Постанова

від 17.02.2009 по справі 35/514

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/514

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.02.2009                                                                                           № 35/514

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Бежевець А.М. – представник, дов. б/н від 07.07.2008;

 від відповідача - Шумська О.В. – представник, дов. б/н від 17.11.2008;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Воєнпошив"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2008

 у справі № 35/514  

 за позовом                               Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Воєнпошив"

 про                                                   стягнення 3560,02 грн.

На підставі ст.ст.77,99 ГПК України 27.01.2009, 10.02.2009 розгляд справи відкладено на 10.02.2009, 17.02.2009.

Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2009 № 01-23/1/2 змінено склад колегії суддів.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 у справі №35/514 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 780,01 грн. заборгованості за договором № 46/1604 від 21.03.2005, 1 780,01 грн. пені, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що заборгованість відповідача по експлуатаційних платежах за період з 01.10.2007 по 19.03.2008 становить 794,98 грн., а заборгованість за аналогічний період по відшкодуванню податку на землю склала 350,53 грн. з розрахунку 62,45 грн. в місяць, сума заборгованості відповідача за водопостачання за вказаний період складає 634,50 грн. та розраховується на підставі табуляграм, що виставляються ВАТ АК «Київводоканал»; згідно з розрахунком, наданим позивачем, розмір нарахованої пені становить 1 780,01 грн.; суд вважає твердження відповідача про повернення орендованого приміщення 29.11.2007 безпідставними, виходячи з того, що на підтвердження своїх посилань щодо звільнення відповідачем орендованого приміщення саме 19.03.2008, позивачем було надано акт приймання-передачі приміщень звільнених з орендованого користування, оформлений належним чином завірений підписами та печатками сторін, оригінал якого було оглянуто судом в судовому засіданні, тоді як, відповідачем було надано копії двох екземплярів актів від 29.11.2007, які в свою чергу є не ідентичними, а також один з актів не має відповідної печатки позивача та має виправлення щодо року підписання, крім того, у названому акті наявні підписи директора відповідача та представників позивача, які мають різні дати підписання, а саме: 27.11.2007, 28.11.2007, 29.11.2007; відповідачем не було надано суду оригінал акту від 29.11.2007 для огляду в судовому засіданні; факт повернення відповідачем орендованого приміщення 19.03.2008 було встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 17.07.2008 у справі № 3/251, а факт користування відповідачем орендованим приміщенням після закінчення терміну дії договору було встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 13.10.2008 у справі № 35/449 та в постанові Вищого господарського суду України від 14.02.2008 у справі № 2/306, які відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України не підлягають доведенню у даній справі; розмір пені, встановлений сторонами в договорі № 46/1604, не перевищує розміру пені, встановленого Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 у справі № 35/514 повністю з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник вказує, що відповідно до акту приймання-передачі приміщень, звільнених з орендного користування, від 29.11.2007 відповідач передав, а позивач прийняв з тимчасового користування орендовані приміщення 29.11.2007.

Відповідач стверджує, що комунальні витрати, експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю сплачувалися по листопад 2007 р.

Заявник посилається на те, що надана позивачем копія акту приймання-передачі приміщень, в якому проставлена дата 19.03.2008, не відповідає акту, один екземпляр якого зберігається у відповідача, на якому зазначена дата 29.11.2007.

Відповідач зазначає, що за погодженням з позивачем при звільненні орендованого приміщення залишив всі поліпшення орендованого майна позивачу в рахунок можливих майбутніх зобов'язань відповідача з метою проведення на підставі ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим в акті було здійснено запис про те, що сторони не мають одна до одної жодних претензій, тому немає підстав для нарахування пені та будь-яких штрафних санкцій.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись на те, що відповідач звільнив орендоване приміщення, передавши його балансоутримувачу за актом приймання-передачі, лише 19.03.2008; єдиним документом, що відповідає всім встановленим вимогам, є акт, наданий позивачем; факт повернення відповідачем приміщення позивачу саме 19.03.2008 підтверджується також рішеннями Господарського суду міста Києва від 17.07.2008 у справі № 3/251 та від 13.10.2008 у справі № 35/449, у зв'язку з чим цей факт не потребує доказування; облаштування орендованого приміщення для своїх потреб не є підставою для звільнення орендаря від сплати орендної плати та інших платежів, передбачених договором № 46/1604; станом на 27.01.2009 заборгованість відповідача складає 1 780,01 грн.; пеня в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення передбачена п. 2.6 договору № 46/1604 та ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

На виконання вимог ухвал апеляційного господарського суду від 27.01.2009, 10.02.2009 сторонами були подані додаткові докази та письмові пояснення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та доводи відзиву на апеляційну скаргу і письмових пояснень, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про стягнення з відповідача суми заборгованості, що виникла у зв'язку з порушенням умов договору № 46/1604, в розмірі 3 560,02 грн. та судових витрат.

21.03.2005 між відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 1604, за умовами якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, за договором орендодавець, передає, а відповідач, за договором орендар, приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 40 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 41, учбовий корпус № 18, кімната цокольного поверху, з метою розміщення складу.

Орендоване приміщення було передано відповідачу за актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 41 від 21.03.2005.

Також 21.03.2005 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 46/1604 про відшкодування сплати податку на землю та витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до п. 1.1 якого відповідач, за договором орендар, сплачує комунальні витрати, експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю за користування приміщенням, що знаходиться на балансі позивача, за договором балансоутримувача, та передане в оренду на підставі договору № 1604 за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 41, учбовий корпус № 18, кімната цокольного поверху площею 40 кв.м., під склад.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.4 договору № 46/1604 встановлено, що орендар щомісячно сплачує комунальні витрати, експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю згідно з наданим до цього договору розрахунком з урахуванням ПДВ 20% в сумі 334,11 грн.; наступна зміна розрахунків плати за комунальні витрати, експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю оформлюється додатковою угодою; перерахування зазначених витрат здійснюється відповідачем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним, на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно з п. 1 додаткової угоди від 01.07.2007 до договору № 46/1604 відповідач щомісячно сплачує позивачу комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю; сума експлуатаційних платежів та відшкодування податку на землю визначається позивачем на підставі норм чинного законодавства та складає 203,57 грн. (з урахуванням ПДВ 20%); розрахунок за підписом позивача додається до цієї додаткової угоди та є її невід'ємною частиною; оплата за комунальні послуги здійснюється відповідачем відповідно до розрахунків, що виставляються позивачем на підставі показників організацій, що надають відповідні послуги.

В додатку «Розрахунок плати за експлуатаційні та господарчі витрати та відновлення витрат за комунальні послуги, податку на землю НТУУ «Київський політехнічний інститут» визначено, що сума експлуатаційних та господарчих витрат становить 141,12 грн., а відшкодування податку на землю – 62,45 грн.

Пунктами 8.1, 8.2 договору № 46/1604 передбачено, що цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 21.03.2005 по 21.02.2006; в разі пролонгації договору № 1604, даний договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Київським апеляційним господарським судом в постанові від 26.11.2007 у справі № 2/306 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Воєнпошив» за участю третьої особи Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» про примусове виселення та повернення орендованого майна було встановлено, що договір оренди № 1604 був пролонгований сторонами згідно з п. 12.6 та діяв по 21.01.2007 включно.

Пунктом 2.8 договору № 46/1604 встановлено, що у випадку закінчення дії цього договору відповідач сплачує належні до сплати платежі, визначені в п. 2.1 договору, а також пеню, зазначену в п. 2.6 договору, виходячи зі строку фактичного користування майном до дня підписання акту приймання-передачі приміщення з орендного користування.

Відповідачем були подані копії та оригінал акту приймання-передачі приміщень, звільнених з орендного користування, від 29.11.2007, в якому зазначено про те, що згідно з договором № 1604 від 21.03.2005 відповідач передає, а позивач приймає з тимчасового користування приміщення за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 41, учбовий корпус № 18, кімната цокольного поверху площею 40,0 кв.м. Зазначений акт був підписаний представником відповідача Бенюхом Н.С. та представниками позивача Павловим О.А. і Сташковою Е.Т. 27.11.2007, представниками відповідача Мединцевим І.А. – 28.11.2007 та Самборським Р.В. – 29.11.2007, а також затверджений проректором позивача 29.11.2007.

Однак, позивачем були надані копії та оригінал акту приймання-передачі приміщень, звільнених з орендного користування, від 19.03.2008, в якому також вказано про передачу відповідачем та прийняття позивачем зазначеного орендованого приміщення. Цей акт підписано вищезазначеними представниками обох сторін. При цьому датою підписання акту Мединцевим І.А. та затвердження акту проректором є 19.03.2008.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарським судом міста Києва в рішенні від 17.07.2008 у справі № 3/251 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Воєнпошив» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» про стягнення 2 073,27 грн. було встановлено, що згідно з актом приймання-передачі приміщень, звільнених з орендного користування від 19.03.2008 орендар повернув, а балансоутримувач прийняв приміщення за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 41, учбовий корпус № 18, кімната цокольного поверху площею 40 кв.м.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що складанням та підписанням акту від 29.11.2007 сторони мали намір здійснити передачу приміщення відповідачем та приймання позивачем 29.11.2007, однак, фактично приміщення, орендоване за договором № 1604, було передане відповідачем та прийняте позивачем 19.03.2008, про що вказує факт складання та підписання як позивачем, так і відповідачем акту від 19.03.2008.

Таким чином відповідач повинен був сплачувати комунальні витрати, експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю відповідно до п. 2.8 договору № 46/1604 по 19.03.2008.

Як вбачається з позовної заяви, позивач вказує про наявність заборгованості відповідача за договором № 46/1604, починаючи з 01.10.2007.

Проте, апеляційним господарським судом встановлено, що відповідачем було сплачено за жовтень 2007 р. 480,00 грн. та за листопад 2007 р. 300,00 грн., що підтверджується витягами з особового рахунку відповідача, хоча фактичні суми витрат, що підлягає оплаті відповідачем, згідно із рахунками-фактурами позивача та табуляграмами ВАТ АК «Київводоканал» становили за жовтень 2007 р. – 293,57 грн. та за листопад 2007 р. – 293,57 грн., тобто відповідачем була здійснена переплата за жовтень і листопад 2007 р. в розмірі 192,86 грн.

В письмовому поясненні від 05.02.2009 позивач зазначає, що 300,00 грн., сплачених відповідачем на підставі платіжного документу № 733 від 22.10.2007, було зараховано в рахунок заборгованості відповідача за попередній період, однак, доказів наявності заборгованості у відповідача за попередній період, а також факту та підстави проведення такого зарахування позивач відповідно до ст. 33 ГПК України не надав.

Пунктом 2.7 договору № 46/1604 передбачено, що наднормативна сума зазначених платежів, що надійшла на рахунок позивача, підлягає заліку в рахунок наступних платежів.

Отже, враховуючи переплату відповідачем за жовтень та листопад 2007 р., положення додаткової угоди від 01.07.2007 та дані табуляграм ВАТ АК «Київводоканал», суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті комунальних витрат, експлуатаційних платежів та відшкодування податку на землю за період з грудня 2007 р. по 19.03.2008 становить 981,42 грн.

Таким чином задоволенню підлягають вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 981,42 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.6 договору № 46/1604 встановлено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні платежі, експлуатаційні витрати та відшкодування податку на землю відповідач сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Абзацом 3 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20.05.1999 № 686-XIV (далі – Закон № 686) установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

В письмовому поясненні від 05.02.2009 позивач вказує, що пеня за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні платежі, експлуатаційні витрати та відшкодування податку на землю нарахована позивачем за період з 11.04.2008 по 31.08.2008.

Перевіривши розрахунок, наведений в позовній заяві та враховуючи період нарахування, судом апеляційної інстанції встановлено, що при здійсненні розрахунку пені позивачем не враховано: положення ч. 6 ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано; положення Закону № 686 не розповсюджується на відшкодування податку на землю, оскільки згідно з преамбулою цей Закон встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій; при розрахунку суми пені за несплату відшкодування податку за землю на підставі п. 2.6 договору № 46/1604 застосовується обмеження, встановлене Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР, статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином пеня за несплату комунальних витрат та експлуатаційних платежів в межах вказаного позивачем періоду нарахування становить 794,07 грн., а пеня по несплаті відшкодування податку за землю – 16,37 грн., у зв'язку з чим задоволенню підлягають вимоги про стягнення пені в сумі 810,44 грн.

Судом першої інстанції при прийнятті рішення не були враховані обставини щодо сплати відповідачем сум в розмірі 480,00 грн. та 300,00 грн. за жовтень та листопад 2007 р., а також не враховано помилки, що були допущені позивачем при здійсненні розрахунку розміру пені.

Апеляційний господарський суд частково не погоджується з доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та виходячи з наступного.

Як вже було встановлено вище, передача орендованого приміщення відповідачем позивачу фактично відбулася 19.03.2008, а не 29.11.2007.

Відповідачем не надано доказів проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, крім того, відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, однак цією статтею не передбачено проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, які можуть виникнути в майбутньому, крім того, наявність та вартість поліпшень є спірними, як вбачається з доводів позивача.

При цьому у випадку наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу відповідач не позбавлений права звернутися до господарського суду для його захисту.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 у справі № 35/514 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Воєнпошив» (03150, м. Київ, вул. Федорова, 20; рахунок № 26005141130209 в Дніпровській філії ВАТ «МКБ» м. Києва, МФО 320456; код ЄДРПОУ 30021454) на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 37; рахунок № 35227023000199, КПКВ 2201430 № 498, ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019; код ЄДРПОУ 02070921) 981,42 грн. заборгованості, 810,44 грн. пені, 51,34 грн. державного мита, 59,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.»

2.          Стягнути з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 37; рахунок № 35227023000199, КПКВ 2201430 № 498, ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019; код ЄДРПОУ 02070921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Воєнпошив» (03150, м. Київ, вул. Федорова, 20; рахунок № 26005141130209 в Дніпровській філії ВАТ «МКБ» м. Києва, МФО 320456; код ЄДРПОУ 30021454) 25,33 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3.          Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4.          Справу № 35/514 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді