Постанова

від 04.04.2013 по справі 826/1545/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2013 року 10:10 № 826/1545/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехрезерв" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2013 №0000232220 та №0000242220

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС від 17 січня 2013 року № 0000242220 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 322 422,00 грн. за основним платежем, 80 605,00 штрафні фінансові санкції, та форми "Р" № 0000232220 від 17 січня 2013 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 338 554,00 грн. за основним платежем, 84 636,00 штрафні фінансові санкції.

Позивач не погоджується висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги наступним: господарські операції позивача з контрагентом є реальними та підтверджуються необхідними первинними документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства та не викликають сумнівів щодо їх достовірності; судові рішення про визнання договорів позивача з ТОВ"Комерційна фірма "Горизонталь" не постановлені, а доводи перевіряючих базуються на поясненнях осіб, що не підтверджені належними доказами.

Зауважує, що представники ДПІ під час проведення перевірки не звернули увагу та не захотіли приймати на дослідження накладні виписані позивачем державному підприємству "Антонов" Філія Серійний з-д "Антонов", які підтверджують обставин реальності здійснення подальших господарських операцій платника податку з матеріальними цінностями, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат цпя цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість представники ДПІ не захотіли з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

Під час розгляду справи представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі з огляду на те, що доводи контролюючого органу, викладені в Акті перевірки та письмових запереченнях, що надано відповідачем, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтехрезерв" (ідентифікаційний код 31280163) зареєстровано 22.12.2000 року Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією; взято на податковий облік в органах державної податкової служби 28.12.2000 року за № 1848 та перебуває на обліку ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС. Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100328215 від 11.03.2011 року ТОВ "Промтехрезерв" є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 312801626572).

До основних видів діяльності ТОВ "Промтехрезерв" за видами КВЕД відносяться: оптова торгівля іншими машинами й устаткованням (основний) (6.69.); виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів (21.20.); неспеціалізована оптова торгівля (46.90.) та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва ДПС на підставі направлення від 25.12.2012 № 2782/22-20П, наказу від 25.12.2012 року № 1999, відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст.. 81, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, постанови слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві Вітер. В.О. від 01.10.2012 року по кримінальній справі № 70-539, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Промтехрезерв" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовіднам з ТОВ "КБ "Горизонталь", (код ЄДРПОУ 37889322) за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 року, за результатами якої складено Акт від 29 грудня 2012 року № 422/22-20/31280163 (далі - Акт перевірки від 29.12.2012 року № 422/22-20/31280163).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення ТОВ "Промтехрезерв" вимог п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.2. п.п. 138.4 ст. 138, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього у сумі 338 544,00 грн.; п. 198. 3. 198.6 ст.198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 322 422,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 29.12.2012 року № 422/22-20/31280163 ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 року № 0000232220, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі: за основним платежем - 338 544,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 84 636,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 року № 0000242220, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем - 322 422,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 80 605,50 грн.

Порушення позивачем вказаних вище норм Податкового кодексу мотивовані наступним:

- порушення кримінальної справи відносно невстановлених осіб, за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, щодо створення ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», відповідно до матеріалів якої засновником та директором вказаного підприємства є ОСОБА_1, який в ході допиту показав, що зареєстрував ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за грошову винагороду на прохання невстановленої слідством особи без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та відношення до діяльності цього підприємства не має;

- за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Горизонталь" (код ЄДРПОУ 37889322) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 30.06.12 року № 7593/22-7/37889322 від 13.11.2012 року встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на прибуток, які підпадають під визначення статті 134 Податкового кодексу України та відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість які підпадають під визначення статті 185 Податкового кодексу України, при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01.10.11 по 30. 06. 12 року ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам .

Наведене, на думку відповідача, свідчить, що правочини між позивачем та вказаним контрагентом укладені без мети настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними.

Судом встановлено, що в основу податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються в даній справі, податковим органом покладено одні й ті ж обставини, а саме, включення до складу валових витрат та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум, сплачених контрагенту за господарськими операціями, які на думку податкового органу не мають реального характеру.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти виконання угод, оплату позивачем їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни отриманих робіт та від відповідача всі документи, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судом встановлено, у періоді з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року ТОВ "Промтехрезерв" здійснювало взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" щодо купівлі-продажу підшибників та з'єднувачів електричних.

