Ухвала

від 18.07.2013 по справі 826/3580/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3580/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

18 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - Піскуна Ігоря Олександровича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного будівельного комбінату управління справами Верховної Роди України до Державної податкової служби у Печерському районі м. Києва Державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року Державний будівельний комбінат управління справами Верховної Роди України звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обгрунтовує тим, що доводи ДПІ, викладені в акті перевірки ґрунтуються на тому, що позивач та, зокрема, ТОВ «Будстар Плюс» уклали низку фіктивних, нікчемних договорів на виконання підрядних робіт на різних об'єктах. Зазначені доводи ґрунтуються на тому, що контрагент позивача ТОВ «Будстар Плюс» неправильно оформлював акти форми КБ-2в з іншими підрядними організаціями. Однак, як зазначає позивач, він не може нести відповідальність за коректність оформлення актів між його контрагентом та контрагентами контрагента та, при цьому, як зазначає позивач, він не вступав у відносини з цими контрагентами контрагента позивача. У той же час, позивач зазначає, що ДПІ в акті перевірки погоджується з тим, що акти між позивачем та його підрядником (контрагентом) складені належним чином.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 06.03.2013 № 0002532202.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової служби у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - Піскун Ігор Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Державного будівельного комбінату управління справами Верховної Ради України з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з низкою підприємств за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, за квітень, травень, липень,серпень, вересень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.02.2013 року № 165/22-2/21586524, за змістом якого перевіркою було встанволено, що у період, який перевірявся, позивач був платником ПДВ.

До основних видів діяльності позивача належить будівельна діяльність.

В акті перевірки позивача відносно встановлених порушень, зазначено наступне.

Так, згідно з актом про результати перевірки ТОВ «Будстар Плюс» від 13.11.2012 року, складеним ДПІ у м. Рівному, встановлено, що між позивачем та зазначеним підприємством укладено договори: № 39/2011 від 19.09.2012 року, № 44/2012 від 03.04.2012 року, № 45/2012 від 04.04.2012 року, № 53 від 26.04.2012 року, № 54 від 26.04.2012 року, № 56/2012 від 12.07.2012 року, № 62/2012 від 20.07.2012 року, № 66/2012 від 08.08.2012 року, № 68/2012 від 09.08.2012 року, № 69/2012 від 10.08.2012 року на виконання робіт на наступних об'єктах:

- Подільський мостовий перехід через р. Дніпро у м. Києва. Дачна забудова з метою перенесення Русанівських та Воскресенських садів на вул. Радистів у Деснянському районі (замовник будівництва - КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва; Роботи - «Виконання робіт по оздобленню системою «Cerezit» на об'єкті»);

- Державна установа «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзєєва Академії медичних наук України (замовник) щодо виконання робіт по утепленню та оздобленню фасадів системою Cerezit» на об'єкті;

- Капітальний ремонт фасаду корпусу № 4 по вул. Командарма Каменєва, 8 (замовник - Управління адміністративними будинками Державного управління справами; Роботи - «Виконання робіт по ремонту та оздобленню фасадів системою Cerezit» на об'єкті»);

- Адміністративний будинок Генеральної прокуратури України по вул. Ісаакяна, 17 (замовник - Генеральна прокуратура України; Роботи - «Виконання робіт по оздобленню будинків системою Cerezit» на об'єкті»);

- Поточний ремонт приміщень Генеральної прокуратури України вул. Борисоглібська 18, по вул. Різницькій 13/15, по вул. Гусовського, 9; по вул. Московській 8, Ісаакяна, 17 (замовник будівництва - Генеральна прокуратура України; Роботи - «Виконання робіт по оздобленню фасадів системою Cerezit» на Московській, корпус 24);

- Адміністративний будинок Генеральної прокуратури України по вул. Борисоглібська, 18. Замовник ГПУ; Роботи - «Виконання робіт по оздобленню та утепленню фасадів системою Cerezit» на об'єкті»);

- підсобні приміщення по вул. Інститутській, 8, м. Київ (замовник - УС ВРУ; роботи по утепленню та оздобленню фасадів);

- роботи по утепленню та оздобленню фасаду адмінбудинку на вул. Садовій, 3 у м. Києві;

- роботи по фарбуванню фасаду адмінбудинку по вул. Ісаакяна, 17 (замовник - ГПУ; виконання робіт по утепленню та оздобленню фасадів системою Cerezit» на об'єкті»);

- роботи по утепленню фасаду (по технології UMKA) житлового будинку на розі вулиць Димитрова та Анрі Барбюса у м. Києві.

ДПІ зазначається, що на виконання умов договорів підряду виписано акти виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3).

На виконання умов договорів, як зазначає ДПІ, виписано податкові накладні.

ДПІ також зазначається, що контрагентом по податковому обліку реалізація робіт/послуг віднесена до складу валових доходів. Суми ПДВ були включені контрагентом до складу податкових зобов'язань.

ДПІ в Акті перевірки зазначається, що за даними автоматизованого співставлення розбіжності в обліку зазначених осіб відсутні.

Зазначається про проведення між сторонами договорів розрахунків та про наявність станом на 30.09.2012 року дебіторської заборгованості у розмірі 4177893,95 грн.

В ході перевірки встановлено, що у ф. КБ-2в обов'язково вказується замовник, генпідрядник, субпідрядник. ДПІ у зв'язку з цим зазначає, що послуги, надані ТОВ «Будстар Плюс» для ТОВ «Будівельна компанія «Будцентр», ДБК УС ВРУ, ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», отримані ним від ТОВ «Київкапіталбуд» та ТОВ «Пайнер».

Форми КБ-2в, що були отримані ТОВ «Будстар Плюс» від ТОВ «Київкапіталбуд» та ТОВ «Пайнер» заповнені з порушенням встановленого порядку, а саме: не вказано генпідрядника, що не дає змоги визначити, для якого генпідрядника дані роботи виконувались. У формах КБ-2в, як зазначає ДПІ, що були отримані ТОВ «Будстар Плюс» від ТОВ «Київкапіталбуд» основною статтею витрат є витрати на заробітну плату. В ході перевірки встановлено, що в період виконання робіт на ТОВ «Київкапітлбуд» працювала 1 людина. Виходячи з вищевикладеного, ТОВ «Київкапіталбуд» не могло виконати обсяг робіт, вказаних у ф. КБ-2в.

У той же час, ДПІ зазначає, що роботи, передані ТОВ «Будстар Плюс», зокрема, для позивача, по своїм обсягам відповідають роботам, що отримані ТОВ «Будстар Плюс» від ТОВ «Київкапіталбуд» та ТОВ «Пайнер», в результаті чого, як зазначено в Акті перевірки, можна зробити висновок, що ТОВ «Будстар Плюс» послуг по виконаних роботах не отримувало та нічого самостійно не виконувало.

Відтак, по суті претензії до позивача сформовані виходячи з аналізу діяльності особи, з якою позивач не вступав у правовідносини.

У той же час, ДПІ приходить до висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту у розмірі 1405806 грн., у т.ч. по періодам: вересень 2012 року - на 513766,33 грн., серпень 2012 року - на 212078 грн., за липень 2012 року - на 111484,56 грн., за травень 2012 року - на 60734,84 грн., листопад 2011 року - на 53925,68 грн., жовтень 2011 року - на суму 107954,83 грн.

При цьому, перелік податкових накладних, виписаних на ім'я позивача викладений у таблиці на стор. 9 - 10 Акту перевірки. Наявність у позивача первинних документів та доказів оплати у відповідній частині сторонами не заперечується.

Окрім того, відповідно до Акту перевірки від 17.10.2012 року ТОВ «ТЕХ-КАПІТАЛ» з питань достовірності нарахування та сплати ПДВ за липень 2012 року, встановлено, що у 2 кв. 2012 року на підприємстві значилось 3 працівники. До перевірки, як зазначає ДПІ, не надано перелік ОЗ та договору оренди ОФ. Згідно пояснень директора щодо операцій за липень 2012 року, останній зазначив, що підписання документів здійснював директор, у той же час зазначається, що зазначена особа є директором з серпня 2012 року та не міг знати про наведені обставини. Все це, як цитує ДПІ акт перевірки контрагента, свідчить про відсутність у контрагента можливостей здійснювати поставки товарів або надавати послуги.

