, 19 134,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0004492320 від 07 листопада 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 333,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні обладнання, комплектуючих та запасних частини у ПП «Крузо», а також робіт з рекламної, маркетингової та інформаційної компанії в ТОВ «Рокко», ТОВ «НВО «МСК-Інвест», ТОВ «ВІТА Плюс» за нікчемними правочинами.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів перевірок, довідок про результати проведення зустрічних звірок та актів про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Крузо» (№ 5859/372/23-206/31846034 від 21 грудня 2011 року), ТОВ «Рокко» (№ 36/224/32218976 від 26 червня 2012 року), ТОВ «НВО «МСК-Інвест» (№ 688/23-2/34656392 від 05 квітня 2011 року), ТОВ «ВІТА Плюс» (№ 5860/373/23-206/30659735 від 20 грудня 2011 року), в яких вказано про відсутність у контрагентів позивача та їх безпосередніх постачальників необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, неперебування підприємств за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думки про те, що укладені названими юридичними особами з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем обладнання, комплектуючих та запасних частини у ПП «Крузо», а також робіт з рекламної, маркетингової та інформаційної компанії в ТОВ «Рокко», ТОВ «НВО «МСК-Інвест», ТОВ «ВІТА Плюс» підтверджується належним чином складеними видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями, замовленнями (специфікаціями) на товар, товарно-транспортними накладними, оборотно-сальдовими відомостями, актами здачі-прийняття робіт, звітами про результати виконаних робіт.

Контролюючим органом, крім того, не заперечується, що понесені ТОВ «НВФ «Кранспецсервіс» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.