Постанова

від 22.04.2013 по справі 820/1045/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 квітня 2013 р. справа № 820/1045/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

представника позивача - не прибув,

представників відповідача - Буряківський О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-Харківпласт" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСС-Харківпласт" (далі - ТОВ "АСС-Харківпласт") звернулось до суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Західна МДПІ м.Харкова) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000222241 від 31.10.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про уточнення положень адміністративного позову від 25.02.2013 року, позивач посилається на те, що Західною МДПІ м.Харкова було проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ "АСС-Харківпласт" щодо перевірки платника податків з питання реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах з ПП „АМАЛІЯ СЕРВІС ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 33205879) за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року та подальшої реалізації ТМЦ придбаних у ПП „АМАЛІЯ СЕРВІС ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 33205879). За результатами вказаної перевірки було складено акт №2423/22-104/34014330 від 17.10.2012 року, на підставі якого було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000222241 від 31.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ. Позивач зазначив, що взаємовідносини з ПП «Амалія Сервіс Плюс» оформлені відповідними первинними документами, які не мають дефекту форми, змісту або походження, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Транспортування придбаного товару здійснювалось власними силами ПП «Амалія Сервіс Плюс». Посилаючись на положення законодавства, позивач вважає, що відповідачем було прийнято необґрунтоване податкове повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 18.03.2013 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. За таких умов, відповідно до ст.128 КАС України, враховуючи клопотання представника позивача, виходячи з рівності сторін в адміністративному судочинстві, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі представника позивача.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на матеріали перевірки та вказав, що перевіркою встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків з постачальниками та покупцями. Представник відповідача зазначив, що інформація про транспортування ТМЦ від ПП „АМАЛІЯ СЕРВІС ПЛЮС" на адресу ТОВ «АСС-Харківпласт» на момент перевірки відсутня, що не надає змоги підтвердити факт транспортування ТМЦ. Крім цього, відповідно до результатів документальної перевірки ПП «Амалія Сервіс Плюс» (код ЄДРПОУ 33205879) за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 року правочини, вчинені у перевіряємому періоді не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Амалія Сервіс Плюс» при придбанні та продажу товарів (послуг) з контрагентами, то в т.ч. і з ТОВ «АСС-Поліграфпак» (код за ЄДРПОУ 37574999) за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року - правочини є такими, що не спрямовані на реальне настання наслідків (мають ознаки нікчемності). Також представник відповідача вказав, що як вбачається з акту перевірки контрагенту, в силу встановленого факту нереальності здійснених операцій ПП „Амалія Сервіс Плюс" (код 33205879), ТОВ „АСС-Харківпласт" код ЄДРПОУ 34014330 не мало можливості отримувати товари (послуги, роботи) від зазначеного постачальника, а як слідство, віднесення податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним отриманим від ПП „Амалія Сервіс Плюс" є порушенням п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в грудні 2011 року на суму 170992,00 грн.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, ТОВ "АСС-Харківпласт" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 16.08.2007 року та перебуває на обліку в Західній МДПІ м.Харкова з 17.08.2007 року.

З наявних матеріалів справи та пояснень представника відповідача, вбачається, що ТОВ "АСС-Харківпласт" зареєстровано платником податку на додану вартість.

На підставі направлення від 04.10.2012 року №1090, виданого Західної МДПІ м. Харкова, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та наказу від 04.10.2012 року №1097 „Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "АСС-Харківпласт", виданого Західною МДПІ м. Харкова, фахівцями Західної МДПІ м.Харкова з 04.10.2012 року по 10.10.2012 року була проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "АСС-Харківпласт", код за ЄДРПОУ 34014330 щодо перевірки платника податків з питання реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах з ПП „АМАЛІЯ СЕРВІС ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 33205879) за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року та подальшої реалізації ТМЦ придбаних у ПП „АМАЛІЯ СЕРВІС ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 33205879).

За результатами перевірки складено Акт від 17.10.2012 року №2423/22-104/34014330, відповідно до якого було зроблено висновок щодо наявності порушень по податку на додану вартість, а саме: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством в грудні 2011 року занижено ПДВ на суму 170992,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки, начальником Західної МДПІ м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222241 від 31.10.2012 року, згідно якого позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 170992,00 грн..

Згідно з ч.4, 5 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно ч.4, 5 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

На виконання вказаних норм КАС України, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року було витребувано у ТОВ "АСС-Харківпласт" належним чином завірені копії первинних первинним документів на підтвердження взаємовідносин позивача з ПП "Амалія Сервіс Плюс", а саме:

- підтвердження транспортування та оприбуткування ТМЦ,

- банківські документи щодо сплати за придбаний товар,

- подорожні листи, на які позивач посилається у адміністративному позові,

- докази зберігання придбаних ТМЦ у складських приміщеннях, що належать на праві власності ТОВ "АСС-Харківпласт",

- докази права власності на вказані складські приміщення,

- докази використання придбаних ТМЦ, а саме переробки,

- докази наявності у позивача обладнання для переробки придбаних ТМЦ,

- докази подальшої реалізації придбаних ТМЦ.

На виконання вказаної ухвали суду позивачем була надана частина запитаних документів, з огляду на обов'язковість виконання рішення суду, суд приходить до висновку про відсутність інших документів, ніж ті, що були надані до суду.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ТОВ "АСС-Харківпласт" було укладено договір поставки №1 від 03.10.2011 року з ПП „Амалія сервіс плюс", відповідно до умов якого:

п.1.1. Постачальник (ПП „АМАЛІЯ СЕРВІС ПЛЮС") приймає на себе обов'язки по поставці Покупцю (ТОВ „АСС-Харківпласт", код ЄДРПОУ 34014330) Товару (поліетилентерефталат), надалі „Товар", а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити поставлений Товар;

п.1.2. Кількість, асортимент, ціна, умови поставки, визначаються Сторонами окремо та погоджуються в накладних, що є невід'ємною частиною договору;

п.3.2. Постачальник надає Покупцю рахунок та/або накладну для узгодження асортименту, кількості, вартості та умов поставки товару;

п.3.3. Поставка Товару по якості та кількості здійснюється в момент фактичної передачі Товару представнику Покупця;

п. 9.1. Дійсний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до „31" грудня 2013 року.

Позивачем, було надано та долучено до матеріалів справи видаткову накладну №РН-0000036 від 07.12.2011 року на поліетилентерефталат у кількості 41 т. на загальну сум 552024,00 грн., в тому числі ПДВ 92004,00 грн. та видаткову накладну №РН-0000038 від 14.12.2011 року на поліетилентерефталат у кількості 35,2 т. на загальну сум 473932,80 грн., в тому числі ПДВ 78988,80 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ПП „Амалія сервіс плюс" на адресу позивача були виписані податкові накладні №3 від 07.12.2011 року на суму ПДВ 92004,00 грн. та №5 від 14.12.2011 року на суму ПДВ 78988,80 грн., за якими позивачем сформовано податковий кредит у розмірі 170992,00 грн. за грудень 2011 року.

В наявному в матеріалах справи акту здачі-прийняття поліетилентерефталату на склад від 15.12.2011 року, зазначено, що постачальник відвантажив товар по договору поставки №1, а ОСОБА_3 (водій) та ОСОБА_4 (кладовщик) підтверджують прийняття та відвантаження товару на склад позивача. Суд відмічає, що у вказаному акті відсутні посилання за якою саме адресою були вчинені вказані дії.

При цьому, в матеріалах справи міститься наказ ТОВ "АСС-Харківпласт" від 01.09.2008 року про прийняття на роботу ОСОБА_3 з 01.09.2008 року на посаду механіка-водія навантажувача. Відносно ОСОБА_4 в матеріалах справи не міститься жодних даних про її працевлаштування у позивача та її обов'язків по прийманню товарів на склад.

Також, позивачем було надано картку №42 складського обліку матеріалів, відповідно до якої 07.12.2011 року було оприбутковано на склад поліетилентерефталат у кількості 41 т. та 14.12.2011 року було оприбутковано на склад поліетилентерефталат у кількості 35,2 т.

Однак, суд не бере до уваги надані документи та вважає їх простим документообігом з огляду на те, що неможливо оприбуткувати на склад товар 07.12.2011 року та 14.12.2011 року, у разі складання акту здачі-прийняття товару на склад 15.12.2011 року, тобто оприбуткування товару відбулось до його можливої поставки покупцю.

Суд зазначає, що наявність у позивача складських приміщень та навантажувача, не свідчить про факт отримання товару у ПП „Амалія сервіс плюс".

Окремо суд звертає увагу, що відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 (далі по тексту - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 3 вищезазначеної Інструкції передбачено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Згідно з п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Судом встановлено, що в матеріалах справи не містяться копії довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей чи витягу з журналу реєстрації довіреностей, ведення якого є обов'язковим.

Також, суд зазначає, що у відповідності до умов договору поставки №1 від 03.10.2011 року, передбачено, що Постачальник несе відповідальність за поставку товару по якості, асортименту та кількості у відповідності до підписаних накладних.

Згідно з пунктом 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108, зі змінами та доповненнями, всі товари господарюючого суб'єкта мають бути з відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством. До таких документів, зокрема, належать: накладні, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копії зазначених сертифікатів, завірені господарюючим суб'єктом, який відпустив товар, що підлягає обов'язковій сертифікації, тощо.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу - виробника товару.

Позивачем до матеріалів справи не надані документи, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, не вказано в якій упаковці або тарі вона поставлена і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме, відсутні відповідні сертифікати якості на придбаний товар.

Крім цього, позивачем, на вимогу суду, не було надано підтвердження транспортування ТМЦ та подорожні листи, на які позивач посилається у адміністративному позові.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV із змінами та доповненнями (далі - Закон України № 996-XIV), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст.3 Закону України № 996-XIV, встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно приписів ст. 4 вказаного Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Тобто, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При відсутності фактичного здійснення господарської операції, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Зокрема, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до п.1.2. договору поставки №1 від 03.10.2011 року, кількість, асортимент, ціна, умови поставки, визначаються Сторонами окремо та погоджуються в накладних, що є невід'ємною частиною договору.

Проте, у наданих до суду видаткових накладних №РН-0000036 від 07.12.2011 року та №РН-0000038 від 14.12.2011 року не узгоджено умови поставки, з огляду на що, суд приходить до висновку про недотримання сторонами вимог договору поставки №1 від 03.10.2011 року.

При цьому, позивач у первинному позові зазначив, що транспортування придбаного товару здійснювалось власними силами ТОВ "АСС-Харківпласт", що підтверджується ТТН та подорожніми листами. В уточненому адміністративному позові позивач зазначив, що транспортування придбаного товару здійснювалось власними силами ПП „Амалія сервіс плюс".

Суд зазначає, що позивачем не було надано жодного доказу в обґрунтування ні першої, ні другої позиції. В матеріалах справи міститься довідка Західної МДПІ м.Харкова, про те, що згідно бази даних ГУ ДАІ України в Харківській області транспортні засоби на підприємствах ТОВ «АСС Харківпласт» код 34014330 та ПП «Амалія Плюс» код 33205879 не зареєстровано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що транспортувати придбаний товар власними силами не мало можливості ані ТОВ «АСС Харківпласт», ані ПП «Амалія Плюс», внаслідок чого факт транспортування товару не підтверджений наявними матеріалами справи, не відповідає фактичним обставинам справи та вважається судом недоведеним.

Пунктом 11.1 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна та дорожні листи вантажного автомобіля.

Пунктом 2.7 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, які введено у дію з 01.01.1996 року та є обов'язковими для застосування всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності, при чому обов'язковим при здійснені господарської діяльності з надання послуг по перевезенню є заповнення (ведення) подорожніх листів відповідної форми.

Суд зазначає, що доказів залучення до перевезення товару за договором поставки №1 від 03.10.2011 року автотранспортних підприємств до суду та під час проведення перевірки, позивачем надано не було.

Окрім цього, у позивача було витребувано докази використання придбаних ТМЦ, а саме переробки, докази наявності у позивача обладнання для переробки придбаних ТМЦ, докази подальшої реалізації придбаних ТМЦ. Вказана вимога суд не була виконана позивачем, з огляду на що, суд вважає відсутнім факт подальшого використання товару у власній господарській діяльності підприємства.

За змістом ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року, оформлення товарно-транспортної накладної є обов'язковою умовою для здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Суд зазначає, що з приписів "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, вбачається, що товарно-транспортна документація (товарно-транспортна накладна та дорожній лист вантажного автомобіля) - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.11.5 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, "Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів…".

Згідно до п. 11.7 вищевказаних Правил "Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу…".

Суд зазначає, що позивачу відповідно до ухвали Харківського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі, закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 26.02.2013 року позивачу було запропоновано надати до суду всі наявні докази в обґрунтування позовних вимог.

Станом на 22.04.2013 року, у строк, достатній для підготовки та надання додаткових доказів, представник позивача не надав до суду документів, якими підтверджуються факти перевезення товару.

Суд зазначає, що відсутність реального вчинення господарської операції, та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України, де вказано, "…що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту…"не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Згідно з пп. 14.1.181.п 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п. 14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4. ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Натомість, позивачем не надано до суду доказів списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, актом перевірки підтверджено факт наявності заборгованості ТОВ «АСС Харківпласт» перед ПП «Амалія Плюс», позивачем не доведено факт отримання 07.12.2011 року та 14.12.2011 року ТОВ «АСС Харківпласт» товару, придбаного у ПП «Амалія Плюс» за договором поставки №1 від 03.10.2011 року.

Таким чином, відсутність на час проведення виїзної перевірки відповідних документів, які підтверджують факт перевезення, надання послуг з його перевезення, відсутність документів, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, відсутність відповідних сертифікатів якості на придбаний товар, відсутність довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей, факт ненастання обставин, з якими законодавець пов'язує виникнення права на податковий кредит, вказує на неправомірність включення ТОВ «АСС Харківпласт» сум ПДВ у грудні 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Амалія Плюс» до складу податкового кредиту.

Згідно з ч.1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, Західною МДПІ м.Харкова було доведено правомірність визначення суми податкового зобов'язання ТОВ «АСС Харківпласт» з податку на додану вартість та вірно визначено законодавчі підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення №0000222241 від 31.10.2012 року, складено без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені ПК України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, дії відповідача з винесення податкового повідомлення-рішення №0000222241 від 31.10.2012 року є правомірними, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-Харківпласт" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 25.04.2013 року.

Суддя Біленський О.О.