Постанова

від 20.06.2013 по справі 5011-4/14557-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Справа № 5011-4/14557-2012

Вищий господарський суд України у складі: суддя Дерепа В.І. - головуючий,

судді Грек Б.М., Палій В.В. (доповідач),

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВОРЧА

МАЙСТЕРНЯ "ВІСАК"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2012

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013

у справі № 5011-4/14557-2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВОРЧА

МАЙСТЕРНЯ "ВІСАК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬКОН ЛТД"

про стягнення 112 471, 83грн.

за участю представників:

позивача: Розов О.С.- предст. (дов. Выд 04.03.13)

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ "ВІСАК" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬКОН ЛТД" про стягнення (згідно заяви про зменшення позовних вимог) 100 725,49грн. заборгованості (100 255,62грн. компенсації орендної плати, 469,87грн. -компенсації комунальних послуг) за договором від 23.07.2010 року про розрахунки, нарахування та компенсацію щодо оплати комунальних послуг, орендної плати за земельну ділянку, у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлових приміщень блоку №2 від 23.07.2010 року, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінінграду, 16-В.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року (суддя Борисенко І.І.) позовні вимоги задоволено повністю із посиланням на їх обґрунтованість.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 року (судді Кропивна Л.В., Іоннікова І.А., Гончаров С.А.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬКОН ЛТД" задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року у справі №5011-4/14557-2012 скасовано частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 84 016,22грн. заборгованості, 1 680,32грн. судового збору. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 16 709,27грн. заборгованості відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 167,09грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанову мотивовано відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 16 709,27грн. податку на додану вартість.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ "ВІСАК", посилаючись на порушення апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права, просить постанову та рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 19.08.2004р. між Київською міською радою та позивачем був укладений Договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3657га, розташованої за адресою: просп. Героїв Сталінграду, 16-в в Оболонському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:78:094:0021, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі, строком на 25 років.

23.07.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ "ВІСАК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталькон ЛТД" був укладений договір про розрахунки, нарахування, та компенсацію витрат щодо оплати комунальних послуг, орендної плати за земельну ділянку, у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлових приміщень блоку №2 від 23.07.2010 року, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінінграду, 16-В, за яким відповідач зобов'язувався компенсувати витрати позивача щодо оплати комунальних послуг (водопостачання, електроенергія, теплопостачання, прибирання території, тощо), в частині пропорційній площі придбаного відповідачем нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 16-В, з моменту укладення акту прийому-передачі нежитлового приміщення, до моменту укладення відповідачем прямих договорів з постачальником вищевказаних послуг.

Згідно п.2 цього ж договору, відповідач зобов'язувався компенсувати витрати позивача щодо орендної плати за земельну ділянку, в частині пропорційній площі придбаного відповідачем нежитлового приміщення, з моменту укладення акту прийому-передачі приміщення, до моменту переоформлення відповідачем відповідної частини земельної ділянки на себе.

Пунктом 3 договору передбачено, що компенсація витрат позивача щодо оплати комунальних послуг (водопостачання, електроенергія, теплопостачання, прибирання території, тощо) та орендної плати за земельну ділянку здійснюється відповідно до показників лічильників, рахунків, що виставляються відповідними організаціями та розрахунку орендної плати на підставі виставлених позивачем рахунків.

Позивач повинен виставляти рахунки не пізніше 10 числа поточного місяця (п.4 договору).

Відповідач зобов'язувався, відповідно до п.5. договору, оплатити виставлені рахунки протягом 10 календарних днів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що загальна площа приміщень, що належать відповідачу, складає 634,70 кв.м., тоді як загальна площа нежитлових приміщень блоку №2, що знаходиться за адресою м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 16-В, становить 1497,19 кв.м., відтак, відсоток володіння ТОВ "Сталькон ЛТД" дорівнює 42,39%.

Також судами встановлено, що позивач сплачував на користь орендодавця землі орендну плату за договором оренди земельної ділянки загальною площею 0,3657га, розташованої за адресою: просп. Героїв Сталінграду, 16-в в Оболонському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:78:094:0021. Сплачені кошти за земельну ділянку, включаючи ту, на якій знаходиться належна на праві власності відповідачу нерухомість, позивач, оформлюючи акти прийому-передачі послуг та рахунки на оплату, направляв до виконання відповідачу.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором із здійснення компенсації витрат позивача щодо оплати комунальних послуг та орендної плати за період з січня 2012 року по вересень 2012 року стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Як унормовано ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статей 525, 526 ЦК України передбачено обов'язок сторін належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Встановивши факт прострочення виконання зобов'язання відповідачем із компенсації витрат позивача щодо оплати комунальних послуг та орендної плати за період з січня 2012 року по вересень 2012 року, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, проте, помилково стягнув з відповідача на користь позивача 16 709,27грн. податку на додану вартість.

Згідно розрахунку позивача, обґрунтованість якого досліджена судом першої інстанції, сума компенсації нарахована наступним чином: 299 661,42грн. (розмір орендної плати за 2012 рік, яка сплачена позивачем) х 42,39% (відсоток володіння ТОВ "Сталькон ЛТД"). Сума компенсації за рік склала 127026,47грн. Відповідно за місяць 10585,54грн. (127026,47грн. :12 місяців).

Згідно з п. 4.5 договору оренди земельної ділянки від 19.08.2004 року питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов'язані з виконанням договору, вирішуються в установленому законодавством порядку.

Сплачена позивачем сума включала податок на додану вартість, частина якого відшкодовується за рахунок відповідача і правові підстави для нарахування на суму компенсації такого податку повторно, який фактично позивачем не сплачувався, відсутні.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив позивачу у відшкодуванні податку на додану вартість у розмірі 16 709,27грн., проте зазначив, що кошти у розмірі орендної плати безпідставно збережені відповідачем за рахунок позивача, тобто, є безпідставно збереженим майном (ст. 1212 ЦК України), тим самим допустивши самостійну зміну матеріально-правової підстави позову, що є порушенням норм процесуального права.

Як зазначено у п. 2 Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 6 "Про судове рішення", з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України зміна підстав позову є правом сторони та можлива до прийняття рішення по справі.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом, з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення. Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Вимога позивача ґрунтувалась на неналежному виконанні відповідачем умов договору про розрахунки, нарахування та компенсацію щодо оплати комунальних послуг, орендної плати за земельну ділянку, у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлових приміщень блоку №2 від 23.07.2010 року, в частині сплати компенсації.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.12 Постанови від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями) вказав, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Колегія суддів відзначає, що чинним законодавством господарський суд не наділений правом на свій розсуд змінювати предмет або підстави позову та зобов'язаний вирішити спір згідно визначених позивачем предмету та підстави позову.

Відповідно до частини першої статті 111 10 ГПК підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення (постанова Пленуму ВГСУ від 24.10.2011 року №11).

Оскільки порушення, допущене судом апеляційної інстанції, не призвело до прийняття неправильного судового рішення та висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову (за виключенням 16709,27грн. податку на додану вартість) є таким, що узгоджується з фактичними обставинами справи, постанова суду апеляційної інстанції від 16.04.2013 року підлягає залишенню без змін з урахуванням тих обґрунтувань для задоволення позову, які викладені у рішенні суду першої інстанції (за виключенням стягнення податку на додану вартість у розмірі 16709,27грн.).

Щодо тверджень скаржника про порушення постановою суду апеляційної інстанції прав та обов'язків Державної податкової інспекції Оболонського району міста Києва, яка не була залучена до участі у справі у якості третьої особи, то колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що з урахуванням того, що податок на додану вартість, який був сплачений скаржником, в частині відшкодовується за рахунок відповідача (з урахуванням суми компенсації), підстави вважати, що постанова апеляційної інстанції стосується прав і обов'язків особи, яка не була залучена до участі у справі, відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ "ВІСАК" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 у справі № 5011-4/14557-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій