Постанова

від 16.04.2013 по справі 826/3896/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 квітня 2013 року 12:08 № 826/3896/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СК Авік» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.03.2013 р. № 0002552208, за участю представників сторін:

від позивача: Черіков І.Ф., який діє на підставі Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «СК Авік»;

від відповідача: Шкодич Ю.В., який діє на підставі довіреності від 16.01.2013 р. № 394/9/10.2-09.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Авік» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.03.2013 р. № 0002552208.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС, на підставі хибних висновків акту перевірки від 15.02.2013 р. № 140/22-8/35849091 щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.03.2013 р. № 0002552208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 157 353,00 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 15.02.2013 р. № 140/22-8/35849091 та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення від 07.03.2013 р. № 0002552208. Так, відповідачем вказано на заниження позивачем податку на додану вартість за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СК Авік» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «СК Авік» пп.7.4.1, пп. 7.2.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями та п.198.1, п. 198.6 ст.198, ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 140 485,60 грн. в т.ч. в періодах:

- жовтень 2010 р. - на загальну суму ПДВ 24454,60 грн.;

- листопад 2010 р. - на загальну суму ПДВ 23568,40 грн.;

- грудень 2010 р. - на загальну суму ПДВ 19440,00 грн.;

- січень 2011 р. - на загальну суму ПДВ 11802,00 грн.;

- лютий 2011 р. - на загальну суму ПДВ 6261,60 грн.;

- березень 2011 р. - на загальну суму ПДВ 8449,00 грн.;

- квітень 2011 р. - на загальну суму ПДВ 6938,00 грн.;

- травень 2011 р. - на загальну суму ПДВ 18636,00 грн.;

- червень 2011 р. - на загальну суму ПДВ 20935,40 грн.

За наслідками перевірки, Державою податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС складено акт від 15.02.2013 р. № 140/22-8/35849091 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.03.2013 р. № 0002552208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 157 353,00 грн., в тому числі 140 486,00 грн. - основний платіж, 16 867,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.2.3.п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вищенаведені норми узгоджуються з положенням Податкового кодексу України, в редакції чинній на день розгляду справи в суді, від так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 185 Податкового кодексу України визначено перелік операцій, що є об'єктами оподаткування ПДВ. Зазначені операції поділяються на п'ять груп, визначених в статті.

Суд звертає увагу, що об'єктом оподаткування податком (тим, з чим згідно ст. 22 Податкового кодексу України законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку) є саме операції, а не товари, роботи чи послуги. При цьому, перелік операцій, що є об'єктами оподаткування податком не є вичерпним, а операція вважається об'єктом оподаткування у випадку, якщо вона навіть і не вказана як така в тексті кодексу, однак відповідає тим обов'язковим ознакам, що містяться в ньому.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено перелік операцій платників податків, які є об'єктом оподаткування з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «СК Авік» (покупець) та ТOB ««ТПК «Техномашпостач» (постачальник) укладено договір № 040103 від 04.01.2011 р.

У відповідності до умов цього договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар при необхідності монтажу та доставити на об'єкт, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах визначених цим договором. Найменування, асортимент, кількість постачаємого товару визначаються у додатках до договору.

Як вбачається з акту перевірки, проведеною Державною податковою інспекцією Печерського району міста Києва ДПС, висновки щодо заниження позивачем податку на додану вартість за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. зроблено з огляду на нікчемність господарських операцій по взаємовідносинам ТОВ «СК Авік» та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» за договором від 04.01.2011 р. № 040103, як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Позивачем на підтвердження реальності виконання господарських зобов'язань за договором від 04.01.2011 р. № 040103 укладеним між ТОВ «СВ Авік» та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» з надання послуг по монтажу та сервісному обслуговуванню кондиціонерів та поставці товарів, руху активів, наявності складських приміщень, видаткових операцій надано суду наступні документи:

додаток № 1 від 15.01.2011 р. до договору № 040103 від 04.01.2011 р.; додаток № 2 від 15.02.2013 р. до договору № 040103 від 04.01.2011 р.; додаток № 3 від 25.03.2011 р. до договору № 040103 від 04.01.2011р. ; додаток № 4 від 25.04.2011 р. до договору № 040103 від 04.01.2011 р.; додаток № 5 від 25.05.2011 р. до договору № 040103 від 04.01.2011 р.; зокрема надано акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні; рахунки-фактури; платіжні доручення; договір № 8-10 оренди нежитлових приміщень від 01.02.2010 р., доповнення до договору № 8-10 від 01.02.2010 р.; договір оренди нежитлових приміщень № 8-11 від 02.01.2011 р. доповнення до договору № 8-11 від 02.01.2011 р.

Дослідивши вищенаведені документи, суд зазначає, що в додатках до договору не визначені сторони, зокрема відсутній підпис, печатка та найменування ТОВ «ТПК «Техномашпостач», акти виконаних робіт та видаткові накладні, рахунки-фактури не містять посилання на договори, на виконання яких вони скеровані, разом з тим, не містять розшифровки підписів уповноважених осіб, також не зазначене місце складання актів, а відтак, суд приходить до висновку про неможливість встановлення взаємозв'язку зазначених документів з договором, на підставі якого виникли спірні правовідносини.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що господарська мета позивача на укладення договору з ТОВ «ТПК «Техномашпостач», та діяльність здійснювалась без укладення письмової форми цивільно-правового договору, зумовлена придбанням позивачем певного виду товару та отримання послуг від останнього з метою подальшої реалізації товару та надання послуг своїм контрагентам.

Одним із видів діяльності позивача а є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання. Оскільки позивач, в зв'язку з невеликою кількістю працівників не міг повністю виконувати роботи та надавати послуги в тому обсязі на який було прийнято замовлення, то для виконання робіт та надання послуг частково залучалось ТОВ «ТПК «Техномашпостач». Так, відповідно до первинних документів, підтвердженням надання послуг з монтажу та сервісного обслуговування кондиціонерів та поставку безпосередньо самих кондиціонерів до наступних підприємств: ТОВ «Власт-Груп» (код за ЄДРПОУ 35093104), ТОВ «ПОЛОНИНА» (код за ЄДРПОУ 32571286), ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» (код за ЄДРПОУ 05509659), ДП Цептер Інтернаціональ Україна» (код за ЄДРПОУ 20056698), ТОВ «Квенді Медіа Аудит» код за ЄДРПОУ 36979710), ТОВ «Видавнича група «Нова інформація» (код за ЄДРПОУ 33501217), ДП «Центральна станція зв'язку Укрзалізниці» (код за ЄДРПОУ 21629133), ПП ДЕН» (код за ЄДРПОУ 31246688), ТОВ «Проект Майстер» (код за ЄДРПОУ 32556179), ДП Ітон Електрик» (код за ЄДРПОУ 31924179), Представництво Онур Тааххут Ташимаджилик BE Тіджарет Лімітед Ширкеті (код за ЄДРПОУ 26610196), Київська обласна дирекція УДППЗ «Укрпошта» (код за ЄДРПОУ 22919784), ТОВ «Едіпресс Україна» (код за ЄДРПОУ 31057188), ТОВ «Сіафуд Груп» (код за ЄДРПОУ 32044300), ТОВ «СВІТ» ЛТД (код за ЄДРПОУ 37644471), ТОВ «Альго-Фарм» (код за ЄДРПОУ 36688143), ТОВ «Венга БГ» (код за ЄДРПОУ 22925773), ЗАТ по виробництву інсулінів «ІНДАР» (код за ЄДРПОУ 21680915), ТОВ Лідер-Ком» (код за ЄДРПОУ 34188692), ЗАТ «Вента» (код за ЄДРПОУ22925773), ТОВ «Центрспецмонтаж» (код за ЄДРПОУ 35391872), ВАТ «Київський електровагоноремонтний завод» (код за ЄДРПОУ 00480247), ДП МОУ «Монтажник-Україна» (код за ЄДРПОУ 24975031), Спільне українсько-болгарське ТОВ «Хмесіл ЛТД» (код за ЄДРПОУ 14369217), Координатор проектів ОБСЕ в Україні, Національний науково-природничий музей НАН України (код за ЄДРПОУ 19020210), ТОВ «СТВ Групп» (код за ЄДРПОУ 36832560), ТОВ «Донум Груп» (код за ЄДРПОУ 37139742), Основянська дистанція сигналізації та зв'язку Південної залізниці (код за ЄДРПОУ 01073053), Харківська дистанція зв'язку Південної залізниці (код за ЄДРПОУ 01072852), ТОВ «Бетон-МЛ» (код за ЄДРПОУ 33794610), ДП Центральна станція зв'язку «Державної адміністрації залізничного транспорту України» (код за ЄДРПОУ 21629133), ПП «Науково-технологічний Центр Редуктор» (код за ЄДРПОУ і-97612) є акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні, довіреності на прийняття ТМЦ, договори оренди нежитлових приміщень, договір підряду на виконання робіт по демонтажу та монтажу кондиціонерів, протоколи угоди про договірну ціну на виконання робіт по демонтажу та монтажу кондиціонерів, специфікації, договори на сервісні та ремонтні роботи систем кондиціювання, договори підряду ,протоколи погодження договірної ціни, договори на закупівлю товарів, договори поставки, договори підряду, договори на технічне обслуговування, договори на технічне обслуговування систем кондиціювання.

