Рішення

від 23.04.2013 по справі 11/66-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 квітня 2013 р. Справа № 11/66-09

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П. ,

розглянувши в приміщенні суду справу

за первісним позовом : публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції, м. Вінниця (код ЄРПОУ 20097421, 21001, м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, 35)

до : приватного підприємства "Інтерпром", м. Бар, Вінницька область (код ЄДРПОУ 30546195, 23000, м. Бар, вул. Пролетарська, 14, Вінницька область)

про стягнення 488 261,83 грн.

та за зустрічним позовом : приватного підприємства "Інтерпром" (код ЄДРПОУ 30546195, 23000, м. Бар, вул. Пролетарська, 14, Вінницька область)

до : публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції, м. Вінниця (код ЄРПОУ 20097421, 21001, м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, 35)

про визнання недійсною генеральної кредитної угоди № 15 від 29.03.2007 року

представники сторін :

від позивача : Горобець Д. Г. - за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції 05.03.2009 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до приватного підприємства "Інтерпром" про стягнення 488 261,83 грн., з яких : 445 150,00 грн. - основного боргу та 43 111,83 грн. - пені.

Ухвалою суду від 10.03.2009 року порушено провадження за даним позовом у справі № 11/66-09 з призначенням до слухання на 02.04.2009 року, проте в зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням сторонами усіх витребуваних доказів, ухвалою суду від 02.04.2009 року було відкладено слухання на 23.04.2009 року.

02.04.2009 року від позивача до суду супровідним листом № 07-15/5-0204юр від 02.04.2009 року надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог № 07-15/5-1208 від 02.04.2009 року з проханням припинити провадження у справі № 11/66-09 в частині стягнення боргу за кредитним договором в сумі 20 000,00 грн. в зв'язку з відсутністю предмету спору та стягнути з відповідача 425 150,00 грн. боргу за кредитним договором та 43 111,83 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

23.04.2009 року позивачем надано суду заяву про збільшення розміру позовних вимог № 07-15/5-1494 від 17.04.2009 року, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 425 150,00 грн. заборгованості за кредитним договором, 4076,78 грн. боргу по нарахованим відсоткам та 43 111,83 грн. - пені.

02.06.2009 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог № 07-15/5-2241 від 02.06.2009 щодо припинення провадження у справі № 11/66-09 в частині стягнення боргу за кредитним договором в сумі 34 076,78 грн. в зв'язку з відсутністю предмету спору та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 010/03-11/641 від 11.10.2007 року в сумі 395 150,00 грн. боргу, 43 111,83 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

18.08.2010 року відповідачем подано до суду зустрічну позовну заяву № 84 від 17.08.2010 року до відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції про визнання недійсною генеральної кредитної угоди № 15, укладену 29.03.2007 року між приватним підприємством «Інтерпром» та відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвалою суду від 26.08.2010 року зазначений вище зустрічний позов призначено для спільного розгляду з первісним на 07.09.2010 року.

25.08.2010 року від позивача до суду надійшла заява № 07-15/5-2592 від 25.08.2010 року з проханням здійснити заміну сторони по справі № 11/66-09, а саме відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції на публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції.

25.08.2010 року позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог № 07-15/5-2593 від 26.08.2010 з проханням припинити провадження у справі № 11/66-09 в частині стягнення боргу за кредитним договором в сумі 1500,00 грн. в зв'язку з відсутністю предмету спору та стягнути з відповідача 393 650,00 грн. боргу за кредитним договором 010/03-11/641 від 11.10.2007 року та 43 111,83 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

Ухвалою суду від 26.08.2010 року замінено позивача відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції його правонаступником публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції.

Також ухвалою суду від 26.08.2010 року відмовлено в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції № 07-15/5-2582 від 21.08.2010 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно, належне приватному підприємству "Інтерпром" та грошові кошти, що належать відповідачу на загальну суму 488 261,83 грн..

16.09.2010 року від позивача надійшло до суду заперечення на зустрічну позовну заяву № 07-15/5-2867 від 19.09.2010 року в якому останній просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ПП «Інтерпром» про визнання недійсною генеральної кредитної угоди № 15 від 29.03.2007 року укладеної між позивачем та відповідачем з наступних підстав.

