Постанова

від 19.04.2013 по справі 2а/0370/1126/11

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2013 року м. ЛуцькСправа № 2а/0370/1126/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Бачинського Я.Л.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» (далі - позивач, ТзОВ фірма «Феміда-Інтер», підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Луцька ОДПІ, інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 грудня 2010 року №0001252302/0 та №0001262302/0.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01 грудня 2010 року Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією (правонаступником якого є Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби) на підставі акта перевірки від 23 листопада 2010 року №8289/23-3/20136473 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» з питань правових відносин з постачальником першої ланки ПП «НТЦ «Сервіс»» винесені податкове повідомлення-рішення №0001252302/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень-серпень 2008 року в розмірі 142 255,15 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001262302/0, яким визначено суму з податку на додану вартість в розмірі 337 866,75 грн., з яких 225 244,50 грн. - за основним платежем та 112 622,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Висновок податкового органу грунтується на тому, що ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» проведено операцію без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту, заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та втрат доходної частини Державного бюджету України, оскільки з постачальником першої ланки ПП «НТЦ «Сервіс» Луцькою ОДПІ не проведено зустрічну перевірку по причині незнаходження платника ПП «НТЦ «Сервіс» за місцем державної реєстрації та неподання податкової звітності до ДПІ у Печерському районі міста Києва. Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте скарги залишені без розгляду, а податкові повідомлення-рішення без змін. Позивач вважає, що факт відсутності ПП «НТЦ «Сервіс» за місцезнаходженням не може бути підставою для висновків про фіктивність господарських операцій. Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001252302/0 та №0001262302/0 від 01 грудня 2010 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує повністю із підстав наведених в позовній заяві та просить суд позов задовольнити повністю. Додатково пояснив, що первинні документи по операціям з ПП «НТЦ «Сервіс» (акти виконаних робіт, видаткові накладні, рахунки тощо), які витребовувалися судом, надати неможливо, оскільки фактично господарські операції не відбувались. У червні-липні 2008 року позивач перерахував своєму контрагенту попередню оплату, яка у вересні 2008 року була повернута без виконання господарських операцій. На підставі вищевикладеного підприємства скоригували свої податкові зобов'язання та податковий кредит. Зазначає, що позивач заявлені суми бюджетного відшкодування по операціям з ПП «НТЦ «Сервіс» на свій банківський рахунок не отримував. Вважає, що оскільки позивач у вересні 2008 року самостійно скоригував податковий кредит у бік зменшення, тому у відповідача були відсутні підстави для винесення податкових повідомлень-рішень від 01 грудня 2010 року №0001252302/0 та №0001262302/0 якими позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування.

Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.1 а.с.65-66) вимог товариства не визнав, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні представник Луцької ОДПІ проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Додатково пояснив, що позивач у вересні 2008 року відкоригував податковий кредит по операціям з ПП «НТЦ «Сервіс», проте не відкоригував суми бюджетного відшкодування по цим операціям. Фактичної виплати позивачу сум бюджетного відшкодування не відбувалося, однак податковий орган зарахував бюджетне відшкодування у розмірі 225 244,50 грн. в рахунок податкових зобов'язань наступних періодів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлено, що в період з 17 листопада 2010 року по 18 листопада 2010 року Луцькою ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» з питань правових відносин з постачальником першої ланки ПП «НТЦ «Сервіс» за червень 2008 року, які вплинули на бюджетне відшкодування за липень 2008 року, та за липень 2008 року, які вплинули на бюджетне відшкодування за серпень 2008 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №8289/23-3/20136463 від 23 листопада 2010 року, яким встановлено порушення позивачем абзацу «а» підпункту 7.2.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року на суму 167 500,00 грн. та за серпень 2008 року на суму 200 000,00 грн. Як наслідок встановлено, що позивачем порушено абзац «а» підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 України «Про податок на додану вартість» в результаті чого ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» занижено податок на додану вартість на суму 215 648,00 грн., з яких за липень 2008 року податок на додану вартість в розмірі 77 625,00 грн. та за серпень 2008 року податок на додану вартість в розмірі 138 023,00 грн. (т.1 а.с.11-20).

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001252302/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень-серпень 2008 року в розмірі 142 255,15 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001262302/0, яким визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 337 866,75 грн., з яких 225 244,50 грн. - за основним платежем та 112 622,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.9-10).

Надаючи оцінку відносинам, що склалися між сторонами суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2008 року у місті Луцьку між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» (покупець) та Приватним підприємством «НТЦ «Сервіс» (далі - ПП «НТЦ «Сервіс») (продавець) був укладений договір купівлі-продажу №2008-05-15. У пункті 1.1 договору сторони визначили, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти товар (партію товару) - цукор пісок, вказаний у специфікаціях і сплатити за нього обговорену грошову суму. При цьому, суд зазначає, що у пункті 2.3. договору сторони визначили, що розрахунки за товар здійснюється на умовах 100% передоплати. (т.1 а.с.21-22).

Позивачем і його контрагентом 29 травня 2008 року підписані специфікації №№1-7 до вищезазначеного договору, в яких сторони визначили, що згідно пункту 1.1 договору ПП «НТЦ «Сервіс» має поставити ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» 735 тон цукру-піску загальною вартістю 2 205 000,00 грн. з яких ПДВ становить 367 500,00 грн. (т.1 а.с.23-29).

Судом встановлено, що позивач у червні 2008 року провів попередню оплату товару за договором від 29 травня 2008 року №2008-05-15, а саме:

- 05 червня 2008 року на суму 105 000,00 грн. (т.1 а.с.167);

- 09 червня 2008 року на суму 300 000,00 грн. (т.1 а.с.167);

- 17 червня 2008 року на суму 300 000,00 грн. (т.1 а.с.167);

- 24 червня 2008 року на суму 300 000,00 грн. (т.1 а.с.166).

Факт перерахування вищезазначених коштів підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с.166-167).

Крім того, позивач у липні 2008 року провів попередню оплату товару, а саме:

- 03 липня 2008 року на суму 300 000,00 грн. згідно платіжного доручення №58 (т.1 а.с.95);

- 08 липня 2008 року на суму 300 000,00 грн. згідно платіжного доручення №61 (т.1 а.с.96);

- 14 липня 2008 року на суму 300 000,00 грн. згідно платіжного доручення №65 (т.1 а.с.97)

- 17 липня 2008 року на суму 300 000,00 грн. згідно платіжного доручення №68 (т.1 а.с.98).

Загальний розмір попередньої оплати ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» сплаченої на користь ПП «НТЦ «Сервіс» за товар згідно договору від 29 травня 2008 року №2008-05-152 становить 2 205 000,00 грн., з яких ПДВ - 367 500,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Проаналізувавши умови договору купівлі-продажу №2008-05-15, дослідивши специфікації №№1-7 від 29 травня 2008 року та докази проведення попередньої оплати (банківські виписки, платіжні доручення) суд дійшов висновку, що першою з подій, яка давала право на виписку податкових накладних, тобто формування податкового кредиту, була дата зарахування коштів від ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» (покупця) на банківський рахунок ПП «НТЦ «Сервіс» (продавця).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «НТЦ «Сервіс» виписало позивачу наступні податкові накладні:

- від 05 червня 2008 року №1099 на суму 105 000,00 грн. з яких ПДВ становить 17 500,00 грн. (т.1 а.с.174);

- від 10 червня 2008 року №1100 на суму 300 000,00 грн. з яких ПДВ становить 50 000,00 грн. (т.1 а.с.175);

- від 17 червня 2008 року №1101 на суму 300 000,00 грн. з яких ПДВ становить 50 000,00 грн. (т.1 а.с.176);

- від 24 червня 2008 року №1102 на суму 300 000,00 грн. з яких ПДВ становить 50 000,00 грн. (т.1 а.с.177);

- від 03 липня 2008 року №1107 на суму 300 000,00 грн. з яких ПДВ становить 50 000,00 грн. (т.1 а.с.30);

- від 08 липня 2008 року №1109 на суму 300 000,00 грн. з яких ПДВ становить 50 000,00 грн. (т.1 а.с.31);

- від 14 липня 2008 року №1110 на суму 300 000,00 грн. з яких ПДВ становить 50 000,00 грн. (т.1 а.с.32);

- від 18 липня 2008 року №1111 на суму 300 000,00 грн. з яких ПДВ становить 50 000,00 грн. (т.1 а.с.32).

