Постанова

від 15.04.2013 по справі 820/281/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 квітня 2013 р. № 820/281/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - Голуба І.М.,

представник відповідача - Тарана М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "МИОЛ"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області

Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "МИОЛ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова ДПС: № 0001012212 від 05.09.2012 року на загальну суму 695 351,75 грн. з податку на прибуток; № 0001292212 від 29.11.2012 року на загальну суму 590211,50 грн. з ПДВ; №00012822212 від 29.11.2012 року на загальну суму 104,75 гривень з податку на прибуток.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту Західної міжрайонної державної податкової інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 13.08.2012 року № 1435/22-104/35476458 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001012212 та № 0001022212 від 05.09.2012 року, за наслідком адміністративного оскарження яких: зменшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, визначене у податковому повідомленні-рішенні № 0001022212 від 05.09.2012 року у розмірі 22 753,50 грн., та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, визначену у податковому повідомленні-рішенні № 0001012212 від 05.09.2012 року у розмірі 104,75 грн. В результаті викладеного, на підставі рішення Державної податкової служби у Харківській області про розгляд скарги позивача Західною МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001292212 та №00012822212 від 29.11.2012 року. Таким чином, з урахуванням положення ст. 60 ПК України, на думку позивача, станом на дату подачі позову чинними є наступні податкові повідомлення-рішення: № 0001012212 від 05.09.2012 року; № 0001292212 та №00012822212 від 29.11.2012 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті № 1435/22-104/35476458 перевірки ПП «Миол», у зв'язку з чим просив суд скасувати прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ПП «Миол» податкового кредиту, відображення складу валових витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами: ТОВ «Мир-груп», ПП «Геліос-Д», ТОВ «Інтер-плюс», ТОВ «Трансмультиторг» та ТОВ «SANTAN».

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту Західної міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області ДПС від 13.08.2012 року № 1435/22-104/35476458 та прийнятих на підставі зазначеного акту податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що, позивач, ПП «Миол», безпідставно включив до складу податкового кредиту суму 536 973,00 грн. та занизив показник податку на прибуток на суму 644 430,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентами позивача: ТОВ «Мир-груп», ПП «Геліос-Д», ТОВ «Інтер-плюс», ТОВ «Трансмультиторг» та ТОВ «SANTAN» за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2012 р., оскільки з актів Лівобережної МДПІ у Дніпропетровської області ДПС та Західної МДПІ Державної податкової інспекції Харківської області ДПС встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій за перевіряємий період вказаними контрагентами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень. Пояснив, що з урахуванням рішення Державної податкової служби у Харківській області про розгляд скарги позивача, станом на дату судового розгляду чинними є податкові повідомлення-рішення: № 0001012212 від 05.09.2012 року; № 0001292212 від 29.11.2012 року; № 00012822212 від 29.11.2012 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, приватне підприємство «Миол», пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи, код 35476458, місцезнаходження: місто Харків, вулиця Новомосковська, будинок 8-А, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Випискою та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (2 а.с. 88, 89, 91), перебуває на обліку як платник податків в Західної міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - Західної МДПІ Харківської області ДПС) та зареєстрований як платник податку на додану вартість (т .2 а.с. 90).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ПП «Миол» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 1435/22-104/35476458 від 13.08.2012 року (т. 1 а.с. 16-92).

Згідно висновків акту перевірки ПП «Миол» відповідачем встановлено наступне:

- документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин відповідача з контрагентами: ТОВ «Мир-груп», ПП «Геліос-Д», ТОВ «Інтер-плюс», ТОВ «Трансмультиторг» та ТОВ «SANTAN»;

- внаслідок порушення підприємством п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено заниження суми податку на прибуток на суму 644 430,00 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року на 203 683,00 грн., за I квартал 2011 року на 183 864,00 грн., за II квартал 2011 року на 182 428,00 грн., за III квартал 2011 року на 14 523 грн., за IV квартал 2011 року на 59 513,00 гривень, за I квартал 2012 року на 419,00 гривень.;

- внаслідок порушення підприємством п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року встановлено заниження податку на додану вартість на 536 974,39 грн., в тому числі: за лютий 2011 року на суму 91 012,59 грн., за січень 2011 року на суму 56 078,00 грн., за травень 2011 року на суму 176 937,70 грн., за жовтень 2010 року на суму 162 946,10 грн., за листопад 2010 року на суму 25 000,00 грн., за грудень 2011 року на суму 25 000,00 грн.;

- порушення підприємством п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст.169 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоду, що перевірявся, на загальну суму 2 470,05 грн.;

- перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства 23.09.2011 року та 14.12.2011 року у сумі 5 012,73 грн., що є порушенням п. 2.8 Положення № 637.