11.10.2007 року в рамках генеральної кредитної угоди № 15 від 29.03.2007 року було укладено кредитний договір № 010/03-11/641 згідно якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відкрило ПП «Інтерпром» не відновлювальну кредитну лінію у сумі 550000,00 грн.. Обов'язки по виконанню вищевказаного кредитного договору ПП «Інтерпром» виконало не в повному обсязі, сплативши частково суму боргу і нарахованих процентів.

Вчинення подібних дій свідчить про схвалення ПП «Інтерпром» генеральної кредитної угоди № 15 та додаткових угод до нього.

У зустрічній позовній заяві позивач за зустрічним позовом стверджує, що будь-яких розпоряджень стосовно укладення генеральної кредитної угоди № 15 від директора ПП «Інтерпром» не надавалось, однак дане твердження спростовується тим, що 14.03.2007 року засновником даного підприємства Стадній К.І. було прийняте рішення № 10 у відповідності до якого вирішено звернутись до АТ «Райффайзен Банк Аваль» для отримання кредиту, а дії по одержанню кредиту, підписанню кредитного договору доручено директору ПП «Інтерпром» Стаднію О. І..

Також у зустрічні позовній заяві позивач вказує на те, що виключною компетенцією засновника підприємства є затвердження договорів. Дане твердження підтверджується тим, що 30.03.2007 року засновником ПП «Інтерпром» Стадній К.І. було прийняте рішення б/н, згідно якого вирішено затвердити генеральну кредитну угоду № 15 від 25.03.2007 року.

На підставі вказаних документів відповідач за зустрічним позовом вважає, що директор ПП «Інтерпром» Стадній Олександр Іванович при укладенні та підписанні генеральної кредитної угоди та додаткових угод до неї, діяв в межах повноважень наданих установчими документами (зокрема, на підставі статуту, а також рішень засновника ПП «Інтерпром», як вищого органу підприємства) та згідно чинного законодавства, а тому просить у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

21.09.2010 року позивач за зустрічним позовом звернувся до суду із клопотанням від 21.09.2010 року про зупинення провадження у справі № 11/66-09 до вирішення пов'язаної з нею справи № 4/143-10 за позовом ПП «Інтерпром» до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції про визнання недійним кредитного договору та набрання рішенням по справі № 4/143-10 законної сили.

Крім того, 28.09.2010 року від ПП «Інтерпром» до суду надійшло клопотання № 154 від 28.09.2010 року з проханням зупинити провадження у справі № 11/66-09 до вирішення пов'язаної з нею справи Барського районного суду № 2 "ц" 1107/2010 року за позовом Стадній Катерини Іванівни до приватного підприємства "Інтерпром", відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 до Генеральної кредитної угоди № 15 від 29.03.2007 р. та кредитного договору № 010/03-11/641, укладених 11 жовтня 2007 року між приватним підприємством "Інтерпром"та відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції та набрання рішенням по справі № 2 «ц»-1107/2010 законної сили.

В судовому засіданні 21.09.2010 року, судом було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі від 21.09.2010 року та оголошено перерву до 28.09.2010 року.

Ухвалою суду від 28.09.2010 року задоволено клопотання приватного підприємства «Інтерпром» № 154 від 28.09.2010р. та вирішено зупинити провадження у справі 11/66-09 до вирішення справи Барського районного суду № 2 "ц"-1107/2010 року за позовом Стадній Катерини Іванівни до приватного підприємства "Інтерпром", відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції про визнання недійсною Додаткової Угоди № 1 до Генеральної кредитної угоди № 15 від 29.03.2007 р. та кредитного договору № 010/03-11/641, укладених 11 жовтня 2007 року між приватним підприємством "Інтерпром" та відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції.

21.04.2011 року позивачем за первісним позовом подано до суду заяву № 102-120-1-5/1489 від 19.04.2011 року про поновлення провадження у справі № 11/66-09 та додано копію ухвали Барського районного суду Вінницької області від 09.02.2011 року по справі № 2-36/11, якою ухвалено позовну заяву Стадній Катерини Іванівни до ПП «Інтерпром», ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 до генеральної кредитної угоди № 15 від 29.03.2007 року, укладеної 11.10.2007 року, визнання недійсним кредитного договору № 010/03-11/641, укладеного 11.10.2007 року залишити без розгляду.

