Ухвала

від 22.04.2013 по справі 7/592/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/62362/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - Бончик Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012

та постанову Господарського суду Миколаївської області від 09.11.2010

у справі № 7/592/07

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 17.08.2007 № 0016261710/0, № 0016221710/0, № 0016241710/0, № 0016251710/0, № 0016231710/0, № 0016212350/0.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2007 позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 17.08.2007 № 0016251710/0, № 0016241710/0 та рішення № 0016212350/0 залишені без розгляду.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 09.11.2010, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012, позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0016241710/0 від 17.08.2007 та № 0016261710/0 від 17.08.2007 в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 36 594,08 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення, яким відмовити в задовольнні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2007, складено акт № 315/17-100/НОМЕР_1 від 10.08.2007, в якому були зафіксовані порушення:

- ст. ст. 1, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та листа від 25.04.2007 №2987 «Відносно можливості застосування в поточному році спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, у випадку перевищення в минулому році максимально дозволеного обсягу виручки», ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а саме: не надання декларацій про отримані доходи за період з 01.10.2004 по 31.12.2005 та не сплата податку з доходів фізичних осіб. Перевіркою донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 41 567,49 грн.(15 287,91+26 279,58).;

- пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано ПДВ за вересень 2005 року в сумі 8 666,67 грн.

- пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено заниження податку на додану вартість за лютий 2007 року на суму 979,86 грн. Перевіркою донараховано суму ПДВ в розмірі 979,86 грн.

- п. 4.1 ст. 4 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: не включення в податкові зобов'язання декларації з податку на додану вартість за травень 2007 року суми ПДВ в розмірі 1 835 296,80 грн., чим занижено податкові зобов'язання по ПДВ та завдано значної втрати бюджету. Перевіркою донараховано ПДВ у сумі 1 835 296,80 грн.

- ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», а саме: не сплачено податок з реклами з вартості послуг за розміщення реклами.

На підставі результатів вказаної перевірки, 17.08.2007 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) № 0016261710/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 41 567,49 грн.;

2) № 0016221710/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 469,79, в т.ч.: 9 646,53 грн основного платежу та 4 823, 26 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

3) № 0016241710/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 670 593,60 грн., в т.ч.: 1 835 296,80 грн. основного платежу та 1 835 296,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи оскарження судових рішень відповідачем фактично в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, визначені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити наступне.

Як встановлено матеріалами справи позивач у перевіряємий період перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Донараховуючи податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням № 0016261710/0 від 17.08.2007 податковий орган виходив з перевищення позивачем виручки, граничний розмір якої встановлено ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 2542-2543 зазначено, що загальний обсяг виручки з наростаючим підсумком за 9 місяців 2004 року склав 378 631 грн., а за 2004 рік склав 543 149 грн., тобто перевищення 500 000 грн. було в розмірі 43 149 грн. Також експерт у своєму висновку не підтвердив правомірність донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік у сумі 15 287,91 грн.

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». При здійсненні операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та визначених законом цінних паперів, крім набутих у випадках, визначених пунктом «з» статті 5 цього Декрету, оподатковуваним доходом громадянина, у тому числі зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності, вважається прибуток, тобто різниця між доходом, отриманим від продажу таких корпоративних прав та цінних паперів протягом звітного року, та документально підтвердженими витратами на їх придбання, понесеними громадянином протягом звітного року або попередніх звітних років. Облік фінансових результатів операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів ведеться у порядку, встановленому пунктом 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Прибуток, отриманий громадянином від операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів, обчислений за результатами звітного року, включається до складу його сукупного річного оподатковуваного доходу.

Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.

При цьому, єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Згідно з ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.

Відповідно до ст. 2 зазначеного Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Зважаючи на викладене, податок з доходів фізичних осіб плтники єдиного податку не повинні сплачувати лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом.

Згідно зі ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

З огляду на викладене, оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правильність нарахування податку з доходу одержаного фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності в розмірі 4 973,41 грн., та безпідстановсті донарахування податку в розмірі 36 594,08 грн., оскільки правомірність останнього матеріали справи не підтверджують.

Донараховуючи податкове зобов'язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0016241710/0 від 17.08.2007, податковий орган виходив з того, що позивач повинен був, у зв'язку з прийняттям в експлуатацію житлового багатоповерхового будинку за адресою вул. Бутоми, 3-в, включити в травні 2007 року цю суму в податкові зобов'язання декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його сплату в іншому, ніж визначено цим Законом, порядку, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, згідно рішення Миколаївської міської ради від 16.10.2003 за № 15/10 ФОП ОСОБА_4 надана в оренду земельна ділянка для будівництва багатоповерхового житлового будинку по вул Бутоми, 3-б. Відповідно до договору про інвестування між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Исток-2001» та протоколу виконання вимог договору від 01.02.2005 ФОП ОСОБА_4 передав ТОВ «Исток-2001» право на будівництво багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 та право власності на нерухоме майно, яке виникне внаслідок будівництва.

В даному випадку, як зазначено судами попередніх інстанцій, у позивача після вищевказаної операції був відсутній об'єкт оподаткування ПДВ, так як за ФОП ОСОБА_4, після введення об'єкту в експлуатацію, не зареєстроване на праві власності жодного об'єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неправомірність донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 670 593,60 грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно наявної у справі довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що станом на 02.03.2012 Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби є правонаступником Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва.

На підставі ст. 55 КАС України суд касаційної інстанції вважає за необхідне допустити по даній справі заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити по даній справі заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 та постанову Господарського суду Миколаївської області від 09.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)О.В. Вербицька (підпис)О.А. Моторний