Зазначені висновки відповідачем були зроблені на підставі актів перевірки та податкової інформації Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС та та Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, за висновками яких встановлено неможливість зазначених контрагентів позивача реально здійснювати господарську діяльність за перевіряємий період.

На підставі встановленого в акті перевірки порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001012212 від 05.09.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 695 351,75 грн., з яких за основним платежем 644 430,00 грн. та за штрафними санкціями 50 921,75 грн. (т. 1 а.с. 93).

На підставі встановленого в акті перевірки порушення позивачем п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001022212 від 05.09.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 612 964,00 грн., з яких за основним платежем 644 430,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 50 921,75 грн. (т. 1 а.с. 93).

Інших податкових повідомлень-рішень на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято не було.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Державної податкової служби у Харківській області зі скаргою про перегляд цих рішень. За наслідками розгляду Державною податковою службою у Харківській області було прийнято рішення про результати розгляду скарги № 5841/10/102-17 від 22.11.2012 року, відповідно до якого скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001022212 від 05.09.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 22 753,50 грн., також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0001012212 від 05.09.2012 року у розмірі 104,75 гривень, в іншій частині вказані рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т. 3 а.с. 28-31).

На підставі вказаного рішення Державної податкової служби у Харківській області відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00012822212 від 29.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 104,75 грн., з яких за штрафними (фінансовими) санкціями - 104,75 грн. (т. 1 а.с. 95), а також податкове повідомлення рішення № 0001292212 від 29.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 590 211,50 грн., з яких за основним платежем - 536 973,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 53 238,50 грн.) (т. 1 а.с. 94).

Позивач, ПП «Миол», не погодившись із рішенням про результати розгляду скарги № 5841/10/102-17 від 22.11.2012 року, подав скаргу до Державної податкової служби України, рішенням якої скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін (т. 3 а.с. 38-40).

У відповідності пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі, а у відповідності до п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Згідно з п. 60.6. ст. 60 ПК України, якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове-повідомлення рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Таким чином, ПП «Миол», станом на дату судового розгляду, має три чинних податкових повідомлення-рішення, прийнятих на підставі акту перевірки № 1435/22-104/35476458 від 13.08.2012 року:

- № 0001012212 від 05.09.2012 року;

- № 0001292212 від 29.11.2012 року;

- № 00012822212 від 29.11.2012 року, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом з матеріалів справи та пояснень представника відповідача встановлено, що в ході планової виїзної перевірки ПП "Миол" досліджувались взаємовідносини позивача з ТОВ «Мир-груп», ПП «Геліос-Д», ТОВ «Інтер-плюс», ТОВ «Трансмультиторг», ТОВ «SANTAN» за вказані в акті перевірки періоди.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Трансмультиторг» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ПП «Миол» (покупець) та ТОВ «Трансмультиторг» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу від 01.06.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 96).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Трансмультиторг» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - будівельні інструменти, електричні будівельні прилади та знаряддя, що підтверджується видатковими накладними: № 010614 від 01.06.2010 року на загальну суму 537 130,15 грн., в т.ч. ПДВ 89 521,69 грн.; № 020820 від 02.08.2010 року на загальну суму 479 784,49 грн., в т.ч. ПДВ 79 964,08 грн.; № 06087 від 06.08.2010 року на загальну суму 304 024,42 грн., в т.ч. ПДВ 50 670,74 грн.; № 010937 від 01.09.2010 року на загальну суму 570 802,27 грн., в т.ч. ПДВ 95 133,71 грн.; № 011032 від 01.10.2010 року на загальну суму 698 676,62 грн., в т.ч. ПДВ 116 446,10 грн.; № 051011 від 05.10.2010 року на загальну суму 279 003,67 грн., в т.ч. ПДВ 46 500,61 грн. та податковими накладними: № 010614 від 01.06.2010 року на загальну суму 537 130,15 грн., в т.ч. ПДВ 89 521,69 грн.; № 020820 від 02.08.2010 року на загальну суму 479 784,49 грн., в т.ч. ПДВ 79 964,08 грн.; № 06087 від 06.08.2010 року на загальну суму 304 024,42 грн., в т.ч. ПДВ 50 670,74 грн.; № 010937 від 01.09.2010 року на загальну суму 570 802,27 грн., в т.ч. ПДВ 95 133,71 грн., № 011032 від 01.10.2010 року на загальну суму 698 676,62 грн., в т.ч. ПДВ 116 446,10 грн.; № 051011 від 05.10.2010 року на загальну суму 279 003,67 грн., в т.ч. ПДВ 46 500,61 грн. (т. 1 а.с. 97-105, 106-112, 113-119, 120-121, 122-129, 130-131, 132-137, 138-143, 144-149, 151-156, 157-158, 160-161).

Відповідно до умов вищевказаного договору перевезення придбаного товару здійснювалось за рахунок та силами ТОВ «Трансмультиторг».

Відповідно до товарно-транспортних накладних: № 011001 від 01.10.2010 року, № 051001 від 05.10.2010 року - перевезення здійснювалось ТОВ «Трансмультиторг», вантажовідправник: ТОВ «Трансмультиторг», вантажоодержувач: ПП «Миол» (т. 1 а.с. 150, 159). Судом встановлено, що позивач відповідно до договору оренди приміщення № 01/08/10 від 01.08.2010 року, укладеного між ПП "Миол" (орендар) та ТОВ "Miol" (орендодавець), позивач орендує офісне та складське приміщення за адресою: місто Харків, вулиця Новомосковська 8-А (т. 3 а.с. 174-175, 176-185). Оплата за оренду вказаного приміщення здійснювалась позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Миол", про що свідчать долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень (т. 3 а.с.215-242).

Товар було отримано уповноваженою особою ПП «Миол» ОСОБА_4 на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 2 а.с. 119-122, 123-124). Трудові відносини ОСОБА_4 з позивачем підтверджені долученими до матерілав справи належним чином завіреними копіями: наказу № 2-К від 01.10.2008 року про прийняття його на посаду начальника складу, трудової книжки на ім'я ОСОБА_4, наказу № 2-П про обов'язки ведення складського обліку від 01.10.2008 року (т. 2 а.с. 104-107, 108, 109).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Трансмультиторг», про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення та виписки з банківського рахунку позивача (т. 2 а.с. 153-171, 241-250, т.3 а.с. 1-8).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Мир-груп» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ПП «Миол» (покупець) та ТОВ «Мир-груп» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 36 від 01.02.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 220).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Мир-груп» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - будівельні інструменти, електричні будівельні прилади та знаряддя, що підтверджується видатковими накладними: № 010252 від 01.02.2011 року на загальну суму 546 075,54 грн., в т.ч. ПДВ 91 012,59 грн.; № 328 від 01.03.2011 року на загальну суму 615 811,49 грн., в т.ч. ПДВ 102 635,25 грн.; № 331 від 15.03.2011 року на загальну суму 273 641,53 грн., в т.ч. ПДВ 45 606,92 грн.; № 6 від 01.04.2011 року на загальну суму 663 683,36 грн., в т.ч. ПДВ 110 613,89 грн.; № 28 від 14.04.2011 року на загальну суму 574 135,14 грн., в т.ч. ПДВ 95669,19 грн. та податковими накладними: № 010252 від 01.02.2011 року на загальну суму 546 075,54 грн., в т.ч. ПДВ 91 012,59 грн.; № 328 від 01.03.2011 року на загальну суму 615 811,49 грн., в т.ч. ПДВ 102 635,25 грн.; № 331 від 15.03.2011 року на загальну суму 273 641,53 грн., в т.ч. ПДВ 45 606,92 грн.; № 6 від 01.04.2011 року на загальну суму 663 683,36 грн., в т.ч. ПДВ 110 613,89 грн.; № 28 від 14.04.2011 року на загальну суму 574 135,14 грн., в т.ч. ПДВ 95669,19 грн. (т. 1 а.с. 221-224, 226-233, 234-237, 239-248, 249-250, т. 2 а.с. 2-4, 5-10, 12-20, 21-29, 31-39, т. 2 а.с. 125-128).

Відповідно до умов вищевказаного договору перевезення придбаного товару здійснювалось за рахунок та силами ТОВ «Мир-груп».