Відтак, як зазначено в Акті перевірки, правочини є нікчемними.

Враховуючи наведене, як приходить до висновку ДПІ, позивачем завищено податковий кредит за відносинами із зазначеним контрагентом на 3874,00 грн. за липень 2012 року за податковими накладними: № 842 від 04.07.2012 року на суму 11256,00 грн. ПДВ - 1876,00 грн., № 883 від 10.07.2012 року на суму 11988 грн. ПДВ - 1998,00 грн. з номенклатурою поставки - «Бензин А-95».

В Акті перевірки, крім того, міститься посилання на акт від 20.09.2012 року ТОВ «Компанія «ВОК» про неможливість проведення зустрічної звірки що підтвердження відносин з ТОВ «Респект 2000» та ТОВ «ЕЛІТ-БУД», в якому зазначено що зазначена компанія мала у грудні 2011 року відносини з ТОВ «Респект 2000» по відносинам між якими встановлено розбіжності. Зазначається, що ТОВ «Рекспект 2000», з яким позивач не вступав у правовідносини, останню звітність з ПДВ подало за грудень 2010, з податку на прибуток за 2011 рік. Розрахунки з ПДФО не подавалися. Зазначається що зазначене товариство не декларувало податкових зобов'язань по відносинам з ТОВ Компанія «ВОК», проте не зазначається, яке це має відношення до позивача. У той же час, зазначається, що все наведене свідчить про відсутність фінансово-господарських операцій між зазначеними особами, сторонами яких не був позивач.

Окрім того, зазначається про складання ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС акту від 12.09.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки по ТОВ «ТПК «Еліт-Буд», з яким позивач не вступав у правовідносини. У той же час, зазначається, що ТОВ «Еліт-Буд» сформувало податковий кредит за червень 2012 року за відносинам з ТОВ «ОТІК». Стан ТОВ «Еліт-Буд» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Враховуючи наведене, як зазначає ДПІ, операції ТОВ «Еліт-Буд» не підтверджено, товариство не могло фактично здійснювати господарську діяльність.

Однак, акт не містить мотивованого зв'язку між діяльністю позивача та ТОВ «ОТІК», однак, зазначається, що діяльність ТОВ ТПК «Еліт Буд» здійснюється поза межами правового поля, відсутні ресурси та умови для здійснення діяльності, угоди з контрагентами є фіктивними. Оскільки відсутні поставки від зазначених товариств до ТОВ «Компанія «ВОК», то, відповідно, як вважає ДПІ, відсутні поставки від ТОВ «Компанія «ВОК» до контрагентів-покупців.

Враховуючи викладене, ДПІ робить висновок, що позивач завищив податковий кредит у розмірі 68879,00 грн. за грудень 2011 року по податковій накладній № 62 від 28.12.2011 року на суму 413273,05 грн. ПДВ - 68878,84 грн.

У той же час, під час розгляду справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія «ВОК» укладено контракт № 66/2011 від 10.11.2011 року на виконання робіт з поточного ремонту приміщень будівлі ГПУ по вул. Ісаакяна, 17 (за замовленням ГПУ).

Окрім того, ДПІ в Акті перевірки посилається на акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 16.01.2012 року про результати перевірки ДП «ТБС».

В Акті зазначається, що Дочірнє підприємство «ТБС» віднесено до підприємства «податкова яма». Вказується, що у наведеному акті зазначено, що не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця. Зазначається, що правочини, укладені між ДП «ТБС» та підприємствами постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків, передбачених правочинами, операції не підтверджуються на думку ДПІ, правочини є нікчемними.

Враховуючи викладене, ДПІ приходить до висновку, що позивач завищив суми податкового кредиту на 404312,00 грн., у т.ч. за серпень 2011 року на 1169,90 грн. та за жовтень 2011 року на 403141,95 грн. за податковими накладними, отриманими від ДП «ТБС» за операціями у жовтні та серпні 2011 року, перелік яких визначений на стор. 21 Акту перевірки, які видані з номенклатурою поставки «сталь» та «авто-послуги».

