Постанова

від 03.04.2013 по справі 814/792/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

03 квітня 2013 року Справа № 814/792/13-а

м. Миколаїв

14:45

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Западнюк К. А.,

представників позивача: Матвєєва Є.С., Мацюка М.В.,

представника відповідача: Сугацького О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ», вул. Мала Морська, 108, оф. 713, м. Миколаїв, 54017 до відповідача:Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 про:визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2013 № 0000010231, Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000010231, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 10.01.2013.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ» судові витрати в сумі 2 294 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 року Справа № 814/792/13-а

м. Миколаїв

14:45

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Западнюк К. А.,

представників позивача: Матвєєва Є.С., Мацюка М.В.,

представника відповідача: Сугацького О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ», вул. Мала Морська, 108, к. 713, м. Миколаїв, 54017 до відповідача:Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Галини Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 про:визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2013 № 0000010231, Товариство з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області (надалі - ДПІ або відповідач) від 10.01.2013 № 0000010231.

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало на безпідставність висновків ДПІ про недійсність укладених правочинів і, відповідно, на неправомірність збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму податку, що була раніше включена Товариством до складу податкового кредиту.

У письмових запереченнях проти адміністративного позову (т. с. 3, ар. 209-212) ДПІ, з посиланням на отриману податкову інформацію щодо контрагентів позивача, зазначила про недоведеність факту виконання господарських договорів, що, відповідно, свідчить про неправомірне формування Товариством податкового кредиту на підставі документів, що були оформлені на підтвердження виконання цих договорів.

У судовому засіданні 03.04.2013 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 12.12.2012 по 14.12.2012 ДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «КИЇВГРАД», за липень-вересень 2011 року, ПП «РТС-Сталь» за січень 2011 року, ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» за березень 2011 року, ТОВ «АГРО СТРОЙ КОМПЛЕКС» за червень 2010 року, ТОВ «Мілегрі» за березень-травень 2010 року, результати якої оформила актом від 21.12.2012 № 4100/22-200/22427805 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 9-26).

Як зазначено в Акті (розділ 4. Висновок), Товариство порушило підпункт 7.4.1, підпункт 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статі 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон № 168), пункт 198.3, 198.6 статті 198, пункт 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 215874 грн., у т.ч.: за березень 2010 року на суму 36215 грн., за квітень 2010 року на суму 2700 грн., за травень 2010 року на суму 17167 грн., за липень 2010 року на суму 18926 грн., за січень 2011 року на суму 10434 грн., за березень 2011 року на суму 10839 грн., за серпень 2011 року на суму 67638 грн.

Суд зауважує, що в тексті Акта наявні неузгодженості: так, в абз. 3 на стор. 34 (т. с. 1, ар. 25), зазначено, що Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту 215784 грн., в тому числі 36215 грн. - у березні 2010 року, 2700 грн. - у квітні 2010 року, 17167 грн. - у травні 2010 року, 18926 грн. - у липні 2010 року , 10434 грн. - у січні 2011 року, 10839 грн. - у березні 2011 року, 67638 грн. - у серпні 2011 року, 41955 грн. - у вересні 2011 року, 10000 грн. - у жовтні 2011 року, проте у висновку про заниження податку суми 41955 грн. (вересень 2011 року) і 10000 грн. (жовтень 2011 року) не вказані . Листом від 10.01.2013 № 83/22-216 «Про надання інформації» (т. с. 1, ар. 27) ДПІ усунула ці неузгодженості шляхом викладення відповідних частин тексту Акта в новій редакції

Проте, питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин у липні 2010 року і жовтні 2011 року не були предметом перевірки, про що свідчить назва Акта.

Податковим повідомленням-рішенням від 10.01.2013 № 0000010231 (надалі - Рішення, т. с. 1, ар. 38, 39) ДПІ, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункт 123.1 статті 123, пункт 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, збільшила Товариству суму грошового зобов'язання з ПДВ на 294424,50 грн., в тому числі 215874 грн. - основний платіж, 78550,50 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

На вимогу суду позивач надав всі документи, що підтверджували правомірність включення до податкового кредиту відповідних сум, а також документи, що свідчать про використання у межах господарської діяльності товарів/послуг, придбаних у зазначених вище осіб. На підставі цих документів суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілегрі»

Відповідно до укладених 18.02.2010, 22.02.2010, 23.02.2010, 24.02.2010, 25.02.2010, 01.03.2010, 10.03.2010, 29.03.2010, 15.04.2010, 26.04.2010 договорів (т. с. 1, ар. 79-98) ТОВ «Мілегрі» на замовлення Товариства у березні-травні 2010 року виконало роботи, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, локальними кошторисами, підсумковими відомостями ресурсів, договірними цінами (т. с. 1, ар. 99-169). На підставі виданих ТОВ «Мілегрі» податкових накладних від 12.03.2010, 23.03.2010, 24.03.2010, 29.03.2010, 31.03.2010, 20.04.2010, 26.05.2010, 31.05.2010 (т. с. 1, ар. 170-180) Товариство до податкового кредиту березня 2010 включило суму 36214,80 грн. (т. с. 1, ар. 50-52), до податкового кредиту квітня 2010 року - 2700 грн. (т. с. 1, ар. 53-56), до податкового кредиту травня 2010 року - 17166,80 грн. (т. с. 1, ар. 57-60). На підтвердження сплати ПДВ у складі вартості робіт Товариство надало виписку по рахунку (т. с. 1, ар. 181). На стор. 9 Акта (т. с. 1, ар. 13) зазначено, що в період березень-травень 2010 року ТОВ «Мілегрі» мало статус платника ПДВ.

Заперечуючи правомірність включення до податкового кредиту зазначених сум, ДПІ посилається на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 16.09.2010 № 1404/23-5/33567595 «Про неможливість проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Мілегрі», код за ЄДРПОУ 33567595, з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень, квітень, травень 2010 року» (т. с. 3, ар. 220-225).

На стор. 13 Акта (т. с. 1, ар. 15) ДПІ вказала, що угоди ТОВ «Мілегрі» з контрагентами мають ознаки нікчемності (статті 203, 215, 228 Цивільного кодексу України); «… податкові зобов'язання ТОВ «Мілегрі» не включені ним до складу податкових зобов'язань у відповідному податковому періоді та відповідно не сплачено до бюджету. Крім того, у зв'язку з анулюванням Свідоцтва платника ПДВ вказана сума ПДВ не буде сплачена до бюджету. Отже немає підстав для підтвердження включення цих сум до складу податкового кредиту ТОВ «МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ».

Суд вважає, що у відповідача не було підстав використовувати акт про неможливість проведення перевірки контрагента позивача в якості носія податкового інформації про порушення цим контрагентом податкового законодавства. Відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла від підрозділів податкової служби за результатами податкового контролю. Статтею 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом:

ведення обліку платників податків;

інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Акт про неможливість проведення перевірки свідчить лише про факт непроведення перевірки, і не може бути доказом виявлених порушень податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На вимогу суду Товариство надало документи, що підтверджують подальше використання придбаних у ТОВ «Мілегрі» послуг у межах власної господарської діяльності (т. с. 2, ар. 190-251, т. с. 3, ар. 1-37).

Суд зазначає, що в Акті відсутні доводи щодо обставин подальшого використання у межах господарської діяльності Товариства послуг, що були придбані у ТОВ «Мілегрі», хоча цей факт, враховуючи вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, мав досліджуватися в ході перевірки. Висновок про неправомірність формування податкового кредиту тягне за собою висновок про завищення податкових зобов'язань (за господарськими операціями, в яких Товариство є продавцем), проте таких висновків Акт не містить.

Суд вважає, що висновки ДПІ про порушення Товариством вимог податкового законодавства не можуть обґрунтовуватися доводами про недійсність (нікчемність) правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009, «… вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або про відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину» .

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Отже, на думку суду, доводи відповідача про завищення податкового кредиту є недоведеними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ДПІ неправомірно збільшила грошове зобов'язання з ПДВ на 56076 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО СТРОЙ КОМПЛЕКС»

На стор. 15 Акта (т. с. 1, ар. 16) вказано, що Товариство включило до податкового кредиту липня 2010 року ПДВ в сумі 18925,69 грн. Інформація щодо податкових накладних в Акті відсутня.

Судом встановлено, що 01.06.2010 Товариство і ТОВ «Агро Строй Комплекс» уклали договір № 01-06-10-13 (т. с. 1, ар. 184-185), на виконання якого ТОВ «Агро Строй Комплекс» виконало ремонтні роботи загальною вартістю 113554,15 грн. (в тому числі ПДВ - 18925,69 грн.). Право на виконання ТОВ «Агро Строй Комплекс» підтверджено ліцензією (т. с. 1, ар. 199-201). Факт виконання робіт підтверджений актом приймання виконаних підрядних робіт (т. с. 1, ар. 190-198) і випискою по рахунку (т. с. 1, ар. 189). ТОВ «Агро На підставі виданої ТОВ «Агро Строй Комплекс» податкової накладної (т. с. 1, ар. 187) Товариство включило до податкового кредиту липня суму 18925,69 грн. (т. с. 1, ар. 60-62). На стор. 14 Акта (т. с. 1, ар. 15) зазначено, що у червні-липні 2010 року ТОВ «Агро Строй Комплекс» мало статус платника ПДВ. Подальше використання Товариством виконаних ТОВ «Агро Строй Комплекс» робіт підтверджений договором і актом приймання виконаних підрядних робіт (т. с. 2, ар. 224-240).

