Ухвала

від 22.09.2014 по справі 820/1045/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2014 року м. Київ К/800/45825/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013

у справі № 820/1045/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС-Харківпласт»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСС-Харківпласт» звернулось до суду з позовом, з урахуванням уточнень позовних вимог, про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000222241 від 31.10.2012.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «АСС-Харківпласт» щодо перевірки платника податків з питання реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку з відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах з ПП «АМАЛІЯ СЕРВІС ПЛЮС» за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 та подальшої реалізації ТМЦ, складено акт № 2423/22-104/34014330 від 17.10.2012, в якому зафіксовані порушення: п. 44.1 ст. 44 , п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2011 року в розмірі 170 992 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 31.10.2012 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222241 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 256 488 грн., в т.ч.: 170 992 грн. основного платежу та 85 496 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття спірного рішення слугував висновок податкового органу про встановлення ознак нереальності господарських операцій між контрагентом позивача та учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг.

Також судами встановлено, що між позивачем та ПП «АМАЛІЯ СЕРВІС ПЛЮС» укладено договір поставки № 1 від 03.10.2011 відповідно до умов якого постачальник (ПП «АМАЛІЯ СЕРВІС ПЛЮС») приймає на себе обов'язки по поставці покупцю (ТОВ «АСС-Харківпласт») товару (поліетилентерефталат), а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити поставлений товар.

Факт виконання умов договору підтверджується документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: видатковими та податковими накладними, актом здачі-прийняття ТМЦ, картками складського обліку матеріалів. Транспортування придбаного товару згідно умов договору здійснювалось власними силами ПП «АМАЛІЯ СЕРВІС ПЛЮС».

Отриманий товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Придбання позивачем товару здійснювався в межах господарської діяльності для власних потреб, що підтверджується актами здачі - прийняття ТМЦ та оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 631 щодо відображення операцій з придбання ТМЦ та по рахунку 104 щодо наявності матеріально - технічної бази.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності на час проведення виїзної перевірки відповідних документів, які підтверджують факт перевезення, надання послуг з його перевезення, відсутність документів, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, відсутність відповідних сертифікатів якості на придбаний товар, відсутність довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей, факт ненастання обставин, з якими законодавець пов'язує виникнення права на податковий кредит, вказує на неправомірність включення ТОВ «АСС Харківпласт» сум ПДВ у грудні 2011 року по взаємовідносинам з ПП «АМАЛІЯ СЕРВІС ПЛЮС» до складу податкового кредиту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, тому господарські операції позивача з ПП «АМАЛІЯ СЕРВІС ПЛЮС» мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів до податкового кредиту .

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 198.1, 198.2 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару, платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар, призначений для використання у своїй господарській діяльності, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Зважаючи на вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний О.І. Степашко