Рішення

від 12.07.2012 по справі 5/174

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2012 р. Справа № 5/174.

За позовом закритого акціонерного товариства «Чернівецький машинобудівний завод»

до регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Фонд державного майна України

про визнання права власності

суддя Скрипничук І.В.

представники сторін:

від позивача: Соф'як В.В., Прокопець Б.М.;

від відповідача: Купіна В.Ю., довіреність від 27.01.2012 № 10-08-00306;

від третьої особи: не з'явився;

від прокуратури: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Рішенням господарського суду Чернівецької області від 26.10.2010 у справі № 5/174 позов задоволено, визнано за ЗАТ "Чернівецький машинобудівний завод" право власності на нежитлову двоповерхову цегляну будівлю з підвалом і прибудовами (їдальню для працівників заводу на 330 місць), розташовану за адресою: м. Чернівці, вул. Прутська, 16, загальною площею 1836,8 кв.м., вартістю 20 551,77 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 рішення господарського суду Чернівецької області від 26.10.2010 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2012 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 та рішення господарського суду Чернівецької області від 26.10.2010 скасовано, справу № 5/174 передано на новий розгляд.

При цьому, скасовуюючи рішення попередніх інстанцій, Вищий господарський суд зазначив, що апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що безоплатно передане орендному підприємству спірне майно за будь-яких обставин не вийшло з власності держави, застосувавши при цьому частина 2 статті 24 Закону України "Про приватизацію державних підприємств".

Аналогічну правову позицію про те, що державне майно (об'єкти соціально-побутового призначення) до внесення змін до частини 2 статті 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в лютому 1997 передавалося безоплатно у власність орендних підприємств, оскільки згадана стаття не містила вказівок на незмінність попереднього власника нерухомого майна (держави), викладено в постанові Вищого господарського суду України від 22.05.2007 у справі № 16/3480 та постанові Верховного Суду України від 03.10.2011 у справі №8/233-09.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В порушення вищезазначених норм, суд апеляційної інстанції віддав перевагу складеним відповідачем у 2001 реєстру державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств (Чернівецька область), акту перевірки збереження та використання держаного майна, яке знаходиться на балансі господарського товариства, створеного в процесі приватизації від 16.10.2001.

При цьому, судом апеляційної інстанції мотивовано не спростовано твердження позивача про безоплатну передачу спірного майна йому у власність в процесі приватизації згідно із договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ОП "Чернівецький машинобудівний завод", актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом ФДМУ від 11.12.1993 № 22-0М; актом приймання-передачі від 29.07.1994, не досліджено план (порядок) приватизації, не з'ясовано, за які кошти було створено спірний об'єкт.

Ухвалою суду від 19.06.2012 новий розгляд призначено на 03.07.2012.

У засіданні суду 03.07.2012 оголошено перерву до 10.07.2012.

Від прокуратури Чернівецької області надійшло клопотання про вступ прокурора у справу.

10.07.2012 оголошено перерву у судовому засіданні до 12.07.2012.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що спірне майно передано у власність у процесі приватизації орендним підприємством «Чернівецький машинобудівний завод».

У підтвердження права власності Фонд державного майна видав орендному підприємству «Чернівецький машинобудівний завод»(правонаступником якого є позивач) свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс, включаючи спірний об'єкт.

Відповідач позовні вимоги заперечує посилаючись на те, що спірне майно не ввійшло ні до статутного фонду товариства, ні до майна, що підлягало приватизації (та було відчужено згідно договору купівлі-продажу державного майна № КП-296 від 03.02.1994), ні до майна яке було власністю орендного підприємства «Чернівецький машинобудівний завод»на момент приватизації. Дані обставини виключають безоплатну передачу будівлі їдальні на 330 місць у власність без сплати її ціни в порядку пільгової приватизації передбаченої частиною 2 статті 24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств».

Позивачем не наведено жодного доводу із посиланням на докази, які підтверджували б створення спірного об'єкту за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.07.2004 виданого на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 06.07.2004 № 578/13 та рішення № 523/13 від 22.06.2004 право власності на нежитлову будівлю їдальні, розташовану за адресою м. Чернівці, вул. Прутська, 16Б, загальною площею 1836,8 кв. м., зареєстровано за державою в особі Кабінету Міністрів України в оперативному управлінні регіонального відділення фонду державного майна України по Чернівецькій області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд встановив.

Так, 25.06.1991 між МДО «Нефтеком»(орендодавець) та організацією орендарів орендного підприємства «Чернівецький машинобудівний завод»укладений договір оренди майна (усіх сформованих фондів в повному обсязі станом на 01.07.1991) ВО «Чернівецький машинобудівний завод»з правом викупу. До вказаного договору оренди між Фондом державного майна України та орендним підприємством ВО «Чернівецький машинобудівний завод»укладено додаткову угоду від 25.06.1991, якою визначена вартість та порядок викупу орендованого майна, що підлягало викупу орендарем.

Згідно договору купівлі-продажу № КП-296-08.02.94 від 03.02.1994 продавець продав, а покупець купив майно цілісного майнового комплексу загальною вартістю 27117752 тис. крб., за який покупець -організація орендарів ОП «Чернівецький машинобудівний завод»- сплатило 16381291 тис. крб.

Судом також встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Чернівецький машинобудівний завод»створено в 1993 році. На період створення вказане товариство відповідно до статті 20 Закону України «Про власність»відносилося до підприємств колективної форми власності. Згідно вказаної вище правової норми «суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами».

У зв'язку з цим ЗАТ «Чернівецький машинобудівний завод», як суб'єкт колективної власності, набуває право власності на підставах, передбачених статтею 21 вказаного вище Закону де право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна: перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Отже, законодавець, серед іншого, надав акціонерним товариствам право набувати право власності шляхом безоплатного отримання майна державного товариства. Така можливість набуття права власності як «безоплатна передача майна державного підприємства у власність трудового колективу»не виключалася законодавцем протягом усього часу дії Закону України «Про власність». Це означає, що безоплатна передача майна державного підприємства у власність трудового колективу не заборонена законодавством.

Крім того, спірний об'єкт соціально-побутового призначення, зокрема їдальня для робочих на 330 місць, могла бути і є на сьогоднішній день об'єктом права власності акціонерного товариства, оскільки отримана підприємством на підставах, не заборонених законом.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що на момент укладання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Чернівецького машинобудівного заводу не існувало такого способу відчуження державного майна як «безоплатна передача». Однак, це спростовується наказом ФДМУ від 02.12.1992 №530, яким затверджено «Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державними підприємствами».

Так, з преамбули вказаного Положення вбачається, даний нормативно-правовий акт визначає порядок відчуження (продажу, списання, безоплатної передачі, обміну, дарування, тощо) від держави засобів виробництва (в частині основних фондів), що є державною власності і закріплені за державним підприємством.

Дія цього Положення була скасована наказом ФДМУ від 07.08.1995 №1020, яким було затверджено нове Положення, а саме «Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю». В преамбулі цього нового нормативного акту вказується, що це положення «визначає порядок відчуження (продажу, списання, передачі з балансу на баланс, обміну, тощо) від держави засобів виробництва (в частині основних фондів), що є державною власністю і закріплені за державним підприємством».

Отже, починаючи з 1995, ФДМУ виключив можливість безоплатної передачі чи дарування державного майна.

Пізніше, в наказі ФДМУ від 29.03.2004 №604, яким було затверджено нове «Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є у державній власності», вже вказано, що відчуження майна - це передача права власності на державне майно, яке перебуває на балансі суб'єктів господарювання, іншим юридичним чи фізичним особам шляхом його продажу за готівкові кошти.

Таким чином, на момент приватизації цілісного майнового комплексу Чернівецького машинобудівного заводу в 1994 існував такий спосіб приватизації, як безоплатна передача майна у власність підприємству, що приватизується.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про приватизацію державного майна»(в редакції, що діяла на момент приватизації) «товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, ... за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.»

Суд нагадує, що лише в 1997 законодавцем до вказаної статті було внесено зміни у відповідності до яких об'єкти соціально-побутового призначення передаються у володіння та користування без права продажу.

Вказана норма, виходячи зі змісту частини 1статті 58 Конституції України. не має зворотної сили у часі. Тому, норма статті 24 зазначеного Закону, в редакції прийнятій через три роки після передачі спірного майна, не може застосовуватися до правовідносин з приватизації Чернівецького машинобудівного заводу в 1993-1994.

Як вбачається зі змісту статті 5 Цивільного кодексу України та пункту 1.4 Листа Вищого арбітражного суду України від 25.04.2001р. за №01-8 500 до відносин приватизації застосовуються виключно законодавство, що було чинне на момент виникнення цих відносин приватизації.

Таким чином, об'єкти соціально-побутового призначення, в тому числі і їдальня на 330 місць, що перебували на момент приватизації на балансі Орендного підприємства «Чернівецький машинобудівний завод»були приватизовані організацією орендарів Орендного підприємства «Чернівецького машинобудівного заводу»на пільгових умовах шляхом отримання їх у власність безоплатно.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про приватизацію державного майна»для здійснення приватизації об'єктів державного майна необхідною умовою є розробка та затвердження комісією з приватизації плану приватизації.

Зі змісту Положення про план приватизації (затв. Наказом ФДМ України від 10.11.1992р. №476) випливає, що комісія з приватизації для вирішення питання щодо способу приватизації об'єкту державного майна повинна здійснити аналіз об'єктів соціально-побутового призначення.

Об'єкти соціально-побутового призначення, які знаходяться на балансі підприємства, поділяються на ті, що створено за рахунок централізованих капітальних вкладень, і ті. що створено за рахунок коштів фонду соціального розвитку підприємства (або інших аналогічних фондів (п. 10 Положення). В залежності від того, за які кошти були створені об'єкти соціально-побутового призначення, комісія з приватизації може прийняти такі рішення щодо приватизації таких об'єктів:

- об'єкти, які викуповуються, передаються новому власнику на платній

- основі згідно з законодавством про приватизацію;

- об'єкти передаються на умовах оренди новому власнику:

- об'єкти переходять до комунальної власності;

- об'єкти передаються безоплатно товариству покупців відповідно до статті 24 Закону України «Про приватизацію державного майна».

При цьому, як вже зазначалося вище, товариство покупців, що створене працівниками підприємства, у випадку, коли воно стало його власником у результаті викупу має право на безоплатне отримання об'єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна (розділ VII цього Положення).

Оскільки об'єкти соціально-побутового призначення, зокрема, спірний об'єкт (їдальня), на момент приватизації майна Орендного підприємства «Чернівецький машинобудівний»завод були створені за рахунок власних коштів підприємства (а не централізованих капітальних вкладень), тому, комісією з приватизації і було прийнято рішення приватизувати їх на пільгових умовах - шляхом безоплатної передачі товариству покупців - організації орендарів орендного підприємства «Чернівецького машинобудівного заводу».

Доказами того, що спірний об'єкт було створено за рахунок фонду соціального розвитку підприємства, зокрема, є:

1. Акт оцінки вартості майна ОП «Чернівецький машзавод», затверджений Головою ФДМ України від 14.12.1993, в якому Відповідач, перевіривши первинні документи, які свідчать про джерела фіксування об'єктів соціально-побутового призначення (в тому числі заводської їдальні), зменшив вартість цілісного майнового комплексу, яка становила - 27 117 752 тис. крб. на:

- вартість майна житлового фонду - 332 086 тис. крб.;

- вартість майна, для якого встановлені пільги - 1 198 136 тис, крб.;

- вартість майна, що належала Орендарю (ОП «Чернівецький машинобудівний завод») - 9 682 694 тис. крб.

2. Додаткова угода від 30.12.2003 до договору оренди, якою і було передбачено умови викупу, серед яких:

- «майно для якого орендодавцем встановлено пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення) - 1 198 136 тис. крб.»;

- «передаються орендарю безоплатно об'єкти (об'єкти соціально-побутового призначення та для яких орендарю встановлено пільги в порядку частини 2 статті 24 Закону) на суму - 1 198 136 тис. крб. (п.5)»;

3. Інвентаризаційні відомості з приватизаційної справи, з яких вбачається, що до об'єктів соціально-побутового призначення об'єктів соціально-побутового призначення, які були безоплатно передані у порядку статті 24 Закону «Про приватизацію державного майна»ввійшла і заводська їдальня на 330 місць.

4. Витяг з реєстру державного майна, яке не увійшло до статутного фонду акціонерного товариства (т. 2, а.с. 33-41), відповідно до графи 3 з якого видно, що спірний об'єкт передано в порядку, передбаченому статтею 24 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Слід зазначити, що Фонд державного майна України під час підготовки до приватизації заводу перевіряв на підставі первинних документів правильність визначення ціни цілісного майнового комплексу, в тому числі перелік та вартість об'єктів, на які розповсюджуються пільги, передбачені статтею 24 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Факт безоплатної передачі у власність об'єктів соціально-побутового призначення під час приватизації Чернівецького машинобудівного заводу підтверджена рішенням Господарського суду Одеської області №5/175-33/118-09-5512 за позовом ЗАТ «Чернівецький машинобудівний завод»до РВ ФДМ України по Чернівецькій області про визнання права власності на об'єкти соціально культурного призначення, а саме: - гаражі (2 од.), дерев'яний будиночок та вагон гуртожиток. Вказані об'єкти також входили до переліку об'єктів соціально-побутового призначення, які були приватизовані ОП «Чернівецький машинобудівний завод», правонаступником якого є позивач. Позовні вимоги ЗАТ «Чернівецький машзавод»були задоволені в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції апеляційною та касаційною інстанціями залишено без змін.

При розгляді вказаної справи судом першої інстанції було встановлено та підтверджено апеляційною та касаційною інстанціями, що під час приватизації державного майна ОП «Чернівецький машинобудівний завод»дані відносини регулювались Законом України «Про приватизацію державного майна»в редакції від 26.01.1994, який передбачав безоплатну перебачу об'єктів соціально-культурного призначення у відповідності до статті 24 вказаного Закону. Об'єкти соціально-культурного призначення (серед яких і їдальня на 330 місць), були створені за рахунок власних коштів, а не централізованих капіталовкладень, а тому комісією з приватизації було прийнято рішення приватизувати їх шляхом безоплатної передачі товариству покупців ОП «Чернівецький машинобудівний завод», саме тому в акті оцінки вартості майна, вартість об'єктів соціально-культурного призначення - 1 198 136 тис. крб. була вилучена із загальної вартості цілісного майнового комплексу, як об'єкту викупу, оскільки це майно передавалось покупцеві безоплатно. Предметом договору купівлі №КП-296-08.02.94 від 03.02.1994 був цілісний майновий комплекс Чернівецького машинобудівного заводу вартістю - 27117752 тис. крб., в складі якого ФДМУ у порядку статті 24 ЗУ «Про приватизацію державного майна»було безоплатно передано об'єкти соціально культурного призначення на суму - 1 198 136 тис. крб., серед яких і спірний об'єкт. Вартість їдальні площею 1836.80 кв.м. ввійшла у загальну вартість безоплатно передано об'єкти соціально культурного призначення на суму - 1 198 136 тис. крб.. що підтверджено інвентаризаційними відомостями, на які є посилання вище.

Тобто, вказаними судовими рішеннями встановлено факти, які в свою чергу дають підстави вважати, що їдальня площею 1836,80 кв.м. була безоплатно передана позивачу в складі об'єктів соціально-культурного призначення.

Суд зауважує, що в даному випадку правомірним є застосування преюдиції. оскільки відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач не заперечує того факту, що спірний об'єкт не увійшов до статутного фонду, однак наполягає на тому, що правомірно набув право власності на нього.

Це пояснюється тим, що статутний фонд, згідно пункту 48 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації (затверджений Постановою КМУ від 08.09.1993 №717) визначається, виходячи з вартості викупленого (за гроші і приватизаційні сертифікати) державного майна та вартості майна орендаря, оскільки, за це майно прямо (власними коштами членів організації орендарів) або опосередковано (за рахунок персоніфікованого прибутку) також сплачено учасниками, засновниками акціонерного товариства.

Відповідно до пункту 65 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні (затвердженого Постановою КМУ від 03.04.1993 №250), статутний фонд - це сукупність вкладів (у грошовому виразі) учасників (власників) у майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами.

Оскільки статутний фонд формується за рахунок грошових та/або майнових внесків його учасників, тому і розмір його визначається виходячи з того, скільки цими учасниками було сплачено. Саме тому, вартість майна, яке безоплатно на пільгових умовах передана у власність, не включалася до статутного фонду підприємства.

Діюче на момент приватизації Чернівецького машинобудівного заводу законодавство і законодавство, яке на сьогодні регулює порядок відображення в бухгалтерському обліку, не пов'язує розмір статутного фонду з вартістю наявних активів підприємства. Статутний капітал це лише мінімальний розмір майна, який гарантує інтереси його кредиторів.

Отже, наявність чи відсутність в статутному фонді вартості майна, в тому числі вартості їдальні на 330 місць, яка на пільгових умовах була передана ЗАТ «Чернівецький машзавод», жодним чином не підтверджує і не спростовує того факту, що це майно ввійшло до цілісного майнового комплексу і перейшло у власність акціонерного товариства.

Крім того, посилання відповідача на Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 за №02-5/225. а саме, що перебування державного майна на балансі господарського товариства не породжує на нього права власності, не береться судом до уваги, оскільки вимоги ЗАТ «Чернівецький машзавод»обґрунтовуються виключно нормами чинного на той час законодавства про приватизацію та підтверджуються відповідними доказами, що їдальня на 330 місць була безоплатно передана у порядку статті 24 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу №КП-296-08.02.94 від 03.02.1994р укладеного між ФДМУ та організацією орендарів ОП «Чернівецький машинобудівний завод», продавець продав, покупець купив майно цілісного майнового комплексу, вартість якого складає - 27 117 752 тис. крб. (т.1, а.с.16-17).

Отже, організація орендарів, по-перше, придбала цілісний майновий комплекс (а не окреме, індивідуально-визначене майно, до складу якого, ввійшов і спірний об'єкт), а по-друге, вартість його становила - 27 117 752 тис.крб.

У пункті 2 вказаного договору зазначено, що вказаний об'єкт, тобто, цілісний майновий комплекс Чернівецького машинобудівного заводу, продано державою за 16 381 291 тис. крб.

Зазначена ціна була визначена Фондом державного майна України відповідно до пункту 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 №717). відповідно до якого під час оцінки вартості об'єктів приватизації - вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, що належить орендареві, та на вартість майна, для якого встановлено пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення).

Як вбачається з наведеної вище правової норми законодавець пільги встановив на об'єкти соціально-побутового призначення. При цьому, відповідно до статті 24 Закону України «Про приватизацію державного майна»пільги щодо безоплатної передачі об'єктів соціально-побутового призначення розповсюджувались на об'єкти, створені за рахунок фондів соціально розвитку підприємства.

Саме тому, Фонд державного майна України, затверджуючи Акт інвентаризації державного майна та Акт оцінки вартості майна ОП «Чернівецький машинобудівний завод», перевіривши первинні документи, які свідчать про джерела фінансування об'єктів соціально-побутового призначення (в тому числі заводської їдальні) визначив розмір статутного фонду, зменшивши вартість цілісного майнового комплексу, яка становила - 27 117 752 тис. крб., на:

- вартість майна житлового фонду -332 086 тис.крб.;

- вартість майна, для якого встановлені пільги - 1 198 136 тис, крб.;

- вартість майна, що належала Орендарю (ОП «Чернівецький машинобудівний завод») - 9 682 694 тис. крб.

Тому, з урахуванням вимог діючого на момент приватизації законодавства та досліджених матеріалів справи, можна стверджувати, що договір, у якому об'єктом купівлі-продажу є цілісний майновий комплекс, акт оцінки майна, де вартість цілісного майнового комплексу співпадає з вартістю цілісного майнового комплексу, визначеної в договорі, а також, свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс, підтверджують, що єдиним законним власником їдальні на 330 місць як складової цілісного майнового комплексу Чернівецького машинобудівного заводу було орендне підприємство «Чернівецький машинобудівний завод», правонаступником якого є ЗАТ «Чернівецький машзавод».

Щодо інших заперечень відповідача, то вони судом до уваги не приймаються, оскільки, позивачем повністю доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, що є підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати за закритим акціонерним товариством «Чернівецький машинобудівний завод»право власності на нежитлову двохповерхову цегляну будівлю з підвалом і прибудовами (їдальню для працівників заводу на 330 місць), розташовану за адресою м. Чернівці, вул. Прутська, 16, загальною площею 1836,8 кв. м. вартістю 20 515,77 грн.

Повне рішення складено 16.07.2012.

Суддя І.В. Скрипничук