Зобов'язання за Договорами між ТОВ "Промтехрезерв" та ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними рахунками-фактурами № 15705 від 07.05.2012 року, № 170705 від 07.05.2012 року, № 160705 від 07.05.2012 року, № 260204 від 02.04.2012 року, № 250204 від 02.04.2012 року, № 300204 від 02.04.2012 року, № 121306 від 13.06.2012 року, № 151306 від 13.06.2012 року, №142806 від 28.06.2012 року, №132806 від 28.06.2012 року, № 122806 від 28.06.2012 року, № 100305 від 03.05.2012 року, № 141306 від 13.06.2012 року, видатковими накладними № 637 від 18.07.2012 року, № 636 від 18.07.2012 року, № 545 від 16.07.2012 року, № 705 від 18.07.2012 року, № 284 від 13.04.2012 року, № 706 від 20.07.2012 року, № 378 від 17.04.2012 року, № 233 від 11.04.2012 року, № 806 від 28.05.2012 року, № 805 від 28.05.2012 року, № 807 від 28.05.2012 року, № 679 від 24.05.2012 року, № 544 від 16.07.2012 року, № 706 від 23.07.2012 року та податковими накладними № 706 від 23.07.2012 року, №233 від 11.04.2012 року, № 378 від 17.04.2012 року, № 284 від 13.04.2012 року № 807 від 28.05.2012 року, № 805 від 28.05.2012 року, № 806 від 28.05.2012 року, № 545 від 16.07.2012 року, № 544 від 16.07.2012 року, № 636 від 18.07.2012 року, № 637 від 18.07.2012 року, № 706 від 20.07.2012 року, № 705 від 20.07.2012 року, № 679 від 24.05.2012 року, копії яких містять матеріали справи.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також долученими до матеріалів справи: копіями каталогів "Подшибники качения и свободные детали", "Соеденители электрические", що вказує на те що деталі, які поставлялись за договорами не потребують спеціального транспортування оскільки їх маса є малою, фототаблицею підшийників з діаметрами, масою та цінами, розрахунків ваги підшипників, по відвантаженим накладним.

На підтвердження наявного у позивача основного та додаткового приміщення для здійснення господарської діяльності надано копію договору оренди № 01/07 від 01.01.2012 року.

Позивачем також надано докази здійснення подальшої реалізації придбаних матеріальних цінностей державному підприємству "Антонов" Філія Серійний з-д "Антонов", а саме: копії накладних № 1846 від 23.07.2012 року, № 1847 від 23.07.2012 року, № 1844 від 18.07.2012 року, № 1845 від 20.07.2012 року, № 1842 від 18.07.2012 року, № 1843 від 18.07.2012 року, № 1829 від 29.05.2012 року, № 1827 від 29.05.2012 року, № 1828 від 29.05.2012 року, № 1830 від 29.05.2012 року, № 1819 від 17.04.2012 року, № 1820 від 17.04.2012 року, копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 716586 від 18.07.2012 року, № 190328 від 17.04.2012 року.

Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями із відміткою банку про перерахування коштів.

В акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише суми сплаченого податку, які підтверджені податковими накладними.

Суд звертає увагу на ту обставину, що під час проведення відповідачем перевірки порушень в оформленні документів не встановлено. У ході розгляду справи представником відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловлено. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач не надав.

Факт перерахування коштів за отримані цінності та їх обсяг зафіксовано в Акті перевірки відповідача, не заперечується сторонами та підтверджується наявними матеріалами справи.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Податкового Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч. 4 ст. 72 КАСУ).

В той же час, відповідачем не було надано суду вироку суду, яким би було встановлено, що ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" було зареєстровано в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що вказаною юридичною особою укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з ТОВ "Промтехрезерв" (з метою суперечною інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо), підроблялись первинні документи або що товари, роботи (послуги) від вказаних контрагентів позивачу фактично не передавались. Існує лише припущення відповідача з цього приводу.

Враховуючи наведене, посилання відповідача на протокол допиту стосовно непричетності до діяльності вказаного підприємства, складеного в рамках кримінальної справи, не може вважатися доказом, що доводить обґрунтованість заперечень відповідача, оскільки відсутній вирок суду, який набрав законної сили та зміст якого відображає зазначені обставини як такі, що мали місце.

До того ж, пояснення вказаних осіб не можуть бути підтвердженням того, що операції з купівлі-продажу товарів з таким підприємством фактично не відбувались, а також того, що всі правочини, укладені з цим підприємством, були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

Таким чином, враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд зазначає, що посилання відповідача на порушення кримінальної справи № 70-539, а також на інформацію, яка міститься у протоколі допиту, не може бути належними доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер правочинів між позивачем ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь".

Враховуючи те, що постачання позивачу товарно-матеріальних цінностей підтверджено дослідженими в судовому засіданні первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками таких операцій.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", суд зауважує, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Крім того, суд зазначає, що самостійно визначений платником податку податковий кредит вважається сформованим правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі № К/9991/50772/12.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент підписання рахунків-фактур видаткових накладних та податкових накладних, юридична особа ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ "Промтехрезерв" та ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ "Промтехрезерв" та ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст. 198 Кодексу).

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пункту 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 322 422 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь". На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та Вищого адміністративного суду, викладених в ухвалах від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС про порушення ТОВ "Промтехрезерв" п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.6, 201.8 ст. 201 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 року № 0000242220 - безпідставним та неправомірним.

Водночас, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно п. 138.4. ст. 138 ПК, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вищевказане, витрати позивача за Договорами з ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.2. п.п. 138.4 ст. 138, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 року № 0000232220 - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як зазначено вище, в силу положень ч. 2 статті 71 КАС України, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази в обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Враховуючи наведене податковий орган не довів, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехрезерв" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби:

№0000232220 від 17.01.2013 року про донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій на суму 423 180,00 грн. та №0000242220 від 17.01.2013 року про донарахування податку на додану вартість на суму 403 027,50 грн.

Судові витрати в сумі 2294.00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехрезерв" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби .

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій