Ухвала

від 26.03.2013 по справі 2а-1926/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2013 р. м. Київ К/9991/68702/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Моторного О.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року

по справі №2а-1926/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Круті тачки» (надалі - ТОВ «Круті тачки»)

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У лютому 2012р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати спірні податкові повідомлення - рішення ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.08.2012р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким позов задоволено.

Не погодившись із висновками суду апеляційного інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012р. та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.08.2012р.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2011р., за результатами якої було складено акт №286/23-205/35442015 від 16.08.2011р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення п.п.1.32 ст.1, п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за весь період, а також порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за весь період.

На підставі зазначеного акта відповідачем 02.09.2011р. прийнято податкові - повідомлення рішення №0000742320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на відповідну суму та №0000752320 відповідно до якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на спірну суму.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходила з наступного.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.06.2009р. між позивачем та ТОВ «Стімтрейд» було укладено договір №010609/09, відповідно до якого постачальник зобов'язується надати товар (автомобілі), а покупець зобов'язується прийняти даний товар та оплатити його.

На виконання умов договору ТОВ «Стімтрейд» видано видаткові накладні на відповідну суму з урахуванням податку на додану вартість, які знаходяться в матеріалах справи. На підставі даних накладних позивач перерахував на користь ТОВ «Стімтрейд» грошові кошти у відповідних періодах.

При цьому податковим органом в акті перевірки не заперечується факт даних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Стімтрейд», а також зазначається те, що на підтвердження даних господарських відносин було надано оборотні відомості по ТОВ «Стімтрейд», видаткові та податкові накладні на відповідну суму та виписки банку за відповідні періоди.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 вказаного Закону.

У ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 даного Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, як це передбачено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону, вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Про фактичне виконання вищезазначеного договору свідчить залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Крім цього, згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

На момент здійснення вказаних правовідносин, ТОВ «Стімтрейд» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, враховуючи, що у позивача наявні первинні бухгалтерські та податкові документи, які підтверджують формування позивачем валові витрати, а також правомірність віднесення до складу податкового кредиту відповідного періоду спірної суми, тому апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що донарахування податковим органом податку на прибуток та на додану вартість є необґрунтовані.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.А. Моторний