Рішення

від 23.04.2013 по справі 914/603/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.13 Справа №914/603/13-г

Суддя Яворський Б.І., розглянувши матеріали

за позовом : Львівського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м.Львів

до відповідача 1: Пустомитівської районної державної адміністрації, м.Пустомити Пустомитівського району Львівської області

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «БіоГумос», с.Давидів Пустомитівського району Львівської області

про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Пустомитівської РДА та визнання недійсним договору оренди землі

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Романів В.Я.

Прокурор: Микитюх Р.В.

Представники:

від відповідача 1: Антосюк Н.Я.;

від відповідача 2: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Львівський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері подав позов до відповідача 1 Пустомитівської районної державної адміністрації та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «БіоГумос» про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації №574 від 26.10.2004р. «Про передачу в оренду земельної ділянки ТзОВ «БіоГумос» для видобутку торфу на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту» площею 40,0764 га, визнати недійсним договір оренди землі від 28.10.2004р. та застосувати наслідки недійсності правочину.

Ухвалою суду від 14.02.2013р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 26.02.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах. Ухвалою суду від 09.04.2013р. строк розгляду справи було продовжено. 12.03.2013р. та 26.03.2013р. у судовому засіданні оголошувалася перерва.

У судовому засіданні 23.04.2013р. прокурор позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить їх задоволити. Свої вимоги аргументує, зокрема, наступним. ТзОВ «БіоГумос» використовує земельну ділянку площею 40,0764га на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту для видобування торфу на підставі договору оренди землі, укладеного 28.10.2004р. з Пустомитівською районною державною адміністрацією. У відповідності до статтей 16, 18, 19 Кодексу України про надра право на користування надрами у особи виникає на підставі та з моменту надання їй спеціального дозволу на користування надрами. Однак, інформація щодо наявності у ТзОВ «БіоГумос» спеціальних дозволів на користування надрами відсутня. Крім того, проведеною Львівською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері перевіркою встановлено, що на території земельної ділянки, наданої ТзОВ «БіоГумос» в оренду, знаходяться кагати торфу, що були видобуті у 1980 роках та реалізацією яких підприємство на даний час здійснює, що підтверджується декларуванням доходів від відповідного виду діяльності. Таким чином, ТзОВ «БіоГумос» використовує надра не для господарських та побутових потреб, а з метою продажу торфу. Також, при прийнятті розпорядження №574 від 26.02.2004р. «Про передачу в оренду земельної ділянки ТзОВ «БіоГумос» для видобутку торфу на території Винничківської сільської ради поза межами населеного пункту» голова Пустомитівської РДА вийшов за межі наданих йому повноважень, адже у відповідності до вимог статтей 122, 123, 124 Земельного кодексу України районна державна адміністрація не була вправі розпоряджатися зазначеною земельною ділянку. З огляду на це, просить визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації №574 від 26.10.2004р. «Про передачу в оренду земельної ділянки ТзОВ «БіоГумос» для видобутку торфу на території Винничківської сільської ради поза межами населеного пункту» площею 40,0764 га, визнати недійсним договір оренди землі від 28.10.2004р. та застосувати наслідки недійсності правочину.

У судовому засіданні 23.04.2013р. представник відповідача 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відзначив, що прийняттю зазначеного вище розпорядження передувало рішення Винничківської сільської ради від 13.04.2004р. №31 «Про погодження передачі в оренду ТзОВ «БіоГумос» родовища торфу площею 44 га в с.Виннички для торфопереробки». Крім того, 06.10.2004р. Львівське обласне головне управління земельних ресурсів дало позитивний висновок за №1652 державної землевпорядної експертизи технічної документації щодо земельної ділянки, яка передана в оренду для видобутку торфу. На підставі цих документів розпорядженням було передано в оренду земельну ділянку ТзОВ «БіоГумос» для видобутку торфу на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту. Також, зазначає, що твердження про те, що ТзОВ «БіоГумос» здійснювало та здійснює видобуток торфу на орендованій території є хибним, оскільки на момент видачі оспорюваного розпорядження на даній території вже знаходилися кагати торфу. В подальшому районна державна адміністрація не володіла інформацією про господарську діяльність товариства, зокрема, про недотримання товариством кодексу України про надра, та не уповноважена здійснювати контроль за виконанням суб'єктами господарської діяльності законодавства про надра, вживати до них відповідних заходів впливу, в тому числі створювати комісії по перевірці їх діяльності, адже для цього визначені органи, що здійснюють контроль і нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використання та охороною. З огляду на зазначене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання 23.04.2013р. представник відповідача 2 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою і неможливістю з боку відповідача забезпечити присутність у судовому засіданні іншого представника. З даного приводу суд відзначає наступне. Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Таким чином, беручи до уваги, що неявка представника відповідача 2 не перешкоджає розгляду справи, адже відзив на позовну заяву та докази на підтвердження викладеної в ньому позиції подані до суду, враховуючи завершення визначених у ст.69 ГПК України строків розгляду справи, у тому числі, строку продовження розгляду спору, суд відхиляє клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. У попередніх засіданнях представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, які є аналогічним до заперечень відповідача 1.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 1, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

13.04.2004р. VIII сесією IV демократичного скликання Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області було прийнято рішення №31 «Про погодження передачі в оренду ТзОВ «БіоГумос» родовища торфу площею 44 га в с.Виннички для торфопереробки». Пунктом 2 рішення було зобов'язано директора ТзОВ «БіоГумос» замовити виготовлення відповідної документації в Пустомитівському РЦДЗК.

06.10.2004р. Львівським обласним головним управлінням земельних ресурсів видано висновок державної землевпорядної експертизи №1652 технічної документації на земельну ділянку ТзОВ «БіоГумос» на території Винничківської сільської ради Пустомитівського району. В п.1.6 висновку зазначено, що організацією, в якій документація пройшла погодження є Винничківська сільська рада та районний відділ земельних ресурсів. У п.2 висновку вказано, що земельна ділянка площею 40,0765 га передається в оренду ТзОВ «БіоГумос» для видобутку торфу.

26.10.2004р. головою Пустомитівської районної державної адміністрації було винесено розпорядження №574 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТзОВ «БіоГумос» для видобутку торфу на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту». Пунктом 3 розпорядження ТзОВ «БіоГумос» було зобов'язано в місячний термін укласти договір оренди землі з районною державною адміністрацією.

28.10.2004р. між Пустомитівською районною державною адміністрацією (орендодавець, відповідач 1 по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БіоГумос» (орендар, відповідач 2 по справі) було укладено договір оренди землі (надалі по тексту - договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі зазначеного вище розпорядження надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для видобутку торфу, яка знаходиться на території Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за межами населеного пункту. Даний договір був зареєстрований у Пустомитівському районному відділі Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.10.2004р. за №31. 28.10.2004р. сторони підписали та скріпили печатками акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду.

Відповідно до п.2.1 договору об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 40,0765 га для видобутку торфу. Договір укладено на 25 років (п.3.1 договору).

Земельна ділянка передається в оренду для видобутку торфу. Цільове призначення земельної ділянки здійснюється орендарем відповідно до умов договору. Умови збереження стану об'єкта оренди здійснюються орендарем відповідного до чинного законодавства (п.п.5.1-5.3 договору).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Стаття 12 ГПК України визначає справи, які підвідомчі господарським судам: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011р. звертає увагу, що питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 ГПК України. З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог. Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності (п.1.1-1.2 постанови Пленуму).

Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК. Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади (п.1.2.5 постанови Пленуму).

Згідно з п.2 ч.2 ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав та законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Таким чином, позовна вимога про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації №574 від 26.10.2004р. «Про передачу в оренду земельної ділянки ТзОВ «БіоГумос» для видобутку торфу на території Винничківської сільської ради поза межами населеного пункту» площею 40,0764 га відповідає способам захисту господарських прав та підлягає до розгляду господарським судом.

Відповідно до ч.1 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Згідно з ч.2 ст.29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Згідно ст.124 ЗК України 2001р. у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження (надалі по тексту - ЗК України 2001р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.4 ст.4 ЗК України 2001р. орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом. Згідно п.«а» ч.1 ст.17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з п.12 перехідних положень ЗК України 2001р. до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка, стосовно якої було прийнято оспорюване розпорядження, знаходиться за межами населеного пункту, а, отже, районна державна адміністрація володіла повноваженням щодо розпорядження нею.

Прокурор у позовній заяві стверджує, що при прийнятті оспорюваного розпорядження голова Пустомитівської РДА вийшов за межі наданих йому повноважень, адже у відповідності до ч.4 ст.122 ЗК України районні державні адміністрації передають земельні ділянки за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання, ведення водного і лісового господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуваннями жителів територіальної громади району. Згідно з ч.4 ст.122 ЗК України обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті. Проте, суд звертає увагу, що предметом оспорюваного розпорядження є передача земельної ділянки в оренду, а не у постійне користування, а, отже, підстави для застосування ст.122 ЗК України відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.18 Кодексу України про надра 1994р. у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження (надалі по тексту - Кодекс України про надра 1994р.) земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами чи гірничих відводів.

Згідно з ч.6 ст.16 Кодексу України про надра 1994р. спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.23 Кодексу України про надра 1994р. землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів (ліцензій) та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В листі Державної служби геології та надр України від 22.01.2013р. №749/01/14-13 зазначено, що на торфовому родовищі Дмитровичі, яке розташоване в Пустомитівському районі Львівської області, на якому знаходиться спірна земельна ділянка, глибина торфового покладу складає: максимальна - 3,62м; мінімальна - 2,74м; середня - 3,3м. Така ж інформація відображена у затвердженому територіальною комісією по запасах торфу геологічного об'єднання «Севукргеологія» Міністерства геології СССР протоколі затвердження запасів торфу від 27.12.1988р. В листі Дочірнього підприємства «Західукргеологія» Національної акціонерної компанії «Надра Україна» зазначено, що середня глибина залягання торфу Дмитровицького родовища торфу становить до 3,3м.

Таким чином, глибина розробки торфовища Дмитровичі становить більше двох метрів, а тому ст.23 Кодексу України про надра не може застосуватися. Крім того, зазначена норма регулює випадки видобування торфу в межах наданих землевласникам чи землекористувачам земельних ділянок для господарських чи побутових потреб. Предметом ж позовних вимог у даній справі є визнання незаконним та скасування розпорядження, яким надано земельну ділянку саме для видобутку торфу.

Згідно з ч.1 ст.19 Кодексу України про надра 1994р. надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії) на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Таким чином, необхідною передумовою для надання надр у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам є наявність спеціального дозволу (ліцензії) на користування ділянкою надр.

Листом Державної служби геології та надр України від 25.12.2012р. було надано відповідь на лист Львівської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, в якому зазначено наступне. ТзОВ «БіоГумос» зверталося 01.07.2009р. для отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу родовища Дмитровичі. Після опрацювання зазначених матеріалів заявнику повернуто їх поштою для приведення у відповідність до діючого законодавства листом від 06.08.2010р. №27/10-3170. Повторно ТзОВ «БіоГумос» для отримання спеціального дозволу на користування надрами не зверталося.

Відповідачем 2 було долучено до матеріалів справи протокол №2832 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України, яким оформлено вирішення питання порядку денного про розгляд матеріалів попередньої геолого-економічної оцінки Західної ділянки родовища торфу у Пустомитівському районі Львівської області, поданих ТзОВ «БіоГумос» для отримання спеціального дозволу. Крім того, відповідачем були долучені і інші документи, які свідчать про те, що відповідач 2 повторно розпочав процедуру отримання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами. Проте, матеріалами справи підтверджено, що станом на день прийняття оспорюваного розпорядження спеціальний дозвіл на користування надрами відсутній.

Таким чином, при прийнятті розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації №574 від 26.10.2004р. «Про передачу в оренду земельної ділянки ТзОВ «БіоГумос» для видобутку торфу на території Винничківської сільської ради поза межами населеного пункту» площею 40,0764 га необхідна умова для його прийняття дотримана не була, оскільки передача в користування земельної ділянки для видобутку торфу відбулася за відсутності спеціального дозволу (ліцензії), а, отже, зазначене розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.93 ЗК України 2001р. право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно п.1.1 договору його укладення відбулося на підставі розпорядження голови Пустомитівської районної адміністрації від 26.10.2004р. №574 від 26.10.2004р. «Про передачу в оренду земельної ділянки ТзОВ «БіоГумос» для видобутку торфу на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту». Судом встановлено, що прийняття такого розпорядження відбулося з порушенням ЗК України та Кодексу України про надра 1994р.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У п.2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011р. зазначено наступне. Для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а, отже, й дійсність укладеного договору, що оспорюється. З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

З огляду на те, що договір був укладений на підставі розпорядження голови Пустомитівської районної адміністрації від 26.10.2004р. №574 від 26.10.2004р. «Про передачу в оренду земельної ділянки ТзОВ «БіоГумос» для видобутку торфу на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту», яке визнається незаконним, то в момент вчинення правочину стороною не було дотримано вимог ч.1 ст.203 ЦК України, договір оренди землі від 28.10.2004р. є недійсним.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Така позиція підтримується у постанові ВГС України від 12.05.2010р. у справі №12/139. У зв'язку з тим, що договір оренди землі від 28.10.2004р. є недійсним, Товариство з обмеженою відповідальністю «БіоГумос» (орендар) зобов'язане повернути Пустомитівській районній державній адміністрації (орендодавцю) за актом приймання-передачі земельну ділянка загальною площею 40,0765 га., яка є об'єктом договору.

У пунктах 2.2 та 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу» №7 від 21.02.2013р. зазначено, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір». При цьому, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Оскільки Львівська міжрайонна прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звільнена від сплати судового збору, в позовній заяві об'єднані три вимоги немайнового характеру, то судовий збір підлягає до стягнення з відповідачів у рівних частках.

На підставі викладеного, керуючись ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.20 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 16, 18, 19, 23 Кодексу України про надра від 1994р., ст.ст. 4, 93, 124 та п.12 перехідних положень Земельного кодексу України від 2001р., ст.ст.3,12,21,29,33,34,44,49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації №574 від 26.10.2004р. «Про передачу в оренду земельної ділянки ТзОВ «БіоГумос» для видобутку торфу на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту» площею 40,0764 га.

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 28.10.2004р., укладений між Пустомитівською районною державною адміністрацією (81000, Львівська область, м.Пустомити, вул.Грушевського, 35, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22420292) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БіоГумос» (81151, Львівська область, Пустомитівський район, с.Давидів, вул.Коновальця, буд.17, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32923203), зареєстрований у Пустомитівському районному відділі Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.10.2004р. за №31.

4. Застосувати наслідки недійсності правочину зобов'язавши Товариство з обмеженою відповідальністю «БіоГумос» (81151, Львівська область, Пустомитівський район, с.Давидів, вул.Коновальця, буд.17, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32923203) повернути Пустомитівській районній державній адміністрації (81000, Львівська область, м.Пустомити, вул.Грушевського, 35, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22420292) за актом приймання-передачі земельну ділянку загальною площею 40,0765 га, що є об'єктом договору оренди землі від 28.10.2004р.

5. Стягнути з Пустомитівської районної державної адміністрації (81000, Львівська область, м.Пустомити, вул.Грушевського, 35, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22420292) в доход Державного бюджету України 1' 720,50 грн. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БіоГумос» (81151, Львівська область, Пустомитівський район, с.Давидів, вул.Коновальця, буд.17, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32923203) в доход Державного бюджету України 1' 720,50 грн. судового збору.

7. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 23.04.2013р., проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 25.04.2013р.

Суддя Яворський Б.І.