Рішення

від 16.04.2013 по справі 901/1014/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.04.2013 Справа №901/1014/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маритен" (вул. Короленко, буд. 15, кв. 10, м. Дніпропетровськ, Україна, 49000)

до відповідача - державного підприємства радгосп-завод ім.1 Мая (вул. Б. Хмельницького, буд. 11, смт. Первомайське, Первомайський район, АР Крим, 96300)

про стягнення 1211927,00 грн.

Суддя І.І. Дворний.

Представники:

від позивача - Петросян А.Г, довіреність №б/н від 13.03.2013, адвокат;

від відповідача - Шевченко І.О, довіреність №1 від 08.04.2013, представник;

Суть спору : 21 березня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Маритен" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з державного підприємства радгосп-завод ім.1 Мая на свою користь заборгованості у розмірі 1020150,00 грн., суми індексу інфляції у розмірі 8150,00 грн., суми 3% річних в розмірі 30605,00 грн., суми пені в розмірі 153022,00 грн. та понесені судові витрати.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 193, 232 Господарського кодексу України, статях 512, 514, 625, 692 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням державним підприємством радгосп-завод ім.1 Мая своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №295 від 23 березня 2010 року, укладеним між ним та комунальним підприємством «Альянс», в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар (засоби захисту рослин), у зв'язку із чим, у відповідача перед позивачем, який придбав право вимоги за договором про відступлення права вимоги від 10 лютого 2012 року, укладеним між останнім та комунальним підприємством «Альянс», утворилась заборгованість в розмірі 1020150,00 грн. несплата якої новому кредитору у добровільному порядку і послугувала підставою для звернення до суду з вимогами про її примусове стягнення з нарахованими на суму заборгованості пенею, інфляційними втратами та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2013 року позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Через неявку відповідача у судове засідання ухвалою суду від 02 квітня 2013 року розгляд справи відкладався.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, 09 квітня 2013 року надав суду відзив на позовну заяву, у якому повідомив суд про те, що йому не було належним чином вручено повідомлення про відступлення права вимоги від 14 лютого 2013 року, що у відповідності до статей 513-519 Цивільного кодексу України надає йому право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідач звертає увагу суду на те, що у заводу відсутні будь-які господарські відносини з позивачем і у нього такого контрагента як позивач не існує, отже відсутні і господарські зобов'язання. Також, за переконанням відповідача, гарантійний лист від 14 березня 2012 року, представлений позивачем, не є належним доказом виникнення у державного підприємства радгосп-завод ім.1 Мая заборгованості саме перед товариством з обмеженою відповідальністю "Маритен".

09 квітня 2013 року по справі в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу оголошувалась перерва.

15 квітня 2013 року від відповідача по справі надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим по справі №2а-11819/12/0170/4, яке мотивовано тим, що у провадженні вказаного суду знаходиться адміністративна справа в рамках якої встановлюється факт існування ознак нікчемності або дійсності правочинів укладених між комунальним підприємством «Альянс» та державним підприємством радгосп-завод ім.1 Мая, на виникнення заборгованості за якими наполягає позивач.

16 квітня 2013 року позивачем було надано суду письмові пояснення в яких звернуто увагу на наявність технічної помилки в тексті позовної заяви, а саме в абз. 1, 3, 4, 13 та 16 у яких зазначено: «Договір купівлі-продажу №295 від 22 березня 2010 року» замість правильного «Договір купівлі-продажу №295 від 23 березня 2010 року». Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні, що відбулось 16 квітня 2013 року, позивач у повному обсязі наполягав на заявлених позовних вимогах та заперечував проти доводів відповідача звертаючи увагу суду на їх безпідставність та необґрунтованість. Представник відповідача, у свою чергу, заперечував проти заявлених позовних вимог та наполягав на заявленому 15 квітня 2013 року клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду справи Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим. Позивач проти заявленого клопотання заперечував.

Так, розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження, зокрема у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:

а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

З огляду на викладене, зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом, а не обов'язком суду.

Разом з тим, суд вважає звернути увагу відповідача на наступне.

Посилаючись на необхідність зупинення розгляду даної справи до набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду державне підприємство радгосп-завод ім.1 Мая вказує, що відповідно до акту Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції №1129/22-1/0413009 від 20 вересня 2012 року документальної позапланової виїзної перевірки заводу з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарський операцій з комунальним підприємством «Альянс» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року не підтверджено реальність здійснення комунальним підприємством «Альянс» фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) за вказаний період з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків, а також зроблено висновки про те, що укладений між комунальним підприємством «Альянс» та державним підприємством радгосп-завод ім.1 Мая спірний договір є нікчемним, отже розгляд на даний час такого факту у порядку адміністративного судочинства в рамках вказаної вище справи, за переконанням відповідача, обумовлює неможливість розгляду справи №901/1014/13 по суті.

