Постанова

від 17.02.2009 по справі 06/82-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

06/82-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

17.02.09                                                                                           Справа  № 06/82-38

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя                                                            Бонк Т. Б.

судді                                                                                Бойко С. М.

                                                                                Марко Р. І.

при секретарі судового засідання Гунька О. П.

за участю представників сторін:

від позивача –Антонов О. М. –представник

від відповідача (апелянта) –не з'явився

розглянув апеляційну  скаргу ПП «Антон-Зодчий», с. Зміїнець, Луцький район, Волинська область б/н від 15.12.2008 р.

на рішення господарського суду Волинської області від 25.11.2008 р.

у справі № 06/82-38

за позовом ТзОВ Компанія «Ельба», м. Васильків, Київська область

до відповідача ПП «Антон-Зодчий», с. Зміїнець, Луцький район, Волинська область

про стягнення 35 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

          рішенням господарського суду Волинської області від 25.11.2008 р. у справі № 06/82-38 задоволено позов ТзОВ Компанії «Ельба», м. Васильків, Київська область, стягнуто з ПП «Антон-Зодчий», с. Зміїнець, Волинська область, на користь позивача 35 000 грн. заборгованості за поставлений товар, 350 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по сплаті послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Рішення суду мотивоване тим, що відповідач отримавши товар, поставлений позивачем, не здійснив оплату за нього, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню.

          У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що на видатковій накладній № ЕЛ-0000231 від 20.06.2007 р. відсутні підписи відвантажувала і одержувача, а також в графі «отримав»відтворений підпис, який відрізняється від підпису Ярмолюка М. І., який був уповноважений отримати товар згідно довіреності ЯНЧ № 230686.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Волинської області без змін, апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що Ярмолюк М. І. на підставі довіреності ЯНЧ № 230686, яка містить печатку ПП «Антон-Зодчий», здійснив власноручний підпис на видатковій накладній № ЕЛ-0000231 від 20.06.2007 р. та отримав товар від позивача на загальну суму 35 000 грн. Крім цього, отримання відповідачем товару на загальну суму 35 000 грн. підтверджується також податковою накладною № 122 від 20.06.2007 р.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 20.06.2007 р. ПП «Антон-Зодчий»в особі Ярмолюка М. І. на підставі довіреності ЯНЧ № 230686 від 19.06.2007 р. (а. с. 7) отримало товар на загальну суму 35 000 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЕЛ-0000231 від 20.06.2007 р. (а. с. 8).

Термін оплати за товар сторони не визначили.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (п.п. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

Отже, між сторонами у даній справі виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору поставки, укладеного шляхом підпису накладної на відпуск товару.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що 05.02.2008 р. ТзОВ Компанія «Ельба»направила на адресу ПП «Антон-Зодчий»лист-вимогу № 04/02-08/1 від 04.02.2008 р. про погашення заборгованості (а. с. 6), що підтверджується поштовою квитанцією, яка міститься у матеріалах справи (а. с. 5).

Однак, на момент розгляду спору у господарському суді першої та апеляційної інстанцій заборгованість відповідачем перед позивачем не погашена, докази сплати боргу у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 –105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду Волинської області від 25.11.2008 р. у справі № 06/82-38 залишити без змін, апеляційну скаргу ПП «Антон-Зодчий», с. Зміїнець, Луцький район, Волинська область –без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.          Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      Бонк Т. Б.

Суддя                                                                                          Бойко С. М.

Суддя                                                                                          Марко Р. І.