Постанова

від 18.04.2013 по справі 826/3580/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2013 року 12:12 № 826/3580/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Мартинюк Л.А. (довіреність від 168/03 від 18.03.2013 р.)

від відповідача - Макар О.З. (довіреність від 21.12.2012 р. № 13504/9/10-209)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного будівельного комбінату управління справами Верховної Ради України до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2013 № 0002532202,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Державний будівельний комбінат управління справами Верховної Ради України з позовом до ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2013 № 0002532202, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 3 988 946 грн. за основним платежем та на 1 994 473 грн. за штрафними санкціями.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що доводи ДПІ, викладені в акті перевірки ґрунтуються на тому, що позивач та, зокрема, ТОВ «Будстар Плюс» уклали низку фіктивних, нікчемних договорів на виконання підрядних робіт на різних об'єктах. Зазначені доводи ґрунтуються на тому, що контрагент позивача ТОВ «Будстар Плюс» неправильно оформлював акти форми КБ-2в з іншими підрядними організаціями. Однак, як зазначає позивач, він не може нести відповідальність за коректність оформлення актів між його контрагентом та контрагентами контрагента та, при цьому, як зазначає позивач, він не вступав у відносини з цими контрагентами контрагента позивача. У той же час, позивач зазначає, що ДПІ в акті перевірки погоджується з тим, що акти між позивачем та його підрядником (контрагентом) складені належним чином.

Тобто, як зазначає позивач, по суті претензії до позивача сформовані з огляду на певні можливі порушення в оформленні документів з боку осіб, з якими позивач не вступав у правовідносини.

Окрім того, як зазначає позивач висновки ДПІ також ґрунтуються на перевірці відносин позивача з ТОВ «Тех-Капітал». За цим епізодом ДПІ в акті перевірки не визнає суми податкового кредиту за угодою з цим підприємством, оскільки у контрагента рахується лише 3 працівника та підприємство не має основних фондів. Однак, як зазначає позивач, у цьому випадку він купував у зазначеного підприємства бензин шляхом отримання талонів на бензин, які самостійно отримував після проведення розрахунків.

Щодо порушень за епізодом взаємовідносин позивача з ТОВ «Компанія «ВОК», як зазначає позивач, в акті перевірки ДПІ стверджує, що зазначений контрагент здійснював сумнівні операції з іншими особами, в яких, як вказує позивач, він не був стороною угод та не вступав у відносини з цими іншими особами. У той же час, фактичне виконання операцій з цим контрагентом підтверджується сукупністю первинних, платіжних та інших документів.

Щодо порушень, які начебто виявлені ДПІ під час перевірки відносин позивача з ДП «ТБС», позивач зазначає, що висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що позивач та ДП «ТБС» уклали фіктивні, нікчемні договори, висновки відносно чого зроблені виходячи з того, що за висновком ДПІ, контрагент не має основних фондів та трудових ресурсів, а отже не маж можливості для виконання господарської діяльності. Однак, позивач зазначає, що надав всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання спірних операцій. Доводи ж ДПІ, як зазначає позивач, ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ВКФ «Колосс» в акті перевірки також стверджується про укладання фіктивного договору з цим підприємством. Однак, як зазначає позивач за даним епізодом висновки ДПІ ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах щодо відсутності у контрагента основних фондів та трудових ресурсів. У той же час, як зазначає позивач, фактичне виконання спірних операцій підтверджується сукупністю документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду. Договір не визнаний недійсним, фіктивним у судовому порядку, а доводи ДПІ про нікчемність договору не ґрунтуються на положеннях законодавства.

Відносно операцій, проведених позивачем з ТОВ «Трансбуд 2» в акті перевірки стверджується, що угоди із зазначеним контрагентом є фіктивними, нікчемними, що, однак, не ґрунтується на положеннях законодавства. Як і у попередніх випадках, позивач зазначає про відсутність судових рішень про визнання угод недійсними, фіктивними. У той же час, фактичне виконання операцій з цим контрагентом також підтверджується всіма документами, які супроводжують такого роду операції.

Стосовно операцій з ТОВ «Тех-Протектіо» позивач зазначає, що висновки ДПІ також ґрунтуються на тому, що у контрагента працює лише 3 особи та підприємство не має основних фондів. Однак, позивач зазначає, що купляв у підприємства паливо з отриманням талонів на бензин та вважає необґрунтованими доводи ДПІ про недостатність існуючих адміністративно-виробничих ресурсів у зазначеного підприємства для виконання спірних операцій, фактичне виконання яких, як зазначає позивач, підтверджується сукупністю первинних та платіжних документів. Як і відносно вищезгаданих операцій, позивач зазначає про відсутність судових рішень про визнання недійсними, фіктивними операцій з цим контрагентом.

Враховуючи наведене, позивач вважає оскаржуване рішення таким, що не ґрунтується на положеннях податкового законодавства, просить позов задовольнити, скасувавши спірне рішення.

ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим та просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.04.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Державного будівельного комбінату управління справами Верховної Ради України (код з ЄДР 21586524; адреса: 01021, м. Київ, Печерський район, вул. Грушевського, 5) з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з низкою підприємств за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, за квітень, травень, липень,серпень, вересень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.02.2013 р. № 165/22-2/21586524 (далі - Акт перевірки).

З Акту перевірки вбачається, що у період, який перевірявся, позивач був платником ПДВ.

До основних видів діяльності позивача належить будівельна діяльність.

В Акті перевірки позивача відносно встановлених порушень, зазначено наступне.

Так, (1) згідно з актом про результати перевірки ТОВ «Будстар Плюс» (код з ЄДР 35840476; адреса: 33027, м. Рівне, вул.. Д. Галицького, 16; є власником ліцензії на здійснення діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури) від 13.11.2012 р., складеним ДПІ у м. Рівному, встановлено, що між позивачем та зазначеним підприємством укладено договори: № 39/2011 від 19.09.2012 р., № 44/2012 від 03.04.2012 р., № 45/2012 від 04.04.2012 р., № 53 від 26.04.2012 р., № 54 від 26.04.2012 р., № 56/2012 від 12.07.2012 р., № 62/2012 від 20.07.2012 р., № 66/2012 р. від 08.08.2012 р., № 68/2012 від 09.08.2012 р., № 69/2012 від 10.08.2012 р. на виконання робіт на наступних об'єктах :

- Подільський мостовий перехід через р. Дніпро у м. Києва. Дачна забудова з метою перенесення Русанівських та Воскресенських садів на вул. Радистів у Деснянському районі (замовник будівництва - КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва; Роботи - «Виконання робіт по оздобленню системою «Cerezit» на об'єкті»);

- Державна установа «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзєєва Академії медичних наук України (замовник) щодо виконання робіт по утепленню та оздобленню фасадів системою Cerezit» на об'єкті;

- Капітальний ремонт фасаду корпусу № 4 по вул. Командарма Каменєва, 8 (замовник - Управління адміністративними будинками Державного управління справами; Роботи - «Виконання робіт по ремонту та оздобленню фасадів системою Cerezit» на об'єкті»);

- Адміністративний будинок Генеральної прокуратури України по вул. Ісаакяна, 17 (замовник - Генеральна прокуратура України; Роботи - «Виконання робіт по оздобленню будинків системою Cerezit» на об'єкті»);

- Поточний ремонт приміщень Генеральної прокуратури України вул. Борисоглібська 18, по вул. Різницькій 13/15, по вул. Гусовського, 9; по вул. Московській 8, Ісаакяна, 17 (замовник будівництва - Генеральна прокуратура України; Роботи - «Виконання робіт по оздобленню фасадів системою Cerezit» на Московській, корпус 24);

- Адміністративний будинок Генеральної прокуратури України по вул. Борисоглібська, 18. Замовник ГПУ; Роботи - «Виконання робіт по оздобленню та утепленню фасадів системою Cerezit» на об'єкті»);

- підсобні приміщення по вул. Інститутській, 8, м. Київ (замовник - УС ВРУ; роботи по утепленню та оздобленню фасадів);

- роботи по утепленню та оздобленню фасаду адмінбудинку на вул. Садовій, 3 у м. Києві;

- роботи по фарбуванню фасаду адмінбудинку по вул. Ісаакяна, 17 (замовник - ГПУ; виконання робіт по утепленню та оздобленню фасадів системою Cerezit» на об'єкті»);

- роботи по утепленню фасаду (по технології UMKA) житлового будинку на розі вулиць Димитрова та Анрі Барбюса у м. Києві.