Також до даної заяви додано копію ухвали апеляційного суду Вінницької області від 07.04.2011 року по справі № 22ц-829/2011 р. згідно якої апеляційну скаргу Стадній Катерини Іванівни відхилено, а ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 09.02.2011 року залишено без змін.

Суд розглянувши дану заяву прийняв ухвалу від 27.05.2011 року про поновлення провадження у справі № 11/66-09 з призначенням слухання на 07.06.2011 року.

06.06.2011 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог № С02-120-1-5/2062 від 02.06.2011 року, а саме стягнення з відповідача 393 650,00 грн. боргу за кредитним договором 010/03-11/641 від 11.10.2007 року, заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 34 606,67 грн., 43 111,83 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

Ухвалою суду від 07.06.2011 року, заяву про уточнення розміру позовних вимог № СО2-120-1-5/2062 від 02.06.2011 року з додатками повернуто публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції без розгляду та повернуто державне мито у сумі 346,07 грн., сплачене платіжним дорученням № 142 від 02.06.2011 року.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 02.02.2012 року, ухвалою суду від 02.02.2012 року справу № 11/66-09 прийнято до провадження суддею Тісецьким С.С. з призначення до розгляду на 15.02.2012 року.

Разом з тим, в ході розгляду справи № 11/66-09, остання не одноразово направлялася до вищих судових інстанцій в зв'язку з поданням ПП "Інтерпром" апеляційних та касаційних скарг, що унеможливлювало розгляд спору по суті.

Слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, ухвалами господарського суду Вінницької області зупинялося провадження у справі № 11/66-09 до розгляду Вищим господарським судом України касаційних скарг ПП "Інтерпром" на ухвали Рівненського апеляційного господарського суду .

Після надходження даної справи до господарського суду Вінницької області, ухвалою суду від 12.04.2013 року поновлено провадження з призначення до розгляду на 23.04.2013 року.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, хоча час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про врученням поштового відправлення вх. № 08-65/4015/2013 від 22.04.2013 року.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

В ході розгляду справи по суті, представник позивача, підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові із врахуванням останньої заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.08.2010 року та надав суду письмове пояснення, згідно якого станом на 23.04.2013 року сума основного боргу по кредиту складає 393 650,00 грн. та 43 111,83 грн. пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував наступне.

29.03.2007 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) в особі Вінницької обласної дирекції та приватним підприємством "Інтерпром" (позичальник) укладено генеральну кредитну угоду № 15 слідуючого змісту.

Кредитор на підставі цієї генеральної кредитної угоди, зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках цієї генеральної кредитної угоди і які є її невід'ємними частинами (п. 1.1).

Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати 946 000,00 грн. (п. 1.2); термін дії генеральної кредитної угоди : дана генеральна кредитна угода чинна до 28.03.2010 року (п. 1.3).

Кредитор надає позичальнику кредитні кошти на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування (п. 2.1).

Сторони встановлюють, що в рамках даної генеральної кредитної угоди можуть використовуватись наступні види кредитування : строкові кредити в національній валюті. На підставі додатково укладеного кредитного договору позичальнику може надаватись кредит у національній валюті на наступних умовах : строк надання кредиту : в межах терміну чинності даної угоди. Сума кредиту : в межах загального ліміту заборгованості, передбаченого п. 1.2 цієї угоди. Відсоткова ставка за кредитом : встановлюється в розмірі 18,5 % річних. Відсотки сплачуються щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів, не пізніше встановленого строку погашення згідно умов додатково укладеним кредитним договором, виходячи з календарної кількості днів користування позикою. При цьому до розрахунку береться фактична кількість днів в календарному році (п. 2.2, 2.2.1).

Усі позики, як і відсотки по них, повинні сплачуватися у тій самій валюті, в якій їх було надано. Усі платежі, які мають бути зроблені позичальником на підставі цієї угоди, повинні бути зроблені повністю, без будь-яких взаємозаліків чи претензій та без будь-яких відрахувань або утримань із наявних сум на рахунках позичальника. Загальний розмір усіх позик, що підлягатимуть погашенню не може перевищувати еквівалент генеральної кредитної угоди, розрахований за офіційним курсом НБУ на дату надання (п. 2.3).

Конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними коштами, об'єкти кредитування визначаються сторонами окремо в кожному кредитному договорі, укладеному в рамках цієї генеральної кредитної угоди (п. 2.4).

У відповідності з діючим законодавством України забезпеченням даної угоди є :

- вбудоване приміщення офіс-центру та магазину роздрібної торгівлі, які належать ПП «Інтерпром», знаходиться за адресою : Вінницька область, м. Бар, вул. Пролетарська, буд. 14;

- станція технічного обслуговування автомобілів, яка належить ПП «Інтерпром», знаходяться за адресою : Вінницька область, м. Бар-Черемиси, вул. Сергія Лазо, буд. 8А;

- порука Стаднія О.І..

При цьому кредитор може вимагати від позичальника надання одного або декількох видів забезпечення (п. 2.5).

Кредитор зобов'язується на умовах цієї генеральної кредитної угоди відкривати позичальнику позичкові рахунки згідно умов укладених сторонами кредитних договорів, у відповідності до загальних умов кредитування визначених у ст. 1, 2 цієї угоди та за письмовими вимогами позичальника, перерахувати в безготівковій формі кредитні кошти, в межах розмірів кредитів, визначених у кожному окремому кредитному договорі (п. 4.1).

Позичальник зобов'язується використовувати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів та сплату нарахованих відсотків відповідно до умов кредитних договорів, укладених в рамках цієї угоди (п. 5.1).

Генеральна кредитна угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами та діє до повного погашення позичальником кредитної заборгованості (позики, відсотків за користування, штрафів та пені) за всіма отриманими кредитами в рамках даної генеральної кредитної угоди (п. 9.1).

Також 11.10.2007 року між позивачем та відповідачем за первісним позовом було укладено додаткову угоду № 1 до генеральної кредитної угоди № 15 від 29.03.2007 року на таких умовах.

У відповідності до п. 11.2 генеральної кредитної угоди № 15 від 29.03.2007 року, сторони прийшли до згоди про збільшення суми генеральної кредитної угоди на 550 000 грн., в зв'язку з чим п. 1.2 розділу 1, генеральної кредитної угоди № 15 від 29.03.2007 року викласти в наступній редакції :

Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати 1 496 000,00 грн..

Пункт 2.5, розділу 2 генеральної кредитної угоди № 15 від 29.03.2007 року викласти в наступній редакції : у відповідності з діючим законодавством України забезпеченням даної угоди є :

- вбудоване приміщення офіс-центру та магазину роздрібної торгівлі, які належать ПП «Інтерпром», знаходиться за адресою : Вінницька область, м. Бар, вул. Пролетарська, буд. 14;

- станція технічного обслуговування автомобілів, яка належить ПП «Інтерпром», знаходяться за адресою : Вінницька область, м. Бар-Черемиси, вул. Сергія Лазо, буд. 8А;

- виробничо-складські приміщення належні ПП «Інтерпром», загальною площею 304,1 кв.м., що знаходяться за адресою : Вінницька область, м. Бар, вул. Дзержинського, буд. 8В;

- виробничо-складські приміщення належні ПП «Інтерпром», загальною площею 232,9 кв.м., що знаходяться за адресою : Вінницька область, м. Бар, вул. Дзержинського, буд. 8Б;

- обладнання цеху по виробництву олії в кількості 37 од., що знаходяться за адресою : Вінницька область, м. Бар, вул. Дзержинського, буд. 8Б, буд. 8В;

- порука Стаднія О.І..

При цьому кредитор може вимагати від позичальника надання одного або декількох видів забезпечення (п. 1).

Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами (п. 3); додаткова угода є невід'ємною частиною генеральної кредитної угоди № 15 від 29.03.2007 року (п. 4); всі інші пункти генеральної кредитної угоди залишається без змін (п. 5).

В подальшому, 11.10.2007 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) в особі Вінницької обласної дирекції та приватним підприємством "Інтерпром" (позичальник) укладено кредитний договір № 010/03-11/641 (додаток № 2 до генеральної кредитної угоди № 15 від 29.03.2007 року). Договором передбачено наступне.

Кредитор на положеннях та умовах цього договору, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію (надалі - «кредит») у сумі 550 000,00 грн., строком до 10.10.2008 року, із сплатою 14 % річних. Під терміном «невідновлювальна кредитна лінія» розуміється кредитна лінія, при якій при отриманні позичальником повної суми кредитних і досягненні ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом упродовж дії кредитного договору (п. 1.1); кредитні кошти можуть надаватися траншами (п. 1.2); зобов'язання кредитора за цим договором є відкличними (п. 1.3).

