Постанова

від 21.05.2009 по справі 35/514

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

35/514

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 травня 2009 р.                                                                                    № 35/514  

       Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіДерепи В.І.,

суддівГрека Б.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Воєнпошив"

нарішення господарського суду міста Києва від 3 грудня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2009 року

у справі№ 35/514

за позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Воєнпошив"

простягнення 3 560,02 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Бабенко А.І.

     відповідача –не з'явився

                                                              ВСТАНОВИВ:

У вересні 2008 року Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Воєнпошив" про стягнення 3 560,02 грн. заборгованості за договором №46/1604 від 21.03.2005 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 3 грудня 2008 року (суддя –М.Літвінова) позов задоволено. Стягнуто з відповідача 1 780,01 грн. основної заборгованості, 1 780,01 грн. пені та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2009 року (головуючий –Л.Ропій, судді –С.Буравльов, С.Пашкіна) рішення місцевого господарського суду змінено. Позов задоволено частково. Стягнено з відповідача 981,42 грн. основної заборгованості, 810,44 грн. пені та судові витрати.

В касаційній скарзі, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень у зв'язку з їх невідповідністю нормам матеріального і процесуального права та постановлення нового рішення про відмову у позові.

Заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваних судових актів, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 21.03.2005 між відповідачем та регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 1604, за умовами якого регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, за договором орендодавець, передає, а відповідач, за договором орендар, приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 41, учбовий корпус № 18, кімната цокольного поверху, з метою розміщення складу.

Орендоване приміщення було передано відповідачу за актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 41 від 21.03.2005.

Також 21.03.2005 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 46/1604 про відшкодування сплати податку на землю та витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до п. 1.1 якого відповідач, за договором орендар, сплачує комунальні витрати, експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю за користування приміщенням, що знаходиться на балансі позивача, за договором балансоутримувача, та передане в оренду на підставі договору № 1604 за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 41, учбовий корпус № 18, кімната цокольного поверху площею 40 кв.м., під склад.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.4 договору № 46/1604 встановлено, що орендар щомісячно сплачує комунальні витрати, експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю згідно з наданим до цього договору розрахунком з урахуванням ПДВ 20% в сумі 334,11 грн.; наступна зміна розрахунків плати за комунальні витрати, експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю оформлюється додатковою угодою; перерахування зазначених витрат здійснюється відповідачем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним, на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно з п. 1 додаткової угоди від 01.07.2007 до договору № 46/1604 відповідач щомісячно сплачує позивачу комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю; сума експлуатаційних платежів та відшкодування податку на землю визначається позивачем на підставі норм чинного законодавства та складає 203,57 грн. (з урахуванням ПДВ 20%); розрахунок за підписом позивача додається до цієї додаткової угоди та є її невід'ємною частиною; оплата за комунальні послуги здійснюється відповідачем відповідно до розрахунків, що виставляються позивачем на підставі показників організацій, що надають відповідні послуги.

В додатку “Розрахунок плати за експлуатаційні та господарчі витрати та відновлення витрат за комунальні послуги, податку на землю НТУУ “Київський політехнічний інститут” визначено, що сума експлуатаційних та господарчих витрат становить 141,12 грн., а відшкодування податку на землю –62,45 грн.

Предметом даного позову є вимога про захист майнового права позивача, порушеного внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про відшкодування сплати податку на землю та витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Внаслідок цього, як зазначає позивач, у відповідача виникла заборгованість яка за період з 01.10.2007 р. по 19.09.2008 р. склала 1 780,01 грн. основного бору та 1 780,01 грн. пені.

З метою доказування своїх вимог, позивачем були надані копії та оригінал акту приймання-передачі приміщень, звільнених з орендного користування, від 19.03.2008 р., в якому також вказано про передачу відповідачем та прийняття позивачем зазначеного орендованого приміщення. Цей акт підписано вищезазначеними представниками обох сторін. При цьому датою підписання акту Мединцевим І.А. та затвердження акту проректором є 19.03.2008 р.

Однак, відповідач із вимогами заявленого позову не погодився і подав копії та оригінал акту приймання-передачі приміщень, звільнених з орендного користування, від 29.11.2007 р., який свідчить про те, що відповідач передає, а позивач приймає з тимчасового користування приміщення спірні приміщення. Зазначений акт був підписаний представником відповідача Бенюхом Н.С. та представниками позивача Павловим О.А. і Сташковою Е.Т. 27.11.2007, представниками відповідача Мединцевим І.А. –28.11.2007 та Самборським Р.В. –29.11.2007, а також затверджений проректором позивача 29.11.2007 р.

При винесенні оскаржуваних судових актів, господарські суди визнали належним і допустимим доказом, що підтверджує час фактичного звільнення відповідачем спірного приміщення з орендного користування, акт приймання-передачі приміщень, поданий позивачем, а відтак дійшли висновку про наявність обов`язку відповідача, передбаченого пунктом 2.8 договору, сплачувати експлуатаційні платежі та відшкодування податку на землю по 19.03.2008 р.

Згідно імперативних вимог частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.

За таких обставин, з огляду на те, що при вирішенні даного спору судом першої та апеляційної інстанції фактичні обставини справи були з`ясовані з достатньою повнотою, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача основної заборгованості по договору, нарахування якої припинилось 19.03.2008 р.

Разом з тим, касаційна інстанція вважає правильним розрахунок суду апеляційної інстанції розміру основної заборгованості, із врахуванням платежів за жовтень 2007 р. у розмірі 480,00 грн. та за листопад 2007 р. у розмірі 300 грн., яка складає 981,42 грн. і розрахунок пені що підлягає до стягнення у сумі 810,44 грн.

Доводи касаційної скарги висновків місцевого та апеляційного господарських суду не спростовують і підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 3 грудня 2008 року та постанов Київського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2009 року не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

                                                  ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Воєнпошив" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 3 грудня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2009 року у справі за № 35/514 –без змін.

Головуючий, суддя     В.Дерепа   

Суддя       Б.Грек

Суддя                                        Л.Стратієнко