ДПІ зазначається, що на виконання умов договорів підряду виписано акти виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3).

На виконання умов договорів, як зазначає ДПІ, виписано податкові накладні.

ДПІ також зазначається, що контрагентом по податковому обліку реалізація робіт/послуг віднесена до складу валових доходів. Суми ПДВ були включені контрагентом до складу податкових зобов'язань.

ДПІ в Акті перевірки зазначається, що за даними автоматизованого співставлення розбіжності в обліку зазначених осіб відсутні.

Зазначається про проведення між сторонами договорів розрахунків та про наявність станом на 30.09.2012 р. дебіторської заборгованості у розмірі 4 177 893,95 грн.

В ході перевірки встановлено, що у ф. КБ-2в обов'язково вказується замовник, генпідрядник, субпідрядник. ДПІ у зв'язку з цим зазначає, що послуги, надані ТОВ «Будстар Плюс» для ТОВ «Будівельна компанія «Будцентр», ДБК УС ВРУ, ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», отримані ним від ТОВ «Київкапіталбуд» та ТОВ «Пайнер».

Форми КБ-2в, що були отримані ТОВ «Будстар Плюс» від ТОВ «Київкапіталбуд» та ТОВ «Пайнер» заповнені з порушенням встановленого порядку, а саме: не вказано генпідрядника, що не дає змоги визначити, для якого генпідрядника дані роботи виконувались. У формах КБ-2в, як зазначає ДПІ, що були отримані ТОВ «Будстар Плюс» від ТОВ «Київкапіталбуд» основною статтею витрат є витрати на заробітну плату. В ході перевірки встановлено, що в період виконання робіт на ТОВ «Київкапітлбуд» працювала 1 людина. Виходячи з вищевикладеного, ТОВ «Київкапіталбуд» не могло виконати обсяг робіт, вказаних у ф. КБ-2в.

У той же час, ДПІ зазначає, що роботи, передані ТОВ «Будстар Плюс», зокрема, для позивача, по своїм обсягам відповідають роботам, що отримані ТОВ «Будстар Плюс» від ТОВ «Київкапіталбуд» та ТОВ «Пайнер», в результаті чого, як зазначено в Акті перевірки, можна зробити висновок, що ТОВ «Будстар Плюс» послуг по виконаних роботах не отримувало та нічого самостійно не виконувало.

Відтак, по суті претензії до позивача сформовані виходячи з аналізу діяльності особи, з якою позивач не вступав у правовідносини.

У той же час, ДПІ приходить до висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту у розмірі 1 405 806 грн., у т.ч. по періодам: вересень 2012 р. - на 513 766,33 грн., серпень 2012 р. - на 212 078 грн., за липень 2012 р. - на 111 484,56 грн., за травень 2012 року - на 60 734,84 грн., листопад 2011 р. - на 53 925,68 грн., жовтень 2011 року - на суму 107 954,83 грн.

При цьому, перелік податкових накладних, виписаних на ім'я позивача викладений у таблиці на стор. 9 - 10 Акту перевірки. Наявність у позивача первинних документів та доказів оплати у відповідній частині сторонами не заперечується.

Окрім того, (2) відповідно до Акту перевірки від 17.10.2012 р. ТОВ «ТЕХ-КАПІТАЛ» (код з ЄДР 37500251; адреса: 08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Окружна, 11) з питань достовірності нарахування та сплати ПДВ за липень 2012 р., встановлено, що у 2 кв. 2012 р. на підприємстві значилось 3 працівники. До перевірки, як зазначає ДПІ, не надано перелік ОЗ та договору оренди ОФ. Згідно пояснень директора ОСОБА_5 щодо операцій за липень 2012 р., останній зазначив, що підписання документів здійснював директор, у той же час зазначається, що зазначена особа є директором з серпня 2012 року та не міг знати про наведені обставини. Все це, як цитує ДПІ акт перевірки контрагента, свідчить про відсутність у контрагента можливостей здійснювати поставки товарів або надавати послуги.

Відтак, як зазначено в Акті перевірки, правочини є нікчемними.

Враховуючи наведене, як приходить до висновку ДПІ, позивачем завищено податковий кредит за відносинами із зазначеним контрагентом на 3 874 грн. за липень 2012 р. за податковими накладними: № 842 від 04.07.2012 р. на суму 11256 грн. ПДВ - 1876 грн., № 883 від 10.07.2012 р. на суму 11 988 грн. ПДВ - 1998 грн. з номенклатурою поставки - «Бензин А-95».

В Акті перевірки, крім того, міститься посилання на (3) акт від 20.09.2012 р. ТОВ «Компанія «ВОК» (код з ЄДР 33497303; 03150, м. Київ, Печерський район, вул. Предславинська, 34-Б; є власником ліцензії на будівельну діяльність від 02.03.2007 р.) про неможливість проведення зустрічної звірки що підтвердження відносин з ТОВ «Респект 2000» та ТОВ «ЕЛІТ-БУД», в якому зазначено що зазначена компанія мала у грудні 2011 року відносини з ТОВ «Респект 2000» по відносинам між якими встановлено розбіжності. Зазначається, що ТОВ «Рекспект 2000», з яким позивач не вступав у правовідносини, останню звітність з ПДВ подало за грудень 2010, з податку на прибуток за 2011 рік. Розрахунки з ПДФО не подавалися. Зазначається що зазначене товариство не декларувало податкових зобов'язань по відносинам з ТОВ Компанія «ВОК», проте не зазначається, яке це має відношення до позивача. У той же час, зазначається, що все наведене свідчить про відсутність фінансово-господарських операцій між зазначеними особами, сторонами яких не був позивач.

Окрім того, зазначається про складання ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС акту від 12.09.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки по ТОВ «ТПК «Еліт-Буд» (код з ЄДР 37956411; адреса: 03680, м. Київ, Солом'янський район, вул. Виборзька, 99, офіс 104), з яким позивач не вступав у правовідносини. У той же час, зазначається, що ТОВ «Еліт-Буд» сформувало податковий кредит за червень 2012 р. за відносинам з ТОВ «ОТІК». Стан ТОВ «Еліт-Буд» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Враховуючи наведене, як зазначає ДПІ, операції ТОВ «Еліт-Буд» не підтверджено, товариство не могло фактично здійснювати господарську діяльність.

Однак, акт не містить мотивованого зв'язку між діяльністю позивача та ТОВ «ОТІК», однак, зазначається, що діяльність ТОВ ТПК «Еліт Буд» здійснюється поза межами правового поля, відсутні ресурси та умови для здійснення діяльності, угоди з контрагентами є фіктивними. Оскільки відсутні поставки від зазначених товариств до ТОВ «Компанія «ВОК», то, відповідно, як вважає ДПІ, відсутні поставки від ТОВ «Компанія «ВОК» до контрагентів-покупців.

Враховуючи викладене, ДПІ робить висновок, що позивач завищив податковий кредит у розмірі 68 879 грн. за грудень 2011 року по податковій накладній № 62 від 28.12.2011 р. на суму 413 273,05 грн. ПДВ - 68878,84 грн.

У той же час, під час розгляду справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія «ВОК» укладено контракт № 66/2011 від 10.11.2011 р. на виконання робіт з поточного ремонту приміщень будівлі ГПУ по вул. Ісаакяна, 17 (за замовленням ГПУ).

Окрім того, (4) ДПІ в Акті перевірки посилається на акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 16.01.2012 р. про результати перевірки ДП «ТБС» (код з ЄДР 32999728; адреса: 08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, 98).

В Акті зазначається, що Дочірнє підприємство «ТБС» віднесено до підприємства «податкова яма». Вказується, що у наведеному акті зазначено, що не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця. Зазначається, що правочини, укладені між ДП «ТБС» та підприємствами постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків, передбачених правочинами, операції не підтверджуються на думку ДПІ, правочини є нікчемними.

Враховуючи викладене, ДПІ приходить до висновку, що позивач завищив суми податкового кредиту на 404 312 грн., у т.ч. за серпень 2011 р. на 1169,90 грн. та за жовтень 2011 р. на 403 141,95 грн. за податковими накладними, отриманими від ДП «ТБС» за операціями у жовтні та серпні 2011 року, перелік яких визначений на стор. 21 Акту перевірки, які видані з номенклатурою поставки «сталь» та «авто-послуги».

В Акті перевірки позивача, ДПІ також посилається на (5) акт ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва від 16.01.2012 р. про результати перевірки ТОВ «ВКФ Колосс» (код з ЄДР 32845639; адреса: 08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, 98).

Як зазначається в Акті перевірки, зазначене товариство віднесено до підприємства «податкова яма».

Надалі зазначається, що не встановлено факту передачі товарів у зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують передачу товарів, транспортування, зберігання товару. Договори, як вважає ДПІ, є нікчемними.

Враховуючи наведене, за висновком ДПІ, позивачем завищено податковий кредит у розмірі 397 400 грн. за жовтень 2011 року за податковими накладними, виданими позивачу та зазначеними на стор. 25 Акту перевірки, які видані з номенклатурою поставки «сталь».

Окрім того, (6) в Акті перевірки позивача ДПІ також посилається на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 26.07.2012 р. про результати перевірки ТОВ «Трансбуд-2» (код 32373468; адреса: 03067, м. Київ, Солом'янський район, вул. Виборзька, 49) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинам з ТОВ «Еліре», ТОВ «Нацпромторг», ТОВ «УТЕКС Україна», з якими позивач не вступав у господарські відносини. В ході зазначеної перевірки встановлено відсутність поставок від постачальників ТОВ «Трансбуд-2» то, як зазначає ДПІ, відповідно відсутні поставки ТОВ «Трансбуд-2» до контрагентів-покупців. Таким чином, як зазначає ДПІ, відсутні об'єкти оподаткування. Правочини є нікчемними.

До того, як зазначається в Акті перевірки позивача, (7) ДПІ отримано акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 08.12.2011 р. про результати перевірки ТОВ «Трансбуд-2» (код 32373468) за взаємовідносинами з ТОВ «Фірма Лілея», з якою позивач не вступав у взаємовідносини. Встановлено, що податкові накладні від цієї фірми не відповідають даним у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, поданому ТОВ «Трансбуд-2». Зазначено про те, що у реєстрі податкових накладних, наданому ТОВ «Трансбуд-2», зазначена податкова накладна від ТОВ «Фірма «Лілея» від 30.09.2011 р. на суму 6 382 000 грн. У той же час, до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва надійшов акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 24.11.2011 р. разом з висновком щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення діяльності до якого надавались пояснення директора ТОВ «Фірма «Лілея» про непричетність до діяльності товариства. Виходячи з наведеного, угоди цього підприємства, як зазначає ДПІ, є нікчемними. Встановлено відсутність реальної можливості поставок цьому товариству. Як зазначає ДПІ, зазначене підприємство, з яким позивач не вступав у відносини, не декларувало податкових зобов'язань по відносинам з ТОВ «Трансбуд-2». У зв'язку з відсутністю поставок від ТОВ «Фірма «Лілея» до ТОВ «Трансбуд-2», а також відсутністю у останнього основних фондів, транспорту, в Акті перевірки позивача зазначено, що ДБК УС ВРУ завищено суму податкового кредиту у розмірі 1 693 523 грн., у т.ч. за серпень 2011 р. на суму 3466,67 грн., за вересень 2011 р. на суму 9006,16 грн., за грудень 2011 р. на суму 1 681 050,03 грн., які сформовані за податковими накладними, перелік яких визначений на стор. 31 Акту перевірки з номенклатурою поставки «пиловик», «реконструкція розв'язки», «поточний ремонт приміщення».

У той же час, відносно взаємовідносин позивача із зазначеним товариством, під час розгляду справи встановлено укладання договору з ТОВ «Трансбуд-2» від 26.12.2011 р. № 95 на виконання робіт по поточному ремонту приміщення ГПУ за її замовленням по вул. Борисоглібській, 18. Окрім того, встановлено укладання із зазначеним підприємством договору № 98 від 19.12.2011 р. на виконання робіт по проточному ремонту приміщення ГПУ за адресою м. Київ, вул. Ісаакяна, 17.

В Акті перевірки позивача також зазначається про (8) наявність акту від 09.04.2012 р. про неможливість зустрічної звірки по ТОВ «Тех-Протектіо» (код з ЄДР 33229030; адреса: 02094, адреса: м. Київ, Деснянський район, вул. Червоноткацька,93) в якому зазначено про наявність висновку ПМ щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності. Опитано директора ОСОБА_5, який пояснив, що не має відношення до діяльності підприємства. Зазначено, що у договорі з ДПІ про визнання електронних документів підпис зроблено не директором, а ймовірно іншою особою, що за висновком ДПІ вказує на непричетність цієї особи до діяльності зазначеного підприємства. Враховуючи наведене за висновком ДПІ операції зазначеного товариства не підтверджуються. У той же час, зазначається, що штат цього підприємства складає 3 особи. Одночасно зазначається, що угоди є фіктивними. Виходячи з наведеного, в Акті перевірки позивача зазначено, про завищення позивачем податкового кредиту на суму 15152 грн., зокрема, за серпень 2011 р. на суму 5035 грн. та за вересень 2011 р. на суму ПДВ 10116,67 грн., які сформовані позивачем на підставі податкових накладних, виданих контрагентом з номенклатурою поставки «Бензин А-95».

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»)

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування», яким є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема , це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

У той же час , сукупність досліджених судом під час розгляду справи дозвільних, первинних, платіжних, облікових та звітних документів, у т.ч. щодо подальшої реалізації робіт, тобто сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

В контексті наведеного слід зазначити, що позивач з листом на адресу ДПІ (т.1. а.с. 62-64) надав по кожному із вищезгаданих контрагентів з деталізацію по періодам копії договорів, первинних та платіжних документів, податкових накладних у загальній кількості 217 документів, які в сукупності підтверджують виконання спірних операцій. При цьому, у цьому ж листі звернуто увагу ДПІ, що пакети документів за відносинами з ТОВ ВКФ «Колосс», ДП «ТБС», ТОВ «Тех-Протектіо» надавалися до ДПІ з листами від 27.12.2011 р. та від 19.03.2012 р.

У той же час, в контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, відповідач під час розгляду справи не надав від жодного із замовників робіт спростування виконання цих робіт.

Аналізуючи доводи ДПІ за першим епізодом, слід зазначити, що ТОВ «Будстар Плюс» має ліцензію на здійснення діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, наявність якої свідчить про перевірку у претендента на отримання ліцензії необхідних ресурсів на момент видачі ліцензії. Як визнається ДПІ, контрагент задекларував дохід та податкові зобов'язання за відносинами з позивачем. Поставка робіт супроводжується первинними та платіжними документами, податковими накладними. Як не заперечується ДПІ, контрагент в період спірних операцій був платником ПДВ. По суті претензії до позивача сформовані виходячи з того, що у іншої особи (ТОВ «Київкапіталбуд»), з якою позивач не вступав у відносини, працює 1 особа та в актах між цією особою та контрагентом позивача відсутній підпис замовника. Однак, сама по собі відсутність підпису замовника у документах між підрядником та субпідрядником не спростовує передачу робіт до позивача від його безпосереднього контрагента. В порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ під час розгляду справи в контексті своїх доводів не доведено переліку та обсягу ресурсів, які були необхідні контрагенту позивача, але були відсутні. В цьому ж контексті ДПІ не надано податкової звітності контрагента з якої б вбачалась відсутність певних ресурсів у контрагента.

В контексті наведеного слід додати, що на виконання вимог ухвали суду зазначене підприємство листом від 17.04.2013 р. по суті підтвердило виконання робіт на користь позивача, надавши також копію ліцензії та дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, а також копію постанови від 29.03.2013 р. про закриття кримінального провадження, ініційованого за результатами складання вищезгаданого акту перевірки від 13.11.2012 р., висновки якого покладені в основу висновків Акту перевірки позивача. У цій постанові, крім іншого, слідчим зазначено, що доказів, які б вказували на те, що будівельно-монтажні роботи ТОВ «Київкапіталбуд» (контрагент контрагента позивача) не виконувались, досудовим слідством не встановлено.

Суд, крім іншого, в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, а тим більше можливі порушення з боку контрагентів контрагента позивача, не є самостійною та достатньою підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод.

Щодо другого епізоду стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «ТЕХ-КАПІТАЛ», слід зазначити, що у даному випадку на підставі рахунків позивачу було поставлено пальне «Бензин А-95», що оформлено видатковими накладними від 04.07.2012 р. на суму 11256 грн. ПДВ - 1876 грн. та від 10.07.2012 р. на суму 11 988 грн. ПДВ - 1998 грн. Як зазначається позивачем та не спростовано відповідачем придбання пального здійснювалось через отримання позивачем талонів на пальне. ДПІ при цьому зазначається, що директор підтвердив підписання документів та те, що у контрагента працювало 3 особи. У той же час, ДПІ під час розгляду справи не доведено недостатності наявних у контрагента трудових ресурсів для оформлення операцій з продажу пального шляхом отримання талонів, яка за своїм змістом не потребує значних адміністративних та управлінських ресурсів для оформлення такого роду операцій. При цьому, ДПІ не спростовується використання зазначеного пального у власній господарській діяльності позивача. У той же час, за цим епізодом Акт перевірки не містить аналізу угод та первинних документів та логічного взаємозв'язку відносно оцінки діяльності контрагента та позивача, з якого б вбачалась неможливість виконання спірних операцій.

Оцінюючи доводи ДПІ за третім епізодом щодо перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Компанія «ВОК», яка є власником ліцензії на будівельну діяльність від 02.03.2007 р., слід зазначити, що висновки ДПІ ґрунтуються на неможливості звірки по цьому підприємству відносно його відносин з ТОВ «Респект 2000» та ТОВ «ЕЛІТ-БУД», з якими позивач не вступав у відносини, та надалі - на оцінці діяльності ТОВ «ОТІК», з якою позивач також не вступав у відносини. У той же, час ДПІ не надано документальних спростувань від замовника будівництва щодо виконання робіт. Претензії до позивача ґрунтуються на оцінці діяльності підприємств, з якими позивач не вступав у відносини. Надані ДПІ матеріали не містять аналізу відносин контрагента позивача з контрагентами контрагента, з яких би вбачалось, що предметом поставки між ними були такі саме роботи, що і за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом. ДПІ при цьому, не доведено обсяг ресурсів, який був необхідний для виконання операцій контрагентом, але був відсутній. В цьому ж контексті ДПІ не надано податкової звітності контрагента з якої б вбачалась відсутність певних ресурсів у контрагента. По суті доводи ДПІ ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, а отже не можуть бути належною та достатньою підставою для позбавлення позивача спірних сум податкового кредиту за наявності первинних підтверджуючих виконання спірних операцій документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом.

В контексті доводів ДПІ за четвертим епізодом (щодо взаємовідносин позивача з ДП «ТБС» щодо поставки сталі та авто-послуг з перевезення бетону до об'єктів ГПУ та АМКУ), а також доводів ДПІ за п'ятим епізодом (щодо оцінки взаємовідносин позивача з ТОВ «ВКФ Колосс» (операції з поставки сталі), слід зазначити, що доводи ДПІ по суті ґрунтуються лише на присвоєнні контрагентам статусу «податкова яма», правомірність присвоєння якого (статусу) ДПІ нормативно не обґрунтовано та не доведено, та на припущеннях відносно діяльності контрагентів контрагента позивача. Акт перевірки по суті не містить аналізу угод та доведеної неможливості виконання операцій з поставки. ДПІ не доведено обсягу та характеру ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій, але були відсутні. ДПІ в цьому контексті не надано податкової звітності контрагентів з якої вбачалась неможливість здійснення спірних операцій. У той же час, наявний обсяг первинних документів не дає підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та відсутності у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту. ДПІ залишено при цьому поза увагою, що ТОВ «ТБС» та ТОВ «ВКФ Колосс» мають ліцензії на здійснення діяльності у будівництві, а отже і перевірену органом ліцензування на момент звернення за ліцензією наявність виробничої бази та інших ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності зазначеними особами. Оскільки ж доводи ДПІ ґрунтуються на недоведених обставинах та на припущеннях, вони не можуть бути належною та достатньою підставою для позбавлення позивача спірних сум податкового кредиту за наявності первинних підтверджуючих виконання спірних операцій документів за відносинами позивача з його безпосередніми контрагентами.

Оцінюючи доводи ДПІ відносно оцінки взаємовідносин позивача з ТОВ «Трансбуд-2» (шостий, сьомий епізоди ), слід зазначити, що претензії до позивача по суті ґрунтуються на оцінці діяльності контрагентів контрагента позивача, з якими останній не вступав у господарські відносини та акт перевірки не містить аналізу діяльності контрагентів контрагента позивача, з якого б вбачалось, що за цими відносини предметом поставки були ті самі товари/продукція/роботи, які були предметом поставки за відносинами між позивачем та його безпосереднім контрагентом. Під час розгляду справи не надано документально підтверджених відомостей від замовників будівництва про невиконання обумовлених робіт. ДПІ у цьому контексті не доведено обсягу та характеру ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні, та у цьому контексті ДПІ не надано податкової звітності контрагента, з якої в вбачалась неможливість здійснення спірних операцій. В цьому ж контексті з боку ДПІ не надано висновків експерта, з яких би вбачалась підробка первинних та інших документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом. По суті висновки ДПІ за цими епізодами ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, а отже не можуть бути підставою для позбавлення позивача спірних сум податкових вигод.

Що стосується висновків ДПІ за восьмим епізодом щодо оцінки взаємовідносин позивача з ТОВ «Тех-Протектіо», слід зазначити, що як і за другим епізодом операції стосуються поставки позивачу Бензину А-95, дизельного пального шляхом отримання талонів на пальне, яке поставлено позивачу на підставі рахунків та оформлено видатковими накладними від 12.08.2011 р. на суму 30 210 грн. з ПДВ - 5035 грн., від 07.09.2011 р. на суму 49500 грн. з ПДВ 8250 грн. та за в/н. від 08.09.2011 р. на суму 11200 грн. з ПДВ - 1866,67 грн. Відносно пояснень директора контрагента щодо непричетності до діяльності цього підприємства, слід зазначити, що за відсутності висновків експертизи, проведеної, зокрема, за ініціативою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями, за відсутності вироку у кримінальній справі та без відповідної оцінки відповідних показів зазначеної особи судом у кримінальній справі за правилами КПК України, самі по собі зазначені пояснення не є достатнім та допустимим доказом юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, нездійснення спірних операцій, та підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства. При цьому, самою ДПІ визнається, що на підприємстві працювало 3 особи та ДПІ не доведено недостатності наявних трудових ресурсів для оформлення спірних операцій, які по своїй суті не потребують значних ресурсів для організації спірних операцій. У цьому контексті ДПІ не доведено обсягів та характеру ресурсів, які були необхідні контрагенту для організації спірних операцій, але були відсутні. ДПІ не надано податкової звітності, з якої в вбачалась відсутність у контрагента ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій. У той же час, ДПІ не спростовується використання зазначеного пального у власній господарській діяльності позивача. В даному випадку, як і у попередніх випадках, доводи ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які до того ж не забезпечені логічним зв'язком, у зв'язку з чим не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом.

Загалом, аналізуючи діяльність позивача за всіма епізодами, суд враховує, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується відповідачем, а отже видача ними податкових накладних, є правомірною.

В контексті ж окремих доводів ДПІ відносно певних обставин, зазначених в актах про неможливість звірки по окремими контрагентам, слід зазначити, що сама по собі неможливість звірки по контрагентам, акти щодо чого складені пізніше ніж період спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій, не свідчить про відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагентів відповідних умов для здійснення спірних операцій у період проведення цих операцій.

В контексті доводів ДПІ на наведеного, слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішень судів, які б набрали законної сили та які б були прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагентів позивача без відома засновників, їх реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цих підприємств на підставних осіб.

В контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, суд вважає також за необхідне зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішень судів, прийнятих в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішень судів про визнання правочинів з контрагентами недійсним з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішень судів, які б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, висновків щодо чого дійшла ДПІ в Акті перевірки.

В контексті наведеного слід окремо зазначити, що Податковим кодексом України на податкові органи не покладено функцій з контролю за дотриманням платниками податків цивільного законодавства та визнання договорів нікчемними , а отже висновки в контексті наведеного є такими, що виходять за межі повноважень податкових органів, тобто є протиправними.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагентів позивача на підставних осіб.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вже зазначалося вище, в силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано будь-яких належних/допустимих доказів та не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку свідчили б про нездійснення спірних операцій або ж юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум витрат та податкового кредиту. Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку ДПІ не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, яке прийнято на підставі зазначених вище висновків Акту перевірки, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного будівельного комбінату управління справами Верховної Ради України (код з ЄДР 21586524; адреса: 01021, м. Київ, Печерський район, вул. Грушевського, 5) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 06.03.2013 № 0002532202.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 23.04.2013 р.