Відповідно до товарно-транспортних накладних: № 010201 від 01.02.2011 року, № 010301 від 01.03.2011 року, № 150301 від 15.03.2011 року, № 010401 від 01.04.2011 року, № 140401 від 14.04.2011 року - перевезення здійснювалось ТОВ «Мир-груп», вантажовідправник: ТОВ «Мир-груп», вантажоодержувач: ПП «Миол» (т. 1 а.с. 225, 238, т. 2 а.с. 1, 11, 30).

Товар було отримано уповноважено особою ПП «Миол» ОСОБА_4 на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 2 а.с. 112-116, 123-124).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Мир-груп», про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення та виписки з банківського рахунку позивача (т. 2 а.с. 184-206, 214, 217, 221-240).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Інтер-плюс» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ПП «Миол» (покупець) та ТОВ «Інтер-плюс» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 42 від 04.05.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 192).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Інтер-плюс» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - будівельні інструменти, електричні будівельні прилади та знаряддя, що підтверджується видатковими накладними: № 27 від 04.05.2011 року на загальну суму 577 190,20 грн., в т.ч. ПДВ 96 198,37 грн.; № 211 від 24.05.2011 року на загальну суму 484 436,11 грн., в т.ч. ПДВ 80 739,35 грн. та податковими накладними: № 27 від 04.05.2011 року на загальну суму 577 190,20 грн., в т.ч. ПДВ 96 198,37 грн.; № 211 від 24.05.2011 року на загальну суму 484 436,11 грн., в т.ч. ПДВ 80 739,35 грн. (т. 1 а.с. 193-197, 198-205, 206-210, 211-219).

Відповідно до умов вищевказаного договору перевезення придбаного товару здійснювалось за рахунок та силами ТОВ «Інтер-плюс».

Товар було отримано уповноваженою особою ПП «Миол» ОСОБА_4 на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 2 а.с. 110, 111, 123-124).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Інтер-плюс», про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення та виписки з банківського рахунку позивача (т. 2 а.с. 151-152, 207-209, 214-220).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Геліос-Д» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ПП «Миол» (покупець) та ПП «Геліос-Д» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 42 від 01.12.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 162).

На виконання умов вказаного договору ПП «Геліос-Д» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - будівельні інструменти, електричні будівельні прилади та знаряддя, що підтверджується видатковими накладними: № 040107 від 04.01.2011 року на загальну суму 336 471,18 грн., в т.ч. ПДВ 56 078,53 грн., № 071201 від 07.12.2010 року на загальну суму 352 111,79 грн., в т.ч. ПДВ 58 685,30 грн., № 011201 від 01.12.2010 року на загальну суму 407 371,68 грн., в т.ч. ПДВ 67 895,28 грн. та податковими накладними: № 040107 від 04.01.2011 року на загальну суму 336 471,18 грн., в т.ч. ПДВ 56 078,53 грн., № 071201 від 07.12.2010 року на загальну суму 352 111,79 грн., в т.ч. ПДВ 58 685,30 грн., № 011201 від 01.12.2010 року на загальну суму 407 371,68 грн., в т.ч. ПДВ 67 895,28 грн. (т. 1 а.с. 163-168, 170-174, 175-176, 177-178, 179-185, 187-191).

Відповідно до умов вищевказаного договору перевезення придбаного товару здійснювалось за рахунок та силами ПП «Геліос-Д».

Відповідно до товарно-транспортних накладних: № 040101 від 04.01.2011 року, № 071201 від 07.12.2010 року, № 011201 від 01.12.2010 року - перевезення здійснювалось ПП «Геліос-Д», вантажовідправник: ПП «Геліос-Д», вантажоодержувач: ПП «Миол» (т. 1 а.с. 169, 176а, 186).

Товар було отримано уповноваженою особою ПП «Миол» ОСОБА_4 на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 2 а.с. 117-118, 123-124).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Геліос-Д», про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення та виписки з банківського рахунку позивача (т. 2 а.с. 172-183, т. 3 а.с. 9-20).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «SANTAN» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ПП «Миол» (замовник) та ТОВ «SANTAN» (виконавець) був укладений договір № 01/03М від 01.03.2011 року на проведення передпродажних послуг з дослідження за напрямками нової торгової марки «INSTRA» (т. 2 а.с. 40). Так, за наказом № 1-м від 14.01.2011 року керівництвом ПП «Миол» було прийнято рішення про проведення маркетингових робіт з метою дослідження нової торгової марки «INSTRA» (т. 3 а.с. 111). Відповідальною особою за проведення маркетингових робіт було призначено працівника ПП «Миол» ОСОБА_5, який згідно наказу № 22-к від 01.10.2010 року прийнятий на посаду начальника відділу збуту (т. 3 а.с. 111).

