Постанова

від 16.04.2013 по справі 5011-4/14557-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. Справа№ 5011-4/14557-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Гончарова С.А.

при секретарі Танцюрі Ю.Б.

за участю представників:

від позивача: Розов О.С. - за довіреністю б/н від 04.03.2013р.;

від відповідача: Свиридовський О.А. - за довіреністю №2/3 від 01.03.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталькон ЛТД"

на рішення господарського суду м. Києва

від 06.12.2012р. (дата підписання - 21.12.2012р.)

у справі №5011-4/14557-2012 (суддя - Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня "Вісак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталькон ЛТД"

про стягнення 112 471,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Творча майстерня "ВІСАК" (Позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталькон ЛТД" про стягнення 112471,83 грн. заборгованості за договором про розрахунки, нарахування та компенсацію витрат щодо оплати комунальних послуг, орендної плати за земельну ділянку у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна -нежитлових приміщень блоку № 2 від 23.07.2010р., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 16-В від 23.07.2010р.

У процесі розгляду справи представник позивача зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 100 255,62 грн. заборгованості по орендній платі за землю за період з січня 2012р. по вересень 2012р., 469,87 грн. заборгованості по відшкодуванню комунальних послуг за серпень 2012р., а всього 100 725,49 грн. заборгованості за договором від 23.07.2010р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвали суду не виконав, письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог не надав.

Господарським судом здійснено розгляд спору у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.12.2012р. у справі № 5011-4/14557-2012 (суддя - Борисенко І.І.) позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬКОН ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня "ВІСАК" 100 255,62 грн. заборгованості по компенсації орендної плати за землю, 469,87 грн. компенсації комунальних послуг, 2 014,51 грн. судового збору.

Задоволення позову умотивовано зобов'язаннями відповідача, які виникли з укладеного 23.07.2010р. між сторонами договору про розрахунки, нарахування та компенсацію витрат щодо оплати комунальних послуг, орендної плати за земельну ділянку у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна -нежитлових приміщень блоку №2 від 23.07.2010р., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 16-В. Місцевий господарський суд при прийнятті рішення врахував доводи позивача про те, що відсоток володіння відповідачем приміщеннями на орендованій на підставі укладеного позивачем 19.08.2004р. з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки, загальною площею 0,3657 га, становить 42,39%; позивач сплачував на користь Київської міської ради оренду плату у повному обсязі, відтак, відповідач повинен компенсувати позивачу сплачену тим орендну плату за землю, пропорційно площі, зайнятою нерухомістю відповідача. Місцевий господарський суд визнав внесення позивачем орендної плати операцією з надання послуг і при задоволенні позову до відповідача про стягнення з нього компенсації сплачених позивачем сум вимоги задовольнив з урахуванням ПДВ.

Не погодившись із мотивами та висновками місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив рішення господарського суду від 06.06.2012р. у даній справі скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на недоведеність обставин справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невірне застосування судом норм матеріального права, прийняття рішення на підставі лише доводів позивача і позбавлення відповідача права на ознайомлення з доводами позивача. Не погоджувався відповідач і з висновками місцевого господарського суду про нарахування на суму відшкодування орендної плати податку на додану вартість. Разом з тим, відповідач вказував на залишення судом першої інстанції поза увагою тієї обставини, що договір від 23.07.2010р. суперечить частинам 2 та 3 ст.180 ГК України, адже не містить такої істотної умови господарського договору, як строк його дії.

Крім того, апелянт просив визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження та відновити пропущений строк.

Ухвалою від 15.02.2013р. Київський апеляційний господарський суд у складі головуючого судді Кропивної Л.В., суддів Іоннікової І.А. та Гончарова С.А. відновлено ТОВ «Сталькон ЛТД» строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, а розгляд справи призначено на 05.03.2013р.

У судовому засіданні 05.03.2013р., у якому взяли участь представники обох сторін, які надали суду додаткові письмові пояснення своїх позицій, оголошено перерву до 19.03.2013р. та до 16.04.2013р.

У ході судового розгляду відповідач просив його апеляційну скаргу задовольнити і скасувати оскаржуваний ним судовий акт, тоді як позивач заявляв, що рішення господарського суду у даній справі є обґрунтованим і законним і просив залишити його без змін та скасування.

Заперечуючи доводи відповідача про неправомірність стягнення з нього сплаченої позивачем на виконання умов договору оренди орендної плати з додатковим нарахуванням на неї податку на додану вартість, відповідач посилався на податкову консультацію Оболонської ДПІ м. Києва про необхідність нарахування цього податку, за змістом якої у разі відшкодування покупцем витрат на сплату орендної плати за землю землекористувачу згідно з умовами договору продажу приміщення або іншого договору, таке відшкодування (компенсація) є базою оподаткування ПДВ.

У направленому суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити без змін рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 19.08.2004р. між Київською міською радою та Позивачем був укладений Договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3657га, розташованої за адресою: просп. Героїв Сталінграду, 16-в в Оболонському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:78:094:0021, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі (а.с.71-77), строком на 25 років.

23.07.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІСАК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталькон ЛТД" був укладений договір про розрахунки, нарахування, та компенсацію витрат щодо орендної плати за земельну ділянку (а.с.7-8), за яким відповідач зобов'язувався компенсувати витрати позивача щодо оплати комунальних послуг (водопостачання, електроенергія, теплопостачання, прибирання території, тощо), в частині пропорційній площі придбаного відповідачем нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м.Київ, проспект Героїв Сталінграду, 16-В, з моменту укладення акту прийому-передачі нежитлового приміщення, до моменту укладення відповідачем прямих договорів з постачальником вищевказаних послуг.

Згідно п.2 цього ж договору, відповідач зобов'язувався компенсувати витрати позивача щодо орендної плати за земельну ділянку, в частині пропорційній площі придбаного відповідачем нежитлового приміщення, з моменту укладення акту прийому-передачі приміщення, до моменту переоформлення відповідачем відповідної частини земельної ділянки на себе.

Пунктом 3 договору передбачено, що компенсація витрати позивача щодо оплати комунальних послуг (водопостачання, електроенергія, теплопостачання, прибирання території, тощо) та орендної плати за земельну ділянку здійснюється відповідно до показників лічильників, рахунків, що виставляються відповідними організаціями та розрахунку орендної плати на підставі виставлених позивачем рахунків.

Позивач повинен виставляти рахунки не пізніше 10 числа поточного місяця (п.4 договору).

Відповідач зобов'язувався, відповідно до п.5. договору, оплатити виставлені рахунки протягом 10 календарних днів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і не заперечується сторонами, загальна площа приміщень, що належать відповідачу, складає 634,70 кв.м., тоді як загальна площа нежитлових приміщень блоку №2, що знаходиться за адресою м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 16-В, становить 1497,19 кв.м., відтак, відсоток володіння ТОВ «Сталькон ЛТД» дорівнює 42,39%.

Ці обставини визнані відповідачем, про що свідчить його лист позивачу від 11.09.2012р.

З матеріалів справи випливає, що позивач, продовжуючи виконувати обов'язки орендаря за договором оренди земельної ділянки загальною площею 0,3657га, розташованої за адресою: просп. Героїв Сталінграду, 16-в в Оболонському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:78:094:0021, сплачував на рахунок орендодавця землі орендну плату без ПДВ. Сплачені ним кошти за земельну ділянку, включаючи ту, на якій знаходиться належна на праві власності відповідачу нерухомість, позивач, кожен раз оформлюючи акт прийому-передачі послуг та рахунок на оплату, направляв їх до виконання відповідачу, а згодом заявив їх до стягнення з відповідача у примусовому порядку з ПДВ.

Проаналізувавши норми матеріального права та перевіряючи правильність їх застосування судом першої інстанції при вирішення спору, судова колегія встановила.

В силу ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.

За змістом ст.377 ЦК України у редакції Закону №1702-УІ від 05.11.2009р., до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирного).

Згідно з ч.2 ст.120 Земельного кодексу України у редакції закону станом на момент вчинення договору купівлі-продажу 23.07.2010р., у випадку, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, по відношенню до нерухомих речей діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована.

