Ухвала

від 22.04.2013 по справі 5016/7/2011(16/1)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

УХВАЛА

"22" квітня 2013 р. Справа № 5016/7/2011(16/1)

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю представника органу ДВС - Крецу Б.М., посвідчення № 00391,

представники сторін у судове засідання не з'явились,

розглянувши у судовому засіданні заяву - Відділу Державної виконавчої служби Веселинівського районного управління юстиції,

57001, Миколаївська область, смт. Веселинове, пров. Шкільний, 1,

про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду від 09.07.2012 у справі № 5016/7/2011(16/1)

за позовом Веселинівського районного споживчого товариства,

57001, Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Леніна, 14,

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3,

57001, АДРЕСА_1,

про витребування майна з чужого незаконного володіння та примусове виселення з нежитлового приміщення, -

встановив:

Рішенням господарського суду Миколаївської області 09.07.2012 позов задоволено частково; витребувано від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Веселинівського районного споживчого товариства 28/100 нежитлового приміщення (ресторан "ІНФОРМАЦІЯ_1", площею 239,8 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 повернути Веселинівському районному споживчому товариству приміщення ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні позову в частині позовних вимог про примусове виселення фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з нежитлового приміщення ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - відмовлено.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Веселинівського районного споживчого товариства 147 грн. 60 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 вищевказане рішення залишено без змін.

27.07.2012 та 22.10.2012 на виконання вказаного рішення видано два накази.

08.04.2013 від Відділу Державної виконавчої служби Веселинівського районного управління юстиції до суду надійшла заява за № 2730 від 01.04.2013 про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду від 09.07.2012 у справі № 5016/7/2011(16/1). У вказаній заяві державний виконавець просить суд винести ухвалу, якою замінити спосіб і порядок виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.07.2012 по справі № 5016/7/2011(16/1) з "фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 повернути Веселинівському районному споживчому товариству приміщення ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1" на "звільнити приміщення ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від будь-яких речей, що не належать власнику приміщення - Веселиніському районному споживчому товариству".

Свої вимоги державний виконавець обґрунтовує тим, що в приміщенні ресторану залишилось майно, яке не належить сторонам виконавчого провадження (60 стільців, 16 столів, та ін.).

Ухвалою суду від 19.04.2013 справу № 5016/7/2011(16/1) прийнято до провадження суддею Семенчук Н.О.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви.

Стягувач у письмових поясненнях, що надійшли до суду 22.04.2013 вх. № 7924/13, просить суд відмовити у задоволенні заяви державного виконавця, посилаючись на те, що зміна способу виконання рішення на спосіб, запропонований державним виконавцем, є таким, що не відповідає обставинам справи.

Боржник правом надання пояснень по суті заяви та участі у судовому засіданні не скористався.

Господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті (п. п., 7.1, 7.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9).

Суд вважає, що задоволення заяви державного виконавця у спосіб, як того вимагає державний виконавець, призведе до зміни рішення по суті, що є неприпустимим.

Статтею 121 ГПК не передбачено подання і розгляд заяв про встановлення способу та/або порядку виконання рішення. Такі спосіб і порядок визначаються державним виконавцем на підставі Закону України "Про виконавче провадження" та виходячи зі змісту резолютивної частини рішення господарського суду.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частина третя статті 121 ГПК вимагає від господарського суду винесення ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку його виконання. Відповідна ухвала може бути оскаржена в апеляційному та в касаційному порядку. За відсутності підстав для вчинення зазначених процесуальних дій господарський суд виносить ухвалу про відмову відповідно у відстрочці або розстрочці виконання рішення, у зміні способу і порядку його виконання (п. п. 7.1.4, 7.2, 7.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9).

Звертаючись з заявою № 2730 від 01.04.2013 про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду від 09.07.2012 у справі № 5016/7/2011(16/1) державний виконавець фактично просить суд встановити спосіб і порядок виконання судового рішення. До того ж запропоновані державним виконавцем спосіб і порядок виконання рішення, не відповідають змісту резолютивної частини рішення господарського суду від 09.07.2012 і стосуються вимог, що не були предметом судового розгляду у справі № 5016/7/2011(16/1).

Крім цього, зазначені державним виконавцем в обґрунтування заяви обставини - знаходження у приміщенні ресторану майна не належного сторонам виконавчого провадження (60 стільців, 16 столів, та ін.), не можуть бути підставою для зміни способу та порядку виконання рішення суду у розумінні ст. 121 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин у задоволенні заяви № 2730 від 01.04.2013 Відділу Державної виконавчої служби Веселинівського районного управління юстиції про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду від 09.07.2012 у справі №5016/7/2011(16/1) слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 33, 86, 121 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви № 2730 від 01.04.2013 Відділу Державної виконавчої служби Веселинівського районного управління юстиції про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду від 09.07.2012 у справі № 5016/7/2011(16/1), - відмовити.

Суддя Н.О.Семенчук