Твердження ДПІ про неправомірність включення Товариством суми 18925,69 грн. до податкового кредиту ґрунтуються на висновках «Акта про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «АГРО СТРОЙ КОМПЛЕКС» (код за ЄДРПОУ 36165242) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з січня 2010р. по грудень 2010р.» від 18.02.2011 № 744/2312/36165242/21к, що був складений ДПІ у м. Суми (т. с. 3, ар. 189-208).

Про операції Товариства і ТОВ «Агро Строй Комплекс» зазначено на стор. 13-18 Акта (т. с. 1, ар. 15-17), при чому ця частина Акта лише відтворює зміст зазначеного вище акта ДПІ у м. Суми. Жодного обґрунтування висновку про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 Акт не містить.

З підстав, що викладені вище, суд вважає неправомірним збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 18926 грн.

Крім того, суд зауважує, що, збільшуючи податкове зобов'язання Товариства на 18926 грн., ДПІ вийшла діяла поза межами предмету перевірки, оскільки податковий період «липень 2010 року» не підлягав перевірці.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН СПЕКТР ТЕХНОЛОДЖІ»

На стор. 19 Акта (т. с. 1, ар. 18) ДПІ вказала, що Товариство відобразило у податковому кредиті березня 2011 року 10838,60 грн. - суму ПДВ, що був сплачений контрагенту, - ТОВ «ГОЛДЕН СПЕКТР ТЕХНОЛОДЖІ» (код 373791942 ).

Доводи ДПІ про неправомірність включення вказаної суми до декларації ґрунтується на висновку ДПІ у Подільському районі м. Києва від 01.06.2011 № 87/23-205/37391942 «Про проведення аналізу діяльності ТОВ «Голден Спектр Технолоджі» (код ЄДРПОУ 35917941 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 по 31.03.2011» (т. с. 3, ар. 213-219).

Документам, на підставі яких до податкового кредиту березня 2011 року Товариство включило суму 10838,60 грн. (т. с. 1, ар. 202-211, т. с. 3, ар. 28-33), ДПІ оцінку не надала.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзац «а» пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України). Як встановлено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Акт не містить доводів про те, що Товариство не дотрималося вказаних норм.

Враховуючи це, висновок ДПІ про те, що Товариство занизило податкове зобов'язання у березні 2011 року на суму 10839 грн. є безпідставним.

Приватне підприємство «РТС-СТАЛЬ»

До податкового кредиту січня 2011 року Товариство включило суму 10434,31 грн. (т. с. 1, ар. 63-65). Правомірність включення підтверджена: видатковими накладними, податковими накладними, випискою по рахунку (т. с. 1, ар. 212-220). Актом не спростований факт подальшого використання Товариством у межах господарської діяльності придбаного у ПП «РТС-Сталь» товару. Та обставина, що у січні 2011 року ПП «РТС-Сталь» мало статус платника ПДВ, підтверджена Актом (стор. 21).

На стор. 24 Акта (т. с. 1, ар. 20) ДПІ вказала, що «… фінансово-господарська діяльність ПП «РТС-Сталь» здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «РТС-Сталь» та контрагентами ТОВ «СП АГРОМРІЯ» та ТОВ «ПКФ «Піраміда» є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами ст. 234 ЦК України. Враховуючи вищенаведене, правочини, здійснені ПП «РТС-Сталь» з контрагентом-покупцем ТОВ «МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ», не спрямований на реальне настання правових наслідків і має ознаки нікчемності.».

Висновки ДПІ ґрунтуються на довідці «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП «РТС-Сталь» (ЄДРПОУ 37125153) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «СП «Агромрія» (ЄДРПОУ 36580032), ТОВ «ПКФ «Піраміда» (ЄДРПОУ 37068331) відомостей за січень 2011 року» від 16.08.2011 № 243/15-2/37125153, що була складена ДПІ у Херсоні (т. с. 3, ар. 229-236).

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються актом або довідкою, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Оскільки за результатами перевірки ПП «РТС-Сталь» було складено довідку, ДПІ не мала права використовувати відомості, що містяться у ній, в якості доказів порушення контрагентом позивача податкового законодавства.

Враховуючи це, висновок ДПІ про те, що Товариство занизило податкове зобов'язання у січні 2011 року на суму 10434 грн. є безпідставним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВГРАД»

Відповідно до укладених 04.07.2011, 05.07.2011, 06.07.2011, 07.07.2011, 11.07.2011, 13.07.2011, 14.07.2011, 15.08.2011 договорів (т. с. 1, ар. 221-222, 227-228, 235-236, 243-244, т. с. 2, ар. 1-2, 9-10, 18-19, 26-27, 34-35, 38-39, 57-58, 68-69, 77-78, 86-87, 94-95, 112-113, 122-123, 134-135, 148-149, 158-159, 161-162) ТОВ «Київград» на замовлення Товариства у липні-вересні 2011 року виконало роботи, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, локальними кошторисами, підсумковими відомостями ресурсів (т. с. 1, ар. 223-226, 229-234, 237-242, 245-251, т. с. 2, ар. 3-8, 11-17, 20-25, 28-33, 36-37, 40-56, 59-67, 70-76, 79-85, 88-93, 96-111, 114-121, 124-133, 136-147, 150-157, 160, 163-167). На підставі виданих ТОВ «Київград» податкових накладних (т. с. 2, ар. 168-189) Товариство до податкового кредиту серпня 2011 включило суму 67638 грн. (т. с. 1, ар. 69-71), до податкового кредиту вересня 2011 року - 41955 грн. (т. с. 1, ар. 72-74), до податкового кредиту жовтня 2011 року - 1000 грн. (т. с. 1, ар. 75-77). Факт сплати Товариством ПДВ у складі вартості робіт підтверджений Актом (т. с. 1, ар. 23). На стор. 24 Акта (т. с. 1, ар. 10) зазначено, що в період липня-жовтня 2011 року ТОВ «Київград» мало статус платника ПДВ.

На підтвердження подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності результатів робіт, що були виконані ТОВ «Київград», Товариство надало відповідні документи (т. с. 3, ар. 105-186).

Висновки відповідача про неправомірність включення Товариством до податкового кредиту вказаних сум ґрунтуються виключно на довідці ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 24.11.2011 № 90/23-06/36564361 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «КИЇВГРАД» (ЄДРПОУ 36564361 за липень-вересень 2011р.» (т. с. 3, ар. 226-228). В цій довідці зазначено, що податкові декларації ТОВ «Київград» з ПДВ за серпень і вересень 2011 року не визнані як податкова звітність (стор. 30 Акта, т. с. 1, ар. 23).

Позивач надав постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2012 у справі № 2а-19068/11/2670 (що була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012, т. с. 3, ар. 249-251), якою рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про невизнання в якості податкової звітності податкових декларацій ТОВ «Київград» з ПДВ за серпень і вересень 2011 року було визнано незаконним.

Як зазначено вище, довідка про неможливість проведення зустрічної звірки не є доказом порушення податкового законодавства.

Враховуючи це, висновок ДПІ про те, що Товариство занизило податкове зобов'язання на 119593 грн. є безпідставним.

Крім того, суд зауважує, що, збільшуючи податкове зобов'язання Товариства на 10000 грн., ДПІ вийшла діяла поза межами предмету перевірки, оскільки податковий період «жовтень 2011 року» не підлягав перевірці.

У «Відповіді щодо результатів розгляду заперечень до акту перевірки від 21.12.2012р. №4100/22-200/22427805» від 04.01.2013 № 26/0/110-13/22-216» (т. с. 1, ар. 32-37) відповідач зазначив, що в ході перевірки не підтверджено реальність поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «КИЇВГРАД», ПП «РТС-СТАЛЬ», ТОВ «Голден Спектр Технолоджі», ТОВ «АГРО СТРОЙ КОМПЛЕКС», ТОВ «МІЛЕГРІ».

Суд зазначає, що відповідач здійснив невиїзну перевірку Товариства, в ході якої не мав можливості ані підтвердити, ані спростувати реальність поставок.

Як зазначено у Рішенні, ДПІ збільшила суму грошового зобов'язання Товариства на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України. Відповідно до цієї норми контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Суд вважає, що дані перевірки Товариства (що викладені в Акті) не свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а Рішення - визнанню протиправним і скасуванню.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000010231, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 10.01.2013.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ» судові витрати в сумі 2 294 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України

та підписана суддею 08 квітня 2013 року.