В Акті перевірки позивача, ДПІ також посилається на акт ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва від 16.01.2012 року про результати перевірки ТОВ «ВКФ Колосс».

Як зазначається в Акті перевірки, зазначене товариство віднесено до підприємства «податкова яма».

Надалі зазначається, що не встановлено факту передачі товарів у зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують передачу товарів, транспортування, зберігання товару. Договори, як вважає ДПІ, є нікчемними.

Враховуючи наведене, за висновком ДПІ, позивачем завищено податковий кредит у розмірі 397400,00 грн. за жовтень 2011 року за податковими накладними, виданими позивачу та зазначеними на стор. 25 Акту перевірки, які видані з номенклатурою поставки «сталь».

Окрім того, в Акті перевірки позивача ДПІ також посилається на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 26.07.2012 року про результати перевірки ТОВ «Трансбуд-2» з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинам з ТОВ «Еліре», ТОВ «Нацпромторг», ТОВ «УТЕКС Україна», з якими позивач не вступав у господарські відносини. В ході зазначеної перевірки встановлено відсутність поставок від постачальників ТОВ «Трансбуд-2» то, як зазначає ДПІ, відповідно відсутні поставки ТОВ «Трансбуд-2» до контрагентів-покупців. Таким чином, як зазначає ДПІ, відсутні об'єкти оподаткування. Правочини є нікчемними.

До того, як зазначається в Акті перевірки позивача, ДПІ отримано акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 08.12.2011 року про результати перевірки ТОВ «Трансбуд-2» за взаємовідносинами з ТОВ «Фірма Лілея», з якою позивач не вступав у взаємовідносини. Встановлено, що податкові накладні від цієї фірми не відповідають даним у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, поданому ТОВ «Трансбуд-2». Зазначено про те, що у реєстрі податкових накладних, наданому ТОВ «Трансбуд-2», зазначена податкова накладна від ТОВ «Фірма «Лілея» від 30.09.2011 року на суму 6382000,00 грн. У той же час, до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва надійшов акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 24.11.2011 року разом з висновком щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення діяльності до якого надавались пояснення директора ТОВ «Фірма «Лілея» про непричетність до діяльності товариства. Виходячи з наведеного, угоди цього підприємства, як зазначає ДПІ, є нікчемними. Встановлено відсутність реальної можливості поставок цьому товариству. Як зазначає ДПІ, зазначене підприємство, з яким позивач не вступав у відносини, не декларувало податкових зобов'язань по відносинам з ТОВ «Трансбуд-2». У зв'язку з відсутністю поставок від ТОВ «Фірма «Лілея» до ТОВ «Трансбуд-2», а також відсутністю у останнього основних фондів, транспорту, в Акті перевірки позивача зазначено, що ДБК УС ВРУ завищено суму податкового кредиту у розмірі 1693523,00 грн., у т.ч. за серпень 2011 року на суму 3466,67 грн., за вересень 2011 року на суму 9006,16 грн., за грудень 2011 року на суму 1681050,03 грн., які сформовані за податковими накладними, перелік яких визначений на стор. 31 Акту перевірки з номенклатурою поставки «пиловик», «реконструкція розв'язки», «поточний ремонт приміщення».

У той же час, відносно взаємовідносин позивача із зазначеним товариством, під час розгляду справи встановлено укладання договору з ТОВ «Трансбуд-2» від 26.12.2011 року № 95 на виконання робіт по поточному ремонту приміщення ГПУ за її замовленням по вул. Борисоглібській, 18. Окрім того, встановлено укладання із зазначеним підприємством договору № 98 від 19.12.2011 року на виконання робіт по проточному ремонту приміщення ГПУ за адресою м. Київ, вул. Ісаакяна, 17.

В Акті перевірки позивача також зазначається про наявність акту від 09.04.2012 року про неможливість зустрічної звірки по ТОВ «Тех-Протектіо» в якому зазначено про наявність висновку ПМ щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності. Опитано директора, який пояснив, що не має відношення до діяльності підприємства. Зазначено, що у договорі з ДПІ про визнання електронних документів підпис зроблено не директором, а ймовірно іншою особою, що за висновком ДПІ вказує на непричетність цієї особи до діяльності зазначеного підприємства. Враховуючи наведене за висновком ДПІ операції зазначеного товариства не підтверджуються. У той же час, зазначається, що штат цього підприємства складає 3 особи. Одночасно зазначається, що угоди є фіктивними. Виходячи з наведеного, в Акті перевірки позивача зазначено, про завищення позивачем податкового кредиту на суму 15152,00 грн., зокрема, за серпень 2011 року на суму 5035,00 грн. та за вересень 2011 року на суму ПДВ 10116,67 грн., які сформовані позивачем на підставі податкових накладних, виданих контрагентом з номенклатурою поставки «Бензин А-95».

На підставі зазначених вище висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2013 року № 0002532202, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 3988946,00 грн. за основним платежем та на 1994473,00 грн. за штрафними санкціями.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом з порушенням норм чинного законодавства України, а тому вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до норм податкового законодавства України податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, нормами податкового законодавства України у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

Судом першої інстанції було встанволено, що висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

Також судом першої інстанції було встановлено, що сукупність досліджених дозвільних, первинних, платіжних, облікових та звітних документів, у т.ч. щодо подальшої реалізації робіт, тобто сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Позивач з листом на адресу ДПІ (т.1. а.с. 62-64) надав по кожному із вищезгаданих контрагентів з деталізацію по періодам копії договорів, первинних та платіжних документів, податкових накладних у загальній кількості 217 документів, які в сукупності підтверджують виконання спірних операцій. При цьому, у вказаному листі звернуто увагу ДПІ, що пакети документів за відносинами з ТОВ ВКФ «Колосс», ДП «ТБС», ТОВ «Тех-Протектіо» надавалися до ДПІ з листами від 27.12.2011 року та від 19.03.2012 року.

У той же час, в контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, відповідач не надав від жодного із замовників робіт спростування виконання цих робіт.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Будстар Плюс» колегія суддів зазначє наступне.

Вказаний контрагент позивача має ліцензію на здійснення діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, наявність якої свідчить про перевірку у претендента на отримання ліцензії необхідних ресурсів на момент видачі ліцензії. Як визнається ДПІ, контрагент задекларував дохід та податкові зобов'язання за відносинами з позивачем. Поставка робіт супроводжується первинними та платіжними документами, податковими накладними. Як не заперечується ДПІ, контрагент в період спірних операцій був платником ПДВ. По суті претензії до позивача сформовані виходячи з того, що у іншої особи (ТОВ «Київкапіталбуд»), з якою позивач не вступав у відносини, працює 1 особа та в актах між цією особою та контрагентом позивача відсутній підпис замовника. Однак, сама по собі відсутність підпису замовника у документах між підрядником та субпідрядником не спростовує передачу робіт до позивача від його безпосереднього контрагента. В порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ під час розгляду справи в контексті своїх доводів не доведено переліку та обсягу ресурсів, які були необхідні контрагенту позивача, але були відсутні. В цьому ж контексті ДПІ не надано податкової звітності контрагента з якої б вбачалась відсутність певних ресурсів у контрагента.

Крім цього, зазначене підприємство листом від 17.04.2013 року по суті підтвердило виконання робіт на користь позивача, надавши також ліцензію та дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, а також постанову від 29.03.2013 року про закриття кримінального провадження, ініційованого за результатами складання вищезгаданого акту перевірки від 13.11.2012 року, висновки якого покладені в основу висновків Акту перевірки позивача. У цій постанові, крім іншого, слідчим зазначено, що доказів, які б вказували на те, що будівельно-монтажні роботи ТОВ «Київкапіталбуд» (контрагент контрагента позивача) не виконувались, досудовим слідством не встановлено.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, а тим більше можливі порушення з боку контрагентів контрагента позивача, не є самостійною та достатньою підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ТЕХ-КАПІТАЛ» колегія суддів зазначає наступне.