Кредитні кошти призначенні на поповнення обігових коштів (мета кредиту, ст. 345 ГК України) (п. 2.1).

Кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості повернення та плати за користування (п. 3.1).

Сторони встановлюють, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році.

При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (день надання кредиту та день погашення заборгованості за кредитом вважається одним днем) (п. 3.2).

Сторони встановлюють наступний порядок погашення заборгованості за кредитним договором : 1) в першу чергу погашається заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; 2) в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість); в третю чергу погашається заборгованість за штрафами, пенею та інша безспірна заборгованість позичальника за цим договором (п. 3.3).

Кредитор зобов'язується на умовах цього договору відкрити позичальнику позичковий рахунок № 2062 22608 та надати з нього позичальнику в безготівковій формі кредитні кошти в межах ліміту відкритої кредитної лінії за умови оформлення відповідного забезпечення, що задовольняє вимоги кредитора за договором. Кредитні кошти надаються кредитором на підставі письмової заяви позичальника шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника № 2600 715 709 в ВОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 302247 (п. 5.1).

Позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених цим договором.

Проценти за кредит позичальник сплачує щомісячно на рахунок нарахованих процентів кредитора № 206 862 783 не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування позичальником коштів платіжним дорученням з поточного рахунку або шляхом договірного списання кредитором коштів з поточного рахунку позичальника згідно умов цього договору.

Основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до Графіка погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток № 1 до цього договору).

При цьому Графік погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток № 1 до цього договору) не повинен порушувати наступні вимоги :

- у випадку, якщо кредит надається на строк від 6 до 12 місяців, погашення основної суми кредиту розпочинається не пізніше, ніж за 3 місяці до кінцевої дати кредитного договору, погашення здійснюється рівними частинами;

- у випадку, якщо кредит надається на строк до 6 місяців, погашення основної суми кредиту здійснюється однією сумою або щомісячно рівними частинами, але у будь-якому разі не пізніше кінцевої дати кредитного договору, зазначеної у п. 1.1 цього договору (п. 6.1).

Договір набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, штрафів та пені) (п. 9.1).

Згідно додатку № 1 до кредитного договору № 010/03-11/641 від 11.10.2007 року сторони узгодили плановий графік погашення кредиту, а саме :

МісяцьСума залишку кредитуПогашення кредиту серпень 2008 р. 366 666,67 183 333,33 вересень 2008 р. 183 333,34 183 333,33 жовтень 2008 р. 0,00 183 333,34 всього : 550 000,00 На виконання вказаного вище кредитного договору позивачем надано відповідачу - ПП "Інтерпром" кредитні кошти у сумі 550 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку № 206 222 608 з 11.10.2007 року по 02.03.2009 року, а саме : 19.10.2007 року на суму 300 000,00 грн., 22.10.2007 року на суму 170 500,00 грн., 25.10.2007 року на суму 29 500,00 грн. та 30.10.2007 року на суму 50 000,00 грн..

В свою чергу, відповідач за отриманий кредит розрахувався частково на загальну суму 104 850,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по особових рахунках № 206222608 та № 20672369 з 11.10.2007 року по 02.03.2009 року, а саме : 22.08.2008 року на суму 90 000,00 грн.; 24.10.2008 року на суму 1000,00 грн.; 29.12.2008 року на суму 3 850,00 грн.; 13.02.2009 року на суму 10 000,00 грн..

Також відповідачем в рахунок погашення кредиту за договором № 010/03-11/641 від 11.10.2007 року сплачено кошти у сумі 51 500 грн., що підтверджується платіжним дорученням : № 42 від 13.03.2009 року на суму 20 000,00 грн., відповідними кредитними документами № 47 від 18.05.2009 року на суму 20 000,00 грн., № 48 від 26.05.2009 року на суму 10 000,00 грн., № 56 від 12.11.2009 року на суму 800,00 грн., № 1036 від 23.12.2009 року на суму 700,00 грн..

Окрім того, відповідачем було сплачено відсотки за користування кредитом у сумі 4892,14 грн., що підтверджується відповідним кредитним документом № 45 від 30.04.2009 року.

У вказаних вище платіжних документах призначенням платежу вказано : погашення кредиту та відсотків згідно кредитного договору № 010/03-11/641 від 11.10.2007 року.

Відповідно до обопільно підписаного між позивачем та відповідачем акту звірки взаєморозрахунків станом на 24.03.2009 року, сума боргу за даним кредитним договором становить 425 150,00 грн..

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків

В силу п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо надання кредиту та його повернення.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Абзац 4 п. 3.12 вказаної вище постанови, визначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом первісного позову в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

Підставами позову позивач зазначив обставини, відповідно до яких позивачем надано відповідачу кредит на підставі кредитного договору, який останнім не повернуто у повному обсязі, що стало підставою звернення із позовом до суду.

Як встановлено судом, між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції та приватним підприємством "Інтерпром" укладено генеральну кредитну угоду № 15 від 29.03.2007 року.

В якості додатка № 2 до вказаної вище угоди між позивачем та відповідачем за первісним позовом було укладено кредитний договір № 010/03-11/641 від 11.10.2007 року, відповідно до якого позивачем надано відповідачу кредитні кошти у сумі 550 000,00 грн., що підтверджується підтверджується банківською випискою по особовому рахунку № 206222608 з 11.10.2007 року по 02.03.2009 року.

При цьому, відповідачем було частково сплачено суму кредиту за даним договором у розмірі 156 350,00 грн. та відсотки за користування кредитом у сумі 4 892,14 грн., що підтверджується вказаними вище банківськими виписками, платіжним дорученням та кредитними документами.

Дії позивача по наданню відповідачу (позичальнику) кредиту та дії відповідача по прийняттю зазначених кредитних коштів, свідчать про те, що у позичальника (відповідача) виникло зобов'язання по поверненню отриманих та використаних ним кредитних коштів.

Відповідачем доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем суду не надано.

Отже, позовна вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 010/03-11/641 від 11.10.2007 року в сумі 393 650,00 грн. з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.08.2010 року, підлягає задоволенню у повному обсязі. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, зокрема : генеральною кредитною угодою, додатковою угодою, кредитним договором із додатком, банківськими виписками, платіжним дорученням, відповідними кредитними документами.

Також як вбачається із первісного позову та розрахунку, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 43 111,83 грн. пені за період з 11.10.2008 року по 03.03.2009 року.

Пунктом 10.2 генеральної угоди № 15 від 29.03.2007 року, сторони погодили, що за порушення строків повернення кредитів, відсотків за користування кредитами, передбачених кредитними договорами, укладеними в рамках даної угоди, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно п. 10.2 кредитного договору № 010/03-11/641 від 11.10.2007 року, за порушення строків повернення кредитів, процентів за користування кредитами, передбачених п.п. 1.1, 6.1 даного договору, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня нараховується протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки відповідач не провів повністю розрахунок у встановлений п. 6.1 договору (не пізніше до кінцевої дати кредитного договору, зазначеного у п. 1.1), то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому з огляду на викладене наявні підстави для задоволення вимоги про стягнення з нього на користь позивача, згідно розрахунку пені у сумі 43 111,83 грн. за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

Судові витрати підлягають покладенню на відповідача, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Також судом розглянуто вимоги позивача за зустрічною позовною заявою № 84 від 17.08.2010 року до відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції про визнання недійсною генеральної кредитної угоди № 15, яка укладена 29.03.2007 року між приватним підприємством «Інтерпром» та відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль».

Зустрічна позовна заява, мотивована, що приватне підприємство «Інтерпром» має лише одного засновника, а саме Стадній Катерину Іванівну, що підтверджується п. 1.1. статуту даного підприємства, а отже діє на підставі статуту ПП «Інтерпром».

Відповідно до п. 4.1. статуту ПП «Інтерпром», вся повнота влади на підприємстві належить засновнику.

Виключною компетенцією засновника є: затвердження договорів, контрактів, укладених на суму, яка буде додатково встановлена засновником.

Згідно з п.4.2. статуту ПП «Інтерпром», директор підприємства: розпоряджається майном «підприємства», включаючи його грошові засоби в межах повноважень наданих йому; не має права продавати основні кошти та майно підприємства без згоди засновника і нотаріального посвідчення.

Будь-яких розпоряджень директору ПП «Інтерпром» власник ПП «Інтерпром» щодо укладання спірного договору з відповідачем не давав, а отже при укладенні даного договору було порушено вимоги ст. 113 ГК України ст.ст. 87, 88 ЦК України та п.п. 4.1. та 4.2. статуту позивача.

З огляду на викладене, на думку позивача при укладенні спірного договору було порушено вимоги діючого законодавства та наявні підстави для визнання даного договору недійсним.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Приписами ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 , ч.2 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пункт 7 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року, визначає, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

Згідно п. п. 9, 9.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 року, як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами. Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.

Письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

За змістом п. 9.2 вказаного вище Роз'яснення, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Тотожні правові позиції наведені у постанові Вищого господарського суду № 28/72 від 15.11.2010 року.

Матеріалами справи встановлено, що між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції та приватним підприємством "Інтерпром" було укладено генеральну кредитну угоду № 15 від 29.03.2007 року на підставі якої укладено кредитний договір № 010/03-11/641 від 11.10.2007 року, які підписані від імені кредитора - Трофимчук Р.М. та від імені позичальника - Стадній О.І..

Пункт 1.2 статуту ПП "Інтерпром", зареєстрований Барською райдержадміністрацією Вінницької області 20.12.1999 року реєстраційний № 21 із змінами від 27.03.2008 року № 11471050005000018, передбачає, що засновником підприємства є : Стадній Катерина Іванівна

У відповідності до п. 7.1 даного статуту, засновник визначає загальні напрямки діяльності підприємства, затверджує його перспективні плани, здійснює контроль за діяльністю підприємства. Рішення засновника, прийняті в межах його компетенції є обов'язковими для підприємства.

Згідно підпункту 5 п. 7.3 статуту. директор підприємства від імені підприємства укладає угоди (договори), видає доручення, відкриває в установах банків поточний та інші рахунки, розпоряджається коштами на рахунках.

За змістом п. 7.4 статуту, директор підзвітний засновнику і організує виконання його рішень.

Згідно рішення засновника приватного підприємства "Інтерпром" № 10 від 14.03.2007 року, Стадній Катерини Іванівни вирішено : на поповнення обігових коштів звернутися в ВОД ВАТ "РайффайзенБанкАваль для отримання кредиту на суму 1 100,00 (один мільйон сто тисяч ) грн. строком на п'ять років; вчиняти дії по одержанню кредиту доручено директору ПП "Інтерпром" Стаднію Олександру Івановичу; передати в заставу ВОД ВАТ "Райффайзен БанкАваль" станцію технічного обслуговування автомобілів, балансова вартість якої складає 2466,00 грн., та приміщення центру офіс-магазину, балансова вартість якого складає 3750,00 грн.; доручити підписання кредитного договору та договору застави з ВОД ВАТ "Райффайзен БанкАваль" директору ПП "Інтерпром" Стаднію Олександру Івановичу.

Відповідно до рішення власника ПП "Інтерпром" від 30.03.2007 року Стадній К.І., зокрема, вирішено затвердити генеральну кредитну угоду № 15 від 25.03.2007 року.

Окрім того, як встановлено судом, на виконання вказаного вище кредитного договору, кредитором було надано позичальнику кредитні кошти, які останнім повернуто частково, що підтверджується вказаними платіжними документами.

Таким чином, перерахування коштів на позичковий рахунок позичальника та часткове погашення кредиту підтверджує виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, що стало наслідком схвалення ПП "Інтерпром", укладених кредитних угод.

Водночас, обставини, викладені позивачем у зустрічній позовній заяві спростовуються наведеними вище доказами, а саме : рішеннями засновника підприємства, статутом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зустрічна позовна заява задоволенню не підлягає, а тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Судові витрати підлягають покладенню на позивача за зустрічним позовом відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Первісний позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Інтерпром", м. Бар, Вінницька область (код ЄДРПОУ 30546195, 23000, м. Бар, вул. Пролетарська, 14, Вінницька область, п/р 2600715709 в ВОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 302247) на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції (код ЄРПОУ 20097421, 21001, м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, 35, рах. № 361975, МФО 302247) 393 650,00 грн. заборгованості за кредитним договором № 010/03-11/641 від 11.10.2007 року, 43 111,83 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів, 4 923,39 грн. - відшкодування витрат на державне мито та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити у задоволенні зустрічного позову приватного підприємства "Інтерпром" до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції про визнання недійсною генеральної кредитної угоди № 15 від 29.03.2007 року повністю.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 квітня 2013 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (23000, м. Бар, вул. Пролетарська, 14, Вінницька область)