Але, дослідивши додані до клопотання процесуальні документи Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим судом встановлено, що саме державне підприємство радгосп-завод ім.1 Мая звернулось з позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції і саме завод заперечує та не погоджується з повідомленнями-рішеннями, які прийняті податковою інспекцією внаслідок встановлення підчас перевірки ознак нікчемності правочинів між заводом та його контрагентами, а також заперечує висновки викладені Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки заводу. Отже, вказаними діями направленими на визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, державне підприємство радгосп-завод ім.1 Мая під час здійснення адміністративного провадження наполягає на існуванні та законності укладених з комунальним підприємством «Альянс» договорів, що суперечить поясненням та правовій позиції відповідача викладеній в рамках господарської справи, що розглядається судом.

З огляду на зміст статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд звертає увагу на факт зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.

Так, надані сторонами суду матеріали є достатніми для розгляду цієї справи, крім того, у разі необхідності, рішення по цій справі може бути розглянуто за нововиявленими обставинами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін надані у попередніх судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2010 року державне підприємство радгосп-завод ім.1 Мая (за договором покупець) та комунальне підприємство «Альянс» (за договором продавець) уклали договір купівлі-продажу №295, відповідно до пункту 1.1 якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця належне продавцю майно, а покупець зобов'язався прийняти це майно та оплатити його (а.с. 38).

У пункті 1.2 сторони договору узгодили, що майном є засоби захисту рослин.

Досліджуючи умови даного договору, судом встановлено, що сторони при його укладанні визначили ціну договору (3000000,00 грн. - пункт 2.1), умови платежу та форму оплати (безготівковий розрахунок, с/г продукція - пункт 3.2), визначили свої зобов'язання (пункти 5.1-5.2.3), строки їх виконання (покупець оплачує майно до 25 вересня 2010 року зі строком дії договору з 23 березня 2010 року по 31 грудня 2013 року - пункти 4.1-4.3), відповідальність за невиконання та неналежне виконання умов договору (розділ 6), порядок зміни та доповнень договору (розділ 9) та інше. Договір підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень і скріплений печатками підприємств.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи жодних заяв від сторін про припинення договору, письмових доказів щодо його припинення або перегляду (листи, вимоги, рішення суду, тощо), даний договір є чинним. Доказів зворотного сторонами суду надано не було.

В матеріалах справи наявний акт звірки укладений між продавцем та покупцем за період з 01 березня 2010 року по 27 вересня 2010 року який свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин по виконанню умов договору купівлі-продажу та підтверджує наявність заборгованості покупця перед продавцем у сумі 559736,00 грн. Акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Державне підприємство радгосп-завод ім.1 Мая, посилаючись на скрутне фінансове становище, зобов'язалось оплатити виниклу заборгованість у сумі 559736,00 грн. згідно графіку, про що 27 вересня 2010 року за вих. №363 надало продавцю гарантійний лист до договору купівлі-продажу №295. Вказаний лист підписаний директором заводу та скріплений печаткою.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на 04 жовтня 2010 року заборгованість покупця перед продавцем збільшилась до суми у 606176,00 грн., про свідчить гарантійний лист державного підприємства радгосп-завод ім.1 Мая за вих. №380. У даному гарантійному листі відповідач повідомив покупця про те, що на виконання умов договору станом на 05 жовтня 2010 року ним було оплачено 34300,00 грн., а несплаченими залишились 606176,00 грн., які покупець у строк до 01 січня 2011 року зобов'язався погасити у повному обсязі згідно графіку. Вказаний лист підписаний директором заводу та скріплений печаткою.

У 2012 році через неналежне виконання покупцем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №295 у покупця перед продавцем розмір заборгованості збільшився до 1020150,00 грн. Надавши гарантійний лист №122 від 14 березня 2012 року покупець підтвердив існування та виконання сторонами договору купівлі-продажу №295 від 21 березня 2010 року та у строк до 01 грудня 2012 року зобов'язався у повному обсязі внести оплату за отриманий по вказаному договору товар (засоби захисту рослин) на загальну суму 1020150,00 грн., згідно графіку. Вказаний лист також підписаний директором заводу і скріплений печаткою підприємства.

Всі гарантійні листи були оглянуті та досліджені судом в оригіналі, з залученням до матеріалів справи їх належним чином завірених копій.

Судом встановлено, що 10 лютого 2012 року комунальне підприємство «Альянс» (за договором первісний кредитор) та товариство з обмеженою відповідальністю «Маритен» (за договором новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги, відповідно до пункту 1.1 якого, первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором за договором купівлі-продажу №295 від 23 березня 2010 року (далі - основний договір), укладеним між первісним кредитором та державним підприємством радгосп-завод ім.1 Мая (а.с. 44-45).