У даному випадку на підставі рахунків позивачу було поставлено пальне «Бензин А-95», що оформлено видатковими накладними від 04.07.2012 року на суму 11256,00 грн. ПДВ - 1876,00 грн. та від 10.07.2012 року на суму 11988,00 грн. ПДВ - 1998,00 грн. Як зазначається позивачем та не спростовано відповідачем придбання пального здійснювалось через отримання позивачем талонів на пальне. ДПІ при цьому зазначається, що директор підтвердив підписання документів та те, що у контрагента працювало 3 особи. У той же час, ДПІ під час розгляду справи не доведено недостатності наявних у контрагента трудових ресурсів для оформлення операцій з продажу пального шляхом отримання талонів, яка за своїм змістом не потребує значних адміністративних та управлінських ресурсів для оформлення такого роду операцій. При цьому, ДПІ не спростовується використання зазначеного пального у власній господарській діяльності позивача. У той же час, за цим епізодом Акт перевірки не містить аналізу угод та первинних документів та логічного взаємозв'язку відносно оцінки діяльності контрагента та позивача, з якого б вбачалась неможливість виконання спірних операцій.

Оцінюючи доводи ДПІ щодо перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Компанія «ВОК», яка є власником ліцензії на будівельну діяльність від 02.03.2007 року, колегія суддів зазначає, що висновки ДПІ ґрунтуються на неможливості звірки по цьому підприємству відносно його відносин з ТОВ «Респект 2000» та ТОВ «ЕЛІТ-БУД», з якими позивач не вступав у відносини, та надалі - на оцінці діяльності ТОВ «ОТІК», з якою позивач також не вступав у відносини. У той же, час ДПІ не надано документальних спростувань від замовника будівництва щодо виконання робіт. Претензії до позивача ґрунтуються на оцінці діяльності підприємств, з якими позивач не вступав у відносини. Надані ДПІ матеріали не містять аналізу відносин контрагента позивача з контрагентами контрагента, з яких би вбачалось, що предметом поставки між ними були такі саме роботи, що і за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом. ДПІ при цьому, не доведено обсяг ресурсів, який був необхідний для виконання операцій контрагентом, але був відсутній. В цьому ж контексті ДПІ не надано податкової звітності контрагента з якої б вбачалась відсутність певних ресурсів у контрагента. По суті доводи ДПІ ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, а отже не можуть бути належною та достатньою підставою для позбавлення позивача спірних сум податкового кредиту за наявності первинних підтверджуючих виконання спірних операцій документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом.

Щодо поставки сталі та авто-послуг з перевезення бетону до об'єктів ГПУ та АМКУ, а також доводів ДПІ щодо оцінки взаємовідносин позивача з ТОВ «ВКФ Колосс», колегія суддів зазначає, що доводи ДПІ по суті ґрунтуються лише на присвоєнні контрагентам статусу «податкова яма», правомірність присвоєння якого (статусу) ДПІ нормативно не обґрунтовано та не доведено, та на припущеннях відносно діяльності контрагентів контрагента позивача. Акт перевірки по суті не містить аналізу угод та доведеної неможливості виконання операцій з поставки. ДПІ не доведено обсягу та характеру ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій, але були відсутні. ДПІ в цьому контексті не надано податкової звітності контрагентів, з якої вбачалась неможливість здійснення спірних операцій. У той же час, наявний обсяг первинних документів не дає підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та відсутності у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту. ДПІ залишено при цьому поза увагою, що ТОВ «ТБС» та ТОВ «ВКФ Колосс» мають ліцензії на здійснення діяльності у будівництві, а отже і перевірену органом ліцензування на момент звернення за ліцензією наявність виробничої бази та інших ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності зазначеними особами. Оскільки ж доводи ДПІ ґрунтуються на недоведених обставинах та на припущеннях, вони не можуть бути належною та достатньою підставою для позбавлення позивача спірних сум податкового кредиту за наявності первинних підтверджуючих виконання спірних операцій документів за відносинами позивача з його безпосередніми контрагентами.

Оцінюючи доводи ДПІ відносно оцінки взаємовідносин позивача з ТОВ «Трансбуд-2» колегія суддів зазначає, що претензії до позивача по суті ґрунтуються на оцінці діяльності контрагентів контрагента позивача, з якими останній не вступав у господарські відносини та акт перевірки не містить аналізу діяльності контрагентів контрагента позивача, з якого б вбачалось, що за цими відносини предметом поставки були ті самі товари/продукція/роботи, які були предметом поставки за відносинами між позивачем та його безпосереднім контрагентом. Під час розгляду справи не надано документально підтверджених відомостей від замовників будівництва про невиконання обумовлених робіт. ДПІ у цьому контексті не доведено обсягу та характеру ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні, та у цьому контексті ДПІ не надано податкової звітності контрагента, з якої в вбачалась неможливість здійснення спірних операцій. В цьому ж контексті з боку ДПІ не надано висновків експерта, з яких би вбачалась підробка первинних та інших документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом. По суті висновки ДПІ за цими епізодами ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, а отже не можуть бути підставою для позбавлення позивача спірних сум податкових вигод.

Що стосується висновків ДПІ щодо оцінки взаємовідносин позивача з ТОВ «Тех-Протектіо», слід зазначити, що як і за другим епізодом операції стосуються поставки позивачу Бензину А-95, дизельного пального шляхом отримання талонів на пальне, яке поставлено позивачу на підставі рахунків та оформлено видатковими накладними від 12.08.2011 року на суму 30210,00 грн. з ПДВ - 5035,00 грн., від 07.09.2011 року на суму 49500,00 грн. з ПДВ 8250,00 грн. та за в/н. від 08.09.2011 року на суму 11200,00 грн. з ПДВ - 1866,67 грн. Відносно пояснень директора контрагента щодо непричетності до діяльності цього підприємства, слід зазначити, що за відсутності висновків експертизи, проведеної, зокрема, за ініціативою ДПІ в порядку ст. 84 Податкового кодексу України, щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями, за відсутності вироку у кримінальній справі та без відповідної оцінки відповідних показів зазначеної особи судом у кримінальній справі за правилами КПК України, самі по собі зазначені пояснення не є достатнім та допустимим доказом юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, нездійснення спірних операцій, та підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства. При цьому, самою ДПІ визнається, що на підприємстві працювало 3 особи та ДПІ не доведено недостатності наявних трудових ресурсів для оформлення спірних операцій, які по своїй суті не потребують значних ресурсів для організації спірних операцій. У цьому контексті ДПІ не доведено обсягів та характеру ресурсів, які були необхідні контрагенту для організації спірних операцій, але були відсутні. ДПІ не надано податкової звітності, з якої в вбачалась відсутність у контрагента ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій. У той же час, ДПІ не спростовується використання зазначеного пального у власній господарській діяльності позивача. В даному випадку, як і у попередніх випадках, доводи ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які до того ж не забезпечені логічним зв'язком, у зв'язку з чим не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом.

Загалом, аналізуючи діяльність позивача за всіма епізодами, колегія суддів враховує, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується відповідачем, а отже видача ними податкових накладних, є правомірною.

В контексті ж окремих доводів ДПІ відносно певних обставин, зазначених в актах про неможливість звірки по окремими контрагентам, колегія суддів зазначає, що сама по собі неможливість звірки по контрагентам, акти щодо чого складені пізніше ніж період спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій, не свідчить про відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагентів відповідних умов для здійснення спірних операцій у період проведення цих операцій.

В контексті доводів ДПІ на наведеного, слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішень судів, які б набрали законної сили та які б були прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагентів позивача без відома засновників, їх реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цих підприємств на підставних осіб.

Також колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішень судів, прийнятих в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішень судів про визнання правочинів з контрагентами недійсним з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом стосовно чого звертає увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 року № 742/11/13-11. Не надано рішень судів, які б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім цього, судом під час розгляду справи не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, висновків щодо чого дійшла ДПІ в Акті перевірки.

Податковим кодексом України на податкові органи не покладено функцій з контролю за дотриманням платниками податків цивільного законодавства та визнання договорів нікчемними, а отже висновки в контексті наведеного є такими, що виходять за межі повноважень податкових органів, тобто є протиправними.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагентів позивача на підставних осіб.

Також в Акті перевірки не наведено обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке прийнято на підставі спростованих вище висновків акта перевірки, є таким, що винесено відповідачем з порушенням вимог податкового законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - Піскуна Ігоря Олександровича - залишити без задоволення , а на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.