Постанова

від 15.04.2013 по справі 5008/648/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа № 5008/648/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Марка Р.І.

суддів Бойко С.М.

Костів Т.С.

при секретарі судового засідання Филистин А.

за участю представників

прокуратури - Куцик В.Б.;

від позивача - Козич О.М.;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився;

від відповідача 3 - не з'явився;

від відповідача 4 - Дрюченко О.С.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Компанії „Карпатська Атлантична Індустрія Європи S.A.", м. Валенсія Іспанія (контактна адреса: смт. Великий Березний, вул. Гагаріна, 1), без номера від 13.02.2013р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.01.2013р. (повне рішення складене 04.02.2013р.)

у справі № 5008/648/2012, суддя Русняк В.С.

за участю Прокурора Закарпатської області

за позовом Компанії „Карпатська Атлантична Індустрія Європи S.A.", м. Валенсія Іспанія

до відповідача 1 Відділу державної виконавчої служби Великоберезнянського районного управління юстиції, смт. Великий Березний

до відповідача 2 Приватного підприємства „Нива - В.Ш.", м. Київ

до відповідача 3 Дочірнього підприємства „Кострино" компанії „Карпатсько-Атлантична Індустрія корп.", м. Ужгород

до відповідача 4 Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна фірма „Яворник", смт. Великий Березний

про встановлення права власності на майно та визнання недійсними аукціону від 14.01.2011 р., протоколів №0710243-1 та №0710243-2 від 14.01.2011 р., актів державного виконавця про реалізацію рухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30 січня 2013 року у справі №5008/648/2012 у позові Компанії "Карпатсько-Атлантична Індустрія Європи С.А." (Іспанія) до Відділу державної виконавчої служби Великоберезнянського районного управління юстиції (Відповідач 1), Приватного підприємства «Нива - В.Ш.» (Відповідач 2), ДП «Кострино» компанії «КАЇ» (Відповідач 3) та відкритого акціонерного товариства "Акціонерна фірма "ЯВОРНИК" (Відповідач 4) про встановлення права власності на майно та визнання недійсними аукціону від 14.01.2011 р., протоколів №0710243-1 та №0710243-2 від 14.01.2011 р., актів державного виконавця про реалізацію рухомого майна - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Компанія „Карпатська Атлантична Індустрія Європи S.A." звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.01.2013р. у даній справі та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

У запереченнях на апеляційну скаргу ВДВС Великоберезнянського РУЮ та прокурор Закарпатської області просять рішення Господарського суду Закарпатської області від 30 січня 2013 року у справі №5008/648/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна фірма "ЯВОРНИК" у відзиві на апеляційну скаргу підтримує доводи скаржника.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.03.2013р.

Розгляд справи двічі відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 11.03.2013р. та від 01.04.2013р.

Розпорядженням голови суду від 15.04.2013р. в склад колегії внесено зміни, замість Бонк Т.Б., яка перебуває у відпустці, введено суддю Бойко С.М.

В дане судове засідання з'явились прокурор та представники позивача і відповідача-4, які підтримали свої доводи та заперечення і висловили міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідачів 1, 2, 3.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, оскаржуване рішення Господарського суду Закарпатської області у даній справі - скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що 05.02.1996 року між Компанією „Карпатсько - Атлантична Індустрія корп." правонаступником якого є Компанія „Карпатська Атлантична Індустрія Європи S.A." та акціонерним товариством закритого типу „Яворник", правонаступником якого є ВАТ „АФ „Яворник" укладено договір про спільну інвестиційну діяльність №480/06/02/1996/001 (із змінами згідно додатку №3 від 10.03.1997 року, додатку №4 від 04.11.1997 року, додатку №5 від 29.02.2000 року, від 05.02.2001 року, додатку №6 від 27.03.2001 року, додатку №16 від 12.08.2008 року) (далі - договір), предметом якого є спільна інвестиційна діяльність з метою подальшого заснування на базі Акціонерного товариства закритого типу „Яворник" підприємства з іноземними інвестиціями, організації належної діяльності такого підприємства та отримання прибутку від інвестиційної діяльності (пункт 2.1 договору). Інвестиціями по даному договорі можуть являтися, зокрема, будь - яке рухоме та нерухоме майно та пов'язані з ним майнові права (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 договору).

Згідно карток державної реєстрації договору №№1321-2008-6-139, 1321-208-6-130, АТ „Яворник" є учасником договору (контракту), якому доручено ведення спільних справ учасників.

Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 договору визначено, що формами здійснення інвестицій по даному договору являються придбання не забороненого законами України нерухомого майна, включаючи земельні ділянки, будинки, квартири, приміщення, незавершене будівництво, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності шляхом прямого викупу майна або у формі акцій, облігацій, інших цінних паперів.

Частки сторін в інвестиційній діяльності визначені п. п. 2.3 та 2.4 Договору № 480/06/02/1996/001 про спільну інвестиційну діяльність. Відповідно до вказаних положень договору, в редакції додаткової угоди, частка позивача у спільній діяльності становить 91,95%.

У ході здійснення виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови про зведене виконавче провадження №2 - 328/10 про стягнення з ВАТ "АФ" Яворник" на користь Управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі 745652,89 грн.; на користь ПП «Бастіон 0» 42890,10 грн., 14.10.2010 року Відповідачем-1 було проведено опис та арешт транспортних засобів, а саме:

- а/м Урал 5557-10 КС-35714-2; реєстраційний №50523 РТ; 1998 р.в.;

- а/м УРАЛ -43204; реєстраційний №50519 РТ; 1999 р.в.;

- ГКБ 8973; причіп - розпуск Е; реєстраційний №01267 РЕ; 1999 р.в.;

- а/м MAN F 28; спеціальний вантажний - С; реєстраційний №53561 РТ; 1993 р.в.;

- ПП DOLL A 320; н/причіп - платформа - Е; реєстраційний №04069 РЕ; 1993 р.в.;

- а/м ВАЗ - 21099; реєстраційний №05084 РТ; 2002 р.в.;

- а/м ВАЗ - 21099; реєстраційний №01779 РТ; 2000 р.в.;

- а/м ВАЗ - 21213; реєстраційний №01032 РТ; 1999 р.в.;

- а/м КАМАЗ 53202; реєстраційний №7833 ЗАН; 1991 р.в.

Вказані транспортні засоби було виставлено на аукціон для продажу з публічних торгів. При цьому, за змістом наявних у справі документів про торги, спірне майно належить боржнику - ВАТ «Акціонерна фірма «Яворник».

За результатами проведення торгів, власником майна стало ДП «Кострино».

Вважаючи своє право порушеним, позивач, як інвестор згідно Договору № 480/06/02/1996/001 про спільну інвестиційну діяльність, звернувся до суду з позовом у даній справі.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, зокрема, що сторони окремо не визначили розмір часток у спільній власності. Посилання ж позивача на зміни та доповнення до пункту 2.3 договору від 12.08.2008 року, де визначено, що розмір внеску іноземної сторони 1 у спільну інвестиційну діяльність по даному договору складає 91,95% від загального обсягу внесків сторін, є безпідставними, оскільки згідно цього пункту договору до внесків, які складають 91,95% входять внески у вигляді грошових коштів, обладнання та матеріальних цінностей. Тобто, загальний обсяг внесків складає 91,95%, а не окремо на транспортні засоби. Крім того, розмір вказаних внесків позивача ніким не оспорюється.

Однак, судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявні докази придбання спірних транспортних засобів у формі вантажно-митних декларацій, договорів на придбання та розрахункового документа, які свідчать про те, зокрема, що ВАТ „АФ" Яворник" проводив операції як учасник договору про спільну інвестиційну діяльність.

Окрім того, про те, що вищезазначені транспортні засоби були придбані за рахунок коштів іноземного інвестора та були ним внесені у спільну діяльність вказують наступні документи: Акт про результати планової документальної перевірки СІД ВАТ АФ "Яворник" -компанії "КАТ, код ЄДРПОУ 244995926 з питань дотримання вимог податкового ,валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року з додатком - інвентаризацією основних засобів СД ВАТ АФ "Яворник" - компанії "КАІ" (остання податкова перевірка станом на 26.06.2012 року); Довідка про залишкову балансову вартість транспортних засобів, які знаходяться на балансі СД ВАТ АФ "Яворник" - компанії "КАІ" за №104 від 20.04.2012 року; Акт передачі основних засобів та незакінченого будівництва згідно інвестиційного договору № 480/06/02/1996/001 від 05.02.1996 року (стосовно передачі а/м КАМАЗ 53202, реєстраційний №4833 ЗАН); Акти приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів по зазначеним в переліку транспортним засобам на 7 арк.

Згідно даних бухгалтерського обліку спільної діяльності, балансова вартість вищевказаних транспортних засобів станом на 01.04.2012 року становить 3 824.12,00 грн.

Як було зазначено вище, 14.10.2010 року Відповідачем-1 було проведено опис та арешт вищевказаних транспортних засобів.

Однак, відповідно до вимог п.6 Ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. Відповідач-1 в судовому порядку не визначав частку боржника - Відповідача-4.

Як стверджує Відповідач-1 в запереченнях на апеляційну скаргу, при визначенні власника транспортних засобів він керувався повідомленням Ужгородського ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області.

Однак, вказані твердження відповідача-1 є безпідставними, оскільки вказані транспортні засоби були зареєстровані відповідно до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388.

Дані Правила не визначали спеціального порядку реєстрації транспортних засобів, які придбані на підставі договору про спільну інвестиційну діяльність, укладеного українським підприємством з іноземним партнером.

Водночас, Правила містять загальні вимоги, відповідно до яких транспортні засоби реєструються за юридичною особою, яка надає документи про придбання. Згідно чинного законодавства договір про спільну діяльність не передбачає створення юридичної особи, а отже право на державну реєстрацію транспортних засобів по місцю знаходження мала юридична особа - український учасник договору про спільну діяльність.

В даному випадку, всупереч зауважень з боку боржника - ВАТ «АФ «Яворник» -

щодо належності транспортних засобів спільній діяльності та обліку цього майна на

окремому балансі, Відповідачем-1 було звернуто стягнення на майно, яке було придбане іноземним інвестором та внесено у спільну діяльність.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 № 202/98-ВР правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець здійснює, зокрема, заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом ; проводить перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, тощо.

Відповідно до вимог ст.52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржнику, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про знаття з нього арешту.

Місцевим же судом вказано, що Позивач до суду з відповідним позовом на захист своїх прав не звертався.

Водночас, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що Позивач не є стороною виконавчого провадження, на підставі якого проводилась примусова реалізація транспортних засобів та не знав про порушення свого права.

Крім цього, в даному випадку, Відповідачем-1 не доведено, що звернення стягнення на спірне майно мало проводитись саме за рахунок майна, внесеного у спільну інвестиційну діяльність. Матеріали ж справи свідчать про те, що у Відповідача-4, окрім майна, яке було передано у спільну діяльність на виконання умов Договору, є інше майно, що могло бути предметом опису та арешту і реалізації для погашення його боргу по зведеному виконавчому провадженню.

У відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов'язану із створенням юридичної особи, відповідно до законодавства України.

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про режим іноземного інвестування» встановлено, що сторони за договорами (контрактами) повинні вести окремий бухгалтерський облік та складати звітність про операції, пов'язані з виконанням умов цих договорів (контрактів), та відкрити окремі рахунки в установах банків України для проведення розрахунків за цими договорами (контрактами). Як вбачається з доданих до позовної заяви документів відповідне майно було придбано за кошти від спільної діяльності та обліковувалось на балансі спільної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Висновки місцевого господарського суду про те, що сторони окремо не визначили розмір часток у спільній власності, не відповідають дійсності.

Так, позивач просив визнати за ним право спільної часткової власності в розмірі 91,95% на спірні транспортні засоби з посиланням на зміни та доповнення до пункту 2.3 договору від 12.08.2008 року, де визначено, що розмір внеску іноземної сторони 1 у спільну інвестиційну діяльність по даному договору складає 91,95% від загального обсягу внесків сторін. Однак суд, безпідставно дійшов помилкового висновку про те, що згідно цього пункту договору до внесків, які складають 91,95% входять внески лише у вигляді грошових коштів, обладнання та матеріальних цінностей, тобто загальний обсяг внесків складає 91,95%. При цьому, суд не врахував, що положення договору та закону поширюються також і на транспортні засоби, що є предметом спору.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання права власності, а також визнання недійсним аукціону, протоколу та акту, що порушують це право.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 30 січня 2013 року у справі №5008/648/2012 скасувати та прийняти нове судове рішення.

Позов задоволити.

Визнати за Компанією „Карпатська Атлантична індустрія Європи S.A." право спільної часткової власності в розмірі 91,95% на наступні транспортні засоби: а/м Урал 5557-10 КС-35714-2; реєстраційний №50523 РТ; 1998 р.в.; а/м УРАЛ -43204; реєстраційний №50519 РТ; 1999 р.в.; ГКБ 8973; причіп - розпуск Е; реєстраційний №01267 РЕ; 1999 р.в.; а/м MAN F 28; спеціальний вантажний - С; реєстраційний №53561 РТ; 1993 р.в.; ПП DOLL A 320; н/причіп - платформа - Е; реєстраційний №04069 РЕ; 1993 р.в.; а/м ВАЗ - 21099; реєстраційний №05084 РТ; 2002 р.в.; а/м ВАЗ - 21099; реєстраційний №01779 РТ; 2000 р.в.; а/м ВАЗ - 21213; реєстраційний №01032 РТ; 1999 р.в.; а/м КАМАЗ 53202; реєстраційний №7833 ЗАН; 1991 р.в., які були предметом продажу на аукціоні 14.01.2011 року.

Визнати недійсним аукціон, що відбувся 14 січня 2011 року з реалізації Приватним підприємством „Нива - В.Ш." філія №07 арештованого рухомого майна, належного ВАТ АФ „Яворник".

Визнати недійсним протокол від 14.01.2011 року №0710243-1 по проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, яке належить ВАТ АФ „Яворник", складений ЗФ ПП „Нива - В.Ш." філія 07.

Визнати недійсним протокол від 14.01.2011 року №0710243-2 по проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, яке належить ВАТ АФ „Яворник", складений ЗФ ПП „Нива - В.Ш." філія 07.

Визнати недійсним Акт державного виконавця про реалізацію рухомого майна від 11.02.2011 року, а саме: а/м Урал 5557-10 КС-35714-2; реєстраційний №50523 РТ; 1998 р.в.; а/м УРАЛ -43204; реєстраційний №50519 РТ; 1999 р.в.; ГКБ 8973; причіп - розпуск Е; реєстраційний №01267 РЕ;1999 р.в.; а/м MAN F 28; спеціальний вантажний - С; реєстраційний №53561 РТ; 1993 р.в.; ПП DOLL A 320; н/причіп - платформа - Е; реєстраційний №04069 РЕ; 1993 р.в.; а/м ВАЗ - 21099; реєстраційний №05084 РТ; 2002 р.в.; а/м ВАЗ - 21099; реєстраційний №01779 РТ; 2000 р.в.; а/м ВАЗ - 21213; реєстраційний №01032 РТ; 1999 р.в..

Визнати недійсним Акт державного виконавця про реалізацію рухомого майна від 11.02.2011 року, а саме: а/м КАМАЗ 53202; реєстраційний №7833 ЗАН; 1991 р.в.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Відділ державної виконавчої служби Великоберезнянського районного управління юстиції, стягнувши з рахунку останнього на користь позивача - Компанія „Карпатська Атлантична індустрія Європи S.A." (Іспанія) 13 081, 86 грн. судового збору, в тому числі за перегляд рішення в апеляційному порядку.

4. На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 22 квітня 2013р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Костів Т.С.