Загальна вартість товару згідно податкових накладних становить 2 205 000 грн. з яких ПДВ - 367 500,00 грн., а саме:

- за червень 2008 року проведено попередню оплату товару на суму 1 000 500,00 грн., з яких ПДВ становить 167 500,00 грн.;

- за липень 2008 року проведено попередню оплату товару на суму 1 200 000,00 грн., з яких ПДВ становить 200 000,00 грн.

Вищезазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, встановлені податковим органом в акті перевірки (т.1 а.с.17, 19) та не заперечуються представниками сторін у судовому засіданні.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з тим, що контрагент позивача - ПП «НТЦ «Сервіс» не виконало умови договору купівлі-продажу №2008-05-15, останній повернув ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» попередню оплату за даний товар, а саме:

- 03 вересня 2008 року в сумі 130 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 03 вересня 2008 року (т.1 а.с.150);

- 05 вересня 2008 року в сумі 375 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 05 вересня 2008 року (т.1 а.с.151 зворот);

- 23 вересня 2008 року в сумі 1 400 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 23 вересня 2008 року (т.1 а.с.152);

- 26 вересня 2008 року в сумі 300 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 26 вересня 2008 року (т.1 а.с.153).

Всього ПП «НТЦ «Сервіс» повернув ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» попередню оплату за товар у розмірі 2 205 000,00 грн., з яких ПДВ - 367 500,00 грн.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що господарські операції між ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» та ПП «НТЦ «Сервіс» щодо постачання товарів згідно договору №2008-05-15 від 29 травня 2008 року не відбулися, оскільки фактичної поставки товарів не здійснювалося, з огляду на що, ПП «НТЦ «Сервіс» у вересні 2008 року повернуло передоплату у розмірі 2 205 000,00 грн. Даний факт не заперечувався представником Луцької ОДПІ у судовому засіданні.

Відтак, суд не приймає посилання податкового органу, які викладені в акті перевірки №8289/23-3/20136463 від 23 листопада 2010 року, на те, що ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» і його контрагентом проведені операції без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, оскільки фактично такі господарські операції не відбувалися, попередня оплата за договором фактично повернута покупцю (ТзОВ фірма «Феміда-Інтер»), а тому для сторін не настало жодних цивільно-правових наслідків, так само як і не змінився їх майновий стан.

У даному випадку, на думку суду, податковий орган не міг перевіряти реальність чи нереальність господарських операцій між платниками податків, оскільки такі операції фактично не відбувалися, а повинен був перевірити дотримання як позивачем так і його контрагентом вимог податкового законодавства, щодо наслідків повернення попередньої оплати за товар, на підставі якої вже сформований податковий кредит.

Суд зазначає, що правові наслідки повернення продавцем товарів попередньої оплати покупцю визначені статтею 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, за правилами пункту 4.5 цієї статті, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Як визначено підпунктом 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Судом встановлено, що на виконання положень підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ПП «НТЦ «Сервіс» (продавець) проведене наступне коригування податкових зобов'язань по операціям з ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» (покупець):

- згідно розрахунку №6/1107 від 23 вересня 2008 року по податковій накладній від 03 липня 2008 року №1107 зменшене податкове зобов'язання продавця та відповідно податковий кредит покупця на 50 000,00 грн., причина - «повернення оплати» (т.1 а.с.154);

- згідно розрахунку №7/1109 від 23 вересня 2008 року по податковій накладній від 08 липня 2008 року №1109 зменшене податкове зобов'язання продавця та відповідно податковий кредит покупця на 50 000,00 грн., причина - «повернення оплати» (т.1 а.с.155);

- згідно розрахунку №8/1110 від 23 вересня 2008 року по податковій накладній від 14 липня 2008 року №1110 зменшене податкове зобов'язання продавця та відповідно податковий кредит покупця на 50 000,00 грн., причина - «повернення оплати» (т.1 а.с.156);

- згідно розрахунку №9/1111 від 23 вересня 2008 року по податковій накладній від 18 липня 2008 року №1111 зменшене податкове зобов'язання продавця та відповідно податковий кредит покупця на 50 000,00 грн., причина - «повернення оплати» (т.1 а.с.157);

- згідно розрахунку №5/1102 від 23 вересня 2008 року по податковій накладній від 24 червня 2008 року №1102 зменшене податкове зобов'язання продавця та відповідно податковий кредит покупця на 50 000,00 грн., причина - «повернення оплати» (т.1 а.с.158);

- згідно розрахунку №4/1101 від 23 вересня 2008 року по податковій накладній від 17 червня 2008 року №1101 зменшене податкове зобов'язання продавця та відповідно податковий кредит покупця на 50 000,00 грн., причина - «повернення оплати» (т.1 а.с.159);

- згідно розрахунку №3/1100 від 23 вересня 2008 року по податковій накладній від 10 червня 2008 року №1100 зменшене податкове зобов'язання продавця та відповідно податковий кредит покупця на 50 000,00 грн., причина - «повернення оплати» (т.1 а.с.160);

- згідно розрахунку №2/1099 від 23 вересня 2008 року по податковій накладній від 05 червня 2008 року №1099 зменшене податкове зобов'язання продавця та відповідно податковий кредит покупця на 17 500,00 грн., причина - «повернення оплати» (т.1 а.с.161);

Всі вищезазначені розрахунки були отримані уповноваженою особою покупця (ТзОВ фірма «Феміда-Інтер») 23 вересня 2008 року, що підтверджується відповідними відмітками на них. Загальний розмір зменшеного податкового зобов'язання з ПДВ та відповідно податкового кредиту становить 367 500,00 грн.

Крім цього, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер», 20 жовтня 2008 року до декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року додало додаток №1 «Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість», в якому відобразило коригування сум податкового кредиту по операціям з ПП «НТЦ «Сервіс», а саме зменшило суму податкового кредиту у загальному розмірі 367 500,00 грн. (рядки 9-16 розрахунку) (т.1 а.с.142).

Відтак, суд дійшов висновку, що на момент проведення Луцькою ОДПІ перевірки оформленої актом №8289/23-3/20136463 від 23 листопада 2010 року, податковому органу було відомо, що ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» та його контрагент зменшили суму податкового кредиту на 367 500,00 грн.

Щодо включення позивачем податкового кредиту сформованого на підставі податкових накладних, які виписані ПП «НТЦ «Сервіс» до бюджетного відшкодування суд зазначає наступне.

Судом досліджені надані позивачем заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунки суми бюджетного відшкодування за липень-серпень 2008 року.

Так, у відповідності до даних розрахунку суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за липень 2008 року ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» заявило до бюджетного відшкодування 683 126,00 грн., з яких 167 500,00 грн. становить податковий кредит сформований на підставі операцій з ПП «НТЦ «Сервіс» за попередній період - звітний період (червень 2008 року) (т.1 а.с.52-53).

За даними розрахунку суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2008 року товариство заявило до бюджетного відшкодування 61 977,00 грн. (т.1 а.с.39-40). Як встановлено судом, позивач за попередній звітний період (липень 2008 року) сформував податковий кредит по операціям з ПП «НТЦ «Сервіс» у розмірі 200 000,00 грн.

При цьому суд зазначає, що в акті перевірки від 23 листопада 2010 року №8289/23-3/20136463 зроблений помилковий висновок, що у серпні 2008 року позивач заявив до бюджетного відшкодування 200 000,00 грн. (сторінка 10 акту, т.1. а.с.20), оскільки за даними розрахунку суми бюджетного відшкодування за зазначений період товариство заявило лише 61 977,00 грн. (т.1 а.с.39-40). Вищезазначене також підтверджується даними облікової картки позивача (т.2 а.с.32 зворот). Пояснень з цього приводу представник відповідача у судовому засіданні суду не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з загальної суми податкового кредиту сформованого на підставі операцій з ПП «НТЦ «Сервіс» за червень-липень 2008 року (367 500,00 грн.) товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» заявило до бюджетного відшкодування 229 477,00 грн., в тому числі 167 500,00 грн. - у липні 2008 року за червень 2008 року, а також 61 977,00 грн. - у серпні 2008 року за липень 2008 року.

Суд зазначає, що у розглядуваному випадку виникла ситуація за якою платник податків (ТзОВ фірма «Феміда-Інтер») заявив до бюджетного відшкодування суми податкового кредиту, які в подальшому самостійно скоригував у бік зменшення.

Як підтверджується поясненнями представника відповідача у судовому засіданні, виносячи спірні податкові повідомлення-рішення податковий орган виходив з тих мотивів, що разом з самостійним коригування податкового кредиту, позивач втратив право і на бюджетне відшкодування, оскільки фактично кошти до бюджету не поступили.

Надаючи правову оцінку вищезазначеним доводам Луцької ОДПІ суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування цього податку згідно з Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України.

Висновок, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає із самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (пункт 19 статті 2, стаття 9 Бюджетного кодексу України), а також з визначення платника податку як особи, котра згідно з пунктом 1.3 статті 3 Закону зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та його відшкодування за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.

Таким чином, на думку суду, за змістом Закону України «Про податок на додану варість» право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній сплаті податку на додану вартість.

Оскільки ТзОВ фірма «Феміда-інтер» у червні-липні 2008 року перерахувало ПП «НТЦ «Сервіс» суми попередньої оплати у розмірі 2 205 000,00 грн. з яких ПДВ становить 367 500,00 грн., однак дана сума (у тому числі і ПДВ) була повернута позивачу у вересні 2008 року, що самостійно відображено позивачем у податковій звітності за вересень 2008 року, суд дійшов висновку, що фактичної сплати ПДВ до бюджету не відбулося, а відтак і відсутні підстави для його бюджетного відшкодування.

Як визначено абзацом «б» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Враховуючи те, що позивач з 367 500,00 грн. податкового кредиту сформованого на підставі операцій з ПП «НТЦ «Сервіс» заявив до бюджетного відшкодування 229 477,00 грн., суд дійшов висновку, що податковий орган був вправі зменшити ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» суму бюджетного відшкодування на 229 477,00 грн., а саме за липень 2008 року на 167 500,00 грн., та за серпень 2008 року на 61 977,00 грн.

З огляду на вищезазначене, Луцька ОДПІ податковим повідомленням-рішенням від 01 грудня 2010 року №0001252302/0 правомірно зменшила ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» суму бюджетного відшкодування за липень 2008 року на 80 278,15 грн. та за серпень 2008 року на 61 977,00 грн., всього на 142 255,15 грн.

Одночасно, щодо правомірності винесення Луцької ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2010 року №0001262302/0, яким нараховане основне зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 225 244,50 грн. та штрафні санкції у розмірі 112 622,25 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з пояснень представника відповідача у судовому засіданні та письмових заперечень від 06 травня 2011 року (т.1. а.с.65-66), податковий орган мотивував збільшення позивачу основного зобов'язання з ПДВ на 225 244,85 грн., тим, що ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» ця сума була фактично відшкодована.

При цьому суд зазначає, що в акті перевірки №8289/23-3/20136463 від 23 листопада 2010 року податковий орган не наводить обставин відшкодування позивачу 225 244,85 грн. ПДВ.

Як визначено у пункті 8 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, яка затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N 110, у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

Суд зазначає, що за змістом підпунктів 7.7.3 - 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування може бути зараховано у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, або фактично відшкодовано на рахунок платника у банку.

При цьому, платник податків самостійно приймає рішення, як саме він бажає отримати бюджетне відшкодування з ПДВ та відображає це рішення у рядку 25 декларації з ПДВ, а саме:

1) у рядку 25.1. - якщо платник податків бажає отримати бюджетне відшкодування на свій банківський рахунок;

2) у рядку 25.2 - якщо платник податків зараховує суми бюджетного в рахунок податкових зобов'язань наступних періодів.

Як вбачається з рядків 25.1 податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2008 позивач заявляв суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню саме на рахунок у банку (т.1 а.с.36, 48).

Відповідно до підпунктів 7.7.5 - 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Всупереч вищезазначеним нормам законодавства Луцькою ОДПІ на підтвердження відшкодування ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» суми бюджетного відшкодування у розмірі 225 244,85 грн. не надано передбаченого законодавством висновку та розрахункового документу органу державного казначейства, який би підтверджував фактичне перерахування коштів позивачу, хоча ці документи неодноразово витребовувалися судом (т.2 а.с.1-2, 13, 24).

Не заслуговують на увагу суду пояснення представника відповідача у судовому засіданні, що суму бюджетного відшкодування у розмірі 225 244,85 грн. було зараховано ТзОВ «Феміда-Інтер» в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів, оскільки згідно підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» таке зарахування можливе виключно при прийнятті платником податків відповідного рішення, яке у податковій звітності відображається у рядку 25.2 декларації з ПДВ - «зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів». Як встановлено судом всі суми бюджетного відшкодування за період липня-серпня 2008 року відображалися позивачем у рядку 25.1 декларації - «на рахунок у банку».

Також, керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі судом витребовувались уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість за липень - серпень 2008 року, які б свідчили про перенесення позивачем сум бюджетного відшкодування з рядка 25.1 декларації в рядок 25.2, однак відповідачем такі розрахунки надані не були (т.2 а.с.24).

При цьому, суд не бере до уваги уточнюючі розрахунки за вересень 2008 року (т.2 а.с.35-37) та за грудень 2009 року (т.2 а.с.26-29), оскільки дані розрахунки не стосуються податкових періодів липня-серпня 2008 року, у яких формувалися суми бюджетного відшкодування та які розглядаються у даній справі.

Крім того, як вбачається із зворотнього боку облікової картки ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» виплата або зарахування позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 225 244,85 грн. не відображена у податковому обліку Луцької ОДПІ (т.2 а.с.30-34).

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач, суб'єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами не довів фактичне відшкодування ТзОВ фірма «Феміда-Інтер» 225 244,85 грн. бюджетного відшкодування по операціям з ПП «НТЦ «Сервіс», або зарахування вказаної суми в рахунок податкових зобов'язань наступних періодів, а тому у Луцької ОДПІ були відсутні правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2010 року №0001262302/0 та нарахування позивачу основного зобов'язання з ПДВ у розмірі 225 244,50 грн. та штрафних санкцій з цієї суми у розмірі 112 622,25 грн.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач належними та допустимими доказами довів протиправність податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2010 року №0001262302/0, однак не довів протиправності податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2010 року №0001252302/0.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суб'єктом владних повноважень, Луцькою ОДПІ, належним чином не доведено та не надано суду достатніх письмових доказів правомірності винесених податкових повідомлень-рішень від 01 грудня 2010 року суд приходить висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2010 року №0001262302/0, а в задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.

Як визначено частиною третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши податкове повідомлення-рішення від 01 грудня 2010 року №0001252302/0, суд дійшов висновку, що воно повністю відповідає вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Однак, податкове повідомлення-рішення від 01 грудня 2010 року №0001262302/0 винесено відповідачем без належних на те правових підстав та не відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, врахувавши вищевикладене, оскільки Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби податковим повідомленням-рішенням від 01 грудня 2010 року №0001252302/0 правомірно зменшила Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» суму бюджетного відшкодування у загальному розмірі 142 255,15 грн., однак безпідставно податковим повідомленням-рішення від 01 грудня 2010 року №0001262302/0 нарахувало позивачу податок на додану вартість у розмірі 225 244,50 грн. за основним платежем та 112 622,25 грн. за штрафними санкціями, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2010 року №0001262302/0. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання даного позову позивач сплатив державне мито у розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією від 21 квітня 2011 року (т.1 а.с.2).

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» з Державного бюджету України необхідно присудити державне мито пропорційно задоволеним вимогам, а саме 1,70 грн.

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 01 грудня 2010 року №0001262302/0.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» (43010, місто Луцьк, вул. Дубнівська, буд. 36, ідентифікаційний код юридичної особи 20136463) державне мито у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 24 квітня 2013 року.