Оплату за поставлений товар та виконані послуги ТОВ «ТПК «Техномашпостач» виписувало рахунки фактури на ТОВ «СК Авік». Однак документів, що відображають відносини зазначених контрагентів в бухгалтерському обліку не надано.

Бориспільською ОДПІ Київської області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ТПК «Техномашпостач» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за березень, квітень, травень 2011 року.

За результатами перевірки Бориспільської ОДПІ Київської області ТОВ «ТПК «Техномашпостач» складено акт від 11.07.2011 р. № 487/7/23-1/36803875, яким встановлено порушення ч.1, 5 ст. 203, п.1,2 ст.215,ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 16, п.184.1 ст.184, ст186,п. 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.11, ст..201 Податкового кодексу України, а відтак, Бориспільською ОДПІ Київської області зроблено висновок щодо нікчемності укладених правочинів. Перевіркою встановлено відсутність факту поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків.

Таким чином задекларовані за березень, квітень, травень 2011 р. податкові зобов'язання в сумі 12 350 927,00 грн. за результатами перевірки зменшені до 0 грн., та задекларований податковий кредит в сумі 12 127 09,00 грн. за результатами перевірки зменшено до 0 грн.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТПК «Техномашпостач» анульовано 05.12.2011 р. з підстав внесення в ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням.

Як вбачається з акту перевірки, було зібрано матеріали для проведення почеркознавчого дослідження підписів виконаних від імені директора ОСОБА_4 та направлено до СТКЗР по обслуговуванню м. Бровари та Броварського району Київської області НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області.

Відповідно до висновку № 74 від 30.03.2011 р старшого експерту сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Броварського МВ майора міліції Лавріненко Л.М. підписи від імені ОСОБА_4 в представлених на дослідження документах виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Враховуючи викладене, суд погоджується з відповідачем, про те, що фінансово - господарські операції між ТОВ «СК Авік» та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» не мають економічного змісту з огляду на наступне.

В силу пп. 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового Кодексу України, суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною , але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Так, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як своїх так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій.

Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту, можна визнати формування податкового кредиту правомірним.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. товарів не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Виконання таких договорів вимагало від продавців (виконавця) наявності відповідних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а також необхідну кількість працівників для здійснення обліку, охорони, розвантаження/завантаження товарів.

В той же час, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та інші основних засобів, документи надані в якості доказів носять неповний та суперечливий характер, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «СК Авік» адміністративно-господарських можливостей, трудових ресурсів, устаткування, транспорту, необхідних для виконання господарських зобов'язань, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відсутність наміру на створення правових наслідків.

Водночас договори та домовленості між ТОВ «СК Авік» та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» укладено без волевиявлення уповноваженої особи підприємства.

Так, директор ОСОБА_4 в порушення діючого законодавства фінансово-господарською діяльністю не займалася, ніяких договорів, видаткових, податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписувала, що підтверджується почеркознавчою експертизою.

Суд зазначає, що за вимогами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яким затверджено Порядок заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних відносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи , яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним , таким, що має юридичну силу.

Аналізуючи зазначені приписи, суд приходить до висновку, що первинні документи, надані позивачем, оформлені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки акти виконаних робіт, не містять інформації про дату і місце складання, посилання на договори, на виконання яких вони скеровані; рахунки -фактури, видаткові накладні не містять підписів посадових та уповноважених осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а тому не є первинними документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентами, представником позивача суду не надана. Зокрема, суду не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальниками -контрагентами до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995р. №488/346 і введені в дію з 01.01.1996р.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

В той же час, позивачем не надано для суду первинні документи, які підтверджують транспортування товару (товарно-транспортних накладних, або інших документів перевізника).

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: належним чином оформлених товарно - транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно - матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з продажу товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та поставка товарів (виконання робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий Кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та формування валових витрат з податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, позивачем занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» на загальну суму 140 485,60 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 07.03.2013 р. № 0002552208, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Авік» до Державною податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.