Факт виконання зазначеного договору підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями: акту №1235 від 30.11.11р. до договору № 01/03 М від 01.03.2011 року; податкової накладної № 5 від 30.11.2011 року від ТОВ «SANTAN»; службової записки щодо виконання наказу № 1-м від 14.01.2011 року; звіту про проведення передпродажних послуг з дослідження за напрямками розвитку нової торгової марки, виконаний ТОВ «SANTAN» (т. 2 а.с. 41, 42, т. 3 а.с. 85-97, 113).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «SANTAN», про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення: № 30 від 16.12.2011 року; № 501 від 11.01.2012 року; № 486 від 19.12.2011 року; № 485 від 16.12.2011 року та виписки з банківського рахунку позивача (т. 2 а.с. 147-150, 210-213).

Судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що замовлені за вказаним договором № 01/03 М від 01.03.2011 року послуги необхідні позивачу для здійснення власної господарської діяльності, а саме, були замовлені з метою вивчення та просування якісних та конкурентноздібних товарів на внутрішній ринок України та з метою отримання прибутку від реалізації товарів нової торгової марки у майбутньому.

З долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та ТОВ «Мир-груп», ПП «Геліос-Д», ТОВ «Інтер-плюс», ТОВ «Трансмультиторг» , ТОВ «SANTAN» господарських операцій.

Факт реєстрації вказаних контрагентів позивача як юридичних осіб, а також той факт, що вказані підприємства на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових та видаткових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Мир груп», ПП «Геліос-Д», ТОВ «Інтер-плюс», ТОВ «Трансмультиторг», ТОВ «SANTAN» при укладанні і виконанні зазначених вище договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

За таких умов, суд приходить до висновку, що ПП «Миол» та його контрагентами ТОВ «Мир-груп», ПП «Геліос-Д», ТОВ «Інтер-плюс», ТОВ «Трансмультиторг», ТОВ «SANTAN» вищевказані договори були виконані у повному обсязі, як результат його реального виконання, отриманий товар був використаний позивачем відповідно до основного виду діяльності.

Так, судом встановлено, що придбаний позивачем у зазначених контрагентів товар за вказаними вище договорами, був необхідний позивачу для виконання умов наступних договорів:

- договір поставки № 102 від 01.01.2011 року, укладений між ПП «Миол» (постачальник) та ПП «ТДК «Оріон» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 5 а.с. 119-120). На виконання умов вказаного договору позивачем на адресу ПП «ТДК «Оріон» були виписані видаткові та податкові накладні (т. 6 а.с. 11, 87, 105, 117, 124, 132, т. 7 а.с. 95-104);

- договір поставки № 19 від 05.07.2010 року, укладений між ПП «Миол» (продавець) та ТОВ «Промінструмент-Україна» (покупець), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 5 а.с. 129). На виконання умов вказаного договору позивачем на адресу ТОВ «Промінструмент-Україна» були виписані видаткові та податкові накладні (т. 6 а.с. 46-47, 48, 61, 62-63, 65, 203-216);

- договір поставки № М-0104-001 від 04.01.2010 року, укладений між ПП «Миол» (продавець) та ПП «Молоток» (покупець), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 5 а.с. 122). На виконання умов вказаного договору позивачем на адресу ПП «Молоток» були виписані видаткові та податкові накладні (т. 6 а.с. 5-6, 13, 18-20, 27, 28-29, 30-31, 32-34, 35-36, 37-38, 39, 40-41, 50-52, 53-55, 57-58, 83-84, 106-108, 109-110, 111, 134-135, 136-138, 140-144, т. 7 а.с. 20-82);

- договори поставки № 5 від 01.01.2010 року, № 58 від 01.01.2011 року, укладені між ПП «Миол» (продавець) та ФОП ОСОБА_6 (покупець), відповідно до умов яких продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 5 а.с. 127, 128). На виконання умов вказаних договорів позивачем на адресу ПП ОСОБА_6 були виписані видаткові та податкові накладні (т. 6 а.с. 9, 12, 94,121, 150, 174- 178);

- договір поставки № 135 від 04.01.2011 року, укладений між ПП «Миол» (постачальник) та ТОВ «Техновед» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 5 а.с. 130). На виконання умов вказаного договору позивачем на адресу ТОВ «Техновед» були виписані видаткові та податкові накладні (т. 6 а.с. 10, 70, 71, 95, 115, 131, 139, 161, 162, 163, 165, 167, 169, 171, 172);

- договір поставки № 56/11 від 01.03.2011 року, укладений між ПП «Миол» (постачальник) та ПП «Цемто» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 5 а.с. 133-134). На виконання умов вказаного договору позивачем на адресу ПП «Цемто» були виписані видаткові та податкові накладні (т. 6 а.с. 91, 96-98, 112, 118, 133, т. 7 а.с. 83-94);

- договір поставки № 123 від 04.01.2011 року, укладений між ПП «Миол» (постачальник) та ФОП ОСОБА_7 (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 5 а.с. 137). На виконання умов вказаного договору позивачем на адресу ФОП ОСОБА_7 були виписані видаткові та податкові накладні (т. 6 а.с. 92, 113, 114, 120, 147, 156-160);

- договори поставки № 100 від 01.01.2011 року, б/н від 20.10.2010 року, укладених між ПП «Миол» (постачальник) та ТОВ «Адельфан» (покупець), відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 5 а.с. 138-139, 140-141). На виконання умов вказаних договір позивачем на адресу ТОВ «Адельфан» були виписані видаткові та податкові накладні (т. 6 а.с. 45, 59, 60, 64, т.7 а.с. 1-9);

- договір поставки № 80 від 01.01.2011 року, укладений між ПП «Миол» (постачальник) та ТОВ «Агро-Сервіс» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 5 а.с. 142-143). На виконання умов вказаного договору позивачем на адресу ТОВ «Агро-Сервіс» були виписані видаткові та податкові накладні (т. 6 а.с. 72, 88, 100, 128, 234-243);

- договір поставки № 20 від 01.01.2010 року, укладений між ПП «Миол» (продавець) та ТОВ Фірма «Ганок» (покупець), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 5 а.с. 144). На виконання умов вказаного договору позивачем на адресу ТОВ Фірма «Ганок» були виписані видаткові та податкові накладні (т. 6 а.с. 116, 125, 126, 229-233);

- договір поставки № 106 від 01.01.2011 року, укладений між ПП «Миол» (продавець) та ФОП ОСОБА_8 (покупець), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 5 а.с. 147-148). На виконання умов вказаного договору позивачем на адресу ФОП ОСОБА_8 були виписані видаткові та податкові накладні (т. 6 а.с. 21-22, 89, 218-222);

- договори поставки № 3 від 12.01.2010 року, № 56 від 01.01.2011 року, укладені між ПП «Миол» (продавець) та ТОВ «Добрий Господар ЛТД» (покупець), відповідно до умов яких продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 5 а.с. 149, 150). На виконання умов вказаних договорів позивачем на адресу ТОВ «Добрий Господар ЛТД» були виписані видаткові та податкові накладні (т. 6 а.с. 66, 68, 127, 146, 243-250а);

- договори поставки № 43 від 01.01.2011 року, № 4 від 01.01.2010 року, укладені між ПП «Миол» (постачальник) та ПП «Інстрабуд» (покупець), відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 5 а.с. 151, 152). На виконання умов вказаних договорів позивачем на адресу ПП «Інстрабуд» були виписані видаткові та податкові накладні (т. 6 а.с. 78-79, 81, 90, 145, 148, 149);

- договір поставки № 60 від 01.01.2011 року, укладений між ПП «Миол» (постачальник) та ТОВ «Інтертрейд-Авто» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 5 а.с. 155). На виконання умов вказаного договору позивачем на адресу ТОВ «Інтертрейд-Авто» були виписані видаткові та податкові накладні (т. 6 а.с.3-4, 7, 49, 67, 102, 123, 129, 195-202);

- договори поставки № 10/10 від 04.01.2010 року, № 42 від 01.01.2011 року, укладені між ПП «Миол» (постачальник) та ТОВ «Кінг Авто» (покупець), відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 5 а.с. 156, 157). На виконання умов вказаних договорів позивачем на адресу ТОВ «Кінг Авто» були виписані видаткові та податкові накладні (т. 6 а.с. 15, 16-17, 56, 76, 77, 101, 151-153, 154, 155, 192-194);

- договори поставки № 18/10 від 10.01.2010 року, № 49 від 01.01.2011 року, укладені між ПП «Миол» (постачальник) та ТОВ «Компанія КОР» (покупець), відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 5 а.с. 158, 159). На виконання умов вказаних договорів позивачем на адресу ТОВ «Компанія КОР» були виписані видаткові та податкові накладні (т. 6 а.с. 42-44, 74-75, 85, т.7 а.с. 22-28);

- дистриб'юторські угоди: № 74/11 від 01.04.2011 року; № 155 від 04.01.2011 року; № 153 від 04.01.2011 року; № 150 від 04.01.2011 року; № 149 від 04.01.2011 року; № 148 від 04.01.2011 року; № 26 від 22.03.2010 року; № 140 від 04.01.2011 року, укладені між ПП «Миол» та ПП «Молоток», ТОВ «Профінструмент-Україна», ФОП ОСОБА_10, ТОВ «ВПК-Сервіс», ТОВ «Житомирбудінструмент», ТОВ «Лівша-Донецьк» (т. 5 а.с. 123-124, 125-126, 131-132, 135-136, 145-146, 153-154, 160-161, 162-163, т. 6 а.с. 8, 14, 23-24, 25, 69, 73, 80, 82, 86, 93, 99, 103-104, 119, 122, 130, 185-190, 223-228, т. 7 а.с. 11-20).

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості придбаних товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, що підтверджується відповідними документами.

Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року), ст. 44, ст.201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо посилання представника відповідача в судовому засіданні на порушення порядку заповнення товарно-транспортних накладних з перевезення товару, придбаного позивачем від вказаних вище контрагентів, суд зазначає наступне.

Судом не приймається посилання відповідача на порушення порядку заповнення товарно-транспортних накладних, оскільки Рішенням Держпідприємництва України від 24.02.2006 N 27 "Про необхідність усунення порушень Державним комітетом статистики України, Міністерством транспорту та зв'язку України принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 N 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" скасовано спільний наказ Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.96 N 228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи" (із змінами).

Відповідно до умов укладених позивачем з контрагентами договорів постачання товару здійснювалось силами та за рахунок продавця. Отже, обов'язок поставки товару за зазначеним договорами лежить на контрагентах позивача.

Суд зазначає, що у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг, оскільки, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Товарно-транспортні накладні відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (наказ Міністерства транспорту України від14.10.1997 №363) - є єдиним юридичним документом обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для проведення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що регламентує взаємовідносини Перевізника і Замовника як учасників транспортного процесу.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом III "Податок на прибуток підприємств".

Згідно з п.1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011р., якщо інше не встановлено цим підрозділом. При цьому, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність лише 1 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що до 31.03.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 року - положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрати платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з ч. 4 п. 5.3.9. ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг - включають, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до абз.1 п.44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають були фактично здійснені і підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки акту перевірки № 1435/22-104/35476458 від 13.08.2012 року щодо порушення ПП «Миол» положень податкового законодавтсва при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток, формуванні валових витрат підприємства необґрунтованими.

Щодо встановлених в акті перевірки порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001292212 від 29.11.2012 року, суд зазначає наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок обчислення і сплати податку на додану вартість було врегульовано ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно із пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отримані позивачем від контрагентів податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", норм податкового законодавства, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату ними статусу первинного документа. У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Крім того, оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог податкового законодавства ґрунтуються лише на висновках актів перевірки актів Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС та Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і вказаними контрагентами мали реальний характер, що свідчить про те, що ПП «Миол» правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, яка підтверджена податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які в свою чергу були використані останнім з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання та у власній господарській діяльності .

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняті Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення № 0001012212 від 05.09.2012 року, № 0001292212 від 29.11.2012 року, № 00012822212 від 29.11.2012 року підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "МИОЛ" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби:

- № 0001012212 від 05.09.2012 року;

- № 0001292212 від 29.11.2012 року;

- № 00012822212 від 29.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "МИОЛ" (юридична адреса: вул. Новомосковська, 8-А, м. Харків, 61020, код: 35476458) витрати по сплаті судового збору в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 19 квітня 2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко