Постанова

від 18.04.2013 по справі 826/3437/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2013 року 10:11 № 826/3437/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Безсмертний В.Д. (угода про надання правової допомоги від 31.10.2012 р.)

від відповідача - Чирва Д.О. (довіреність від 17.01.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Новелл Консалтинг Україна» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2012 № 0000872205 та № 0000882205,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Новелл Консалтинг Україна» з позовом до ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2012 р.

- № 0000872205, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» 206 375 грн. за основним платежем та на 51 593,75 грн. за штрафними санкціями,

- № 0000882205, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 165 100 грн. за основним платежем та на 41 275 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що висновки акту перевірки, які покладені в основу оскаржуваних рішень, сформовані за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «ВПТК Аверс». За результатами перевірки ДПІ дійшла до висновку, що позивач не має права на спірні суми податкових вигод, оскільки директор контрагента дав пояснення, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства, а відтак, за висновком ДПІ, підприємство має ознаки фіктивності, а угоди є фіктивними.

У той же час, як зазначає позивач, сторонами було укладено угоду про надання контрагентом послуг впровадження системи централізованого керування профілями доступу до ІТ-обладнання та програмного забезпечення системи контролю доступу на базі рішень Novell Identity Manager I Novell Sentinel, який був виконаний у повному обсязі та заборгованості за цим договором не має. Доказами виконання цього договору, як зазначає позивач, є первинні документи. Крім того, зазначена система та програмне забезпечення є у наявності у підприємства та за окремими угодами у подальшому впроваджені іншим особам для використання.

Відтак, позивач вважає, що ним законно сформовано спірні суми податкових вигод та підстав для їх невизнання не має, у зв'язку з чим просить задовольнити позов.

Відповідач з підстав, викладених в Акті перевірки, проти позову заперечує, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.04.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши адміністративний позов, подані позивачем та відповідачем матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Новелл Консалтинг Україна» (код з ЄДР 35210765; адреса: 04210, м. Київ, Оболонський район, пр.-т. Героїв Сталінграда, 6, корпус 7) за взаємовідносинами з низкою підприємств за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 р.

Зокрема, під час перевірки перевірено взаємовідносини позивача з ТОВ «ВПТК Аверс» (код з ЄДР 37199822; адреса з ЄДР до припинення товариства: 08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 22-А).

Відносно цього підприємства 30.09.2011 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом.

За результатами перевірки складено Акт від 17.10.2012 р. № 799/22-50/35210765 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки, позивача взято на податковий облік 18.06.2007 року та у період, який перевірявся, позивач був платником ПДВ.

Перевіркою повноти визначення валових витрат при взаємовідносинах з ТОВ «ВПТК Аверс» встановлено їх завищення за 4 кв. 2010 р. у сумі 825 500 грн.

В контексті наведеного в Акті встановлено, що між позивачем (замовником) та зазначеним підприємством (виконавцем, в особі директора ОСОБА_5) було підписано договір № 56_08 від 12.08.2010 р. відповідно до якого виконавець зобов'язався у 2010 році надати послуги впровадження системи централізованого керування профілями доступу до ІТ-обладнання та програмного забезпечення системи контролю доступу на базі рішень Novell Identity Manager I Novell Sentinel.

Ціна договору - 990 600 грн., у т.ч. ПДВ - 165 100 грн.

Місцезнаходження контрагента на час укладання договору - 04111, м. Київ, вул.. Щербакова, 49-А офіс 91).

10.12.2010 р. сторонами підписано акт приймання-передачі послуг з впровадження систем керування профілями та програмного забезпечення системи контролю доступу вартістю 825 500 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 165 000 грн.

Оплата, як зазначається в Акті перевірки, проведена 28.12.2010 р. у сумі 990 600 грн. з ПДВ 165 100 грн.

Наведені відомості сторонами не заперечуються, а копії зазначених документів залучено до матеріалів справи.

Згідно з актом перевірки та відомостями з офіційного сайту ДПС України реєстрацію цієї особи платником ПДВ анульовано 31.05.2011 р. у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням.

Зазначається також в Акті перевірки, що відповідно до звітних документів ТОВ «ВПТК Аверс» в період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. засновником, директором та головним бухгалтером вказаного підприємства був ОСОБА_5 (і.н. НОМЕР_3).

ДПІ від ГВПМ ДПІ отримано пояснення гр. ОСОБА_5 від 21.01.2011 р., в якому зазначено, що ця особа не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВПТК Аверс», жодних фінансово-господарських документів, податкової звітності не підписував, де знаходяться реєстраційні документи та печатка підприємства цій особі не відомо.

Виходячи з аналізу податкового законодавства та наведених обставин, ДПІ в Акті по суті приходить до висновку про невиконання з боку контрагента спірних операцій, про юридичну дефектність первинних документів та, враховуючи наведене, про порушення позивачем п/п. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на 206 375 грн.

В контексті перевірки дотримання податкового законодавства при визначенні спірних сум податкового кредиту з ПДВ, зазначено, що за наведеною вище операцією позивачу видано податкову накладну № 1223 від 10.12.2010 р. на суму 990 600 грн., у т.ч. ПДВ - 165 100 грн. Сума ПДВ включена до податкового кредиту за грудень 2010 року.

Виходячи з тих же висновків відносно оцінки фактичного виконання спірної операції, ДПІ приходить до висновку про порушення позивачем вимог п/п. 7.2.1., 7.2.3., 7.2.6., п/п. 7.4.1., п/п. 7.4.4., п/п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого за висновком ДПІ позивачем занижено ПДВ до сплати у розмірі 165 100 грн. за грудень 2010 року.

На підстав зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо обставин взаємовідносин позивача з його контрагентом, під час розгляду також встановлено наступне.

Так, згідно з додатком № 1 до вищезгаданого договору визначено перелік послуг, які надаються контрагентом, та програмного забезпечення системи контролю доступу на базі на базі рішень Novell Identity Manager I Novell Sentinel, крім іншого:

- створення технічного завдання та плану робіт, створення робочої групи учасників проекту;

- опис інструментами проектування профілів доступу до обладнання, розробка схем взаємодії з різними типами обладнання;

- детальне вивчення основних типів обладнання на предмет можливості інтеграції з LDAP - сховищем;

- розробка схеми бази Novell Identity Manager для збереження профілів доступу обладнання;

- проектування графічних інтерфейсів,

- розгортання тестових середовищ, розробка порталу самообслуговування,

- розробка проектної документації, встановлення програмного забезпечення

- розробка експлуатаційної документації.

Згідно з Актом прийму-передачі робіт від 10.12.2010 р. зазначено про виконання робіт/надання послуг, зазначених у додатку № 1 до договору.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним вище спір по суті, суд зазначає, що правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток).

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. Закону про прибуток датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п/п. 5.3.9 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо формуванням податкового кредиту з ПДВ, слід зазначити, що зазначені правовідносини регулювалися наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ).

Так, відповідно до п. 1.4. Закону про ПДВ поставка послуг є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Проаналізувавши наведені вище положення податкового законодавства у взаємозв'язку з положеннями ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання робіт/послуг з метою їх використання у господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку , про недоведеність виконання спірних операцій саме контрагентом позивача відсутність та, відповідно, до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Такий висновок ґрунтується на наступному.

Так, під час розгляду справи не надано доказів наявності у контрагента, до основного виду діяльності якого віднесено «посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту» та номінальний директор якого зазначив про непричетність до діяльності товариства, будь-якого технологічного обладнання, наявності фахівців, необхідних для цілей виконання робіт/надання послуг у сфері ІТ-технологій, передбачених договором. Під час розгляду справи також не надано відомостей та їх документального підтвердження щодо можливого виконання цих робіт іншими особами за замовленням контрагента позивача (на умовах підряду або окремих трудових договорів).

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером угод та звичайною діловою практикою.

Однак, в контексті наведеного, представник позивача не зміг навести перелік осіб, які приймали участь у виконанні цих операцій, їх кваліфікацію або відомості щодо наявності у контрагента відповідного обладнання.

При цьому, до матеріалів справи не надано жодної підписаної контрагентом документації (проектної, експлуатаційної, технічної і т.і.), обов'язок щодо формування якої та створення якої покладався на контрагента згідно з додатком до договору та, зазвичай, супроводжує та підтверджує фактичне виконання такого роду операцій.

Вся наведена документація надана до матеріалів справи лише за підписом керівника позивача.

Оцінюючи при цьому доводи позивача щодо подальшої поставки цих послуг у сфері інформаційних технологій іншим особам, слід зазначити, наведені обставини не свідчать, що зазначені роботи/послуги до цього були виконані саме контрагентом позивача на користь останнього.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування спірних сум витрат, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку самостійною підставою для формування спірних сум витрат, оскільки, крім іншого, рух цих коштів , виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Виходячи з наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують наведене та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новелл Консалтинг Україна» (код з ЄДР 35210765; адреса: 04210, м. Київ, Оболонський район, пр.-т. Героїв Сталінграда, 6, корпус 7) до ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2012 № 0000872205 та № 0000882205,- відмовити повністю .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 23.04.2013 р.