За пунктом 1.2 цього договору новий кредитор одержав право (замість первісного кредитору) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

При узгодженні пункту 3.1 даного договору первісний кредитор зобов'язався передати новому кредитору всю інформацію, яка є важливою для здійснення обов'язків за основним договором у термін до 17 лютого 2012 року.

Також, первісний кредитор зобов'язався сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором в термін до 17 лютого 2012 року.

На виконання умов вказаного договору 14 лютого 2012 року комунальне підприємство «Альянс» сповістило державне підприємство радгосп-завод ім.1 Мая про відступлення права вимоги, що виникло на підставі договору купівлі-продажу №295 від 23 березня 2010 року, укладеного між останнім та комунальним підприємством «Альянс» та повідомило про те, що сума боргу підлягає сплаті новому кредитору - товариству з обмеженою відповідальністю «Маритен», також, у повідомленні було вказано реквізити нового кредитора (а.с. 105).

Вказане повідомлення від 14 лютого 2012 року було отримано директором державного підприємства радгосп-завод ім.1 Мая Вовк Ігорем Володимировичем 15 лютого 2012, про що у повідомленні міститься підпис останнього з зазначенням про те, що повідомлення про відступлення права вимоги по договору купівлі-продажу №295 від 23 березня 2010 року отримано ним нарочним. Письмові зауваження та заперечення у повідомленні з боку боржника відсутні, докази зворотного в матеріалах на час розгляду справи сторонами представлені не були.

Стверджуючи, що у добровільному порядку сума заборгованості у розмірі 1020150,00 грн., що виникла на підставі договору купівлі-продажу №295 від 23 березня 2010 року, державним підприємством радгосп-завод ім.1 Мая новому кредитору оплачена не була, останній скористався своїм правом на звернення до суду з метою примусового стягнення всієї суми боргу з нарахованими на неї штрафними санкціями.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Маритен" підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, предметом спору у справі є вимога про захист цивільних прав нового кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Маритен" у зобов'язанні за договором купівлі-продажу №295 від 23 березня 2010 року, укладеного між комунальним підприємством «Альянс» та державним підприємством радгосп-завод ім.1 Мая.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між відповідачем та комунальним підприємством «Альянс» договір є договором купівлі-продажу, предметом якого є засоби захисту рослин, загальні положення про який встановлені статтею 655 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічний припис міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Так, матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу №295 від 23 березня 2010 року, укладеного між комунальним підприємством «Альянс» та державним підприємством радгосп-завод ім.1 Мая належним чином не виконав, у порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення основної суми заборгованості у розмірі 1020150,00 грн., суду не надав.

Згідно з частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина 3 статті 512 Цивільного кодексу України).

У свою чергу частиною 1 статті 513 названого кодексу встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до приписів статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із регламентації вищенаведених правових норм в сфері відносин з відступлення права вимоги, в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання. При цьому зміст основного зобов'язання, яке стало предметом уступки права вимоги, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін, залишається незмінним, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Також, законодавець визначив, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Втім, в тексті договорів відсутні будь-які обмеження щодо зміни кредитора, зокрема і щодо обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні.

Також, слід зазначити, що договір про відступлення права вимоги є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Матеріали справи свідчать про те, що про нового кредитора державне підприємство радгосп-завод ім.1 Мая було повідомлено первісним кредитором, а саме повідомленням від 14 лютого 2012 року, яке отримано 15 лютого 2012 року особисто директором державного підприємства радгосп-завод ім.1 Мая Вовк Ігорем Володимировичем нарочним без зауважень та заперечень. Будь-яких обмежень на передачу права вимоги нарахувань інфляційних, 3%річних, а також штрафних санкцій, не встановлено.

З огляду на викладені вище обставини посилання відповідача на те, що заміна кредитора не відбулась та відсутній предмет спору, у зв'язку з чим провадження по справі підлягає припиненню, є неспроможним та не ґрунтується вимогах діючого законодавства з огляду на що, суд відмовив у задоволенні клопотання при припинення провадження у справі.

Разом з тим, з часу відступлення права вимоги заборгованість, яка виникла за відповідачем за отриманий товар згідно договору купівлі-продажу №295 від 23 березня 2010 року та яка складає 1020150,00 грн. відповідачем не погашалась. Докази зворотного на час розгляду справи відповідачем представлені не були, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання перед позивачем щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар за договором №295 від 23 березня 2010 року на суму 1020150,00 грн.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність доказів погашення відповідачем спірної суми основної заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1020150,00 грн. на користь нового кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "Маритен" підлягають задоволенню.

Саме з цієї суми заборгованості слід виходити, розраховуючи інші заявлені позовні вимоги у даній справі.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 15 березня 2012 року по 15 березня 2013 року у розмірі 30605,00 грн., інфляційні втрати за той же період у розмірі 8150,00 грн. та пеню у розмірі 153022,00 грн. за період з 15 березня 2012 року по 15 березня 2013 року.

При розгляді вказаних вимог, судом встановлено наступне.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, здійснений позивачем у справі, та з врахуванням виникнення заборгованості з 15 березня 2012 року, встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, станом на 15 березня 2013 року складає 30688,35 грн. (за період з 15.03.12 по 15.13.13 - 366 днів прострочення), втім позивачем до стягнення визначено суму яка є меншою від суми, обчисленої судом і враховуючи те, що заяви про збільшення позовних вимог в цій частині до суду від позивача не надходило, стягненню з відповідача підлягає 30605,00 грн. оскільки саме таку суму заявлено позивачем до відшкодування.

Також, судом перевірено й розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем у справі, та з врахуванням виникнення заборгованості з 15 березня 2012 року, встановлено, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача станом на 15 березня 2013 року складає 5100,75 грн. (за період з 15.03.12 по 15.13.13 з врахуванням сукупного індексу інфляції за вказаний період у розмірі 0,995 (Сукупний індекс інфляції за період розраховується за формулою: ІІ ср. = ІІ1 х ІІ2 ...х ІІХ/100^n, де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць заборгованості; ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ - індекс інфляції за останній місяць заборгованості; n - кількість місяців заборгованості).

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, умовами договору купівлі-продажу №295 від 23 березня 2010 року, зокрема у пункті 6.5, встановлено, що у разі несвоєчасної або неповної оплати засобів захисту рослин покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожний день прострочення.

Матеріалами справи підтвердилось неналежне виконання зобов'язань відповідачем в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, з огляду на що, станом на 14 березня 2012 року заборгованість відповідача склала 1020150,00 грн., що є підставою для нарахування відповідачу пені на вказану суму заборгованості.

Розглянувши розрахунок пені позивача, судом самостійно здійснено його перевірку та встановлено, що позивачем при обчисленні розміру пені не враховані приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, вказана норма визначає строк нарахування пені, а договором сторони не встановили іншого порядку та строку нарахування пені ніж того, що передбачений чинним законодавством.

На підставі цього, заявлений позивачем до відшкодування розмір пені підлягає наступному коригуванню.

- за період з 15.03.2012 р. по 22.03.2012 р. - 3456,25 грн. (1020150,00 грн. х 15,5% : 366 дн. х 8 дн.);

- за період з 23.03.2012 р. по 15.09.2012 р. - 74002,68 грн. (1020150,00 грн. х 15% : 366 дн. х 177 дн.).

Таким чином, наявні в матеріалах справи документи дозволяють суду зробити висновок про те, що загальний розмір пені, який має бути сплачений державним підприємством радгосп-завод ім.1 Мая за прострочення оплати поставленого позивачем товару, складає 77458,93 грн. (3456,25 + 74002,68), а не 153022,00 грн., як обчислено позивачем. Отже, вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Заява відповідача про застосування до вимоги про стягнення пені строків позовної давності, встановлених статтею 257, 258 Цивільного кодексу України, задоволенню не підлягає, оскільки обов'язок по оплаті суми заборгованості у розмірі 1020150,00 грн. виник у відповідача після надання останнім гарантійного листа, тобто у 2012 році.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1020150,00 грн. основного боргу, 77458,93 грн. пені, 5100,75 грн. інфляційних втрат та 30605,00 грн. - 3% річних.

Слід зазначити, що позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 1211927,00 грн. за яку повинно бути сплачено судовий збір у розмірі 24238,54 грн., втім позивачем платіжним дорученням оплачено 5000,00 грн. Позовні вимоги позивача задовольняються судом частково у загальній сумі 1133314,68 грн., отже за частково задоволенні позовні вимоги повинно бути сплачено судовий збір у розмірі 22666,29 грн. Отже, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5000,00 грн., а на користь державного бюджету 17666,29 грн., що разом складає 22666,29 грн.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у засіданні суду 16 квітня 2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено 22 квітня 2013 року.

Керуючись статтями 49, 82- 85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства радгосп-завод ім.1 Мая (вул. Б. Хмельницького, буд. 11, смт. Первомайське, Первомайський район, АР Крим, 96300, код 00413009) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Маритен" (вул. Короленко, буд. 15, кв. 10, м. Дніпропетровськ, Україна, 49000, код 37275316) 1020150,00 грн. основного боргу, 77458,93 грн. пені, 5100,75 грн. інфляційних втрат, 30605,00 грн. - 3% річних та 5000,00 грн. судового збору.

3. Стягнути з державного підприємства радгосп-завод ім.1 Мая (вул. Б. Хмельницького, буд. 11, смт. Первомайське, Первомайський район, АР Крим, 96300, код 00413009) в доход Державного бюджету (отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь код класифікації 22030001, р/р 31211206783002, ЄДРПОУ 38040558, ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку 824026) судовий збір у розмірі 17666,29 грн.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний