Постанова

від 28.08.2013 по справі 820/1045/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 р. Справа № 820/1045/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-Харківпласт" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2013р. по справі № 820/1045/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-Харківпласт"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

12.02.2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АСС-Харківпласт" - звернулось до суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням заяви про уточнення положень позову, просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000222241 від 31.10.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-Харківпласт" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, ТОВ "АСС-Харківпласт" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 16.08.2007 року та перебуває на обліку в Західній МДПІ м.Харкова з 17.08.2007 року.

ТОВ "АСС-Харківпласт" зареєстровано платником податку на додану вартість.

На підставі направлення від 04.10.2012 року №1090, виданого Західної МДПІ м. Харкова, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та наказу від 04.10.2012 року №1097 „Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "АСС-Харківпласт", виданого Західною МДПІ м. Харкова, фахівцями Західної МДПІ м.Харкова в період з 04.10.2012 року по 10.10.2012 року проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "АСС-Харківпласт" (код за ЄДРПОУ 34014330) щодо перевірки платника податків з питання реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах з ПП „АМАЛІЯ СЕРВІС ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 33205879) за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року та подальшої реалізації ТМЦ, придбаних у ПП „АМАЛІЯ СЕРВІС ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 33205879).

За результатами перевірки складено акт від 17.10.2012 року №2423/22-104/34014330, згідно якого податковим органом зроблено висновок щодо наявності порушень по податку на додану вартість, а саме: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством в грудні 2011 року занижено ПДВ на суму 170.992,00 грн. (а.с. 10-17)

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222241 від 31.10.2012 року, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 256488,00 грн., в тому числі за основним платежем - 170992,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 85496,00 грн. (а.с. 8)

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням №0000222241 від 31.10.2012 року, позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою до ДПС України, яка рішенням від 25.01.2013 року за №1240/6/10-2115 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін. (а.с. 34-36)

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням №0000222241 від 31.10.2012 року, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Західною МДПІ м.Харкова доведено правомірність визначення суми податкового зобов'язання ТОВ "АСС Харківпласт" з податку на додану вартість та вірно визначено законодавчі підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій. Оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення №0000222241 від 31.10.2012 року складено без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені ПК України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто, з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи убачається, що між ТОВ "АСС-Харківпласт" та ПП „Амалія сервіс плюс" укладено договір поставки №1 від 03.10.2011 року, відповідно до умов якого:

п.1.1. Постачальник (ПП „АМАЛІЯ СЕРВІС ПЛЮС") приймає на себе обов'язки по поставці Покупцю (ТОВ „АСС-Харківпласт", код ЄДРПОУ 34014330) Товару (поліетилентерефталат), надалі „Товар", а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити поставлений Товар;

п.1.2. кількість, асортимент, ціна, умови поставки, визначаються Сторонами окремо та погоджуються в накладних, що є невід'ємною частиною договору;

п.3.2. Постачальник надає Покупцю рахунок та/або накладну для узгодження асортименту, кількості, вартості та умов поставки товару;

п.3.3. поставка Товару по якості та кількості здійснюється в момент фактичної передачі Товару представнику Покупця;

п. 9.1. цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до „31" грудня 2013 року. (а.с. 28-29)

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: видатковою накладною №РН-0000036 від 07.12.2011 року на поліетилентерефталат у кількості 41 т. на загальну сум 552024,00 грн., в тому числі ПДВ 92004,00 грн., видатковою накладною №РН-0000038 від 14.12.2011 року на поліетилентерефталат у кількості 35,2 т. на загальну сум 473932,80 грн., в тому числі ПДВ 78988,80 грн., податковою накладною №3 від 07.12.2011 року на суму ПДВ 92004,00 грн., податковою накладною №5 від 14.12.2011 року на суму ПДВ 78988,80 грн.

З акту здачі-прийняття від 15.12.2011 року убачається, що на склад позивача відвантажено товар по договору поставки №1, а саме - поліетилентерефталат.

Згідно картки №42 складського обліку матеріалів, 07.12.2011 року оприбутковано на склад поліетилентерефталат у кількості 41 т. та 14.12.2011 року оприбутковано на склад поліетилентерефталат у кількості 35,2 т.

Транспортування придбаного товару згідно умов договору здійснювалось власними силами ПП ""Амалія Сервіс Плюс".

Отриманий товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Фактичними підставами, з яких податковий орган дійшов висновків стосовно не підтвердження ТОВ "АСС - Харківпласт" реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Амалія Сервіс Плюс" слугувало те, що згідно з акту ДПІ у Московському районі м. Харкова від 26.02.2012 року № 192/22/33205879 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам ТОВ "Амалія Сервіс Плюс" з ТОВ "Промтехноопт" за грудень 2011 року, податковим органом встановлено ознаки нереальності здійснення господарських операцій, оскільки у ТОВ "Промтехноопт" відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме - відсутні основні фонди, у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, платник не знаходиться за місцезнаходженням. Крім того, згідно акту Західної МДПІ м. Харкова від 20.02.2012 року №94/23-02-05/37092055 встановлено відсутність за місцем реєстрації ТОВ "Промтехноопт", свідоцтво платника ПДВ анульовано - 24.01.2012 року.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пункту 198.1 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

Відповідно до п. 201.4 ст. 204 Податкового кодексу України податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Як вбачається з матеріалів справи, постачальник товару, щодо якого відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит з ПДВ, на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в установленому законом порядку, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутні записи про відсутність за місцезнаходженням, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази, що спростовують ці обставини, відповідачем до суду не надані.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, видаткових накладних.

Колегія суддів зазначає, що факт придбання товару документально підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема, договором поставки товару, видатковими накладними, податковими накладними.

Факт придбання позивачем товару у ПП "Амалія Сервіс Плюс", здійснювався в межах господарської діяльності для власних потреб, що підтверджується актами здачі - прийняття ТМЦ та оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 631 щодо відображення операцій з придбання ТМЦ та по рахунку 104 щодо наявності матеріально - технічної бази.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.4, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України , ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними документами юридичного статусу первинних документів не виявлено.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит, яке виникає за першою із законодавчо визначеної події, у даному випадку на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Так, відповідачем не доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Колегія судів зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач придбав товари, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, а позивачем у свою чергу надано усі первинні документи, які складені відповідно до вимог діючого законодавства, підтверджують реальність виконання правочину з придбання товарів, які призначені для їх використання в операціях, що є об'єктом оподаткування.

Також, у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції позивача з ПП "Амалія Сервіс Плюс" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів до податкового кредиту .

При цьому, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором №1 від 03.10.2011 та підтверджували висновки акту перевірки відповідач в порядку ч.2 ст.71 КАС України до суду не надав.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем сформовано податковий кредит відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України.

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно ТОВ "АСС-Харківпласт" штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-Харківпласт" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2013р. по справі № 820/1045/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-Харківпласт" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000222241 від 31.10.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС-Харківпласт" (код ЄДРПОУ 34014330) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп. )

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.