З аналізу цих норм судова колегія дійшла до висновку, що покупець нерухомого майна (будівлі) з моменту реєстрації переходу права власності на нерухомість набуває права користування земельною ділянкою, зайнятою нерухомістю, і необхідною для її користування, на умовах оренди, що були у попереднього землекористувача, незалежно від того, чи оформлений в установленому порядку договір оренди між покупцем нерухомості і власником земельної ділянки.

Виконуючи неіснуючий обов'язок орендаря перед власником земельної ділянки по сплаті орендної плати після переходу права на проданий об'єкт нерухомості до відповідача, позивач таке виконання пояснював укладеним між ним та відповідачем Договором про розрахунки, нарахування, та компенсацію витрат щодо орендної плати за земельну ділянку (а.с.7-8).

Однак, судова колегія вважає, що незалежно від уявлення про дійсні та існуючі права та обов'язки, відповідач, як власник нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, безпідставно зберіг за рахунок позивача власне майно (грошові кошти) в обсязі сплаченої позивачем орендної плати, розмір та порядок нарахування якої визначений договором оренди земельної ділянки, тобто без ПДВ. Відтак, в силу глави 83 ЦК України у відповідача виникло зобов'язання повернути безпідставно збережені за рахунок позивача грошові кошти останньому.

При цьому, наявність укладеного між сторонами Договору про розрахунки, нарахування, та компенсацію витрат щодо орендної плати за земельну ділянку не заперечує можливості застосування до правовідносин сторін положень глави 83 ЦК України, адже відповідно до ч.2 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За встановлених апеляційним судом обставин наданий апеляційному господарському суду лист Оболонської ДПІ м. Києва в якості податкової консультації, до уваги не приймається, оскільки у цьому листі розглядається питання про відшкодування витрат землекористувачу, тоді як позивач у даному випадку землекористувачем щодо земельної ділянки, на якій знаходиться нерухомість відповідача, в силу ст.377 ЦК України, ст.120 ЗК України, не являється.

Оскільки заявлена до стягнення з відповідача сума сплаченої позивачем орендної плати за період з січня 2012р. по вересень 2012р. у розмірі 100 255,62 грн. включає ПДВ, судова колегія, виключаючи нарахований податок, як безпідставний, визнає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 83 546, 35 грн.

Перевіряючи обґрунтованість судом першої інстанції висновків про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача вартості комунальних послуг за серпень 2012р. у розмірі 469,87грн., спожитих відповідачем, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, яким вимоги у цій частині позову, як документально доведені, задоволені у заявленому позивачем розмірі.

Твердження відповідача про позбавлення його судом першої інстанції права на ознайомлення із доводами позову не знаходять свого документального підтвердження. Згідно ст.22 ГПК України будь-яка сторона у справі вправі знайомитися із матеріалами справи і подавати на них свої заперечення.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення, судова колегія вважає вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 84016,22 грн. В задоволенні решти вимог слід відмовити. Отже, позов та апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи часткове скасування прийнятого господарським судом у даній справі рішення, судом апеляційної інстанції здійснюється новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції, з покладенням на сторони судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Аналогічним чином здійснюється розподіл судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталькон ЛТД" на рішення господарського суду м. Києва від 06.12.2012р. у справі №5011-4/14557-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 06.12.2012р. у справі №5011-4/14557-2012 скасувати частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталькон ЛТД" (04205, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 16-В, код ЄДРПОУ - 35523874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня "ВІСАК" (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 21, корп. №12-А, код ЄДРПОУ - 21505566) 84 016, 22 грн. заборгованості та 1 680,32 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

4. Відмовити у задоволенні вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталькон ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня "ВІСАК" 16 709,27 грн. заборгованості.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня "ВІСАК" (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 21, корп. №12-А, код ЄДРПОУ - 21505566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталькон ЛТД" (04205, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 16-В, код ЄДРПОУ - 35523874) 167,09 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

6. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідних наказів.

7. Матеріали справи №5011-4/14557-2012 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Іоннікова І.А.

Гончаров С.А.